Як пережити .
Ви можете звернутися до психолога безкоштовно з приводу війни.
Валентина Михайловна Жемчужникова (Київ) 06-02-2023 16:29:31 |
1
Я очень сочувствую вам. Это так обидно и больно потерять любимого мужа из-за этой кошмарной войны. И еще более тяжелое, что нет возможности даже похоронить и приходить на могилу. К сожалению, в переписке невозможно вам помочь. Нужна индивидуальная работа по проживанию горя и работа с вашим чувством вины. цитата:
я гризу себе корю,що так все вийшло,що він загинув в образі чи як,я не знаю.Що мені робити,я хочу щоб ви зрозуміли,я дійсно не винна була в тому випадку, Война тяжелое испытание для любых отношений. А уже тем более, когда мужчина на фронте. А вы живой человек и обиды, недоразумения случаются. Поэтому не загружайте себя дополнительными тяжелыми переживаниями. Хотя вашу вину, как и горе нужно прожить. И для этого нужно время и поддержка. Очень рекомендую не затягивать и найти себе эту поддержку в виде психотерапевта. Позаботьтесь о себе. Обнимаю и очень сочувствую |
Виталия Юрьевна Мельник (Харків) 06-02-2023 19:23:47 |
1
Добрий вечір. Я співчуваю щиро вашій втраті. А далі пропоную відноситися до себе з обережністю. Ви пишите що 2 місяці не спілкувалися і берете всю відповідальність на себе. Я вам пропоную її розділяти. Вам рекомендована індивідуальна робота з психотерапевтом. |
Ирина Константиновна Зубиашвили (Київ) 06-02-2023 19:44:22 |
Ваш стан зрозумілий. Провина при втраті ближнього виникає завжди. Це нормальна реакція на смерть близької людини. Майже всі, хто переживає втрату, відчуваєють почуття провини перед померлим.
Переживайте горе. Як би погано не було, важливо нагадувати собі, що горе минеться, гостре горе зміниться мирним сумом. Можна написати собі на паперу три твердження і носити їх із собою, діставати та перечитувати : "Мої почуття нормальні" "Мені стане краще" "Я впораюсь, як впоралися до мене інші". Плачьте. Це спосіб «випустити назовні» душевний біль і тугу. Говоріть про свого чоловіка та про свої переживання. Якщо приходять спогади про нього та інші болючі речі, потрібно знайти людину, з якою можна про це поговорити. Горе – це процес, який краще переживати з людьми. |
Виберіть психолога для консультування з приводу травм війни, військовий психолог
Павел Леонидович Басанский (Київ) 06-02-2023 21:32:37 |
Співчуваю Вашому горю. Втрата близької людини - це завжди біль. Але й ця рана колись загоїться. Бо все минає в цьому світі.
Так, Ви ніби то й завинили перед чоловіком своїм блокуванням, але ж і він був не правий. Та й ображатися чи ні - це був суто його вибір. Тільки жаль, що так і не встигли поговорити та все прояснити в стосунках. А незакрите питання - тягне на себе Вашу увагу й енергію. І не дає відпустити ситуацію. Та й почуття провини (навіть якщо особливо і не було за що) мучить. цитата:
Що мені з цим робити? Його і себе в цій ситуації - простити. За себе - попросити вибачення за все (не тільки за останні моменти), що могли зробити поганого чоловіку. Завжди знайдеться щось таке, в будь-кого. Раджу Вам звернутися до психолога особисто (очно або онлайн) - зможете швидше пропрацювати втрату та отримати полегшення. Існують спеціальні психологічні техніки і для роботи з горем, і з почуттям провини - вони допоможуть Вам відпустити людину внутрішньо, але завжди про нього пам'ятати. |
![]() |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
Рекомендуємо!

Під час війни говорити про баланс, внутрішню рівновагу та гармонію не доводиться.Потужний стрес вибиває кожного з власної орбіти по якій рухалися ще донедавна. Як залишатися здоровими, сильними, як в ментальному, так і фізіологічному рівнях, щоб бути

Вина выжившего многих сейчас парализовала. Те, кто находится в безоспасности, те кто имеет какой-то уровень комфорта столкнулись с очень тяжёлыми переживаниями, которые мешают жить и быть эффективным здесь и сейчас.

Аналіз причин підтримки агресії з точки зору психології та соціології. Боягузтво, страх. Одна з реакцій на агресію це - приєднання до агресора. Вплив пропаганди. Байдужість. Заперечення або втеча від реальності. Патріотизм. Є здорові прояви патріотизму

З плином часу все більше накопичується і відчувається напруга і у тих людей, які були вимушені виїхати з України і в тих, що їх зустрічають, приймають, допомагають, рідні чи чужі б вони не були. Мене всі бісять, вони продовжують жити звичним життям,

Сейчас реальность такова, что наша задача не исключить сильный стресс в жизни (во время войны - это невозможно), а научиться жить под воздействием стрессоров , замечая при этом пользу для себя и некоторые возможности, которые могут появляться в измен

«Мама, коли закінчиться війна?» - майже не щодня питає мене донечка, «Хочу додому, хочу до тата!» Наші діти - діти війни. Що потрібно знати батькам, аби допомогти своїм дітям в цих складних обставинах. Переживання дітей можуть відображатися ...