Question

24-10-2022

Добрий день! Що робити, коли своїм криком вже налякала свою дитину? Як можливо позбавити доньку страху, спричиненого собою, своєю агресивною поведінкою?Те, що треба припинити кричати, розумію і намагаюся цього не робити, бо дуже добре знаю вплив крику моїх батьків на мене. Але однак настає мить, коли не витримую, зриваюся і кричу, нагадую собі якогось звіра, можу навіть вдарити ( що неприпустимо в моїй уяві, але таке вже було), стукнути дверима ( що теж лякає) чи кинути якийсь предмет при дитині, щоб виразити злість. Розумію, що це неприпустимо, але не витримую. Розумію, що проблема в мені і в нестачі ресурсу в ці миті, втома, бажання поспати. Потім дуже мучить відчуття провини через свій крик, адже бачу, як негативно він впливає на доньку. Доньці 5 років і вона мені говорить, що я її цим дуже лякаю, що стаю в ті миті страшною, що руйную її тіло цим, що її тіло стискається від страху, що через мій крик вона тепер боїться спілкуватися з іншими дорослими людьми і йти на контакт, що їй краще проігнорувати, боїться бути без мене, боїться йти в дитсадок. Не говорить з чужими дорослими, що б її не питали. З дітьми любить гратися, знайомитися, активна й цікавиться багато чим, але через страх потрібно, щоб в будь яку мить вона могла до мене прийти. Каже, що страх мене в неї назавжди, що б я вже не робила. Кричу непостійно і зазвичай спершу пояснюю все спокійно, але коли дитина робить навмисне те, що мені не подобається чи не йде митися, спати, коли я про це попрошу, мене це дуже злить. Але хоч і непостійно, мабуть, доньці це занадто. Як мені допомогти собі і дитині, якщо це вже трапилося?Мені справді дуже шкода, що прагнучи бути люблячою мамою, я вже завдала дитині болю. На практиці реально стикаюся з тим, що виховання неможливе без травмування, на жаль, хоч до материнства готувалася свідомо з зануренням в свої дитячі травми, їхнім проживанням. Думала, ніколи не травмую свою дитину, але ні, не можу. Розумію, що слід припинити кричати, подбати про себе і задовольняти свої потреби, щоб бути в ресурсі і давати дитині безумовну любов Розумію, про екологічне вираження злості. Раніше дитина була свідком моїх сварок з батьками, чоловік теж може висловлюватися різко, що ранить мене, і ми про це говорили. Зараз живемо вдвох, в іншій країні, я працюю онлайн, з донькою ми постійно разом. Ці крики не завжди, між ними в нас звичайне життя, сповнене побутом, захопливими прогулянками на природі і в місті, відвідуванням дитячих майданчиків і осередків, культурних заходів.

Питання від: М.; Вік: 39

подобається запитання?

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Виберіть психолога для консультування з приводу відносин батьків та дітей

24-10-2022 11:22:56Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 327746 для Наталия Павловна Венглинская

Дякую, що відповіли і порадили, як можливо діяти в цих ситуаціях.

Коли почалися такі зриви? Як давно? Яка інтенсивність афекту (коли Ви вже не можете стримуватись, зупинитись)?
Раніше вони відбувалися рідше, але протягом останніх півроку все частіше. Я почала частіше висловлювати доньці, які її дії мені не подобаються, і це відбувається кожного дня останні місяців з 5 точно. До двохріччя доньки я дуже часто плакала, практично щоденно, коли дитина засинала на денний сон чи в ніч. А потім припинила плакати і почало боліти тіло. Поки я розбиралася з тілом, з'явився ковід і трохи мене пригальмував. Зараз афект дуже інтенсивний і наступає різко. Тобто я можу пояснювати, наприклад, що вже час іти митися і невдовзі лягати спати, я в цей час мию посуд. Донька йде в кімнату і робить там щось своє замість того щоб роздягнутися і прийти митися. І коли я кличу її йти до ванної, а вона не роздягнута, я починаю кричати. Дрібниця, на перший погляд, можна зробити інакше - допомогти абощо, але крик домінує.

