Психологиня Лілія Козак Івано-Франківськ лише онлайн

деперсоналізація це симптом. Також чую про тривалу тривогу.
Психолог з симптомом не працює. Щоб відбулися зміни необхідно дослідити причину. Можу порадити тільки психотерапію, регулярну .

Співчуваю звісно через сварки з дружиною ,розумію що ви не хочете розлучення. Мені не зрозуміло, що означає ідеальна пара? - це про що? які у вас були стосунки? чим дорожили в стосунках? чи кожен з вас був щасливий?

мене також, як і колегу, зачепили слова " без доказів". Бо складається враження , що зрада була , але дружина немає доказів, тому типу "це не рахується" як зрада. Звісно, може бути ситуація, коли дружина ревнує безпідставно, але у вас прозвучало не так. Тому все таки важливо було б розуміти - то просто її ревність без причини чи все таки причина була, але довести неможливо? Консультування зі сторони психолога буде різним в цих випадках.

боротися тут не допоможе.
Важливо розуміти що за стрес відбувся чи може травматична подія. Чи міг розвинутися посттравматичний розлад? Також Деперсоналізація може бути ознакою інших проблем з психічного здоров'я. Тому для початку я б радила консультацію психіатра, щоб визначити причину вашого симптому. Це безкоштовно в поліклініці. ТОді вже можна про щось говорити з психологом

якщо про вас- мені подобається такий вислів " якщо я сита, то мені байдуже, що чоловік пригощає ще когось"
Тому питання - чи ви "ситі" у ваших стосунках? бо якщо голодні, то звісно буде накривати коли "їжу" віддають іншому, навіть найменші крихти. Чим би ви хотіли щоб вас нагодував чоловік?
якщо про вашого чоловіка - чи "ситий він"? якщо ні, то чого на вашу думку бракує йому? а якщо не на вашу думку - чи запитували ви - чого йому не вистарчає насправді у ваших стосунках? бо ті відповіді які він пропонує можуть бути як правдою так і відмовкою. Наскільки у вас щирі і довірливі стосунки щоб говорити про все відверто, спокійно і без сорому?

варто б дослідити глибше вашу проблему. Але з першого погляду виглядає, що для вас страждання від втраченого кохання менші, ніж страждання від того, що вас покинуть. Тому ви обираєте менше зло із двох.
І, звісно, ваша поведінка автоматично підлаштовується під ваш внутрішній вибір меншого зі страждань. З точки зору захисту вашого психічного благополуччя - це добре, бо приносить менше болю ніж в другому випадку, тому типу - все ок. Питання в іншому.
Чому саме так є ? тут треба шукати корені в вашому минулому
Які у вас стосунки з вашими батьками? коли вас покидали? чи ви почувалися покиненими в ранньому дитинсті ? що ви пам'ятаєте?

Відредаговано автором 25-07-2024 11:24:31

я не знаю чи є хлопці , які не дивляться на інших дівчат. Причини ж бувають різні. Колись чула такий анекдотичний вислів " якщо дві пари ідуть назустріч одна одній, то і чоловіки і жінки оцінюватимуть іншу жінку. Жінка оцінюватиме суперницю на предмет краща-гірша, а чоловіки оцінюватимуть по іншій жінці статусність чоловіка. " Я не знаю наскільки цей вислів відображає правду, але проблема точно не нова.
На мою думку ви дуже перебільшуєте проблему, хоча я ж не знаю вашого хлопця.
Якщо вам вкрай нестерпно , то вам варто поговорити з хлопцем, але без надмірних емоцій. Ревність, яку бачить чоловік у жінці рідко сприяє стосункам.
Ну і заборонити ви йому не можете. Тому або ви щось робите зі своїми переживаннями в терапії, або шукаєте хлопця, який не дивитиметься ні на кого, крім вас. Тільки чи такі хлопці вам подобаються?
Вибір за вами.
Стосовно роботи з самооцінкою. То тут не щоденниками єдиними, щоденник це тільки початок, запустити процес над зміною власної уваги. Вам цінувати себе варто б більше. Цінувати - це про справжню любов до себе, можливо ви такої не отримували у своїй сім'ї. Вчитися цього довго, але воно вартує зусиль

