Син 8 років став просити спати разом

Question

Доброго вечора. Сину 8 років. Під час війни не тікали, залишились вдома. Але мешкаємо у мікрорайоні, куди неодноразово гатили, часто спали втрьох у коридорі (пес, син та я). Наразі таких обстрілів немає, але син через день просить спати зі мною, бо страшно що будуть гатити. Пес теж став спати в ногах, замість свого місця.
Чоловік проблеми не бачить, каже після Перемоги все прийде до норми. Сам чоловік на фронті, бачили лише 2 разочки за рік (пішов на другий день війни). Тата поруч немає (можливо дитині ще уваги не вистачає, бо я зараз сама по всіх справах, та ще й працюю). 
Підкажіть- дозволяти, не дозволяти? Бо те, що дитині страшно я розумію, але біля мене спить міцно, коли сам- тривожно, буває підскакує серед ночі, щось кричить.

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer

Ситуація не дуже проста. Така поведінка Вашого сина є наслідком психічної травми.
А  психічна травма – це результат важкого нервового потрясіння.
Дитина почувається безпорадною, відчуває страх.
Дитині самої важко подолати наслідок  події, що тяжко вплинула на її психіку.
Спочатку психотравмі можна дати спокій. Вона повинна, так би мовити, зарубцюватись, перестати бути гострою.
 Для психотравми потрібен час, щоб вона "зажила"
Не лайте сина. Потрібно повернути дитині впевненість у собі. Перебувайте з дитиною якомога довше звичайного, розмовляйте з нею для того, щоб її заспокоїти,
Якийсь час дитина може спати з Вами. Але дитині потрібна допомога дитячого психолога для подолання наслідків травмівної .ситуації.

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer

Доброго вечора!
А чому б не дозволяти, якщо йому не так тривожно разом із Вами? Він почувається більш захищеним.
Інша справа, що роздягненою спати поруч із ним не є правильним, тільки в одежі. І подалі один від одного. Бо він, хоч і Ваш син, але все ж таки чоловічого роду. Інакше це може мати наслідки в розвитку його психосексуальної сфери. Просто спостерігайте уважно за його поведінкою. Якщо не буде нічого дивного й того, що виходить за межі звичайних стосунків між мамою та сином, то все буде добре і не має за що переживати.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]Підкажіть- дозволяти, не дозволяти?[/quote]
[quote]Сину 8 років.[/quote]
Ваш сын сейчас проходит определенную стадию своего психосексуального развития.
И поэтому спать ему вместе с Вами нельзя, если Вы не хотите потом иметь проблемы с его сексуальной сферой.

Он должен спать отдельно от Вас и желательно в своей комнате.
Вы можете посидеть (не полежать) рядом с ним, пока он не заснет и оставить на ночь включенным свет, если это поможет ему.

[quote]бо страшно[/quote]
Проблему с его страхами Вы должны решать не самостоятельно (потому что просто не справитесь с этим), а с помощью индивидуальной работы Вашего сына с психологом. Відредаговано автором 01-03-2023 05:19:14

Анастасія Владимирівна Тарадай · Answer

Ваш син знаходиться у переживанні так званого гострого стресу. Ваш син почувається в безпеці разом з вами. Поки продовжується війна, змушувати його спати окремо , якщо він прагне спати з вами, може призвести до ретравматизації, та постравматичного стресового розладу. Думаю, інтуїтивно ви відчуваєте, що "відкладання" дитини його травмує. З цією ситуацію необхідно буде працювати після закінчення війни, коли спати в одному ліжку буде нептрібно. Тоді має сенс звернутися до дитячого психолога.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Сон не решит проблему, а лишь слегка ее облегчит.
Спать можно какое-то время, одетой, как написал выше коллега.
Но сыну нужна помощь психолога. Хотя бы онлайн, если нет других вариантов.
Но страхи и тревожность сами не пройдут и сон совместный не поможет.
И никакая победа в том числе. Все останется, если вовремя не обратиться за помощью

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]Як виявити психотравму? Чи є вона? [/quote]
Вы хотите это сделать самостоятельно?
Или все же покажете ребенка специалистам?

[quote]Мене тут налякали, буває прихований стрес?[/quote]
То есть стресса Вы боитесь, а всего остального - нет?

Не играет особой роли, какая именно причина привела Вашего ребенка к тому, что у него появились страхи - травматическое событие или стресс.
Это уже не изменить и работать надо с его состоянием, а именно - убирать страхи.