24-10-2022 11:44:02Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 327752 для Владимир Анатольевич Тарасенко

Дякую, що відповіли і проаналізували.
Справді, виражаю свою агресію точно так само, як виражали її мої батьки, а то й ще більшою мірою.

Розібратись з Вашими уявами, як має себе поводити донька? Які межі вільного виразу себе в неї є, на Вашу думку? Чи не берете Ви на себе роль власних батьків, які карали Вас криком, коли робили щось не так, як їм хотілось чи подобалось? Які способи, окрім впливу страхом, розглядаете в ці моменти?

В моєму ідеальному уявленні: " я щось кажу доньці, пояснюю, вона розуміє і робить так". На мою думку, не стримую доньку у вираженні, коли це не доходить до моїх власних меж і того, що для мене допустимо, а що ні, як у стосунках зі мною, так і з іншими людьми, а також у тому, що стосується безпеки. Так, беру на себе цю роль, хоч розумом розумію, що це неконструктивно, травмуюче і лише з ситуативним результатом. Коли не кричу, а стримуюся, відчуваю сильне напруження, починає боліти голова. Хоча після крику також болить.
Крім впливу страхом, розглядаю лише пояснення про необхідність саме зараз зробити саме це.

Третє. Потрібно, напевно, переглянути наповнення змістом поняття "любляча мама". Чи близьке воно до іншого вислову "ідеальна мама", тобто краще не буває, без помилок й таке ін.? Можливо, бути досить хорошою мамою доречніше?
Так, Ви праві, я справді хотіла бути ідеальною мамою, і дуже злюся, коли не виходить.

Що реально можете зробити відносно цього?
Висипатися (часто не вдається, а коли й вдається, то часто прокидаюся вві сні, сон дуже поверхневий, недовгий, після мого крику взагалі не можу заснути), робити те, що подобається мені, знімати напругу через ходьбу та інші фізичні навантаження. Для початку. Намагаюся це робити, але коли щось іде не так, це помітно по моєму станові відразу.

24-10-2022 11:54:21Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 327753 для Ирина Николаевна Островерх

Дякую, що відповіли.

Відчуваю, що в цьому місці ваші очікування по відношенню до своєї ролі як мами не виправдалися, але любе виховання іноді включає в себе тиранічні ноти, хочеться вам того або ні.
Так, 100% не виправдалися.

Якщо провина з'являється а ви не реагуєте, то вона стає ведучою емоцією і має негативний вплив на виховання, із цього почуття ви можете почати робити речі, які можуть нашкодити вашій дитині.

Тут не можу зрозуміти, про що йдеться. Чи не можете, будь ласка, пояснити?

і мені здається, що вона вже навчилася вами маніпулювати, бо відчуває ваше почуття провини.

Ще не впевнена щодо цього. Просто дивуюсь, як донька може мене продовжувати після цього любити і казати, що я гарна мама. Також дуже тривожуся, що я перекладаю на неї свою відповідальність, занурюю її в проживання своїх емоцій. Бачу наскільки вона мене відчуває. Коли, наприклад, плачу вночі, коли донька спить, бачу, наскільки неспокійним стає її сон, як вона відчуває мене на підсвідомому рівні.

24-10-2022 12:02:57Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 327756 для Светлана Владимировна Киселевская

Дякую, що відповіли і дякую за поради.

К сожалению, Вы уже нанесли дочери психологическую травму. И если учесть, что формирование характера человека происходит к 7-8 годам, то у Вас осталось совсем мало времени для возможности исправить ситуацию.

Розумію це. І просто готова себе прибити за це.

Во-вторых, Вам надо найти детского психолога для индивидуальной работы с дочерью по уменьшению ее страхов и развитию уверенности в себе.

24-10-2022 12:06:07Доповнення від автора

Чи можлива в моєму випадку індивідуальна терапія онлайн? Чи все ж таки краще особиста присутність?
На Вашу думку, що я, як мама, можу робити для доньки, пов'язане з прийняттям страхів і розвитком впевненості в собі?

24-10-2022 12:11:21Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 327763 для Владимир Анатольевич Тарасенко

Дякую!
Справа в тому, що коли називаю ті чи інші емоції, що відчуваю, в мене це зовсім не зменшує напругу. Розумію, що мені багато чого слід пропрацювати з психологом особисто.