Відредаговано автором 23-07-2024 12:55:07

Спробую додати дещо до відповідей колег.
Звісно співчуваю, бо розлучення - це втрата і проживається боляче як втрата. Але у вашому випадку події з розлученням вступають у резонанс з якимись вашими травмами , історіями дитинства. І дуже підсилюють страждання.
Можна прочитати тисячі книг, мати пачку відповідей від психологів, але є таке правило - людина травмується в стосунках і лікується в стосунках ( терапевтичних стосунках, а не будь-яких) . Тому заохочую все таки зібратися з силами, знайти свого терапевта, який вам підійде як особистість і піти на психотерапію. Процес вартує того, щоб так не страждати, хоча результат не миттєвий. Ну і психіатр звісно час від часу

Підтримую колег, зокрема про відмінності поколінь. А також є відмінності ролей. Для бабусі ваш хлопець - онук ,тобто все ж дитина , хоч би яким він дорослим не був, особливо якщо вона його ростила. Для вас він чоловік, а ставлення до дитини і до чоловіка , вимоги до дитини і до чоловіка - це дві великі різниці.
Я думаю бабуся вже втомилася про всіх дбати і мабуть дуже б хотіла (можливо несвідомо) ті свої функції комусь делегувати, а тут ви є під рукою. Дочекалася...
Можна спробувати спокійно спитати бабусю чи не втомилася вона про всіх дбати , чи не хотіла б вона щоб дідусь більше їй допомагав і сам поправляв свої подушки? чи почувається вона непотрібною коли не дбає про інших, а головне - виявляти до неї вдячність за турботу. Можливо вона не отримує належного визнання за свою працю?
А потім коли стосунки встановляться можна спробувати спитати - яким вона хоче бачити свого онука в майбутньому? Залежним від дружини чи впевненим в собі дорослим чоловіком, здатним справлятися зі своїм життям. Часом допомагає послатися на авторитети. Мені психолог порадив... мені Священник порадив... якщо ці люди є авторитетом для бабусі.
Ще корисно в таких випадках запитати вашого чоловіка - чи хоче він щоб ви рятували його від мокрої подушки? може йому так добре і він навіть не здогадується про інше ;)
Щасти вам. Стосунки поколінь під одним дахом - це проблема стара як світ. Протистояння тут не допоможе, а от ввічливе відстоювання своїх кордонів - так.

Відредаговано автором 22-07-2024 23:37:51

Доброго дня Яно.
Ви справді у не простій ситуації. Вчитися у вузі це праця, а якщо вона присилувана , то справді забирає багато енергії, аж до емоційного вигорання, тоді ніяке "зберися і довчися" не допоможе, скоріше може привести до розладу. Дуже шкода, що ваші батьки не на вашій стороні , а на стороні "папірця". Справді колись було дуже важливо мати той папірець (диплом), але тепер для багатьох спеціальностей достатньо бакалавра, деякі фірми взагалі не питають про диплом, а перевіряють лише уміння і тестують риси особистості.
Особливості навчання на магістра є такими , що довчитися можна завжди, зокрема поновитися чи навіть обрати іншу суміжну спеціальність, яка можливо вам більше до душі.
Як вам бути я радити не можу, але можу підтримати у вашому рішенні, яке ви приймете самостійно. Можу допомогти потренуватися як говорити з батьками. Але мене якось зацікавило - чи ваші батьки вас не чують тільки в темі навчання чи й у інших сферах життя не дають вам приймати власні рішення і брати на себе відповідальність за своє життя?

Гарне питання, Ірино - "як правильно сприймати?".
Розчарую вас мабуть, але немає такого поняття як правильне сприйняття. Кожен сприймає по різному. Всі види сприйняття мають право на існування.. Ви пишете , що не розумієте таку поведінку. Скажу вам я теж не розумію :) , хоч можу накидати різні варіанти з власного досвіду чому таке може бути і серед них може не бути жодного який стосується саме вашого чоловіка. Але важливіше тут не розуміння, а почуття.
Тому у мене питання -
1 - що ви відчуваєте, коли ваш чоловік так поводиться? (перелік почуттів можна знайти в інтернеті)
2 - як він сам пояснює свою поведінку? і чи вас влаштовує його пояснення