Единственное, если это все уже перешло в психическое расстройство (например, тревожное), тогда будет требоваться консультация врача.
Но чтобы об этом говорить, надо видеть Вашего ребенка. Відредаговано автором 01-03-2023 21:57:35

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer

[quote]Дякую вам за відповідь! Боже збав роздягненою. Ні, одягнені та ще й між нами пес з кішкою. Змін у поведінці немає ніяких.[/quote] 
Будь ласка). Ви і так все правильно робите, тому, виходить, мій коментар про одежу був зайвим. І дуже добре, що змін в поведінці сина ніяких - тож і переживати нема за що.
[quote]Як виявити психотравму? Чи є вона? Змін у поведінці немає, поведінка нормальна, вчиться добре, проблем з концентрацією уваги теж немає. Мене тут налякали, буває прихований стрес? (бо в собаки я зміни в поведінці на вулиці бачу, став боятись відходити від мене більше півтори метри, за дитиною такого не спостерігала нічого)[/quote]
Психотравма безумовно є, та й її не могло не бути, якщо траплялось таке:[quote]Ми, нажаль, тричі гуляючи потрапляли під вибухи (південь обстрілювали без тривоги, не встигала вона спрацьовувати). Після того й почалось.[/quote], але у сина вона проявляється інакше, ніж у собаки:
[quote]Як вдень багато тривог- так він проситься до мене. Якщо немає- спить сам, але, буває тривожно спить.[/quote]
В будь-якому випадку, після закінчення війни дитина потребує психологічної допомоги. А зараз задача інша: уважно дбати про безпеку! І сина цьому вчіть, і самі не забувайте - бо дітей краще за все навчає власний приклад батьків, та й Ви йому потрібні живою.
Хай береже Господь! І Вас із сином, і Вашого чоловіка.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]стосовно спеціаліста[/quote]
Четыре специалиста из пяти, ответивших Вам здесь, указали на необходимость индивидуальной работы Вашего сына с психологом.
По какой причине Вы отрицаете наличие у ребенка проблемы?
Или считаете, что совместный сон поможет ему?

[quote]По моєму сину зауважень ніяких не було по жодних тестах[/quote]
Тогда почему у него продолжает оставаться страх, если все в порядке?

[quote]після Перемоги все прийде до норми[/quote]
Такие страхи сами не проходят.
В лучшем случае, его состояние останется таким же (и тогда Вы будете спать с ним до его совершеннолетия?), а в худшем - может только усугубиться.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Не хочу наговаривать на коллег психологов из школы, но справедливости ради все же стоит сказать, что у них нет, как правило, никаких знаний, личной терапии и уже тем более супервизии, как должно быть у психолога. Чаще всего это просто диплом из вуза.
Иногда может повезти и туда приходит психолог, который может позволить себе доп.обучение, личную терапию и тп, но это редкость, и как правило, они достаточно быстро уходят из школы.
Тесты это вообще доп.инструмент, а не то, по чему делаются заключения.
Поэтому школьный психолог это огромная лотерея и я бы не особо на нее рассчитывала.

Кроме того, даже если сильно не заметно по поведению ребенка, то война это огромные стресс и травма для любого человека, ребенка тем более. И уж конечно это не может пройти бесследно, если ребенок уже слышал обстрелы, испугался и просится к вам в кровать.
Я бы не ждала окончания войны, поддержка ребенку уже! нужна. Дальше будет только усугубляться.
Я это говорю не только как психолог, но и как мама.

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer

[quote]дітей психолог шкільний перевіряв, та з ними працювали поки в місті була така ситуація й діти потрапляли під вибухи. По моєму сину зауважень ніяких не було по жодних тестах, які робили.[/quote]
Тести можуть нічого і не показувати. Тим більше, якщо у Вашого сина від народження міцна нервова система. Але самі події, які зараз відбуваються НЕ можуть НЕ впливати на будь-кого, не зважаючи на міцність або витривалість, стійкість або силу, тим більше якщо це - дитина, яка ще не може себе захищати належним чином - ось цього захисту з Вашого боку й вимагає син, коли проситься спати разом. Тим більше, що батька, який міг би також виконувати функцію захисту, не має поруч та й він сам на цей час у небезпеці. БЕЗПЕКА зараз найголовніше, а саме з цим і проблема, і діти як ніхто інший це відчувають (інстинктивно, підсвідомо, як і тварини), хоча поки що і не розуміють. Бо розуміти і відчувати - це різні речі, які не завжди співпадають. До речі, і Ваші пес з кішкою не дарма сплять МІЖ вами, у середині - бо теж інстинктивно відчувають (але звісно не розуміють) небезпеку, тому й вибрали найнебезпечніше місце - посередині.
І приєднуюсь до колеги вище: шкільні психологи рідко бувають високої кваліфікації, тільки як виключення з правила. Така нажаль реальність. Сам неодноразово стикався з цим, по роботі. Навіть закордоном, наприклад в Австрії, шкільні психологи вкрай низької кваліфікації - такі висновки дають батькам дітей, що на голову не налазить, особисто їх читав. Це взагалі якась глобальна проблема.
[quote]Стосовно свого питання сумісного періодичного сну - я не зверталась до того психолога, бо не впевнена в конфіденційності, й не хочу щоб якось воно вийшло "у світ школи" та зганьбило сина.[/quote]
І це тільки підтверджує те, що я тільки-но написав. Конфіденційності - 0, бо шкільний психолог - людина підвладна, над нею і завуч, і директор, а інколи і вчителі. Та ще й від особистості спеціаліста залежить.
Тому, правильно зробили, що не звертались, бо точно могло вийти за межі кабінету психолога.