Чи можлива в моєму випадку індивідуальна терапія онлайн? Чи все ж таки краще особиста присутність? На Вашу думку, що я, як мама, можу робити для доньки, пов'язане з прийняттям страхів і розвитком впевненості в собі?

24-10-2022 12:20:46Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 327766 для Светлана Владимировна Киселевская

Дякую.

24-10-2022 14:59:35Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 327769 для Владимир Анатольевич Тарасенко

Дякую!

24-10-2022 19:57:40Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 327775 для Ирина Николаевна Островерх

Дякую Вам.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Ирина Островерх
(Харків)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Схожі онлайн консультації

16-10-2022 Проблемные отношения с отцом дали своё сейчас

16-10-2022 Проблемы в семье

15-10-2022 Фин поддержка взрослой дочери

05-10-2022 Помогите разобраться

04-10-2022 Конфлікт з батьками

04-10-2022 Спеціалісти PAS по батьківському відчуженню дитини в Німеччині

28-09-2022 Сварки батьків

21-09-2022 Що мені робити?

20-09-2022 Я не люблю свою диниту?

18-09-2022 Старшая дочь не хочет заводить свою семью

Наталия Павловна Венглинская (Київ) · Answer 1 · 2022-10-24 08:55:56

ДОброго часу доби!
Дуже співчуваю Вам. Є відчуття що Ви дуже турботлива, дбайлива мама. Але при цьому й дуже виснажена, втомлена, знесилена... Ви молодець, що шукаєте помочи та шляхи вирішення проблеми! Це прекрасний старт до перемоги над ситуацією.

Коли почалися такі зриви? Як давно? Яка інтенсивність афекту (коли Ви вже не можете стримуватись, зупинитись)?

цитата:

Що робити, коли своїм криком вже налякала свою дитину?

Допомогти дитині заспокоїтися - просити пробачення, обйняти. Обійми мають дуже сильну дію, бовпливають на симпатичну систему, понижують пусльс, заспокоюють.Не пояснювати чому Ви кричали - це знімає з Вас відповідальність за Вашу поведінку. А дитині в такі моменти дуже важливо розуміти Вашу силу і Вашу відповідальність. Тому, Ваша лексика: "Пробач! Я винна перед тобою, що так налякала тебе своїм галасом" - крапка! Жодних пояснень чому Ви кричали, що хтось\щось Вас довів до такого стану. Пояснювати будете пізніше, через деякий час. Але не в момент, коли просите пробачення.

Ви мусите знати, коли зламати ногу - кістка зростає, але в цьому місці вона стає слабкою и крихкою назавжди. З цим вже нічого неможна зробити. Нащастя наша психіка гнучка і багато зо можна пропрачювати з фахівцем, повернувшись в первинний стан. Багато що, але не все. І це довго, дорого і може бути болісно. Тому, маючи свої, непропрацьовані дитячи травми - тримайте це перед собою як стримуючий шлакбаум.
Ще, як стримуючий важель пропоную Вам метафоричну вправу: коли захочете крикнути на дитинку - уявіть, що перед Вами не Ваша дитина, а дитина босса, а він стоїть поруч.

Я б дуууже радила Вам обрати фахівця та попрацювати з психологом.

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Answer 2 · 2022-10-24 09:59:06

Доброго ранку!

цитата:

Що робити, коли своїм криком вже налякала свою дитину? Як можливо позбавити доньку страху, спричиненого собою, своєю агресивною поведінкою?

Спробую по суті. Аби на практиці позитивно вирішити означену проблему, потрібно підійти до неї комплексно, тобто з урахуванням усих чинників.
Перше в переліку - пропрацювання витоків Вашої власної АГРЕСІЇ. Історія йде корінням у дитинтсво і спосіб ставлення до Вас з боку батьків. На мою думку, агресія до доньки включається майже автоматично, йде з підсвідомості хоч і запускається певними тригерами.

Друге

цитата:

Кричу непостійно і зазвичай спершу пояснюю все спокійно, але коли дитина робить навмисне те, що мені не подобається чи не йде митися, спати, коли я про це попрошу, мене це дуже злить.

