У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Як наважитися на роботу, або що робити?

У Психолога » Поради психолога онлайн (безкоштовно) » Робота й кар'єра » Як наважитися на роботу, або що робити?
Доброго дня!
Я ніяк не можу наважитися піти на роботу, навіть спробувати — продзвонити вакансії, пройти співбесіди, домовитися і тд. Живу в маленькому місті, але вакансії є, я їх чимало бачила. Тобто теоретично можна влаштуватися на роботу. Є двоє дітей молодшого шкільного віку, сім'ю утримує чоловік але заледве справляється, грошей не вистачає на потреби, попереду наступний навчальний рік, дітей потрібно вдягнути, купити канцелярію, зводити до лікарів, пролікувати, це як мінімум. В нас немає власного житла, постійно потрібні гроші на оренду квартири, комунальні послуги, їжу, речі і тд. Тобто реально потрібно заробляти на елементарне виживання. Крім того в мене швидше за все комплексний птср внаслідок сексуального насильства і жорстокого поводження в дитинстві, і ціла купа травматичних досвідів з дитинства і дорослого віку, мені потрібна тривала психотерапія, на це потрібно чимало коштів.
Раніше я справлялась поєднувати догляд за дітьми і дистанційні підробітки, які давали можливість виживати на більш менш нормальному рівні. Початок війни став для мене напевно останньою краплею — що я більше не справляюсь витримувати, так щоб і доглядати дітей, і працювати.
Зараз я мало що можу дати дітям. Базовий догляд, нагодувати, прибрати, трохи поговорити, простежити щоб вчасно купались, чистили зуби, зводити на прогулянку. Але більшість дня діти сидять в гаджетах і в мене немає ні сил, ні знань що з цим робити, хоча розумію що це не добре. Деколи в мене навіть нема терпіння вислухати дітей. Частіше я почуваюся роздратовано коли діти до мене з чимось звертаються. Таким чином я хоча ніби доглядаю дітей але не даю їм того що мала б.
Обоє дітей мали неврози, діагностовані лікарем-невропатологом. Очевидно що це вплив мого виховання. Тобто попри те що я зробила пріоритетом свого життя догляд за дітьми, оберігала їх — я не впоралась. Я боялась лишити дітей наприклад на свекруху, щоб самій працювати, тому що боялась її впливу, бачила від неї прояви жорсткості. Про моїх рідних взагалі мовчу. В результаті зараз постає питання виживання. Я мушу заробляти гроші і йти для цього на ту роботу, яку знайду. Інакше нам не буде за що вдягати, лікувати, нормально прогодувати дітей. Щодо дистанційної роботи, яка раніше вдавалася, то не розумію чому зараз ніяк не можу взяти себе в руки щоб змогти її виконувати. Я у відчаї, бо не можу зрушити себе з мертвої точки, а треба.
Я в тупиковому стані, всі версії що можна було б зробити впираються в страхи або у відчуття марності (не вдасться)
Питання від: ; Вік: 29

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.


психолог онлайн
1
Алла Володимирівна Романенко
Здравствуйте, Ирина. Вы все очень хорошо понимаете и осознаете, что касается вашего травматичного прошлого, и да страхи и сомнения именно из детства. Но возможно, вам страшно сдвинуться с места, из-за того, что может разрушиться порядок вещей в настоящем, если вы найдете работу. Сейчас вы более-менее контролируете, что происходит в вашей жизни. А новая работа - это неизвестное будущее. Это мои предположения.
Если попытаться пофантазировать, чего же вы все-таки боитесь? Что произойдет, если вы начнете активно искать работу?

👍 радити психолога:


психолог онлайн
1
Яна Валерьевна Музик
Ірина, вітаю вас!

Співчуваю вашій історії та відчуваю ваш відчай. Не дивлячись на весь перелік травматичного досвіду, між рядками відмічаю, що ви турботлива мама, яка має свої труднощі. Зараз у вас немає ресурсів, ні грошових, ні моральних і потрібно відроджувати силу. Ваш текст наповнений негативом по відношенню до себе (це ваша травма), спробуйте ще раз тут про себе розказати, фокусуючись на тому цінному і прекрасному, що ви маєте (це ваші ресурси).

