Question

20-10-2024

Добрий день! З початку війни я з дітьми виїхала в іншу країну. Спочатку все було добре. Потім почалися сварки. Чоловік допомагав нам перші пів року, потім я все тягнулася сама. 2,5 роки в мене не було можливості приїхати до нього, т.я. я знаходжусь дуже далеко. Рік тому в момент сварки сказав, щоб я розлучалася з ним. Я дуже образилась, т.я. я не отримала підтримки від нього. Посварилися сильно, наговорили один олному багато поганого. Після цього стало ще гірше, бо в країні, де ми знаходимось почалися боцові дії, а він мені не дзвонив через образи. Через деякий час він спробував помиритися, я відмовилась. Рік я лише писала йому про дітей, відправляла фото, поо себе не розповілала. Бо було дуже важко від того, що близька людина не змогла подзвонити мені, коли я і діти були в небезпеці. Кілька разів я дзвонила йому і казала, що ми я його чекаю, як батька моїз дітей, а потім будемо обговорювати. Нещодавно він почав мені натякати на розлучення. Ми поспілкувалися, він звинувачує мене в усьому. Так, я визнаю, що дуже довго мовчала, лише писала та відправляла фото дітей. Він спілкувався з дітьми. Я була дуже ображена, що він не допомагав, не дізнавався чи є в нас їжа, чи живі ми, чи здорові, лише писав дитині, що він нас дуже любить. Один раз сказав сину, що в нього більше немпє батька. У сина була істерика. Я не згадую при чоловікові свої образи, бо це немає сенсу працюю над ними. Чоловік сказав, що хоче розлучення і рішення він не змінить. На розлучення не подає, каже, що йому потрібен час, щоб заспокоїтися та зібратися з думками. Потім розказав, що він постійно плакав, приймав антидепресанти і хотів покінчити життя самогубством (звинувачуючи мене, що це була моя мрія).Я звернутися до психолога, він відмовився. Я прийняла його рішення. Попросила обговорити всі нюанси розлучення. Він відмовляється, каже, що йому потрібен час. Попросила поговорити з дітьми та родичами. Теж проти. Каже, що я його зламала, він подасть документи тоді, коли захоче. Зараз я відчуваю величезну провину за його стан. Як не відчувати вину? Як відпустити людину? Я розумію, що це кінець, але так страшно, бо раніше він був прекрасним чоловіком та батьком. Як не боятись розпочати життя в чужій країні з двома малими дітьми самій? Навіщо тягнути з розлученням?

Питання від: Mia; Вік: 35

подобається запитання?

Підберіть сімейного психолога онлайн або в містах України.

20-10-2024 23:02:55Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 372792 для Валентина Василівна

Я намагалася з ним поговорити та писала йому. На контакт він не йде, дуже агресивно реагує.
Сказав, що раніше я була для нього Всесвітом, а тепер він мене розлюбив і рішення не змінить.
Я не можу примусити до чогось дорослу людину. Він сам зробив вибір, я прийняла. Тому зараз я можу лише думати про те, як планувати своє життя далі, бо на мені величезна відповідальність за дітей.

20-10-2024 23:03:35Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 372792 для Валентина Василівна

Книгу обов'язково прочитаю. Дякую!

Виберіть психолога для консультування з приводу розриву відносин, розлучення

22-10-2024 16:14:07Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 372830 для Вікторія Миколаївна

