Розлучення

Добрий вечір, Міа!
Прочитала ваше повідомлення про стан відносин з чоловіком і одразу згадала книгу психолога Эріка Берна "Люди, які грають в ігри". Почитайте на дозволі.

Міа, пишу до вас з повагою та відчуттям жалю до ваших відносин з чоловіком.
Ви дорослі люди, батьки дітей, а граєтесь у відносинах наче підлітки.
В Україні повномасштабна війна вже майже 3 роки! Вона зруйнувала та покалічила наші родини!
Тяжко жінкам, які вівезли дітей за кордон і тяжко чоловікам, особливо, які воюють за свої сім*ї і не бачать їх.

Ви пишите "бо раніше він був прекрасним чоловіком та батьком".
Хіба це не головне? Хіба це - не більше ніж ваші образи одного на одного?
Людина не може так швидко помінятись з гарної на пагану. Через страждання і у вас, і у чоловіка виникли образи. Зрозумійте, чоловікам так само, як і жінкам боляче, бо ми з одного тіста зроблені.
То ж чому б вам не написати листа чоловіку?
" Любий, вибач мені мої образи!
Я тебе люблю і діти тебе люблять, бо ти гарний батько і чоловік.
Давай домовимось, не згадувати цей період нашої кризи, давай не будемо згадувати образи наші.
Я не хочу розлучатись з тобою.
Давай надалі будемо підтримувати один одного і домовлятись, як діяти разом."

Ваш чоловік тягне з розлученням. Невже ваше серце не відчуває, що він не бажає розлучатись?
То ж навіщо гратись у якісь ігри протистояння та образ?

В час великих потрясінь треба мати холодний розум та бути сильнішими і терплячими.
Чоловіки теж плачуть і можуть допустити слабкість чи якісь помилки. А може через обставини війни, щось не зробити вчасно.
В час війни чоловіка та ще й гарного чоловіка та батька жінка повинна підтримувати та надихати.
Бажаю вам мудрості та сімейного щастя.

Відредаговано автором 20-10-2024 21:54:10

Вітаю, Міа.
Ви питаєте, як не відчувати провину? Провину відчувати нормально. Це свідчить, що ви жива людина, вмієте співчувати. Важливо не сама провина, а що ви робити під її впливом: нападаєте на себе, страждаєте, намагаєтеся швидко щось зробити, щоб не відчувати провини, чи розмірковуєте, що відбувається, за що ви несете відповідальність, а за що відповідають інші?
Ви не можете контролювати почуття, думки, дії інших людей. Тільки вони самі спроможні впливати на свій стан, змінювати своє життя. Ви лише можете пропонувати допомогу та скористатися чи ні вашою допомогою – обирає інша людина. До того ж ви не всемогутня, ваші можливості обмежені. Є об’єктивні обставини – війна, обстріли, ворог, який хоче знищити нашу країну - ви не можете впливати на це. Ваша відповідальність - вижити самій і зберегти життя ваших дітей. І ви це робити, роблячи все можливо і навіть більше (за себе і за батька дітей).

Відчуття провини за стан іншої людини зазвичай свідчить про те, що в дитинстві батьки для контролю поведінки дитини використовували обвинувачення: «Ти бачиш до чого ти мене довела?», «У мене від тебе голова (серце) болить/поганий настрій», «Я через тебе заміж не вийшла/не змогла знайти кращу роботу» та інш. Це маніпулятивний прийом – намагання вплинути на дитину, щоб вона була зручною, не заважала і робила те, що батьки хочуть.

Маніпуляція присутня і у поведінці вашого чоловіка: він обвинувачує вас за те, що з ним відбувається, наче ви – його матір, яка повинна турбуватися, доглядати. Це позиція безпорадної дитини.
Доросла людина робить все можливе, щоб себе стабілізувати, знайти вихід, рішення, а дитина не спроможна це зробити сама, тому ображається і чекає, що її проблеми вирішив хтось інший.

Ви не зможете покращити життя вашого чоловіка, на жаль. Ви можете запропонувати йому допомогу на тому рівні, який для вас можливий, а чи скористається він цим – залежить лише від нього.

Питання для роздумів:
1. Чи спеціально я зробила чоловікові погано? Чи свідомо я завдала шкоди? Чи готувалася я до того, щоб погіршити стан чоловіка?
2. Чи була шкода дійсно завдана?
Якщо ви відповісте на обидва пункти позитивно, то провина реальна і буде доречно подумати, як ви можете компенсувати шкоду. Якщо ж відповісте хоч на одне питання «ні», то звинувачення необґрунтоване.

Ви питаєте:
«Я розумію, що це кінець, але так страшно, бо раніше він був прекрасним чоловіком та батьком».
Те що стосунки завершуються ніяк не відміняє минуле і те хороше, що там було. Іноді почуття згасають, прив’язаність завершується, та ваш досвід назавжди з вами. Віднайдіть в своєму серці вдячність за те, що чоловік зміг дати вам. Перегляньте подумки своє сумісне життя, згадайте події, які ви назавжди збережете, як найкращі моменти свого шлюбу. При нагоді подякуйте словами.

«Навіщо тягнути з розлученням?»
Розлучення як і шлюб – важлива подія, яка суттєво змінює життя. У нас не прийнято готуватися до розлучення, та насправді підготовка потрібна, бо попереду невизначеність, яка може дуже лякати. Призвичаїтися до думки, що більше не буде спільного буття, продумати, як побудувати нове життя, накопичити ресурси - потребує значних зусиль та часу. І у кожної людини внутрішня перебудова займає різний термін. Можливо, ви вже в новому житті, а вашого чоловіка лише чекає цей перехід. Складність переходу може полягати в тому, що він живе в постійному стресі і небезпеці, в самотності, слабкості психіки та тілесного здоров'я.