Я хочу вас підтримати в розвитку, а не в звинуваченнях. Тому пропоную відроджувати здорові звички. Спробуйте кожного дня відноситись до себе так як би ви цього хотіли. Помічати свої стани і співчувати їм, не засуджувати, турбуватись про себе і рухатись до пошуку роботи у свому темпі та ритмі.
Також рекомендую вам медитувати, очищати свою підсвідомість. Це не потребує коштів. З цього можна почати, а далі будуть нові орієнтири і можливості, які ви зможете побачити.

Щиро бажаю відродити свою гідність, любов та ресурси!

👍 радити психолога:


психолог онлайн
2
Ірина Віталіївна Нізовцева
Алла Володимирівна Романенко
Добрий день, Ірина.
Зараз є можливість безкоштовно Отримати консультації у брейнспоттінгу - методі, який допомогає опрацювати травматичні події. Зареєструватись на консультації ви можете на сайті Brainspotting Help (введить цю назву в гугл). Там э опція на укр. мові.

👍 радити психолога:

Виберіть психолога для консультування з приводу профорієнтації, робочих відносин з колегами та керівництвом


психолог онлайн
1
Алла Володимирівна Романенко
цитата:

Крім того в мене швидше за все комплексний птср внаслідок сексуального насильства і жорстокого поводження в дитинстві, і ціла купа травматичних досвідів з дитинства і дорослого віку, мені потрібна тривала психотерапія, на це потрібно чимало коштів.

цитата:

Початок війни став для мене напевно останньою краплею — що я більше не справляюсь витримувати, так щоб і доглядати дітей, і працювати.

Дуже вам співчуваю. Але ви витримали, залишились живою та здоровою! Так, це тяжко, кожного разу винирювати з глибини жаху.
У вас є чоловік, діти - це ваша велика опора, не дивлячись на проблеми. Ви маєте досвід дистанційної роботи.
Щоб ви хотіли змінити для них та для себе? Зробіть такий письмовий перелік - від самого простого сьогоденного до цілі на майбутнє (наприклад, краща їжа, а потім житло). Може це буде вашою мотивацією?
Та обов"язково впишіть психолога для себе, свого здоров"я )). Бо здоров"я мами - це і здоров"я дітей.

👍 радити психолога:

05-06-2024 12:28:14Доповнення від автора
Доброго дня. Дякую всім за підтримку. Відповідатиму поступово.

05-06-2024 12:50:41Доповнення від автора
Добрий день, Яна. Щиро дякую за підтримку і увагу до мого допису.


"Но возможно, вам страшно сдвинуться с места, из-за того, что может разрушиться порядок вещей в настоящем, если вы найдете работу. Сейчас вы более-менее контролируете, что происходит в вашей жизни. А новая работа - это неизвестное будущее."
— це так. Зараз ніби все зрозуміло з тим, що і як, звично.

Страшно і за наслідки, що буде, якщо зараз нічого не робити, але це буде потім, поки-що ніби все зрозуміло і безпечно. Мені здається що мій розум готовий на все, щоб зберегти все як є. Разом з тим розумію, що мушу діяти, бо те що є і буде якщо я не працюватиму/не матиму своїх фінансів — мене не влаштовує. Мені стало легше, коли я написала про це на сайті і отримала підтримку, але все-одно знаю, що знову і знову буде накал відчуття що так є — нестерпно, якщо нічого не змінюватиму.

Тобто те що є — ніби щось контрольоване і стабільне, але і з цим так як є я не можу жити.

05-06-2024 13:19:47Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 366583 для Яна Валерьевна

"Если попытаться пофантазировать, чего же вы все-таки боитесь? Что произойдет, если вы начнете активно искать работу?"

Дуже багато страхів, щодо різних варіантів рішення проблеми. Напишу про них по черзі:

Взагалі щодо пошуків — страхи, що буду шукати і нічого не знайду, що піду на співбесіди, а мені відмовлять, і довго та нудно витрачатиму сили, а нічого так і не вдасться.

Якщо буде робота дистанційна і я її виконуватиму, знаходячись з дітьми вдома і паралельно доглядаючи за ними, то боюся що через втому буду дратівливою, кричатиму на дітей, ще більше ігноруватиму їх потреби, завдам більше шкоди, ніж користі.

