Страхи, тревоги, фобии

мій брат вже рік як безвісти зниклий військовослужбовець. мене мучать сумніви, що я зробила не все, що в моїх силах аби пошуки були ефективнішими. мене не покидає віра у те що він у полоні, і ми його дочекаємся. але бувають такі депресивні дні, коли думаю про те, що може прозвучати найстрашніший дзвінок у моєму житті- що знайшли його не живим, бо днк співпало... як тоді це сприйме мама, вона цього не переживе, як і його син і дружина

Добрый день!
У меня к вам большая просьба помочь мне, у меня одна и наверно самая большая проблема я не могу принять решения. Мне 18 лет через пару месяцев будет 19 у меня есть друг того самого возраста он уехал за границу а я остался потому что побоялся ехать и к-тому один бы ехал. Он ехал со своей девушкой а я не смог и теперь жалею. У меня появилась первая робота зп конечно не большая идти к роботе мне 10 минут. Я с села хотя люди сюда роботать едут и с поселков. Я хочу поменять роботу но боюсь я сам живу и родился под Харьковом. Были и есть мысли переехать но страшно и за того что не смогу найти роботу. Через 3 месяца точнее в марту я заканчиваю на автомеханика но реально даю отчёт что не смогу роботать возле машин так как ничего про них незнаю, смотрел в интернете много разных видео по теме но ничего не могу понять и запомнить. Были мысли пойти на массажиста но на ето нужны средства которые я сейчас и зарабатываю, нет у меня уже есть сума но держу их на всякий случай может когда-то и уеду за границу когда наберусь смелости. Девушки нет, есть много знакомых и вот они деляться на двое, и ли сидят дома потому что в поселке очень тяжелые заводы, очень много требуют а денег мало платят работаешь за троих, и вторые которые уехали в Харьков но с помощью родителей да если бы не было желание роботать то приехали сюда а так им там намного больше нравиться. Я вам описал наверно все про что я хочу с вами поговорить просто чуство что зачем я остался лучше бы уехал, хотя понимаю что если бы и вернуть время смелости у меня как всегда не хватило принять важное решения. И так со всем у меня надеюсь на вашу помощь и советы! Робота у меня нормальная не очень тяжелаю просто боюсь так и сидеть на одном месте да и пробывать страшно что-то родители говорят пересиди зиму может и правы до роботы 10 минут и куда зимой вырываться.

Доброго дня. 2 роки тому у мене вперше, серед ночі, сталася панічна атака. У цей момент я була з чоловіком у його батьків. На той момент я не розуміла що зі мною відбувалося. Я часто дихала, кидало в піт, почастішало серцебиття, а в голові була лише одна думка: я зараз помру. Хотілося тікати, лишень не залишатися на місці. Чоловік мене трішки заспокоїв, але я до самого ранку я так і не змогла заснути. З тих пір у мене кожного дня тривожність. Інколи траплялися ПА. З часом з\'являлися якісь інші симптоми, такі як: проблеми зі сном, зниження апетиту, перепади настрою, нав\'язливі думки (страшні думки, про які страшно казати), не можу ковтати їжу та воду коли біля мене багато людей, здається що подавлюся. Відчуваю постійний страх навіть вдома у батьків (з якими проживаю на даний час). Відчуваю тривогу коли приїжджає чоловік у відпуску з війни.. розумію, це звучить жахливо, але це так (з чоловіком разом майже 5.5 років). Останнім часом відчуваю сильну агресію, але в те ж врем\'я хочеться плакати постійно. Проблеми з пам\'яттю, не можу сформулювати думку коли доводиться з кимось розмовляти вживу, таке відчуття, ніби забуваю усі слова. Дуже погана самооцінка, (хоча раніше було все навпаки). Не відчуваю радості, здається що усе втрачено. Не можу навіть займатися улюбленою справою, хочу лише спати вдень, а вночі не можу заснути через постійні думки, які не можу зупинити... Коштів на похід до лікаря у мене немає, сама не працюю через мій стан, тому що не можу спокійно вийти навіть у магазин. Я дуже втомилася, здається що ніхто не розуміє... Члени сім\'ї говорять що лінива, що потрібно працювати щоб потім спати вночі краще, але в мене іноді немає сил щоб вмитися зранку. Буває період, що відчуваю що можу гори звернути, хочеться сміятися, займатися своїми справами, а через декілька днів знову хочеться вмерти. 😢 Що порадите?