Question

11-06-2023

Добре, що є слова. Добре, що є цей форум, куди можна написати і бути почутою. Я дуже хочу справитися і жити далі. В цей момент я відчуваю безпорадність і розпач.
Я дуже злюся на чоловіка і на сина. Я злюся на себе. Я злюся на все. Ні, насправді не на все, а зараз конкретно на чоловіка, на сина, і також злюся на себе за те що злюся на сина і що неправильно його виховала, а також за те що мені погано з чоловіком а я не вмію ні відстояти себе, ні піти.
Я виснажилась. Я розчарувалася. Я злюся на себе за те що напридумувала, намріяла, набудувала красивих очікувань, а нічого не вийшло. Я спустошена до дна. Я не знаю як я це подолаю. Я тривожуся, згадуючи що в ситуаціях коли я не справляюся емоційно зазвичай виникають якісь серйозні проблеми і вже фокус уваги переключається на них і якось вдається справитися з таким розпачем. Відповідно я вже починаю боятись, що це я притягую проблеми. І що все погане стається через мене, тому що я не могла справитися. Я розумію що це дурні фантазії, але коли стається якась проблема, то я відчуваю себе винною в цьому. І кидаюся рятувати ситуацію. Тоді виснажуюсь і знову в розпачі.
Я не знаю як справлятися.

Я злюся на сина за різні речі. Наприклад за те що він кривляється – повторює мої слова неприємним голосом. А ще за те що постійно щодня багато разів говорить всякі неприємні речі меншій сестрі. Навіть не знаю як це назвати. Наприклад, постійно робить їй зауваження, забороняє щось, навіть якщо вона права або йдеться про щось несуттєве, то постійно її виправляє, вказуючи що вона не права. Мене це дуже дратує. Насправді я вважаю щиро, дозволю собі тут чесно написати, я вважаю меншу доньку кращою, перспективною, успішнішою, приємнішою – через те що вона ініціативна, комунікабельна, дружелюбна, активна. Хоча син теж має свої плюси: він більш розумний і ерудований, відповідальний. Але чесно соціальні навички доньки я більш високо ціную і вважаю що вона має більше шансів реалізуватися в соціумі. Тому що мені таких навичок і характеру як в неї завжди бракувало. Вона любить брата, добре до нього ставиться і мріє щоб він з нею дружив. Син по характеру і навичках мабуть більше схожий на мене, я до нього більше прив'язана, але я не знаю як його ростити, як допомогти йому розвиватися. Наприклад я розумію що бракує соціальних навичок, вмовляю його піти на гурток. Пересилюю себе бо і мені соціальні контакти даються важко. Ок, він таки йде, проходить одне заняття, і в результаті попри всі старання більше не хоче йти на наступний раз.

Питання від: Ім'я ; Вік: 29

подобається запитання?

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

11-06-2023 01:51:14Доповнення від автора

Якби син був комунікабельним, якби він наприклад пішов на гурток, займався із задоволенням і гарно спілкувався б з дітками, то я могла б бути спокійна за нього, і я вважала б себе хорошою мамою, яка справилася.
Я розумію, що так просто не вийде. А не вмію допомогти йому в розвитку цього тому що я сама з такими ж особливостями чи проблеми. Я звинувачую себе в тому, що неправильно його виховувала. З донькою вийшло інакше. Я менше тривожилась коли вона була маленька, можливо тому я вже мала досвід і менше боялася, або тому що моя тривога була сфокусована на синові. Також доньку я не гіперопікала, бо вже й не мала на це стільки часу і сил. Їй я більше довіряю і більше вірю в неї. Щодо сина більше хвилююсь. Я знаю що мала б любити і приймати обох безумовно.

11-06-2023 01:56:42Доповнення від автора

Донька почала ходити на гурток, і вона не просто радує мене, а викликає захоплення: від того як швидко вчиться, як легко налагоджує контакт з дітьми, як з радістю очікує наступного заняття.

Син навпаки. Він не хотів і не хоче ходити на заняття. Хоче на гурток, про який я навіть не можу роздобути інформацію. Мені здається що він говорить ніби хоче на той гурток, розуміючи, що я його туди ближчим часом відвести не зможу і відповідно йому можна просто нічого не робити.

Взагалі так було не завжди і не є завжди. Деколи навпаки: син радує мене а донька засмучує. Таке теж буває.
Але загалом донька по життю як світлий промінчик, а син як грозова хмара.

Також я розумію що взагалі в світі, в природі потрібні різні люди. І він і вона своє місце в житті можуть знайти і бути щасливими і корисними світу.

