Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Анна Автонділова
Анна Автонділова 1 година тому: «У 14 років зовнішність ще змінюється, і ніс також може змінюватися разом із пропорціями обличчя. Але два роки жити з ненавистю до своєї зовнішності й уникати фотографій це вже серй»
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 6 годин тому: «Попробуйте вспомнить, что случилось 2 года назад, что Вы вдруг стали переживать из-за внешности. Кто-то Вас покритиковал или Вы стали сравнивать себя с другими? Недовольство како»
Марта Калина
Марта Калина 12 годин тому: «Добрий день! Сучасна психологія не вважає мазохізм розладом, якщо це відбувається добровільно та усвідомлено. Бажання відчувати фізичний біль, коли вас б’ють, не є психічним розла»
Питання від: Li li Вік: 31

Хлопець став агресивним і часто кричить

Доброго дня. Мені 31, хлопцю 39. Зустрічались 1 рік і вже 3 місяці як живемо разом (тобто разом 1 рік і 3 місяці). Останній місяць-півтори він постійно зривається через дрібниці і починає кричати на мене. Я не можу переносити крику, бо мій батько дуже часто на мене кричав в дитинстві, зразу починаю плакати. Я знаю, що батько хлопця теж був словесним абюзером, через що, мати пішла від нього давно, а він з братом вже 10 років не спілкуються із батьком. Я розумію, що він починає проектувати поведінку батька. Але я не розумію, як я його тригерю. Проблема в тому, що весь рік він був дуже спокійним і не подавав жодних знаків, через що я його і обрала і тепер не можу повірити як сильно змінилась людина. Він не вірить в психотерапію, я з ним вже про це говорила. А ще, він не вважає за потрібне вибачатись за те, що доводить мене до сліз і кричить без вагомої причини. Ось сьогодні він знову накричав на мене. Я пишу сюди, мабуть щоб отримати якусь пораду чи підтримку . Я не знаю, як можна змінити все в кращу сторону.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Краща відповідь
Тетяна Артеменко — психолог
Тетяна Артеменко психолог
Черкаси ·

Психолог більше не активний на сайті

Ваш партнер змінився, але ми не можемо знати, чому. Більше того, знання причин не є шляхом до розуміння чи до виправлення ситуації. Бо агресивну поведінку не варто розуміти, адже це ніяк не виправдає насильника. Також не має значення, які подразники Ви запускаєте/чи НЕ запускаєте у спілкуванні. Якими б не були подразники, це не повинно бути виправданням для словесного насильства над Вами. Так що не будемо порпатись у причинах, які десь там звідкись з давнини тягнуться (чи, можливо, й зараз виникли). Це непродуктивно.
Робота з насильством має проходити інакше. 1. Перервати, зупинити доступним способом насильство/потік словесних образ. 2. Вказати на неприпустимість такого поводження. 3. Запропонувати свій варіант. 4. Запросити до обговорення свого варіанту. 5. Провести обговорення. 6. Встановити і прийняти домовленості.
Якщо на якомусь етапі схема не спрацювала, то починати з того місця, де вона перервалась. Знову й знову. Якщо ж насилля стає нестерпним і некерованим, дистанціюватись від насильника (залишити його територію)

Відредаговано автором 21-01-2024 17:50:55

...
Добрий день. Так, це дуже неприємно коли на Вас повишають голос. Співчуваю. Скажіть будь ласка, а що в житті вашого партнера відбувається зараз, може якісь події, що визивають тривогу чи ще якісь негативні емоції. Річ у тому, що злість і повязана з нею поведінка можуть бути вторинною емоцією, а наприклад, первинна, це тривога, страх. Але на таких емоціях ми ніби сковані в діях та не можемо діяти в повсякденному житті, тому виникає та емоція, на якій ми хоча б щось можемо робити. Тим паче, що для вашого хлопця, це у порядку речей, що хтось кричить. Тому така лінія поведінки йому не здається хибною.
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 358858 для Ольга Владимировна

В нього в житті нічого поганого зараз не відбувається. Пів року назад він змінив роботу, і дуже радий, тому що зарплатня вища, і колеги та менеджер хороші. Все почалося в день МОГО переїзду, бо це мені потрібно було з'їжджати із орендованої квартири. Він допомагав мені із переїздом, але більше стресував ніж я, і саме тоді він кричав перший раз. Через 3 тижні він вже переїхав до мене, і через місяць це все почалось. Я думала, може ми притираємось, хоча до того, ми кожен день бачилися і всі вихідні проводили разом і все було нормально.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 358858 для Ольга Владимировна

Забула, в нього синдром подразненрго кишечника, лікарі кажуть, що то все через стрес, бо показники в нормаєі та й лікарств нк виписують. Я знаю, що він від цього страждає, але він страждав і до того як ми зустрілись. Зараз йому трохи вдалось це взяти під контроль біодобавками та ензимами. Тим паче, я йому готую лише ті продукти, які йому можна їсти, і готую я смачно. Для мене це теж своєрідний стрес, бо постійно потрібно думати чи можна йому їсти той чи інший продукт, і яким 100м способом можна смачно приготувати курятини.
Він допомагав мені із переїздом, але більше стресував ніж я, і саме тоді він кричав перший раз.