Взагалі щодо роботи, то страх що коли я зароблятиму на сім'ю, то чоловік перестане заробляти і я буду на нього сердитися. Що буде нехтувати своїми обов'язками і пити, гуляти, тощо (так робив мій батько).

Якщо працюватиму офлайн, залишаючи дітей на чоловіка, то страх що він розбещуватиме дітей поки я працюю (теж так робив мій батько поки мама працювала). Або буде жорстоко чи недбало поводитися з дітьми.

Якщо виїду за кордон працювати до сестри наприклад і проситиму в неї допомоги з дітьми поки я на роботі, наприклад якщо позмінно працювати, то боюсь від неї жорстокого поводження щодо дітей, що таким чином я їх підведу. Ще в сестри є син майже повнолітній. Наприклад якщо з ними залишатиму дітей, то від нього боюся і жорсткості ставлення, і домагань (здається це мій страх щодо чоловічої статі взагалі)
Також страх що коли мене не буде поруч, то діти одне одному можуть завдати шкоди, фізично, психологічно.
Якщо піду на роботу офлайн то страх від чоловічої статі домагань, від жіночої — принижень, насмішок, якщо буду неналежно справлятися з роботою, не одразу зможу адаптуватися.

Ще страх що пішовши на важку і/або неприємну мені роботу зараз то залишуся на ній все життя і не буду ніколи щасливою, не матиму часу і сил ні на себе, ні на сім'ю. (Можу провести паралель що мама важко працювала до пенсії, бачила її завжди незадоволеною, вона була грубою, жорстокою, чужою, байдужою, може не мала сил на дітей через виснаження на роботі)

Варіант шукати роботу щоб працювати вже коли почнеться навчальний рік і діти будуть в школі, тоді їх ні на кого не треба лишати, а поки що закривати потреби за допомогою кредитів — страшно, що а якщо тоді все-одно не знайду роботу, не зможу відробити, віддати, або якщо діти будуть хворіти і треба буде з ними все одно сидіти, або якщо через війну не буде норм навчання чи інші причини — тобто теж не варіант, потрібне рішення яке можна застосовувати вже і наважитися на нього.
Ще через те що місто маленьке і ніби всі всіх знають, то наприклад якщо тут почну звертатися по вакансіях шукати роботу, намагатися, то боюся осоромитися, осоромити чоловіка (що йому буде за мене соромно) чи осоромити дітей, якщо я зроблю якісь помилки, покажу себе з негарної сторони, як невмілу, несміливу, потребуючу.
Щодо офлайн і онлайн роботи також страх що візьму на себе зобов'язання і не зможу впоратися. Чи якщо мені роботодавець не захоче оформляти співпрацю і оплачуватиме за роботу гроші на карту, то в мене виникнуть проблеми з податковою і я матиму штрафи які не зможу оплатити.

Думала що буде більше страхів. Поки більше нічого не можу згадати. Можливо згодом ще допишу.

Дякую за запитання, за увагу.

05-06-2024 15:17:57Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 366583 для Яна Валерьевна

Ще дещо пригадалося щодо страхів. Страх, що якщо знайду роботу і буду добре заробляти, то можу ризикнути піти від чоловіка, розлучитися, а потім пошкодую, або він помститься за це, або що знайду іншого чоловіка, який буде гіршим і завдаватиме шкоди мені чи дітям, або якщо розлучуся, то діти мені цього не пробачать, або всі навколо не зрозуміють мене. Або якщо знайду роботу і більш твердо стоятиму на ногах, то буду проявляти злість до чоловіка, буду більш агресивною і поганою.
Або якщо піду на роботу і зароблятиму, то чоловік вимагатиме від мене гроші за те що якийсь час мене утримує, або з мене вимагатимуть гроші рідні, хто мене раніше підтримував фінансово, і зрештою попри всі зус

05-06-2024 15:18:52Доповнення від автора
*і зрештою попри всі зусилля я залишуся в результаті ні з чим і все-одно не зможу жити нормальним щасливим життям.

