Question

16-04-2023

Останні пів року перебуваю в депресії (як мені здається, можливо не все так погано, бо з фізичних симптомів лише постійна і сильна слабкість та відсутність сил).
Все почалось з того, що я нібито прокинувся від довгого сну і поглянув на себе зі сторони: мені скоро 20 років, а я:
Живу з батьками;
В мене нема друзів та навіть просто знайомих від слова взагалі (у реальному житті спілкувався з кимось окрім батьків останній раз два роки тому, в інтернеті іноді спілкуюся лише з однією людиною з моєї групи в університеті, спілкування рідко виходить за теми навчання);
Ніколи не було навіть натяків на стосунки (зі спогадів дійшов висновку, що я навіть 'привіт' не говорив дівчатам з 7-го класу, зараз на 2-му курсі універу);
В мене нема хобі та жодних інтересів, цілими днями я просто проводжу в телефоні (який не приносить задоволення, це вимушено, щоб хоча б не дивитися на стелю весь день);
В мене немає жодних практичних звичок (я не те що не вмію щось майструвати, готувати їжу, ремонтувати і т.п., я буквально ламаю майже все, до чого торкаюся, через що батьки намагаються робити все самі);
Не виходжу на вулицю тижнями, якщо виходжу, то тільки з батьками (одному мені фактично не можна виходити в 20-то років).
Можна ще довго перерахувати аспекти мого нікчемного життя, які мене викликають в мене тривогу та сум, але, думаю, картина і так зрозуміла.

Вчуся на математичній спеціальності, достатньо непогано, але зараз дистанційка + війна, вимоги викладачів в 10 разів менші за звичайне очне навчання. Спеціальність не надасть мені жодної професії після випуску, це просто суто теоретична математика, якщо ти не геній, то твій максимум після випуску викладати в універі. Для працевлаштування з використанням отриманих знань потрібно дуже добре розбиратися в комп'ютері, чого я абсолютно не вмію, без жартів мій рівень трохи краще пенсіонерів, ніколи не цікавився і комп'ютери в сім'ї були завжди слабкі або їх взагалі не було в моєму розпорядженні.

Може постати питання чому я раніше не переймався, але я сам не знаю відповіді. 2-3-4 роки тому моє життя було таким самим, відмінність лише в тому, що відеоігри та фільми приносили мені задоволення і не допускали депресивних думок, зараз же мене тошнить буквально від будь-чого чим я займаюсь, нічого не приносить задоволення, повна ангедонія.

Я звинувачую в усьому батьків, особливо матір, які встановили наді мною гіперопеку, через що в мене майже не було соціалізації в школі (побував в 5-х школах, то в цій погано вчать, то в тій будівля стара), всі діти після школи йдуть компаніями гуляти і розважатися, мене ж прямо з порога школи забирає мати (усю школу, навіть в 11 класі) і я вимушений лише сумними очами проводжати однокласників. Гіперопека була у кожній дії, вона зламала мене, повністю вбила мою особистість. Через це в мене також з'явились деякі мазохістичні схильності. Хоча в той же час батьки заохочували мої малочисельні хобі у минулому, наприклад ігру на гітарі, яку я дуже любив, але кинув грати, бо здавалося, що після 3+ років я не граю як Інгві Мальмстін, і тому не варто далі намагатися бринчати. Таке враження, що матір хотіла виростити собі, а не повноцінну людину.

Я вже написав, мабуть, дуже багато тексту, хоча мені ще багато чого є сказати про моє життя, але розумію, що настільки багато ніхто читати не буде.
Коротше кажучи, у свої 20 років в мене зовсім немає в житті нічого, за що можна зачепитися як за його сенс, я людина-привід, фактично не існую, день за днем проживаю день сурка, ненавидячи себе. Як вибратися з цього замкнутого кругу не знаю і вже не вірю, що це можливо. Пробував багато чого: спорт, пошук нових хобі, саморозвиток. Все зазнало краху і я повернувся назад у ліжко, щоб займатися єдиною справою, що ще приносить хоч якесь задоволення: дивитися сни. Я хотів би тільки прибрати ангедонію, щоб грати в ігри та не заморачуватися, бо я абсолютно не можу повірити в те, що я буду повноцінним членом суспільства, з гарною роботою, сім'єю, друзями.
Тому і питання в тому, як ЗМИРИТИСЯ зі своєю нікчемністю. Буду дуже вдячний за будь-які відповіді, це хоча б впевнить мене в тому, що люди поза моєю кімнатою реальні і можуть мене почути.