Олена Миколаївна Рижа · Answer

Добрий день. Дайте дитині час. Як мінімум вдвоє довший, ніж вона провела в постійному страху.
Відтоді, як ви почали переховуватися від вибухів, у сина почалося нове життя. Дорослі розуміють, що вже безпечно, а дітям треба час, щоб звикнути.
Якщо за 2-3 місяці ситуація не поліпшиться, зверніться по допомогу до психолога.
Психолог допоможе вирішити питання з адаптацією найпростіше.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

Ваш ребенок получил психологическую травму.
[quote]Так й зроблю[/quote]
Поэтому даже 2-3 месяца неоказания ему помощи играют роль.

[quote]після закінчення піти до спеціаліста[/quote]
Все надо делать вовремя.
Можно, конечно, и с переломом ноги не обращаться к врачу и он как-то сам по себе зарастет.
Но в этом случае, как минимум, у человека останется хромота, а как максимум - ему придется позже делать операцию.

Вы же 
[quote]насамперед читаєте[/quote]
и берете к сведению то, что Вам выгодно слышать.
И Ваше отрицание проблемы было бы нормальным, если бы Вы решали свои вопросы.
Но Вы несете ответственность за своего ребенка.
И просто обязаны сделать все, чтобы в дальнейшем у него не было проблем с психикой. Відредаговано автором 05-03-2023 03:32:10

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]що якби я до вас звернулась[/quote]
Не переживайте, Вы - не мой клиент.
И если бы Вы ко мне обратились, я бы все равно не взяла Вас в работу.
Потому что моими клиентами являются социально ответственные мамы.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]Ну звичайно я прислухаюсь до них[/quote]
Вы имеете право делать то, что считаете нужным.
Если это касается лично Вас.

Но если Ваш ребенок получил психическую травму, то Вы обязаны предоставить ему помощь. И не в виде отнекиваний "когда-нибудь после войны", а здесь и сейчас.

Потому что если со своей жизнью Вы имеете право делать все, что захотите, то за ребенка Вы несете не только моральную ответственность, но и юридическую.
Поэтому, например, в таких случаях как Ваш, врачи и психологи имеют право не соблюдать конфиденциальность и обращаться в органы опеки, если видят, что здоровью ребенка угрожает опасность. 

[quote]я б ніколи не звернулась до[/quote]
Если Вы оплачиваете услуги психолога, то можете выбирать любого специалиста, какого захотите.
На форуме Вы получаете бесплатные рекомендации и потому Вам отвечают те специалисты, кто посчитает это нужным сделать. 

[quote]ви як "психолог" цього не побачили[/quote]
Я не обязана ничего видеть.
У Вас есть пальцы руки и клавиатура, с помощью которых Вы могли указать в старттопике свои пожелания к специалистам. Відредаговано автором 05-03-2023 11:43:16

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]не треба тут коментувати[/quote]
Я комментирую все, что считаю нужным.
И это общий форум, а не Ваш личный чат.

Если Вас что-то не устраивает, Вы можете выбрать того, кто Вам понравился, оплатить его услуги и общаться индивидуально в кабинете.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]й не треба тут коментувати саме мою відповідь[/quote]
Вы хотите поговорить об этом?
::smile::
Общение с Вами помогает повысить мне рейтинг.
Поэтому можем продолжать переписываться и дальше.
Что конкретно Вас беспокоит? Відредаговано автором 06-03-2023 07:15:01

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]мабуть саме тому ви намагаєтесь хоч за рахунок листування зі мною хоч якось набити собі ціну[/quote]
Вы так переживаете за меня?
Я польщена))
Спасибо, что помогаете мне
[quote]набити собі ціну[/quote]

[quote]Ну можемо й поспілкуватись, але яка тема? [/quote]
Можно и без темы.
Как сказал классик: "Пилите, Шура, пилите"... Відредаговано автором 06-03-2023 13:58:08

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]Я вам раджу [/quote]
[quote]Прощавайте[/quote]
Вы рано уходите::smile::
Я еще желаю послушать Ваши советы. Відредаговано автором 06-03-2023 18:08:37

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Син 8 років став просити спати разом

Відповіді психологів