«Як не боятись розпочати життя в чужій країні з двома малими дітьми самій?»
Боятися розпочинати нове життя – нормально, дивно було б, якби ви не боялися. Та страхи можливо подолати тільки просуванням вперед скрізь тривоги і невпевненість, витримуючи невідомість.

З повагою – Вікторія, психолог

Відредаговано автором 21-10-2024 23:13:27

Ви пишете про те, як вам важко поратися одній з переїздом, з вихованням та утримуванням двох малих дітей. Вам не вистачає душевної підтримки, вдячності від чоловіка. Хочеться теплих слів та визнання, що ви робите все правильно.
Війна, еміграція, пристосування до нових умов життя, втрата домівки, спілкування з рідними та близькими, життя в постійному стресі – це надскладне випробування, психічне і фізичне навантаження.
Ви дуже втомилися «вивозити» ці труднощі на самоті. Вам вкрай потрібна підтримка чоловіка та замість цього ви отримуєте претензії, звинувачення. У вас нема сил поратися ще й зі стражданнями чоловіка, тому це може викликати гнів, роздратування та бажання скоріш завершити цей зв’язок. Нормальна реакція, коли життєва енергія майже на межі спустошення.
У вас, на жаль, не має важелів якось вплинути на чоловіка, прискорити процес чи зцілити його страждання. Найближче коло вашого впливу – це виживання з дітьми там, де ви є, турбота про себе та дітей. І віра в те, що чоловік знайде рішення та сили впоратися зі своїми проблемами самостійно. Ви можете так і казати йому: «я вірю в тебе, я знаю, що як би складно тобі не було, ти обов’язково що небудь придумаєш, ти знайдеш вихід, тобі і раніше було непросто і не олин раз, та ти порався, бо ти сильний та розумний. І я завжди допоможу, якщо ти захочеш». Доведеться почекати, поки чоловік збере думки та сили до купи. Рішення буде, можливо, не в ті терміни, як вам би хотілося.

Вітаю!
В цій ситуації важливо розуміти, що всі ми люди, робимо помилки, наші можливості не безмежні. І в кожен конкретний момент життя робимо те, на що нам вистачає ресурсів (емоційних, фінансових, фізичних). Якщо хтось щось не зробив - значить не міг. Нам могло здаватись, що людина може, а вона не могла. Через якісь невидимі для нас причини. І це стосується будь-яких людей, і вас також. Тому замість того, щоб звинувачувати в чомусь себе чи чоловіка, краще прийняти нашу людську недосконалість і замість звинувачень подумати - а що я можу зробити зараз.

Вам було важко весь цей час, подумайте, що ви можете зробити, щоб себе підтримати, навіть якісь дрібниці. Або не дрібниці. Адже ви потрібні собі і дітям в ресурсі.

Ваш чоловік доросла людина. Ви можете ще один раз запропонувати йому посильну допомогу чи підтримку. Прийме- ок, не прийме - скеруйте ресурс на себе та дітей. Але не потрібно "доганяти і причиняти добро". Якщо йому буде потрібно, поросить пізніше сам. А ви тоді побачите, чи є у вас на це ресурс. Якщо ні - то ні. Якщо дуже хвилюєтесь - попросіть когось з його родини, хто біля нього. Його батьків, якщо є, чи друзів, інших рідних. Цього буде цілком достатньо.

Щодо вашої готовності відновити стосунки. Це варто робити, якщо між вами є любов. Якщо любите - запропонуйте ще один раз, напишіть чи скажіть про свої почуття та готовність спробувати ще раз. Вирішіть для себе, скільки часу ви готові ще чекати його відновлення та ствердної відповіді і скажіть йому про це. Якщо ви не готові відновлювати стосунки, якщо немає відповіді від чоловіка, якщо зневага і звинувачення - навряд чи з цього щось вийде, крім подальших проблем. У вас одне життя, і ви з дітьми варті того, щоб жити його добре.

Що для вас добре, які стосунки? Ваш чоловік здатен на них? Так - створюйте, ні - прийміть це і приймайте відповідні рішення.

Якщо ви готові до розлучення - думаю, є спосіб не залежати в цьому від чоловіка і взяти ініціативу в свої руки. Якщо чоловік не хоче обговорювати важливі питання щодо цього - подумайте, як це бачите ви, так і робіть. Проконсультуйтесь з адвокатом.

І ще важливо подбати про дітей, допомогти їм підтримати зв'язок з батьком, на відстані це нелегко. І не говорити про нього погано. Якщо щось буде не так, пояснити, що у всіх бувають складні часи. Якщо ж буде агресія, маніпуляції з його боку чи якісь інші неналежні дії - без роздумів захищайте себе і дітей, не ведіться на звинувачення.

Якщо вирішили залишитись в тій країні чи розумієте, що будете там тривалий час - розширюйте коло контаків, відвідуйте якісь заходи, спілкуйтесь, використовуйте будь-яку можливість "пустити коріння". Боятись нормально, але долаючи страх, ми стаємо сильнішими. Можна робити це маленькими кроками.

Сил вам, турбуйтесь про себе.

Відредаговано автором 23-10-2024 18:51:06