Питання від: Endless_Sorrow; Вік: 20

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Виберіть психолога для консультування з приводу апатії та депресивного стану

16-04-2023 23:51:20Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 339364 для Светлана Владимировна Киселевская

"не сможете, в итоге, найти хоть какую-нибудь работу, чтобы обеспечивать себя самым необходимым - едой и электричеством с интернетом (для игр). И если пока все это вам будут предоставлять родители, то что с вами будет, когда их не станет?"

Мені залишиться квартира і речі в ній, буду продавати їх через інтернет і на вилучені гроші скромно жити, щоб платити за комунальні послуги і мінімальну кількість їжі, на одну людину багато грошей не треба. Коли залишаться лише необхідні речі, то продам квартиру і куплю маленьку однокімнатну в найдешевшому районі, а на різницю у ціні проданою та купленої можна буде жити до старості. Я не з тих, хто буде боротися за виживання, ніколи таким не був. Якщо на шляху трапляються хоч якісь складнощі, я відразу опускаю руки і здаюся. Тому якщо вищеперерахованного не вистачить для життя, то просто помру з голоду, навіть це не буде мотивацією для дій.

Я займався психотерапією нещодавно, ходив декілька місяців, все марно. Не скажу, що поганий лікар, скоріш за все я сам винний, що не було жодного прогресу. Вона шукала різні підходи, але я не виконував нормально завдання (з її слів, мені здавалося що я розказую і роблю все що можу у даному стані, хоча в мене в будь-якому випадку є особливість ВСЕ відкладати на останній момент, через що, звичайно, якість дій різко падає), не міг нормально відповідати на більшість питань (бо в голові від нескінченної кількості думок залишалася лише поглинаюча пустота, у мене так в будь-якій розмові: у фантазіях будую сотні можливих варіантів розмови, на практиці мовчу і можу видавити лише максимально просту фразу), поза заняттями ніяк не намагався вийти зі свого стану.
Тому є трохи розчарування у психотерапії в тому сенсі, що вона може всім і допомагає, але не мені.

17-04-2023 00:26:29Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 339365 для Галина Георгиевна Волынская

Мені здається, що все-таки можна прожити без любові, підтримки зі сторони інших людей, підтвердження унікальності, самореалізації і т.п. Ці всі поняття нав'язані суспільством. Людиною як роботом керують гормони, особливо гормони щастя/радості, які виробляються після досягнення вами перерахованих необхідностей, але їх спокійно можно отримувати "обманом" мозку: соціальні мережі для спілкування замість живого спілкування, комп'ютерні ігри і досягнення в них замість дозвілля на вулиці і відповідно досягнень та самореалізації у роботі або навчанні, фільми для дорослих замість справжнього кохання.