Відредаговано автором 22-07-2024 23:00:29

Луізо, давайте спробуємо розібратися.
Я чую про ваш біль, і мушу сказати, що це справді неприємно бути у вашій ситуації.
Чи ваш хлопець дійсно дивився на інших чи ні - я перевірити не можу, але є деякі нюанси. Припустімо тако й дивився.
1 . люди схильні автоматично вибирати очима з навколишнього світу те, що їх в дану хвилину хвилює і роблять вони це несвідомо . Причина такої поведінка не завжди пов'язана з об'єктом, на який дивляться, а може знаходитися в несвідомості того, хто дивиться. І хоч ви б 1000 разів звертали вашому хлопцеві на це увагу, він заперечуватиме, бо несвідоме він не помічає і якщо наполягати, то звісно він захищатиметься і ви тільки зіпсуєте стосунки.
2. навіть якщо ваш хлопець дивиться на інших, це точно не заперечує як вашої краси так і його захоплення вами, бо знову ж таки мозок розглядається по сторонам автоматично.
3. ваша реакція на його "імовірну" поведінку явно перебільшена. Вона ваша і вона нестерпна, розумію, але причиною такого перебільшення може бути ваша тривожність.
4. Ревність - ознака нестабільної самооцінки. Скажіть, як часто ви самі порівнюєте себе з іншими дівчатами?
5. Я чую про високий рівень самокритики своєї зовнішньості та самоагресії з вашої сторони. Як у вас із прийняттям себе, любов'ю до себе? Чи зверталися ви до вашого психолога з запитом стосовно прийняття себе?
Працюйте над прийняттям себе і свого образу тіла. Будьте цікавою йому , а головне собі, не тільки зовнішньо, але як особистість.
І я б радила пошукати причини вашої тривожності і низької самооцінки.
Подивіться на цю ситуацію як таку, яка підсвічує вам з чим вам працювати з психологом.

Відредаговано автором 22-07-2024 22:53:49

Марто , доброго вечора. Я почула, що ви дуже переймаєтеся станом вашого хлопця, ніби ви несете якусь відповідальність за його емоції і почуття. Також справді багато часу приділяєте розмовам про нього. Деколи так буває, що коли людину не приймають такою як вона є, а постійно в ній "колупаються" , обговорюють її проблеми, то людина почувається від того поганою, бо ніби з нею щось не так. Кожна людина хоче бути прийнятою такою як вона є, з настроєм і без, з почуттями і з алекситимією. Для чого вам "спасати" вашого хлопця? Чоловіки мають самі вирішувати свої проблеми ( ну з психологом можна), але точно не його дівчина має допомагати. Вам з ним або добре або ні. А якщо його рятувати, то він найімовірніше почуватиметься хлопчиком у шортиках і білих підколінках, тобто маленьким. Тому - вам розслабитися і говорити на інші теми, а не про нього і його стан, а йому - або щось почитати або до психолога, якщо вже так все погано. Рекомендую чоловікам книжку "Дике серце". Або запрошую на консультації.

на індивідуальну терапію вам, щоб розібратися у собі Хто ви і чого хочете від життя. На індивідуальну вашій
дружині, бо вона теж виглядає емоційно нестабільна і простити зраду дуже складно, навіть тоді , коли чоловік би засипав вибаченнями і компенсаціями. І на сімейну терапію теж, щоб розібратися в ваших стосунках загалом. Бо такі події в житті просто так не відбуваються, у вас були якісь внутрішні чи зовнішні причини. Часто чоловіки ввжають слабкістю піти до психолога, хочуть розібратися самі. Але стоматолог же не лікує собі зуб, хоб би яким спеціалістом не був. Психолог чує і бачить зі сторони те, що людина за собою не помічає.
Хочете налагодити стосунки ? Почніть хоча б з читання психологічної літератури про стосунки, щоб хоч трохи почати розуміти себе і жінок загалом.

Відредаговано автором 22-07-2024 14:33:41

Дитина - це дзеркало (симптом) сімейної системи. Згідна зі всіма колегами та доповню , що мені виглядає на відсутність контакту . Якщо контакт є , якщо ви можете бути для дитини емоційним контейнером у різноманітних ситуаціях, якщо ви не страждаєте, коли необхідно встановити рамки у стосунках - то домовитися можна !!! А якщо ви 100 разів сказали , то очевидно рамки ви виставляти не вмієте, і це ваша проблема, а не дитини. Дитина тут вам підсвічує ваше невміння. Але тільки невміння, а не провину !!! На провині ви далеко не заїдете. Провина забиратиме у вас ресурс. А нове вміння завжди можна десь отримати. Питання вкладених вами ресурсів. Звісно варто спочатку виключити РДУГ, але це не заперечує того, що вам потрібно змінювати поведінку з дитиною.

підтримую всі відповіді. Звісно щось відбувається у внутрішньому світі дитини. Ми можемо тут накидати купу ідей і припущень , але котре з них саме про вашу дитину - точно не відомо. А лікувати пальцем в небо це не реально і непрофесійно. Тай навіть якби ми тут вгадали причину - що ви з тим можете самі зробити? тут потрібна допомога спеціаліста. Якщо ваша дитина вам дорога, то витрати на хорошого дитячого психолога, це просто "витрати".