11-06-2023 02:01:24Доповнення від автора

Я дуже засмучена що насправді зараз переживаю дуже негативні емоції до сина, що з ним не легко зараз. Засмучена що злюся на нього, а донькою захоплююся. Бо це не справедливо. Ніби я ж повинна просто як є любити, приймати, підтримувати їх двох. А я точно роблю щось не так що між ними такі стосунки. Мабуть і не додаю сину любові, не вмію його любити, не можу прийняти його як є. І ще щось не так роблю у вихованні, через що він погано відноситься до сестри і деколи веде себе у відношенні до мене не приємно.

Виберіть психолога для консультування з приводу відносин батьків та дітей

11-06-2023 02:14:42Доповнення від автора

Також хочу додати що загалом я відчуваю труднощі у спілкуванні з чоловічою статтю. Я боюся чоловіків, починаючи з підліткового віку а може навіть з дитячого. Взагалі боюся людей але чоловіків більше. Додам, що мій страх і дискомфорт в спілкуванні з чоловіками розвіюється і спілкуватися стає комфортно, якщо наприклад чоловік (маю на увазі будь якого співрозмовника чоловічої статі) заговорить і проявиться як комунікабельний, легкий, веселий, спокійний, відкритий – це відчувається в розмові тет а тет, кілька разів було таке відчуття аж дивно, що мені спокійно в спілкуванні. А от якщо чоловік напружений, скритний, хитрий, серйозний, злий, жорстокий, маніпулятивний, песимістичний, то тоді нестерпно в комунікації.
Мій син напружений, песимістичний. Найстрашніше що скоріш за все це саме моє виховання зробило його таким. Моя напруженість, настороженість, недовіра.
Як мені відчепитися від сина зі своїми очікуваннями, як приймати його таким як є, як любити, як правильно виховувати? Попри злість, розчарування, страх я хочу виростити щасливу людину, я хочу змогти допомогти йому розвиватися а не нашкодити. А можливо мені потрібно відчепитися від дітей і зайнятися собою. Разом з тим діти є зараз, вони ростуть, годинник тікає. Пізніше щось змінити буде пізно. Чи може потрібно прибрати якісь свої очікування (але хіба це можливо?) І просто дати дітям проявити себе. Як? І де взяти сили.

11-06-2023 02:34:24Доповнення від автора

Дуже сумно, що я так стараюся бути хорошою мамою, а нічого не виходить толком.

Дуже сумно, що хотілося б в цей період від чоловіка похвали, підбадьорення, уваги і поваги до моїх старань, розуміння і співчуття. Натомість коли йому щось говорю про те, чого я б хотіла, чого мені не вистачає, то він це сприймає як претензії і відбивається. Ще сумніше, що вже й не очікую від нього розуміння і того, що він прислухається до моїх слів. Тому стримую себе, щоб не заговорити з ним на теми які мене хвилюють, щоб не показати що потребую його емоційної підтримки, бо коли показую то отримую в результаті ще більше негативу. За це що не можу отримати від нього розуміння і моральну підтримку дуже злюся, аж до ненависті і відрази. Ненавиджу себе, що вибрала його, не побачила що він не зможе дати мені того, чого я потребую і стосунки суцільне страждання. Я відчуваю себе дуже нещасливою у стосунках. Найбільше я боюся що ніколи не зміниться нічого і що не зважуся вибратися з цих стосунків. Хочеться вмерти. Хочеться жити інакше.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Схожі онлайн консультації

09-06-2023 Я не уверена в том, что мама меня любит, она очень жестока

07-06-2023 Як допомогти синові виправити поведінку?

04-06-2023 Мне очень страшно, но я очень хочу. Как принять себя и слушать себя, а не родителей?

01-06-2023 Освещение темы - синдром отчуждения родителя

23-05-2023 Отец постоянно меня упрекает, и это стало просто невыносимым

22-05-2023 Не можу знайти спільну мову з сином 10 років

21-05-2023 Панічні атаки, домагання в школі і нестабільна поведінка моєї матері.

17-05-2023 У меня проблемы с родителями

17-05-2023 Стосунки з мамою

15-05-2023 Дитина постійно бреше

score 1 · Answer 1 · 2023-06-11 10:31:51

Доброго ранку!

цитата:

Найбільше я боюся що ніколи не зміниться нічого і що не зважуся вибратися з цих стосунків.