Мене в якомусь сенсі надихають японські хікікоморі, які зачиняються вдома і не виходять роками з нього, не спілкуються навіть з батьками, які знаходяться за стіною кімнати, не прагнуть нічого в житті, але в той же час вони, можна сказати, щасливі, отримують задоволення від комп'ютеру, книжок та іншого дозвілля вдома, інакше вони б не змогли б стільки часу висидіти вдома.
По собі знаю, іноді мені стає настільки погано і скучно вдома, що я все-таки виходжу на вулицю, не можу витримати натиск стін. Але на вулиці я бачу людей, що посміхаються, спілкуються, радіють навіть під час війни, всі ходять з друзями або коханими, по лицям видно, що вони мають цілі у житті та крізь невдачі йдуть до них. Тому під час прогулянок і після них на мене неймовірно давить розуміння того, наскільки я далекий від поняття "нормальна людина", наскільки я втоплений у своїх страхах. Через це і заздрю і пишаюсь хікікоморі, вони здатні сидіти вдома роками і добре себе почувати, а я не витримую після кількох тижнів, хоча врешті-решт після прогулянки відчуваю себе ще більш розбитим і пригніченим. Так само вимушене спілкування з людьми (добровільно я ніколи на контакт не йду, в новій школі я міг сидіти один місяцями поки хтось не підійде познайомитися) нагадує мені про мою нікчемність і запускає процесс бурління негативних думок в моїй голові у пропорції хвилина розмови = година самокопання після. Мені зовсім нема чого розповідати співрозмовникам, вводять в ступор питання по типу "Як справи? Що робиш/робив? Які плани на день?", в той же час я бачу наскільки активно живуть мої співрозмовники і неймовірно заздрю ним. Через це максимально дистанціююся від будь-яких соціальних взаємодій, без них в мене навіть іноді буває гарний настрій та жага жити.

А щодо персонального терапевта, то я описав свій досвід вище. Бажання роботи та співпраці з ним в теорії величезне, а на практиці прямує до нуля. Також хочу додати, що я передивився багато відео на тему як знайти психотерапевта, але досі без поняття як це зробити і минулого мені просто знайшла мати.

17-04-2023 00:35:29Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 339370 для Владимир Анатольевич Тарасенко

Вибачте, але не бачу кардинальної різниці у словах "прийняти" та "змиритися". І тим паче не знаю відповіді на ваше питання "як переписати викривлений сценарій існування", бо з цього я і починав, після невдач дійшов до того, як з ним змиритися.

І так, я вважаю, що зникнуть негативні почуття і страждання, бо я орієнтуюся на своє минуле життя, яке мало чим відрізнялося від сьогоднішнього, але завжди був гарний настрій і сенс життя. Я навіть гордився відсутністю друзів та будь-якою комунікацію в своєму житті, відсутністю цілей, досягнень, щасливих спогадів. Така відмінність від всіх інших людей живила мене, "ні такий як усі", угу. Всі ж люди різні, в мене такі погляди на світ на моє місце в ньому.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Ирина Островерх
(Харків)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Схожі онлайн консультації

11-04-2023 Как помочь своему партнёру справиться с пустотой внутри?

10-04-2023 Я не можу нормально жити,що мені робити?

09-04-2023 Що робити?

07-04-2023 можно выжить, прыгнув с 9 этажа?

06-04-2023 з кожним днем люблю себе все менше

05-04-2023 Хочу умереть

04-04-2023 как перестать ревновать лучшую подругу

03-04-2023 Суцільна безвихідь

30-03-2023 Хочется совершить суицид

30-03-2023 Как вывести подростков с депрессии

Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) · Answer 1 · 2023-04-16 07:40:53

Добрый день!
Если у вас получится

цитата:

змиритися зі своєю нікчемністю

и вы уберете

цитата:

ангедонію, щоб грати в ігри та не заморачуватися

то не сможете, в итоге, найти хоть какую-нибудь работу, чтобы обеспечивать себя самым необходимым - едой и электричеством с интернетом (для игр).

И если пока все это вам будут предоставлять родители, то что с вами будет, когда их не станет?

цитата:

що я буду повноцінним членом суспільства, з гарною роботою, сім'єю, друзями

Вы можете стать

цитата:

повноцінним членом суспільства

и иметь все, что хотите.
Но для этого вам нужно будет пойти в индивидуальную психотерапию.

цитата:

я абсолютно не можу повірити в те

Вы можете пока и не верить в себя.
Главное, чтобы в вас верил тот психолог, с которым вы будете работать.
И тогда у вас все получится!