Я страждаю через те, що йому так болить. Як мені тоді здавалося, я стикнулася з відсутністю підтримку з його боку, і вирішила не підтримувати його. Я теж знаходжусь в країні, де зараз йде війна, але вона не така активна, тут є бомбосховища. Замість слів: ти - молодець, ти - найкраща, дякую, що даєш нашим дітям можливість проживати їхнє дитинство, я отримала: важко, то повертайся, нема було чого виїжджати.
Я думала, що йому буде сумно і він зрозуміє, як мені важко самій з двома дітками, а виявилось, що він зламався. Він так каже, я ж не знаю, що він умає та відчуває насправді.
Він каже, що на фоні нашого конфлікту в нього розпочалися психічні розлади, він приймав антидепресанти. Зі мною спілкуватися йому важко, з дітьми теж рідко спілкується.
Ні терапії, ні моєї підтримки він не хоче.
Хоче лише заспокоїтися, зібратися з думками та розлучитися.
Я намаюся не акцентувати увагу на своїх образах, бо це минуле. Я лише маю надію, що даючи дітям змогу спокійно ходити до школи, на гуртки, мандрувати, я роблю правильно. У нас теж є повітряні тривоги, але раз на тиждень впродовж 10 хвилин.
Я хочу готуватися до розлучення, але разом. Мені потрібно обговорити з ним всі нюанси, бо в нас спільні діти. Він відмовляється. Мені іноді здається, що я б могла все обнулити та розпочати все з початку. Не продовжити ті стосунки, які в нас були, а саме розпочати нові, домовившись заздалегідь про їх вигляд. Також я розумію, що ми вже різні. Я, можливо, чіпляюся за минуле.
Якщо подивитися, то ми обидва живемо у війні, стресі, але я відчуваю колосальну відповідальність за дітей.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Схожі онлайн консультації

13-10-2024 Як повернути коханого?

06-10-2024 Дорослі ігри

02-10-2024 Навʼязливі думки про колишнього хлопця

02-10-2024 Как справиться с болью

01-10-2024 ощущение соц.тревоги и апатии после расставания

27-09-2024 Що робити якщо чоловік намагаєтьться тотально все контролювати?

14-09-2024 Як пережити розлуку з хлопцем?

04-09-2024 Расставание

04-09-2024 Психотравма близької людини після розлучення

10-08-2024 Як пережити розлучення з власної ініціативи

Answer 1 · 2024-10-20 21:44:24

Добрий вечір, Міа!
Прочитала ваше повідомлення про стан відносин з чоловіком і одразу згадала книгу психолога Эріка Берна "Люди, які грають в ігри". Почитайте на дозволі.

Міа, пишу до вас з повагою та відчуттям жалю до ваших відносин з чоловіком.
Ви дорослі люди, батьки дітей, а граєтесь у відносинах наче підлітки.
В Україні повномасштабна війна вже майже 3 роки! Вона зруйнувала та покалічила наші родини!
Тяжко жінкам, які вівезли дітей за кордон і тяжко чоловікам, особливо, які воюють за свої сім*ї і не бачать їх.

Ви пишите "бо раніше він був прекрасним чоловіком та батьком".
Хіба це не головне? Хіба це - не більше ніж ваші образи одного на одного?
Людина не може так швидко помінятись з гарної на пагану. Через страждання і у вас, і у чоловіка виникли образи. Зрозумійте, чоловікам так само, як і жінкам боляче, бо ми з одного тіста зроблені.
То ж чому б вам не написати листа чоловіку?
" Любий, вибач мені мої образи!
Я тебе люблю і діти тебе люблять, бо ти гарний батько і чоловік.
Давай домовимось, не згадувати цей період нашої кризи, давай не будемо згадувати образи наші.
Я не хочу розлучатись з тобою.
Давай надалі будемо підтримувати один одного і домовлятись, як діяти разом."

Ваш чоловік тягне з розлученням. Невже ваше серце не відчуває, що він не бажає розлучатись?
То ж навіщо гратись у якісь ігри протистояння та образ?

В час великих потрясінь треба мати холодний розум та бути сильнішими і терплячими.
Чоловіки теж плачуть і можуть допустити слабкість чи якісь помилки. А може через обставини війни, щось не зробити вчасно.
В час війни чоловіка та ще й гарного чоловіка та батька жінка повинна підтримувати та надихати.
Бажаю вам мудрості та сімейного щастя.

Відредаговано автором 20-10-2024 21:54:10

Вікторія Миколаївна Цуркан психолог · Answer 2 · 2024-10-21 23:06:08

Вітаю, Міа.
Ви питаєте, як не відчувати провину? Провину відчувати нормально. Це свідчить, що ви жива людина, вмієте співчувати. Важливо не сама провина, а що ви робити під її впливом: нападаєте на себе, страждаєте, намагаєтеся швидко щось зробити, щоб не відчувати провини, чи розмірковуєте, що відбувається, за що ви несете відповідальність, а за що відповідають інші?
Ви не можете контролювати почуття, думки, дії інших людей. Тільки вони самі спроможні впливати на свій стан, змінювати своє життя. Ви лише можете пропонувати допомогу та скористатися чи ні вашою допомогою – обирає інша людина. До того ж ви не всемогутня, ваші можливості обмежені. Є об’єктивні обставини – війна, обстріли, ворог, який хоче знищити нашу країну - ви не можете впливати на це. Ваша відповідальність - вижити самій і зберегти життя ваших дітей. І ви це робити, роблячи все можливо і навіть більше (за себе і за батька дітей).