Розібратись з Вашими уявами, як має себе поводити донька? Які межі вільного виразу себе в неї є, на Вашу думку? Чи не берете Ви на себе роль власних батьків, які карали Вас криком, коли робили щось не так, як їм хотілось чи подобалось? Які способи, окрім впливу страхом, розглядаете в ці моменти?

Третє. Потрібно, напевно, переглянути наповнення змістом поняття "любляча мама". Чи близьке воно до іншого вислову "ідеальна мама", тобто краще не буває, без помилок й таке ін.? Можливо, бути досить хорошою мамою доречніше?

Перші три аспекти краще з'ясовувати у співпраці з психологом.

цитата:

подбати про себе і задовольняти свої потреби, щоб бути в ресурсі

Що реально можете зробити відносно цього?

Ответ отредактирован автором 24-10-2022 10:00:38

Ирина Николаевна Островерх (Харків) · Answer 3 · 2022-10-24 10:03:08

Доброго дня!

Що робити, коли своїм криком вже налякала свою дитину? Як можливо позбавити доньку страху, спричиненого собою, своєю агресивною поведінкою?"

Іти в особисту терапію і працювати зі своїми реакціями, емоціями та їх контролем.

"На практиці реально стикаюся з тим, що виховання неможливе без травмування, на жаль, хоч до материнства готувалася свідомо з зануренням в свої дитячі травми, їхнім проживанням. Думала, ніколи не травмую свою дитину, але ні, не можу."

Відчуваю, що в цьому місці ваші очікування по відношенню до своєї ролі як мами не виправдалися, але любе виховання іноді включає в себе тиранічні ноти, хочеться вам того або ні.

"Потім дуже мучить відчуття провини через свій крик, адже бачу, як негативно він впливає на доньку."

Відчуття провини потрібно, щоб усвідомити та перестати робити те, що ви робите. Якщо провина з'являється а ви не реагуєте, то вона стає ведучою емоцією і має негативний вплив на виховання, із цього почуття ви можете почати робити речі, які можуть нашкодити вашій дитині.

"Доньці 5 років і вона мені говорить, що я її цим дуже лякаю, що стаю в ті миті страшною, що руйную її тіло цим, що її тіло стискається від страху, що через мій крик вона тепер боїться спілкуватися з іншими дорослими людьми і йти на контакт, що їй краще проігнорувати, боїться бути без мене, боїться йти в дитсадок. Не говорить з чужими дорослими, що б її не питали
Каже, що страх мене в неї назавжди, що б я вже не робила"

У вас дуже розумна донька і мені здається, що вона вже навчилася вами маніпулювати, бо відчуває ваше почуття провини.

"Як мені допомогти собі і дитині, якщо це вже трапилося?"

Взяти відповідальність за свої реакції, знизити очікування до своєї ролі матері і відповідно до своєї доньки.
Ці речі вам треба пропрацювати разом із психологом.

Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) · Answer 4 · 2022-10-24 11:04:19

цитата:

Думала, ніколи не травмую свою дитину

К сожалению, Вы уже нанесли дочери психологическую травму.
И если учесть, что формирование характера человека происходит к 7-8 годам, то у Вас осталось совсем мало времени для возможности исправить ситуацию.

цитата:

Як можливо позбавити доньку страху,

Во-первых, Вам надо проконсультироваться у детского невролога, чтобы исключить у дочери наличие психического расстройства (например, тревожного) при котором убрать страхи возможно будет только с помощью медикаментозного лечения.

Во-вторых, Вам надо найти детского психолога для индивидуальной работы с дочерью по уменьшению ее страхов и развитию уверенности в себе.

И в-третьих, Вам самой нужна психотерапия, чтобы понять и устранить причины агрессии и научиться правильно взаимодействовать с ребенком.

Рекомендую со всем этим не затягивать, так как когда характер дочери будет окончательно сформирован, изменить уже ничего не получится. И эта детская травма будет влиять не только на ее характерологию, но и на всю ее жизнь.

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Answer 5 · 2022-10-24 12:03:47

цитата:

Справді, виражаю свою агресію точно так само, як виражали її мої батьки, а то й ще більшою мірою.