Відредаговано автором 16-04-2023 07:51:15

Галина Георгиевна Волынская (Одеса) · Answer 2 · 2023-04-16 09:06:33

Добрый день! У вас не получится смириться, потому что это противоречит базовым потребностям человека, которые даны нам с рождения. Каждый человек нуждается в любви и подтверждении своей ценности как человека, в потребности быть с другими людьми, потому что мы-социальные существа, в потребности подтверждения своей уникальности и автономии, в потребности, чтобы принимали не только меня, но и результаты моего труда-это про самореализацию. Если эти потребности нарушаются в процессе развития-человек выживает, он приспосабливается, но личность деформируется, падает качество жизни. Это как раз про то, что вы описываете.
Чтобы изменить это, надо найти терапевта, который по сути заменит родительскую фигуру и научит вас тому, чему не научили вас ваши родители в силу своей личной травматизации.
Все возможно, прежде всего от вас нужна готовность к работе и желание к сотрудничеству.

Галина Георгиевна Волынская (Одеса) · Answer 3 · 2023-04-16 09:06:33

Добрый день! У вас не получится смириться, потому что это противоречит базовым потребностям человека, которые даны нам с рождения. Каждый человек нуждается в любви и подтверждении своей ценности как человека, в потребности быть с другими людьми, потому что мы-социальные существа, в потребности подтверждения своей уникальности и автономии, в потребности, чтобы принимали не только меня, но и результаты моего труда-это про самореализацию. Если эти потребности нарушаются в процессе развития-человек выживает, он приспосабливается, но личность деформируется, падает качество жизни. Это как раз про то, что вы описываете.
Чтобы изменить это, надо найти терапевта, который по сути заменит родительскую фигуру и научит вас тому, чему не научили вас ваши родители в силу своей личной травматизации.
Все возможно, прежде всего от вас нужна готовность к работе и желание к сотрудничеству.

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Answer 4 · 2023-04-16 09:48:58

Добрий ранок!

цитата:

Тому і питання в тому, як ЗМИРИТИСЯ зі своєю нікчемністю. Буду дуже вдячний за будь-які відповіді, це хоча б впевнить мене в тому, що люди поза моєю кімнатою реальні і можуть мене почути.

Змиритись? І до яких наслідків це призведе. Мабуть, думаєте, що зникнуть негативні почуття, кудись подінеться страждання...

Пропоную по-іншому поставити питання - як ПРИЙНЯТИ таку реальність і спробувати переписати викривлений сценарій існування?

Переваріть мої слова і відреагуйте!

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer 5 · 2023-04-16 21:44:28

цитата:

Тому і питання в тому, як ЗМИРИТИСЯ зі своєю нікчемністю

Ніяк. Бо це буде рівнозначним смерті.

цитата:

Пробував багато чого: спорт, пошук нових хобі, саморозвиток. Все зазнало краху і я повернувся назад у ліжко

Ось тут хотілося б більше конкретики: ЯКИМ САМЕ чином Ваші починання зазнали краху?
У відповіді криється ключик до всієї ситуації.

цитата:

Я хотів би тільки прибрати ангедонію, щоб грати в ігри та не заморачуватися, бо я абсолютно не можу повірити в те, що я буду повноцінним членом суспільства, з гарною роботою, сім'єю, друзями.

Подібне напівтваринне існування не принесе Вам задоволення, бо є неприроднім.
А те, що не можете повірити...то, справді, в тому стані, що є зараз, це не є можливим. Повірити зможете тільки пізніше - після певних кроків у бік самостійності.

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Answer 6 · 2023-04-17 10:11:24

цитата:

не бачу кардинальної різниці у словах "прийняти" та "змиритися". І тим паче не знаю відповіді на ваше питання "як переписати викривлений сценарій існування", бо з цього я і починав, після невдач дійшов до того, як з ним змиритися.

Різниця насправді суттєва, проте її ще треба побачити і усвідомити. "Змиритися" означає скласти руки, здатися в полон власній слабкості, до чого, ви, здається, і крокуєте.

Прийняти, означає, усвідомити реальність у всіх її проявах, перестати собі дорікати, перестати з собою боротись. Тобто не витрачати власну енергію на самоспалення. І відкрити шлях до змін. Піддати сумніву викриклені установки і твердження, що спотворюють життя. Віднайти свою автентичність і напрацьовувати природні до себе способи вираження у світі.

