Психологиня Ольга Олександрівна Цурка Київ

Вы можете написать как угодно (у вас с дочкой разладились отношения, или у дочки с вами), но от перестановки слагаемых сумма не меняется.
Я согласна с коллегами на счет переходного возраста, плюс дочка сама говорит о двух разных семьях (это тоже может быть причиной). А еще, когда я читала Ваше письмо, вспомнила фильм, который недавно смотрела "Реальная любовь". По одному из сюжетов умирает мама, муж грустит, сын (ему лет 7-8) тоже. Но сын как то долго грустит,часто закрывает дверь и не хочет общаться. В результате выясняется, что дело не в смерти мамы. а в любви. Мальчик влюбился, любовь не разделенная и вот страдания. Может, у Вашей дочки тоже такая проблема?

Доброго дня!
Безумовно, проблема під назвою "їжа", це - симптом, який запускається внаслідок певних життєвих обставин, переживань. Ви дуже добре, детально все описуєте. Чому б Вам не попрацювати із психологом і більш глибше розібратися у Вашій проблемі? Бажаю Вам успіху!

Здраствуйте, Юлия! В принципе, Ваша дочь права на счет психолога. Вы же написали, что у вас разладились отношения с ней, то есть это ВАша проблема, значит, а не ее (она с ней как то ладит), значит Вам лучше обратиться к специалисту. Технические вопросы (цена , время) обсуждаются по телефону, емейлу.

Спасибо за вопрос! Удачи!

Здраствуйте Анна! Думаю, проблема раздражения появилась из-за беременности и предстоящей свадьбы. Эти события - новые вехи в Вашей жизни, они вызивают тревогу, беспокойство. Поэтому придираетесь ко всему. Как быть? Понимать, что беременость - не на всю жизнь, а только на 9 месяцев. А свадьба только на два дня. Чтобы мягче пережить проблемы,можно обратиться за помощью к психологу. Желаю Вам удачи!

Здраствуйте, Александр! Я думаю, общей фразой Ваши проблемы можно назвать "психологические трудности" (или те же психологические проблемы). Вы их четко понимаете, осознаете, это - хорошо. С чего начать? С чего хотите. Психолого идет за клиентом, не навязывает свое мнение. Что клиента больше всего беспокоит, с тем и работают.
В свете вышеизложеного, думаю, лучше всего Вам поможет совместная работа с психологом. Желаю удачи!

До психолога можна ходити і 1 раз в тиждень, як хоче клієнт. У гештальті рамки гнучкі (це до питання про гроші). Зриви - теж нормальна річ, оскільки психотерапія це - боляче, страшно, бо людина змінює себе, від чогось відмовляється, щось набуває. Коли діти вчаться ходити ч повзати вони часто падають і плачуть при цьому :)

Здраствуйте, furiyа! Начинать надо с себя :) Отношения надо строить. Причем кажднодневным тяжелым трудом. Они точно не падают с алтаря и никакими штампами в паспорте на гарантируются. Вы пишете, что в браке 3 года. В каждом браке есть свои кризисные периоды, потому что брак это - динамика. Первый - это 1-3 года совместной жизни, когда в семью вы приносите не только всю хорошую правду о себе, но и "плохую". И с этим надо научится жить, принимать другого с + и минусами. Если не хочется принимать, тогда отношения рвут. То есть, если мы не можем изменить отношения, меняет объект.
Вы пишете, что у вас есть ребенок. Его появление тоже меняет отношения. Вы же пишете, что секса уже не так страстно хочется, потому что приорететным стал сон. И это нормально, так как для секса нужна энергия, а она вся отдана ребенку.
Если Вы до сих пор в декрете, то Ваше "Я", образно говоря иссякло заботой о ребенке, а "Я" вашего мужа не изменилось, если не стало больше. Ведь его жизнь не поменялась в связи с рождением ребенка. Он, как ходил на работу, так и ходит.
Постарайтесь сделать САМА СЕБЯ счастливой. Мужу и детям нужна счастливая мать и жена. Наполните свою жизнь чем -то, тем, что Вам нравится. Если в декрете, пойдите на работу и т,д.

Здраствуйте, Виктория! Сперва хочу заметить, что Ваша проблема - это типичная проблема Ваших сверстников, поэтому Вас можно понять. Во-вторых, Вы пишете, что встречались с парнем три года, даже жили вместе. Три года , - срок немалый, успели "нажить" что-то общее под названием "МЫ", и за этим стоят чувства, переживания, опыт.
Но в этом возрасте, вместе с тем, люди часто расходятся, потому что очень молоды, их манит новизна, приключения и т.п. Взросление приходит позже. Ваш парень сделал выбор и это его право. Как Вы можете этот выбор изменить, если Ваш бывший этого не хочет? Никак. Поэтому лучше его принять,и наполнить свою жизнь чем то другим, тем, что Вы очень любите, что приносит Вам удовольствие. Если очень-очень плохо, советую обратиться за помощю к специалисту. Желаю удачи :)

Порада дуже проста (жорстка, але не страшна) - зверніться за консультацією до психолога. Тим паче, коли пішла психосоматика ("уже на физическом уровне болит сердце и живот".
Желаю Вам успехов!

