Почуття провини під час війни

Доброго дня!

По-перше, вважаю нормальним, що Ви не хотіли б ризикувати власним життям або щоб ризикували Ваші близкі чоловіки. Адже людина за своєю природою - це тварина, яка на перше місце ставить власне виживання і виживання родичів та побратимів (у тваринному світі - членів зграї), тоді як патріотизм - набагато більш складне, соціально зумовлене почуття, яке базується на усвідомленні себе як гормадянина і представника нації.

Цікаво те, що не існує єдиного вірного шляху бути патріотом, кожна людина виражає любов до Батьківщини по-своєму.
Тому хочу спитати, що, особисто для Вас, є патріотизм? І чи важливо для Вас бути патріоткою в традиційному розумінні цього слова, щоб не почувати себе винною?

Я думаю, Ви і так робите достатньо. Бо щоб наблизити Україну до перемоги, кожна людина повинна бути на своєму місці і робити те, що вміє і хоче. Можете донатити - донатьте, хочете просувати украінську мову - просувайте. Це вже дуже великі і корисні справи, які Ви можете робити самотужки.
Якщо б Ви або Ваша близька людина віддала життя за перемогу - це було б шляхетно, але не будь Вас або цієї людини в живих, ви не змогли б насолодитися життям після перемоги і переосмислити своє місце в цьому світі, залишити потомство (якщо для Вас це важливо). То ж не картайте себе, але якщо не виходить - звертайтеся до психолога.

Доброго дня!

Підкажіть, як позбавитись почуття провини з цього питання?

Вважаю, що потрібно навчитись відрізняти провину уявну від провини реальної.
Остання обов'язково має бути прив'язна до заподіяної навмисно шкоди іншим людям. У вас таке є?

Але мені здається усі нормальні люди хочуть залишити потомство) може я помиляюсь))) І не дуже розумію що спонукає чоловіків маленьких дітей лишати в йти на фронт.

Хіба війна не відрізняється від стану мирного часу? Хіба вона не спонукає переосмислювати власні цінності і прагнення та приймати вкрай нетипові рішення?

Те, що ви описуєте дуже схоже на конфлікт ролей. Роль це певний коридор почуття, думок і бажань.
Зараз дуже загострені (місцями всими силами прагнуть включити саме в ці ролі, в "ущерб" всим іншим) роль захисника/патріота (справжній патріот і захистник повинен хотіти померти за свою країну. А раз ви не хочете те, що повинні, то який з вас патріот).
Також у вас є роль матері, в стані якої ви можете навіть інколи застрягати, коли ви на роботі, а дитини вдома і захворіла, весь день ви мати, яка працює, але переживає за дитину.
Справжня мати будь якою ціною повинна зберегти життя своєї дитини та життя тих, хто може жити во благо дитини.

Конфлікт ролей є постійно і більшу частину це не дуже помітно. Однак життя і смерть досить контрастне співвідношення, тому протиріччя дуже сильні.

Можна послабити вплив ідеалів та почуття провини.
Є дієві вправи. Зв'яжіться зі мною і я вам їх дам (безкоштовно)

Але мені здається усі нормальні люди хочуть залишити потомство) може я помиляюсь))) І не дуже розумію що спонукає чоловіків маленьких дітей лишати в йти на фронт. Але з іншої сторони, якщо б всі залишалися у сім’ї, то хто б захищав нашу країну?

Це індивідуально. Хтось хоче собі дітей, хтось ні. Але важливо одне - що жертвуючи своїм життям і будучи бездітною, людина позбавляє себе шансу мати дітей. Тому якщо Ви дітей хочете, не варто картати себе за те, що не хочете жертвувати своїм життям чи життям чоловіка на війні. Це ж протилежить Вашій зацікавленості у створенні родини.

Стосовно того, що спонукає чоловіків і жінок йти на фронт, будучи батьками... В кожного різне, але думаю, що воїни захищають не просто території від ворога, але і людей, населення цих територій, в тому числі своїж близьких, рідних (дружин, дітей, батьків). Чоловік може залишитися з дитиною і працювати в тилу заради неї, а може піти воювати, теж заради дитини. І в того, і в іншого рішення є свої наслідки, але жодне з них не погане.

Відредаговано автором 06-06-2023 21:11:27