05-06-2024 15:28:02Доповнення від автора
Ще щодо страхів то є такий страх, що пішовши на роботу офлайн можу зустріти іншого чоловіка, який мені сподобається і я не зможу або не захочу стримуватися, але і побоюсь розлучитися, і зраджуватиму і буду поганою людиною. (З родинної історії — тато звинувачував маму в зрадах, чи були зради насправді — мені точно не відомо)

Також страх що коли буду витрачати сили на роботу, то не зможу в стосунках з чоловіком поводитися достатньо делікатно, тактовно, уважно, і відповідно його ставлення до мене може погіршитися і стати нестерпним.

І ще що якщо всі сили кину в роботу, то не зможу мати ті радощі життя які маю зараз (можливість багато часу бути з дітьми, підтримувати комфортний для мене порядок вдома, займатися фітнесом, дихальними практиками, доглядати за собою, вчитися, читати), і тоді моє життя буде взагалі позбавлене радості.

І ще боюся що працюючи з людьми не зможу з ними підтримувати нормальні відносини. Буду недолугою, дурною, слабкою або агресивною, неприємною, несправедливою. Мене неповажатимуть, будуть ненавидіти або я комусь завдам шкоди, морального болю, тощо.

07-06-2024 09:44:52Доповнення від автора
Перечитуючи те, що я розписала про свої страхи, я розумію що деякі з них зумовлені досвідом травматичних подій. Багато з них ще нав'язані татом, переважно він займався моїм вихованням в дитинстві, і я дуже довго сприймала його як авторитет, а він говорив дуже багато поганого про маму і про інших людей.

Мої страхи по суті трьох категорій: страхи, що мені або дітям хтось може нашкодити, що я можу комусь нашкодити, що нічого доброго не вийде буде тільки гірше і марно намагатися.

І зараз перечитуючи і обдумуючи страхи мені вже здається, що може справа не в страхах. Може в небажанні.

Почала розсилати відгуки на вакансії щодо дистанційної роботи.

Помітила що на момент наближення часу, коли чоловік має повернутися додому, в мене підіймається дуже поганий стан, погане самопочуття. Якесь почуття нестерпності, безвиході, сильно стискає в грудях, не можу повністю вдихнути.

Я думаю тут такий зв'язок, ніби очікування чогось поганого від чоловіка. Раніше він регулярно випивав і коли повертався то були у зв'язку з цим кілька разів серйозні конфлікти. Далі він почав тиснути на мене щодо того, що я не заробляю достатньо. Я навіть не пам'ятаю щоб він сказав якісь погані слова чи конкретні претензії, вимоги, але відчуття тиску від нього. І ніби от він допоміг відремонтувати ноутбук, день проходить, а я ще не знайшла роботу, і це якийсь такий стан відчуття в пастці, що він прийде і дізнається що я досі не працюю. Звучить якось дико і бредово, адже таке за 1 день не вирішується, але відчуття саме таке.

В мене водночас є розуміння що мені і дітям краще буде якщо я зберігатиму сім'ю і ми з чоловіком дбатимемо один про одного і про дітей. З іншого боку стан ніби під тиском весь час через те що він забезпечує а я не маю грошей, і він цим незадоволений.

Хоча я і роблю вклад в сім'ю доглядом за дітьми і домашніми справами але все одно ніби винна перед ним. Але і працювати під тиском не маю особливого бажання. Не можу знайти в собі сил, щоб поринути в це вдосталь наполегливо.

Тобто з одного боку розумно зберігати сім'ю, і я не маю ресурсів щоб піти, з іншого боку стан в якому я не здатна і не бажаю працювати під тиском, і з іншого ще бажання вирватися з цього, але щоб вирватися — треба мати ресурси.

Деколи я хочу залишатися.

Я відчуваю що заплуталась в цьому, в тому що я хочу, і що я можу, і що повинна робити.

Мені моментами нестерпно. Трохи говорила про свої труднощі в сім'ї із сестрами, і вони кажуть що ніколи б не подумали нічого поганого про мого чоловіка. І цікаво що я сама не можу згадати щоб він саме говорив мені щось погане (взагалі за все життя кілька поганих слів від нього звучало), але саме відчуття тиску і що мене не люблять і хочуть змусити жити не так як я хочу, що не цінують те, що роблю.

Я також розумію що фінансове забезпечення мене і дітей це частково моя відповідальність.

Мені зараз хочеться краще зрозуміти, що саме мені заважає рухатися, щоб набути ресурсів для того чи іншого рішення і змін.