Майже у відповідності до побутового прислів'я - діти мають піти далі своїх батьків. Я, звісно, жартую, але слів із пісні не викинеш. Мабуть, рівень ідеалізації образу батьківства у Вас трохи вищий за них.

цитата:

Так, беру на себе цю роль, хоч розумом розумію, що це неконструктивно, травмуюче і лише з ситуативним результатом. Коли не кричу, а стримуюся, відчуваю сильне напруження, починає боліти голова. Хоча після крику також болить.
Крім впливу страхом, розглядаю лише пояснення про необхідність саме зараз зробити саме це.

Можуть бути й інші важелі впливу. Наприклад, поділитись своїми емоціями в цей момент, викорситовуючи "Я-вислови." Напевно, в дитинстві Ви не мали змоги побачити цей приклад від батьків. Важливо свої ємоції вміти виражати словами, називаючи їх за ім'ям кожного, у прив'язці до ситуації. Такий спосіб спілкування робить його цивілізованим. виваженим і взаємоповажним. Так Ви і доньку навчите.

цитата:

Так, Ви праві, я справді хотіла бути ідеальною мамою, і дуже злюся, коли не виходить.

Тепер розумієте, наскільки це хибне бажання ускладнює реальне життя? Проте, колись же це бажання народилося... Було б варто дослідити цю історію, щоби скинути його деформуючий вплив.

Ответ отредактирован автором 24-10-2022 12:04:29

Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) · Answer 6 · 2022-10-24 12:11:34

цитата:

Розумію це. І просто готова себе прибити за це.

Чувство вины будет заставлять Вас находиться в позиции жертвы.
От этого Ваши собственные страхи будут только усугубляться, а у тревожной мамы всегда будет тревожный ребенок.

цитата:

що я, як мама, можу робити для доньки, пов'язане з прийняттям страхів і розвитком впевненості в собі?

Возьмите хотя бы одну консультацию, чтобы разобраться для себя в этом вопросе.
Так как у Вас присутствует неправильное представление о том, как надо вести себя с пятилетним ребенком -

цитата:

Я почала частіше висловлювати доньці, які її дії мені не подобаються,

цитата:

Чи можлива в моєму випадку індивідуальна терапія онлайн? Чи все ж таки краще особиста присутність?

Работа может происходить онлайн - как с Вами, так и с ребенком.

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Answer 7 · 2022-10-24 13:42:44

цитата:

На Вашу думку, що я, як мама, можу робити для доньки, пов'язане з прийняттям страхів і розвитком впевненості в собі?

ВІдповідь з'явиться і оформиться внаслідок того, як Ви самі розберетсь із своїми страхами і впененістю в собі. Там багато чого вийде на поверхню. А головне - приклад особистої поведінки, діалог, підтримка вираження емоцій та змоги опиратись на себе, довіряючи власним почуттям...

цитата:

Чи можлива в моєму випадку індивідуальна терапія онлайн? Чи все ж таки краще особиста присутність?

Формат онлайн вельми корисний і зручний.

Ответ отредактирован автором 24-10-2022 13:43:25

Ирина Николаевна Островерх (Харків) · Answer 8 · 2022-10-24 17:16:10

"Якщо провина з'являється а ви не реагуєте, то вона стає ведучою емоцією і має негативний вплив на виховання, із цього почуття ви можете почати робити речі, які можуть нашкодити вашій дитині."

"Тут не можу зрозуміти, про що йдеться. Чи не можете, будь ласка, пояснити?"

Йдеться про те, що почуття провини є руйнівним в процесі виховання дитини. Я як спеціаліст, що працює з залежними та співзалежними людьми маю багато прикладів, коли почуття провини стає головним у відношеннях мати-дитина. Винувата мама, хоче бути мамою хорошою і може дозволити собі таку поведінку і такі речі, яку б мама доросла(та яка приймає себе та дозволяє собі помилитися) не дозволяє собі. Наприклад- надмірне споживанаая солодощів, або багато часу проводити у гаджетах, або дозволяє не виконувати обов'язки, які відповідають віку дитини, або обмежує та надмірно опікає дитину у стосунках з іншими людьми, і ще багато іншого, що гальмує розвиток дитини.
Терапія онлайн була б для вас корисною.

Своїм криком лякаю свою дитину

Поради відвідувачів