Співчуваю вам. Загалом же вийшла змістовна і глибока сповідь про вас, про життя, про емоційний стан. Коли людина має змогу виговоритись, їй зазвчиай стає легше. Ви це відчуваєте?
А що далі? На що ви очікуєте, а, можливо, і розраховуєте?

Якщо, дійсно, відчуваєте бажання змінити на краще наповнення свого життя, то варто робити абсолютно зрозумілі речі. По-перше, сформулювати свій запит до психолога. Як вийде. Фахівець допомже підкорегувати.

По-друге, звернутись до обраного психолога індивідуально. Працювати з ним в подальшому, усвідомлюючи, яким чином сприймаєте себе і реальність, як створюєте труднощі і власні проблеми (бо людина є автором того, що з нею відбувається). Відроджувати почуття самоцінності і діяти відповідно до своїх автентичних бажань і прагнень. Це буде копітка праця, певні зусилля, проживання багатьох існуючих і ще не усвідомлених мотивів та емоцій. Психолог вас підтримає на цьому шляху. Ось так, крок за кроком відбувається рух вперед.

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 2 · 2023-06-11 13:51:13

цитата:

Добре, що є слова.

Так, добре. Але НЕ добре, якщо є ТІЛЬКИ слова. Без дій. І зовсім погано, коли словами дії замінюються.
Стає спокійніше, але нічого й не змінюється. От така ілюзія.

цитата:

Добре, що є цей форум, куди можна написати і бути почутою.

Погоджуся, добре. Але ніяким форумом не замінити живе спілкування і глибоку психотерапію. Особливо коли в ній є нагальна потреба, от як у Вас. Можна виговоритись, але щоб щось змінилося в житті треба зробити більше.

цитата:

Я дуже хочу справитися і жити далі

Змінити ставлення до себе та дітей, розібратись з почуттями Ви зможете при індивідуальній роботі з психологом.
І добре, що є таке бажання. Залишилось лише його втілити в життя. Щоб не залишилась сама намріяність та ілюзія спроб виправити ситуацію.

Юлия Антоновна Трясун психолог Черкаси · Answer 3 · 2023-06-11 19:11:05

Вибачте, можливо не все дочитала. З того, що у вас так накопилося багато, що розповісти видно,що вам бажано знайти можливість працювати з психологом.
Діти не мають вас " радувати". Коли ви дозволите собі бути собою , то і дітям це дозволите.

Answer 4 · 2023-06-12 07:20:39

Доброго дня!

"Як мені відчепитися від сина зі своїми очікуваннями, як приймати його таким як є, як любити, як правильно виховувати? Попри злість, розчарування, страх я хочу виростити щасливу людину, я хочу змогти допомогти йому розвиватися а не нашкодити. "

А ось ви самі собі відповідаєте

"А можливо мені потрібно відчепитися від дітей і зайнятися собою"
Спочатку собою. Зайнятися прийняттям себе, працювати над своїми очікуваннями та "должествованиями".

"Я відчуваю себе дуже нещасливою у стосунках. Найбільше я боюся що ніколи не зміниться нічого і що не зважуся вибратися з цих стосунків. Хочеться вмерти. Хочеться жити інакше."

Які відносини у вас з батьками?
Стосунки ніколи не змінюються самі по собі. Над ними, як і над усім у цьому житті треба працювати, кропотливо та кожного дня.
За що ви покохали і вибрали свого чоловіка ?

Відредаговано автором 12-06-2023 07:21:30

Тетяна Кравець психолог · Answer 5 · 2023-06-12 17:25:39

Доброго дня.

цитата:

Я не знаю як справлятися.

Було б добре для початку взяти хоч коротеньку паузу та перевести погляд на те, що Вас у Вашому житті тішить та заспокоює. Ви у себе одна єдина. Приділіть собі увагу, бо Ви себе гарнесенько виснажили у боротьбі з "повіртяними млинами" проблем. У ресурсному стані Вам буде легше знайти інше рішення для ситуцій, які вас не задовольняють. Ви дуже зосередилися на тому, що у відносинах НЕ працює. Переведіть фокус уваги на те, що Є, навіть якщо зараз здається що такого - краплина.
Відчуваєте що не впораєтеся? Цікавтеся як подібні проблеми вирішують інші люди. Читайте літературу з психології стосунків та виховання. Звертайтеся до психолога. Вам потрібно навчитися керувати своїми думками, емоціями та стосунками. Беріть кермо свого самопочуття у свої руки. Це велика робота, але Ви зрозумієте як стати щаслівою та мудрою жінкою. Воно ж того варто. Усього найкращого Вам та Вашій родині. Бережіть один одного.