Відчуття провини за стан іншої людини зазвичай свідчить про те, що в дитинстві батьки для контролю поведінки дитини використовували обвинувачення: «Ти бачиш до чого ти мене довела?», «У мене від тебе голова (серце) болить/поганий настрій», «Я через тебе заміж не вийшла/не змогла знайти кращу роботу» та інш. Це маніпулятивний прийом – намагання вплинути на дитину, щоб вона була зручною, не заважала і робила те, що батьки хочуть.

Маніпуляція присутня і у поведінці вашого чоловіка: він обвинувачує вас за те, що з ним відбувається, наче ви – його матір, яка повинна турбуватися, доглядати. Це позиція безпорадної дитини.
Доросла людина робить все можливе, щоб себе стабілізувати, знайти вихід, рішення, а дитина не спроможна це зробити сама, тому ображається і чекає, що її проблеми вирішив хтось інший.

Ви не зможете покращити життя вашого чоловіка, на жаль. Ви можете запропонувати йому допомогу на тому рівні, який для вас можливий, а чи скористається він цим – залежить лише від нього.

Питання для роздумів:
1. Чи спеціально я зробила чоловікові погано? Чи свідомо я завдала шкоди? Чи готувалася я до того, щоб погіршити стан чоловіка?
2. Чи була шкода дійсно завдана?
Якщо ви відповісте на обидва пункти позитивно, то провина реальна і буде доречно подумати, як ви можете компенсувати шкоду. Якщо ж відповісте хоч на одне питання «ні», то звинувачення необґрунтоване.

Ви питаєте:
«Я розумію, що це кінець, але так страшно, бо раніше він був прекрасним чоловіком та батьком».
Те що стосунки завершуються ніяк не відміняє минуле і те хороше, що там було. Іноді почуття згасають, прив’язаність завершується, та ваш досвід назавжди з вами. Віднайдіть в своєму серці вдячність за те, що чоловік зміг дати вам. Перегляньте подумки своє сумісне життя, згадайте події, які ви назавжди збережете, як найкращі моменти свого шлюбу. При нагоді подякуйте словами.

«Навіщо тягнути з розлученням?»
Розлучення як і шлюб – важлива подія, яка суттєво змінює життя. У нас не прийнято готуватися до розлучення, та насправді підготовка потрібна, бо попереду невизначеність, яка може дуже лякати. Призвичаїтися до думки, що більше не буде спільного буття, продумати, як побудувати нове життя, накопичити ресурси - потребує значних зусиль та часу. І у кожної людини внутрішня перебудова займає різний термін. Можливо, ви вже в новому житті, а вашого чоловіка лише чекає цей перехід. Складність переходу може полягати в тому, що він живе в постійному стресі і небезпеці, в самотності, слабкості психіки та тілесного здоров'я.

«Як не боятись розпочати життя в чужій країні з двома малими дітьми самій?»
Боятися розпочинати нове життя – нормально, дивно було б, якби ви не боялися. Та страхи можливо подолати тільки просуванням вперед скрізь тривоги і невпевненість, витримуючи невідомість.

