Психологиня Олександра (Леся) Коцюба м Ірпінь лише онлайн

Зрада - це неймовірно боляче. Звісно, що хочеться огородити себе від такого болю раз і назавжди. Бетонною стіною і ровом з крокодилами. І ніколи не дозволити собі когось кохати чи комусь вірити. Перед вами вибір - холодне серце, яке нікого не впускає, чи знову відкритися і ризикувати зазнати болю. Вибір непростий. Чи розглядаєте ви варіант назавжди залишитися самій, зате без болю? А якщо припускаєте, що може з'явитися інший чоловік. не цей, чи не буде того самого страху зради? А якщо знову цей, чи зможете співіснувати з цією недовірою? А якщо зможете, то які плюси отримаєте у цих стосунках? Якою людиною ви зараз є у цих стосунках, чи така ви, якою хочете бути? Чого ви зараз не робите, а хотіли б робити, тільки страх не дає? Можете подосліджувати все це самостійно або на сеансі у психолога. Тому що поки що відповідь на ваше питання зовсім не очевидна. І це нормально, це - життя

Син переживає втрату по суті невартісних стосунків. Але він ще не усвідомив того, що це не були гарні стосунки. Втішання тут не допоможуть. Йому все одно буде боляче, і це нормально. Коли біль трохи вщухне, він зможе зробити висновки. Але звісно, ці висновки має зробити сам, без підказок. А що стосується вашої ролі, можете говорити з ним про те, що помічаєте його поганий настрій. Що вам це не байдуже, що ви поруч, і якщо він хоче, то може вам виговоритися. А якщо він таки почне виговорюватися, просто слухайте. Не перебивайте, не нав'язуйте свої думки. Більше питайте, наприклад "І як тобі це?", "І що ти про це думаєш?", "Що ти почуваєш у зв'язку з цим?", "Як тобі було, коли....?", "І що ти збираєшся робити?". Він здатний сам прийти до висновків, якщо просто заохотити до розмови про все, що він пережив.

Ви пишете, що заплутались і очікували, що звільнення з роботи якось розв'яжу ваші проблеми. Яким чином? Само по собі звільнення уже додає людині невпевненості, звісно, якщо вона тут же не перейшла на іншу роботу.
Розставання з хлопцем теж додало вам тривог і невпевненості, але це вже інша історія.
Вирішуйте, що для вас зараз є пріоритетним, і займіться цим пріоритетом. Не намагайтеся вирішити всі питання відразу. Якщо зараз важливо мати роботу, то шукайте її. Можна і треба жити і робити те, що важливо, навіть маючи важкі і неприємні емоції. Зрештою, важкі емоції - це тільки частина життя. Зверніть увагу на те, що вам вдається, в чому ви розбираєтесь, що приносить задоволення. Додайте собі маленьких радощів у житті, зануртеся у щось приємне. Пам'ятаєте українське прислів'я "Очі бояться, а руки роблять"? Візьміть його собі за девіз.

Ви описали у себе деякі із ознак посттравматичного стресового розладу. Якщо цей стан триває у вас більше 3 місяців, вам таки необхідно звернутися до психотерапевта і полікувати ваш ПТСР. Прогноз позитивний, ви зможете повністю позбутися цієї проблеми або дуже суттєво зменшити прояви. Звичайно, якщо не потрапите під новий обстріл, а таких гарантів в Україні зараз на жаль ніхто не має. Та все одно, буде генералізуючий ефект після терапії, і навіть якщо будуть нові потрясіння, ви вже легше сприйматимете їх. Дуже раджу вам терапію ПТСР в методі EMDR.

Вам 16. Ви маєте право піти до психіатра самостійно в державну клініку.

Багато тривожних симптомів. Як ваші батьки чи опікуни реагують на ваш стан? Вам би варто показатися психіатру, і це не коштує таких грошей, як ви думаєте. В звичайній державній клініці. Не можна залишатися в такому стані і нічого з цим не робити. Прийом ліків значно покращив би ваше самопочуття. І маючи конкретний діагноз, вже би могли вирішувати, що далі робити.

Стани, які ви описуєте, дуже схожі на стани людини з межовим розладом особистості. Проте ставити остаточно цей діагноз може виключно психіатр. Не соромтесь звернутися до нього, вас не будуть ніде "ставити на облік" чи видавати "вовчий квиток". Це також не той розлад, при якому треба лікуватися в психіатричному відділенні. Лікар просто порадить вам, які медикаменти будуть підтримувати вас на період, поки ви будете займатися з психотерапевтом амбулаторно, а це може зайняти декілька місяців. При наполегливих і систематичних заняттях ви відчуєте значне полегшення і покращення якості життя.