цитата:

І так, я вважаю, що зникнуть негативні почуття і страждання

Нічого саме по собі не зникає. Процес зникнення йде паралельно з процесом відбудови і укріплення нового бачення себе. А перед тим через піддавання сумніву з послідуючою руйнацію старих схем і моделей, якими користувались, довівши себе до стану безвиході.

цитата:

бо я орієнтуюся на своє минуле життя, яке мало чим відрізнялося від сьогоднішнього

Неможна йти вперед, постійно тримаючи голову, яка розвернута назад.

цитата:

завжди був гарний настрій і сенс життя

цитата:

Я навіть гордився відсутністю друзів та будь-якою комунікацію в своєму житті, відсутністю цілей, досягнень, щасливих спогадів. Така відмінність від всіх інших людей живила мене, "ні такий як усі", угу. Всі ж люди різні, в мене такі погляди на світ на моє місце в ньому.

Хто вам цей вірус збоченого сенсу вживив?

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer 7 · 2023-04-17 15:25:30

цитата:

Вона шукала різні підходи, але я не виконував нормально завдання (з її слів, мені здавалося що я розказую і роблю все що можу у даному стані, хоча в мене в будь-якому випадку є особливість ВСЕ відкладати на останній момент, через що, звичайно, якість дій різко падає), не міг нормально відповідати на більшість питань (бо в голові від нескінченної кількості думок залишалася лише поглинаюча пустота, у мене так в будь-якій розмові: у фантазіях будую сотні можливих варіантів розмови, на практиці мовчу і можу видавити лише максимально просту фразу), поза заняттями ніяк не намагався вийти зі свого стану

цитата:

Також хочу додати, що я передивився багато відео на тему як знайти психотерапевта, але досі без поняття як це зробити і минулого мені просто знайшла мати.

Цей феномен називається "вивчена безпорадність". Творці його - Ваші батьки. Відповідальний за це в теперішньому - Ви. Бо нічого з цим не робите. Може Вам навіть зручно відчувати себе безпорадним? Бо тоді ж не треба нічого робити - все зроблять за тебе. Впевнений, все так і є.

Answer 8 · 2023-05-01 07:29:41

цитата:

Бажання роботи та співпраці з ним в теорії величезне

У вас есть такое большое желание (даже если и в теории) работать с каким именно запросом?

С этим -

цитата:

як ЗМИРИТИСЯ зі своєю нікчемністю

?

цитата:

я передивився багато відео на тему як знайти психотерапевта, але досі без поняття як це зробит

Тогда вам надо просто искать того психолога, кто возьмет в работу этот ваш запрос -

цитата:

як ЗМИРИТИСЯ зі своєю нікчемністю

Он, конечно, не является экологичным, но в принципе с этим тоже можно работать.

Тем более, у вас есть программа действий -

цитата:

Мені залишиться квартира і речі в ній, буду продавати їх через інтернет і на вилучені гроші скромно жити, щоб платити за комунальні послуги і мінімальну кількість їжі, на одну людину багато грошей не треба. Коли залишаться лише необхідні речі, то продам квартиру і куплю маленьку однокімнатну в найдешевшому районі, а на різницю у ціні проданою та купленої можна буде жити до старості. Я не з тих, хто буде боротися за виживання, ніколи таким не був. Якщо на шляху трапляються хоч якісь складнощі, я відразу опускаю руки і здаюся. Тому якщо вищеперерахованного не вистачить для життя, то просто помру з голоду, навіть це не буде мотивацією для дій.

Следовательно, останется поработать только над принятием того, что вы ничего менять не будете, ведь вас устраивает жизнь

цитата:

хікікоморі

И вам надо будет всего лишь убрать то, что мешает наслаждаться такой жизнью. То есть проработать обиды, страхи и чувство вины.

Если такой вариант вас устраивает, то я могу вам помочь.
При условии, что вы сходите к врачу, чтобы исключить наличие клинической депрессии, при которой нужно будет проходить лечение.

И если вы здоровы, тогда мы сможем начать работу.

Відредаговано автором 01-05-2023 07:32:34

Як змиритися з тим, що ти нікчема?

Поради відвідувачів