07-06-2024 10:28:39Доповнення від автора
Можливо мені заважає переконання, що це несправедливо, що я стільки всього роблю для дітей і по дому, а а. чоловік хоче/вимагає, щоб я ще заробляла гроші.

Хоча ми не домовлялися про такий розподіл.
І я сама не хочу бути лише мамою і домогосподаркою.
І я взяла на себе стільки обов'язків і справ здебільшого через свої травми і прив'язані до них страхи, і він тут здебільшого ні при чому.
Зрештою я і не мушу бути з ним, якщо ми не домовимося про комфортне і здебільшого щасливе для обох співжиття, але щоб мати вибір маю мати свої ресурси.

07-06-2024 11:03:53Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 366584 для Алла Володимирівна

Доброго дня, Алла. Дякую за увагу до мого допису і підтримку.

Дякую за рекомендацію медитувати. Завантажила додаток з медитаціями, і вже практикую по кілька хвилин щодня, думаю мені це допоможе.

Зізнаюсь, що деякі Ваші слова спершу викликали в мене обурення:
"спробуйте ще раз тут про себе розказати, фокусуючись на тому цінному і прекрасному, що ви маєте"
"Я хочу вас підтримати в розвитку, а не в звинуваченнях."
— думаю, ці слова мене зачепили через те, що я вибрала проявити себе з позиції жертви, яка є для мене звичною, передбачає можливість отримати до себе жалощі від інших, самій себе пожаліти і уникнути агресії від інших і відповідальності як людини, рівної з іншими.
Втім, розумію, що насправді в мене є потенціал, сила і можливості щось змінити в своєму житті, розумію що я не цілком біла, пухнаста і бідолашна, а різна і доволі здібна до адаптації в різних умовах.

З оцим потрібна допомога, щоб розібратися і навчитися: "Спробуйте кожного дня відноситись до себе так як би ви цього хотіли."

Оце спробую зробити, думаю, це буде для мене зараз корисною вправою щоб побачити своє становище з іншої сторони і з цього взяти якийсь поштовх, ресурс щоб жити далі: "спробуйте ще раз тут про себе розказати, фокусуючись на тому цінному і прекрасному, що ви маєте (це ваші ресурси)."

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Схожі онлайн консультації

Психологічний аналіз творів

Рекомендуємо

Тест на комплекс самозванца (Паулина Роуз Кланс) Тест на комплекс самозванца (Паулина Роуз Кланс)

Предлагаем пройти тест от известного психолога Паулины Роуз Кланс, специализирующейся на феномене комплекса (синдрома) самозванца.

Трикутник фінансового результату Трикутник фінансового результату

0% води! Якщо ти в бізнесі і досі немаєш грошей - тобі потрібно це прочитати! Успішне управління завжди прибуткове! Доказом цього є і мусить бути банківський рахунок компанії, який зростає на регулярній основі. Щороку, фінансові показники займа...

Вторая жизнь: возможно ли все поменять в 40? Вторая жизнь: возможно ли все поменять в 40?

Людей, совершающих переворот в зрелой поре своей жизни немало. Для многих такие люди - «ненормальные». Очень важно, при возникновении такого порыва убедиться, что ты не идешь по ложному пути.

Бизнес и депрессия – скрытое сочетание Бизнес и депрессия – скрытое сочетание

Когда владелец 24/7 решает бизнес-задачи компании, не обращая внимание на себя и свое самочувствие, бывает так, что выгорание и депрессивные состояния сразу и не заметить. Находясь не в тонусе, лидер начинает обвинять себя за это. Перманентный кризис – отличительная черта современности.

Некомпетентність та впевненість у власних силах. Некомпетентність та впевненість у власних силах.

Ефект Данінга-Крюгера. Люди некомпетентні в тій чи іншій сфері схильні до надзвичайної впевненості в собі та власних знаннях. На противагу цьому-компетентні люди схильні до постійних сумнівів у своєму професіоналізмі, недооцінці себе та своїх можливо

Из чего состоит мотивация, или Как начать что-то делать? Из чего состоит мотивация, или Как начать что-то делать?

Почему не получается выйти замуж, устроится на новую работу, выучить немецкий язык, сбросить вес, бросить курить...? В основе нашей мотивации лежат 2 механизма...

qr