Ви пишете, що вам поставили діагноз МРО (ПРЛ ). Сам по собі цей діагноз уже тривожний сигнал, бо людям, які його мають, важко будувати здорові, довірливі стосунки. Крім цього є й багато інших незручностей. Але це не вирок. З цим діагнозом працюють психотерапевти, і якщо пацієнт не зіскакує з терапії передчасно, то через 6-8 місяців відчуває позитивні зміни в житті.

Знаєте, чому не можете слідувати рецепту Франкла? Тому що прийняти таку ситуацію можна лише коли вона неминуча, коли ви не можете її змінити. Але ж по факту ви можете змінити. Тому вам не вдається обдурити себе

Відредаговано автором 01-09-2024 21:06:08

Я цілком згодна з Наталією Горською. Розумію, що вам важко прийняти думку про переїзд і розлуку з чоловіком. З іншого боку страх і відчай просто зашкалює і робить вас дуже вразливою. Ви наводите купу причин, чому не можете виїхати. До того ж на вас тисне чоловік, який каже, що такі умови можна і треба прийняти. А мати залякує небезпеками. Схоже, ви в конфлікті і зовні, і всередині себе.
І в той же час просите "как мне выжить." Використовуєте слово "вижити" - тобто залишитися живою. Ви хочете нічого не міняти, але щоб вам хтось дав гарантію, що небезпека вас не торкнеться? Чи питаєте, як правильно ховати голову в пісок?
Про фізичну безпеку ви зараз з певних причин подбати відмовляєтесь. Тоді в чому питання? Як заглушити свідомість?

- "Я понимаю что у меня наверное в голове намусоренно, но чувствую что я больше не справляюсь и кажется мне правда нужна терапия"
Так, після терапії ви як мінімум, почнете поважати себе більше, ніж того першого зустрічного, за котрого готові вискочити заміж.

Відредаговано автором 30-08-2024 13:56:16

- Читаю про ваш страх не вийти заміж до 25 років. А чому саме цей вік ви поставили собі на мірило? Що станеться, якщо вийти заміж приміром в 29? Що гірше: вийти заміж після 30 і вдало, чи до 25 і невдало?
- "замечаю что никому не надо серьезности, все хотят легких и свободных отношений." - Ви впевнені, що нікому не треба серйозних відносин? Звідки ж тоді взялися всі ті одружені чоловіки, яких ви зустрічаєте по життю?
- "И вот поэтому я бросаюсь буквально на каждого и выгляжу наверное навязчиво" - раз ви і сама це відчуваєте, то чоловіки при знайомстві тим більше.
- "Но я не знаю как выбраться из этого круга мыслей". - Тут відповідь - піти в терапію, є над чим працювати і в даному випадку спілкування з психологами в чаті не замінить повноцінної терапії.

Вас хвилює, чи дійсно у вас цей діагноз.
По-перше, ви можете звернутися до іншого психіатра і отримати іншу думку. В такому зверненні нема нічого поганого.
По-друге, раз вас цей діагноз так схвилював, напевне ви би воліли почути, що у вас все нормально (і кожна людина воліла б це почути). Але ж пішли до психіатра, значить щось вас в собі таки не влаштовує, відчуваєте якийсь дискомфорт.. Сама наявність діагнозу не є вироком, скоріше це підказка, в якому напрямку вам працювати, щоб зменшити свій дискомфорт. Лікар сказав, що ознаки РАС слабо виражені, і це гарний знак. Кожна людина має якісь особливості, які іноді завдають їй дискомфорту. Наше завдання - дослідити себе і напрацювати способи жити з тим, що маємо, якщо воно не піддається змінам, або міняти те, що можливо і якщо ми хочемо змінитися. Тож якщо вирішите сходити ще раз до фахівця, просіть не лише поставити вам діагноз, а ще й дати рекомендації, що з цим можна зробити.

Так, це доволі ефективна практика. Можна і глибше працювати - переглянути ваші життєві цілі. Це якщо практики усвідомленості буде недостатньо.

Дуже часто наш мозок включає режим наглядача з батогом: підганяє, критикує, порівнює нас і з кимось більш успішним. Начебто він штовхає нас до розвитку, але робить ведмежу послугу, сіючи тривогу і невпевненість у собі. Добре, що ви почали зауважувати такі стани у себе. Ще краще, якщо навчитеся практикувати усвідомленість: де я зараз, які мої думки, емоції, цілі, завдання прямо тут і зараз. Навчитися усвідомленості можна як під керівництвом психотерапевта, так і практикуючи вправи з інтернету. Шукайте той стиль, який вам зайде. Або ж шукайте терапевта, котрий поможе вам підібрати вправи саме для вас

Відредаговано автором 29-08-2024 12:54:57