Можливо цей шаг переїзду до нього був не тільки для Вас якимось незвичайним рішенням, а й для нього. Бо тут треба притиратися один до одного. Одна річ, коли ви проводите сумісні вихідні, а інша річ-повсякденне життя на одній території. Тут вже грають роль звички кожного, потреби. Але про це все необхідно говорити, щоб потім невдоволеність не накопичувалась та не виплескувалася криком. Взагалі то, якщо люди починають жити разом, вони повинні домовитися як і що буде в сумісному житті. Просто сісти та поговорити. Кожний з вас виховувася у своїй батьківській сімї. І у кожного свої уявлення як жити разом. Але то не позначає, що у іншого такі ж самі уявлення про бит, обовязки, спосіб життя. Тобто Ви чекаєте від хлопця, що він буде поводити згідно Ваших уявлень, а він, мабуть спирається на свої уявлення про сумісне життя. Ви колись це оговорювали, за якими правилами, а вони у кожній родині є, ви будете жити?. Коли наші надії не виправдовуються, то накопичується незадоволення, а потім виплескується у якийсь момент. і Ви переходите до розмови на високих тонах. Мабудь, партнер не має схильності відразу проговорювати якісь речі, а коли це нокопичується, виплескується у вигляді крику. Синдром подразненого кішкивника це психосоматичне захворювання повязане із вразливістю. Та враховуйте патерни поведінки у батьківській сімї... Поговоріть про це спокійно. Може щось його не влаштовує, нехай скаже, та скажіть, що не влаштовує Вас.
Здравствуйте!
"Він не вірить в психотерапію, я з ним вже про це говорила. А ще, він не вважає за потрібне вибачатись за те, що доводить мене до сліз і кричить без вагомої причини. Ось сьогодні він знову накричав на мене"
Ваш парень не верит в психотерапию и ему сложно справляться с гневом, он его возможно плохо осознает до того как выплескивает на вас, а еще у него психосоматическое заболевание- синдром раздраженного кишечника и о его раздражении ( органе в котором раздражение) заботитесь вы. Можно говорить с ним о психотерапии, возможно, ему сложно принять идею заботы о себе таким образом сразу, для этого нужно некоторое время. Вы, похоже , верите в терапию, м. б у вас была психотерапия и вы вероятно понимаете, что эта агрессия - его бессилие по другому донести до вас свои чувства неудовлетворенности . Какие у вас отношения с агрессией, можете ли вы ее осознавать и выражать?

Відредаговано автором 21-01-2024 19:43:26

...
Доброго дня!
цитата:
Я пишу сюди, мабуть щоб отримати якусь пораду чи підтримку .

Підтримка і розуміння, як діяти, може прийти від спільного усвідомлення ситуації в цілому. І не тільки, звісно. Однак все за чергою.
Отже, маємо
цитата:
Мені 31, хлопцю 39. Зустрічались 1 рік і вже 3 місяці як живемо разом (тобто разом 1 рік і 3 місяці).

Живемо разом - це, взагалі, про що - про кохання? про зручне і вигідне співіснування? про шлюб в подальшому? про що для Вас?

Погодьтесь, відповідь багато чого позначатиме і означатиме. Наприклад, мотиви кожного з вас. Це ж важливо, так?
Очікування - теж важливо.
Бажання вкладатись в стосунки - а як без цього?
Уявлення про сумісне життя.
А ще практичні навички зважати на почуття і бажання партнера, турбуватись, ПОВАЖАТИ і таке інше.

До речі, останнього Вашим стосункам конче БРАКУЄ, бо зазначаєте
цитата:
Останній місяць-півтори він постійно зривається через дрібниці і починає кричати на мене.

цитата:
він не вважає за потрібне вибачатись за те, що доводить мене до сліз і кричить без вагомої причини.

цитата:
Ось сьогодні він знову накричав на мене.


А Ви... Ви. на жаль, терпите, коли Вас ображають криком. Ба більше - намагаєтесь знайти, чим саме Ви його провокуєте
цитата:
я не розумію, як я його тригерю.


Це ж більше про Вас, а не про нього. Чому не пресікаєте образи в зародку? На що сподіваєтесь, особливо враховуючи його ставлення до співпраці з психологом?