Светик, вот смотрите: вы пишете, что ваш парень хотел бы, чтобы вы были настойчивы. А я думаю, что вот это "Я такой человек, что если мне что то взбрендит в голову, я пока не добьюсь, не успокоюсь" как раз об этой черте характере говорит. :) Далее: вы пишете, чтобы психологи "не пишите сейчас брось его, ищи другого,зачем он тебе такой нужен. Нужен". Это ваши проекции на нас. Может подсознательно вы действительно хотите этого?

Сладкую конфетку психологи не дають, скоріше навпаки :) На терапії треба змінюватися, а це - процес болючий, тому до нас йти не поспішають:) Якщо його принижують і він з цим якось живе, що можна зробити?

Як людина, яка окрім психологічного фаху, має фах журналіста, скажу, що дійсно 27 років, це - не "предєл". Талант не має віку. Як варіант, Ви можете писати фріланс у різні видання. Багато хороших журналістів не мають спеціалізованої освіти, але добре пишуть на "свої" теми. Скажімо, економіст про економіку, психолог про соціальні проблеми, тощо. Освіта журналіста допомагає в плані комунікації з аудиторією. Успіхів Вам!

Повністю підтримую колегу пані Ольгу Артеменко. Ейфорія від народження дитини триває недовго, а от догляд, виховання дитини часто викликають злість, роздратування, і вони з"являються значно частіше. Тому ви не є поганою мамою, а такою, як всі.
Яно, більшість малих дітей кричать (плачуть, пищать). Оскільки вони не вміють говорити, цей крик є своєрідною "мовою": мамо, прийди до мене, мамо у мене болить животик, мамо,я хочу їсти, спати, пісяти, какати і т.д. Тому, не сприймайте крик дитини, як сигнал, що їй погано, а просто, як сигнал про задоволення якоїсь потреби. Наприклад, якщо вона тягне в рот іграшку, то каже: "Я вивчаю світ, і мені хочеться знати, яка на смак ця іграшка і що в ній всередині". Ну а Ви в цей час можете думати: "Скільки тобі казати: не бери в рот іграшки, бо занесеш інфекцію". Ва потрібно набратися терпіння, якщо Ви народили це дитя.
До того ж дитина ДУЖЕ ДОБРЕ відчуває емоції мами. З народження! Якщо Ви тривожитесь, тривожиться вона, і, відповідно, буде плакати. Так само із роздратуванням. Бо вона ще не вміє керувати своїми почуттями. Це їй треба буде навчитися зробити і Ви маєте їй в цьому допомогти, але насамперед, якщо дасте раду собі. Розумієте?
Можливо, Ви часто втомлюєтеся, не висипаєтесь, тому не витримуєте навантаження. тут потрібна допомога родичів, тата. Є гарячі лінії, як от клуб Здоровий ребенок, де можна порадитися зі спеціалістами про стан дитини, її розвиток, болячки. Розмова вголос має терапевтичний ефект. Я б також радила Вам читати про розвиток дитини, тоді Ви розумітимете її краще. І дуже добре, що Ви сюди написали. А биття точно нічого не змінить. Зичу Вам успіхів!

Здрастуйте, Наталю! З такою ситуацію стикаються багато сімей, які мають дітей від попередніх шлюбів. Тобто вона типова. А Ваші почуття цілком нормальні, адже Ваш чоловік йде в іншу родину, зустрічається, мабуть, не лише з донькою, а й з її мамою, Вашою "суперницею". Свідомо, може, вона такою для Вас і не є, але підсвідомо саме так Ви можете її сприймати.
Я думаю, ревнощі до падчериці можуть виникати у Вас час від час, навіщо з ними боротися? Добре, що Ви це усвідомлюєте. Однак не варто доводити їх до крайнощів (істерик). Сенс? Чого Ви боїтеся? Донька не забере у вас чоловіка, адже розлучаються супрігі, а не батько з мамою.
Що б там не сталося, його донька залишатиметься для нього його дитиною на все життя. Тому чи є сенс, Вам, дорослій жінці на третьому десятку років ревнувати до маленької дівчинки, яка є заложником розлучення?
Якщо у вас будуть діти, Ви зможете з іншого боку подивитися на цю ситуацію. Я бажаю В успіхів.