З повагою – Вікторія, психолог

Відредаговано автором 21-10-2024 23:13:27

Вікторія Миколаївна Цуркан психолог · Answer 3 · 2024-10-23 11:55:55

Ви пишете про те, як вам важко поратися одній з переїздом, з вихованням та утримуванням двох малих дітей. Вам не вистачає душевної підтримки, вдячності від чоловіка. Хочеться теплих слів та визнання, що ви робите все правильно.
Війна, еміграція, пристосування до нових умов життя, втрата домівки, спілкування з рідними та близькими, життя в постійному стресі – це надскладне випробування, психічне і фізичне навантаження.
Ви дуже втомилися «вивозити» ці труднощі на самоті. Вам вкрай потрібна підтримка чоловіка та замість цього ви отримуєте претензії, звинувачення. У вас нема сил поратися ще й зі стражданнями чоловіка, тому це може викликати гнів, роздратування та бажання скоріш завершити цей зв’язок. Нормальна реакція, коли життєва енергія майже на межі спустошення.
У вас, на жаль, не має важелів якось вплинути на чоловіка, прискорити процес чи зцілити його страждання. Найближче коло вашого впливу – це виживання з дітьми там, де ви є, турбота про себе та дітей. І віра в те, що чоловік знайде рішення та сили впоратися зі своїми проблемами самостійно. Ви можете так і казати йому: «я вірю в тебе, я знаю, що як би складно тобі не було, ти обов’язково що небудь придумаєш, ти знайдеш вихід, тобі і раніше було непросто і не олин раз, та ти порався, бо ти сильний та розумний. І я завжди допоможу, якщо ти захочеш». Доведеться почекати, поки чоловік збере думки та сили до купи. Рішення буде, можливо, не в ті терміни, як вам би хотілося.

Наталя Сергієнко психолог Вінниця · Answer 4 · 2024-10-23 18:40:44

Вітаю!
В цій ситуації важливо розуміти, що всі ми люди, робимо помилки, наші можливості не безмежні. І в кожен конкретний момент життя робимо те, на що нам вистачає ресурсів (емоційних, фінансових, фізичних). Якщо хтось щось не зробив - значить не міг. Нам могло здаватись, що людина може, а вона не могла. Через якісь невидимі для нас причини. І це стосується будь-яких людей, і вас також. Тому замість того, щоб звинувачувати в чомусь себе чи чоловіка, краще прийняти нашу людську недосконалість і замість звинувачень подумати - а що я можу зробити зараз.

Вам було важко весь цей час, подумайте, що ви можете зробити, щоб себе підтримати, навіть якісь дрібниці. Або не дрібниці. Адже ви потрібні собі і дітям в ресурсі.

Ваш чоловік доросла людина. Ви можете ще один раз запропонувати йому посильну допомогу чи підтримку. Прийме- ок, не прийме - скеруйте ресурс на себе та дітей. Але не потрібно "доганяти і причиняти добро". Якщо йому буде потрібно, поросить пізніше сам. А ви тоді побачите, чи є у вас на це ресурс. Якщо ні - то ні. Якщо дуже хвилюєтесь - попросіть когось з його родини, хто біля нього. Його батьків, якщо є, чи друзів, інших рідних. Цього буде цілком достатньо.

Щодо вашої готовності відновити стосунки. Це варто робити, якщо між вами є любов. Якщо любите - запропонуйте ще один раз, напишіть чи скажіть про свої почуття та готовність спробувати ще раз. Вирішіть для себе, скільки часу ви готові ще чекати його відновлення та ствердної відповіді і скажіть йому про це. Якщо ви не готові відновлювати стосунки, якщо немає відповіді від чоловіка, якщо зневага і звинувачення - навряд чи з цього щось вийде, крім подальших проблем. У вас одне життя, і ви з дітьми варті того, щоб жити його добре.

Що для вас добре, які стосунки? Ваш чоловік здатен на них? Так - створюйте, ні - прийміть це і приймайте відповідні рішення.

Якщо ви готові до розлучення - думаю, є спосіб не залежати в цьому від чоловіка і взяти ініціативу в свої руки. Якщо чоловік не хоче обговорювати важливі питання щодо цього - подумайте, як це бачите ви, так і робіть. Проконсультуйтесь з адвокатом.

І ще важливо подбати про дітей, допомогти їм підтримати зв'язок з батьком, на відстані це нелегко. І не говорити про нього погано. Якщо щось буде не так, пояснити, що у всіх бувають складні часи. Якщо ж буде агресія, маніпуляції з його боку чи якісь інші неналежні дії - без роздумів захищайте себе і дітей, не ведіться на звинувачення.

Якщо вирішили залишитись в тій країні чи розумієте, що будете там тривалий час - розширюйте коло контаків, відвідуйте якісь заходи, спілкуйтесь, використовуйте будь-яку можливість "пустити коріння". Боятись нормально, але долаючи страх, ми стаємо сильнішими. Можна робити це маленькими кроками.

Сил вам, турбуйтесь про себе.

Відредаговано автором 23-10-2024 18:51:06