Видно, як Ви намагаєтесь зрозуміти його, увійти в його положення, а хто увійде у Ваше, як не Ви сама?!
Чи не прослідковується тут лінія поведінки з Вашого дитинтства по відношенню до батька? Піти з сім'ї тоді не могли, бо були дитиною. Батька замінити не могли. Тому терпіли, страждали і плакали.

Отже, на моє переконання, допомога психолога, передусім, потрібна Вам, аби пропрацювати емоційні травми минулого. Також відновити почуття самоцінності.
На цьому грунті обов'язково зміниться Ваша поведінка. І у відповідь до Ваших змін може відбутись трансформація позиції дорослого хлопця 39 років. Пишу "може", адже з таким же успіхом є вірогідність протилежного результату, адже страхи визнавати свої вади і особливості ніхто не відміняв. Однак, вважаю, варто скористатись шансом.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 358902 для Владимир Анатольевич

Дякую. Я розмірковую на ксіма Вашими словами і питаннями.

цитата:
Чomу не npеcіkaєте oбpaзи в зapoдkу?


Не знаю, це відбувається так миттєво і неочікувано. Ось ми снідаємо на кухні, кожен в своїх гаджетах але і перекидаємось якимись фразами. Тут його планшет розряджається, він нервується що зарядка не дістає до розетки, він хоче зарядити свій планшет через USB в моєму ноутбуці, хоча мій ноутбук поламався і дуже перегріваєтся, я чекаю на доставку запчастин і не вмикаю його просто так. Він це прекрасно знає. Я роблю йому зауваження та не дозволяю підєднатись до мого ноутбука, а він раптово починає на мене кричати що я нічого не розумію. Тобто його розізлила ситуація, що він не міг зарядити свій планшет. Хоча насправді він міг взяти подовжувач з іншої кімнати і спокійно продовжувати дивитись свою програму. Якась така дрібниця, але чомусь зігнав свою злість на мене. Я звичайно відразу ж сказала не кричати на мене. Через тиждень якась інша дрібничка і він знову зривається.

Ви праві, це повна неповага в мою сторону.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 358862 для Ольга Владимировна

цитата:
Можливо цей шаг переїзду до нього був не тільки для Вас якимось незвичайним рішенням, а й для нього


Думаєте, якщо він зараз так зривається на мені, може насправді він не був готовий до переїзду? Його ніхто не заставляв зі мною з'їжджатись. Мені потрібно було з'їхати із орендованої квартири. Самій знімати квартиру дорого, я шукала варіанти ділити житло із іншою дівчиною. Я живу за кордоном, він - житель цієї країни. Він запропонував шукати разом. Хоч йому фінансово це було невигідно, але там де він жив раніше йому стало морально важко. Весь рік він приходив ночувати до мене, тому такий наступний крок був логічним. Насправді, мені стало важче жити з ним ніж самій.
Тетяна Артеменко — психолог
Тетяна Артеменко психолог
Черкаси ·

Психолог більше не активний на сайті

Ви ніяк не відреагували на мій допис, хоча я розписала Вам ДЕТАЛЬНО, що робити у випадку словесного насильства. Мені цікаво, чому? Чому КОНКРЕТНА, розписана ДЕТАЛЬНО порада Вам не припала до душі. Можливо, Вам зовсім не потрібно припиняти те, що чинить з вами ваш партнер? Можливо, Ви несвідомо схильні до того, щоб ця його поведінка продовжувалась? Які вигоди Ви маєте з вашої ситуації?
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 358938 для Тетяна Артеменко

Навпаки, мені сподобалась Ваша порада, але я не знаю якими способами можна втілити всі ці кроки.
Він не вживає образ як таких, він просто починає нервуватись і кричати. Останні кілька епізодів я його запитала, чому ти кричиш, перестань кричати. Або замовкала. Вчора я замовкла. Зараз пройшло 24 години відколи ми не говоримо. Він вдає, що все нормально. Не запитує мене чому я образилась, чому я мовчу, чому плачу.

Як його вивести на розмову, якщо він не готовий нічого міняти. Та і я зараз настільки ображена, що не можу знайти в собі сили щось сказати.
цитата:
Якась така дрібниця, але чомусь зігнав свою злість на мене.

Напевно, не дрібниця, а підходящий привід висловити невдоволення і навіть зірватись на крик. Припускаю, що за цим стоїть щось більш вагоме, ніж звичайна незручність і невихованість.
Тетяна Артеменко — психолог
Тетяна Артеменко психолог
Черкаси ·

Психолог більше не активний на сайті

Скачайте книги Ю.Гіпенрейтер. Там все детально описано - як починати розмову, як домовлятись, як припиняти небажану поведінку співбесідника
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 358938 для Тетяна Артеменко

Насправді, я вже робила ці кроки. Казала, що не приймаю, коли на мене хтось кричить і що він повинен вибачитись. Тільки після цього він один раз сухо вибачився.
І казала, що хочу розійтися, бо мені це не підходить. Після цього тиждень він був шовковий, і от знову зірвався.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 358946 для Тетяна Артеменко

Дуже дякую, я обов'язково почитаю. Я також прагну зрозуміти більше себе, як зі мною потрібно поводитись.
А якщо із ним стало важче жити, а Ви вимушені були щось вирішувати із житлом, і це, мабуть прискорило ваше із ним сумісне проживання, то Ви були не готові до цього шагу-жити разом? Розбиріться насамперед у собі, а що б Ви хотіли і як саме Ви хотіли. Може декілька консультацій із психологом Вам допомогли б розібратися саме із собою.
...
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог більше не активний на сайті

Доброго ранку!
цитата:
Зустрічались 1 рік і вже 3 місяці як живемо разом (тобто разом 1 рік і 3 місяці). Останній місяць-півтори він постійно зривається через дрібниці і починає кричати на мене.

цитата:
Проблема в тому, що весь рік він був дуже спокійним і не подавав жодних знаків, через що я його і обрала і тепер не можу повірити як сильно змінилась людина

Він НЕ змінився, він таким був завжди. Просто люди починають проявляти свої приховані сторони не одразу, а зазвичай після початку проживання РАЗОМ на одній території.
цитата:
Тим паче, я йому готую лише ті продукти, які йому можна їсти, і готую я смачно. Для мене це теж своєрідний стрес, бо постійно потрібно думати чи можна йому їсти той чи інший продукт, і яким 100м способом можна смачно приготувати курятини

Йому з Вами зручно, це одна з вигод, які він має. Впевнений, має й інші.
А скільки плюсів у Вас? І скільки мінусів?
цитата:
Як його вивести на розмову, якщо він не готовий нічого міняти.

Ніяк. Взагалі. Мертвий номер. А якщо врахувати ще й:
цитата:
і що він повинен вибачитись. Тільки після цього він один раз сухо вибачився

цитата:
А ще, він не вважає за потрібне вибачатись за те, що доводить мене до сліз і кричить без вагомої причини

цитата:
Він вдає, що все нормально. Не запитує мене чому я образилась, чому я мовчу, чому плачу

цитата:
Він не вірить в психотерапію, я з ним вже про це говорила

цитата:
І казала, що хочу розійтися, бо мені це не підходить. Після цього тиждень він був шовковий, і от знову зірвався

то взагалі у Вас дуже мало шансів щось побудувати щасливе з цією людиною, бо вона малоемпатична, єгоїстична та хитра (шовковий).
цитата:
в нього синдром подразненрго кишечника, лікарі кажуть, що то все через стрес

Таке відбувається НЕ через стрес. Це психосоматика. Причини ті ж самі, чому не хоче і йти до психолога - суперміцні психологічні захисти, які дозволяють йому НЕ ДИВИТИСЬ правді в очі, НЕ УСВІДОМЛЮВАТИ щось дуже важливе для себе. Таким зазвичай страждають дуже вперті люди з міцним і сильним ЕГО.
цитата:
він хоче зарядити свій планшет через USB в моєму ноутбуці, хоча мій ноутбук поламався і дуже перегріваєтся, я чекаю на доставку запчастин і не вмикаю його просто так. Він це прекрасно знає. Я роблю йому зауваження та не дозволяю підєднатись до мого ноутбука, а він раптово починає на мене кричати що я нічого не розумію. Тобто його розізлила ситуація, що він не міг зарядити свій планшет.

цитата:
Якась така дрібниця, але чомусь зігнав свою злість на мене

НЕ ситуація, і НЕ дрібниця, взагалі НЕ дрібниця. А чітка ілюстрація його психології. Егоїстичної психології: "Якщо дівчина не дає мені реалізувати те, що я ХОЧУ, я маю право на неї кричати".
цитата:
Але я не розумію, як я його тригерю

Підсвідомо, своєю позицією постраждалої дитини з дитинства:
цитата:
Я не можу переносити крику, бо мій батько дуже часто на мене кричав в дитинстві, зразу починаю плакати

Це наслідок психологічного травмування батьком. Пазл складається. І підштовхує Вас до роботи над собою.
цитата:
Я не знаю, як можна змінити все в кращу сторону.

Тільки для себе, НЕ для нього і НЕ для стосунків.
Стати ближчою до СЕБЕ, відчути власну цінність, навчитись надійно себе захищати і пропрацювати дитячі психологічні травми.
Ваш запит вирішується в психотерапії з психологом.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?