Укоренившееся обида и зацикленность на прошлом
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Горе, втрата »
Укоренившееся обида и зацикленность на прошлом
Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.
| 08-11-2024 09:06:19Доповнення від автора |
| Хочу оставить прошлое в прошлом и двигаться дальше,очищая себя от всего того скопившегося негатива.Потому что там просто уже... Клубок из гнева,ненависти,злобы,обиды,боли и страха,ярости. Это слово бомба с часовым механизмом,в любой момент готовая взорваться. |
| 08-11-2024 09:11:14Доповнення від автора |
| Наверное я до сих пор живу тем моментом,что был 4 года назад.Каждый раз я проигрываю в голове тот день,думая как всё сложилось бы если бы тогда вместо "нет" ответ был "да". Порой наоборот от гнева они перетекают в мысли об мести,желание заставить пережить мою боль в 10 раз сильнее.И так от одного к другому.Думалтсо временем пройдет,но нет! Это я росту,а боль остаётся такой же.С самого начала школы был знаком,и вот так в конечном итоге всё 1 действием испортить и перечеркнуть.Никогда не смогу простить её ( |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 08-11-2024 11:49:15 |
Доброго дня Женя!
Дуже добре, що Ви усвідомлюєте наскільки шкідливо "тягнути" за собою образи. Адже, до тих пір, поки не впораєтеся з минулим, жити теперішнім і мати щасливі стосунки в майбутньому дуже проблематично. Особливо, якщо це стосується першого кохання. Це як перший екзамен, який не здав. Тоді можуть "посипатися" і всі інші екзамени. Що робити? Насправді, якщо Ви до цих пір не впоралися, отже, проблема "пішла" на рівень підсвідомості. А все, що туди потрапляє, стає частиною нас і починає невидимо керувати нашим життям. Окрім того, якщо ми образилися на свою першу дівчину, як правило, ця образа може заважати будувати всі наступні стосунки з жінками. Бо образа - це агресія до жінки. І якщо вона вже є в підсвідомості, цю агресію стануть відчувати і всі, з ким Ви станете знайомитися. Хоча нічого поганого робити не станете. Окрім того, такі образи починають керувати почуттями, емоціями та, як це не дивно, імпульсивними діями, які контролювати неможливо. Тому єдиний шлях, як на мене - це "витягнути" те, що є в підсвідомості і зробити "перезапис", трансформувавши у щось більш конструктивне для Вас. До цього хотіла ще додати, що, як правило, коли ми так довго тягнемо образи за собою, як у Вас, на жінку, це може ще говорити про невміння проходити правильно травмуючі ситуації. І навіть може бути якось пов'язаним із Вашими стосунками з Вашою мамою, або ж із стосунками між батьками. Бо діти і батьки у великій мірі мають співпадіння по внутрішнім поведінковим моделям та установкам. Бо "копіюють" їх ще з раннього дитинства, знову ж таки, несвідомо наслідують. Я не знаю, чи вдалося мені пояснити все просто. Але те, що я б порадила пропрацювати образи з психологом - це однозначно. Тим паче, що зараз таку роботу можна провести онлайн. Відредаговано автором 08-11-2024 11:51:07 
|
Виберіть психолога для консультування з приводу утрати та горювання
| 08-11-2024 12:03:05Доповнення від автора |
| А как вытянуть то,что уже есть в подсознании и перезаписать? |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 08-11-2024 12:13:09 |
Ми можемо керувати, звісно, в певній мірі своєю свідомістю. І те, як показує Ваша ситуація, далеко не завжди.
А щоб мати доступ до власної підсвідомості, потрібний психолог, який допоможе Вам встановити зв'язок з собою. Самим це зробити надзвичайно складно, а інколи, і неможливо, бо ми всі знаходимося " в середині власної "системи". Це як намагатися ремонтувати акваланг, перебуваючи в нього вдягненим під водою. Тим паче, що у Вас немає ані необхідних професійних знань, ані навичок. Що може ускладнитися, якщо проблема має більш глибоке "коріння", і якось торкається стосунків з батьками і між батьками. А, як правило, в таких складних випадках, цей зв'язок існує. Бо, як я вже говорила, діти і батьки - це одне ціле на рівні підсвідомості. Тому у Вас є два шляхи. Перший, роками пробувати впоратися з образами, блокуючи собі щасливі відносини з жінками, або ж почати працювати із спеціалістом психологом психотерапевтом. Це абсолютно адекватний та розумний підхід до вирішення питання, яким користуються у всьому світі. У іншому випадку, можна себе довести до не дуже приємних речей. Адже, повірте, агресія, образи та гнів руйнують лише тих, хто їх відчуває. А щодо помсти... Це шлях до саморуйнації. Бо в цьому світі існують закони, незнання яких, не звільняє нас від відповідальності. Як мінімум,Вам не зайвим було б ознайомитися з цими законами. А це вже стосується Вашого світогляду, який "підправити" порадами на форуми навряд чи вдасться Відредаговано автором 08-11-2024 12:16:08
|
| 08-11-2024 12:17:16Доповнення від автора |
| Насчёт отношений между родителями,то скандалы происходят до сих пор периодически,а когда маленьким был пара маму до крови избил. |
| 08-11-2024 12:20:27Доповнення від автора |
| А месть у меня на уровне фантазий и всё, дальше я в любом случае заходить не стану,желая сохранить свободу свою.Ну либо когда начнется анархия полная,то тогда та самая бомба с часовым механизмом и взорвется внутри меня.Раньше весь негатив был направлен сначала на её парня,потом на неё,потом на обоих,и ныне на несправедливость просто.Что у меня с личной жизнью всё плачевно,а у неё уже свадьба была.Но эмоции остаются всё те же несмотря на меняющиеся причины. |
| 08-11-2024 12:22:08Доповнення від автора |
| Мне не сколько месть надо, сколько хочется избавиться от того клубка негатива,забыть об ней и об нём на всегда,чтобы вся память связанная с ней затерялась амнезией.Хочу обрести покой |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 08-11-2024 12:33:09 |
Дякую Вам за відвертість.
Я співчуваю щодо того, що Вам довелося пережити в дитинстві. На превеликий жаль, поведінка батьків може дуже впливати потім на нас та наше життя і наші реакції. І щоб вийти з цього кола, потрібно глибинно розібратися з тим, що "поназаписувалося" змалечку і врешті решт, дати собі можливість жити своїм, щасливим життям. Бо судячи з усього, є схожа програма ненависті та агресії до жінок, як у батька, так і у Вас. Але батько та мама зі своїм життям мусять розбиратися самі. Тоді як Ваше життя цілком залежить від Вашого бажання працювати над собою. І знаєте, у Вас є величезні шанси на те, щоб увійти в стан рівноваги та гармонії. Бо, судячи з того, що Ви написали про свої почуття, Ви дуже втомилися від самого себе та своєї ненависті і бажання помсти. Адже, такі почуття нас просто "з'їдають" зсередини. І погано від цього лише тільки нам самим. То чи не прийшов час почати все змінювати на краще? Відредаговано автором 08-11-2024 12:35:10
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 08-11-2024 13:41:53 |
Я предположу, что ситуация с девушкой могла попасть в какую-то вашу травму и потому так долго и сильно болит.
Вы описываете непростое детство. И с этой темой хорошо бы разбираться индивидуально. Тем более, что чувств и переживаний, как я понимаю, до сих пор через край. И их нужно куда-то выплеснуть и с кем-то разделить.
|
| 08-11-2024 14:16:45Доповнення від автора |
| Пришло конечно время менять ситуацию,я больше не агрессию к остальным испытываю если в плане отношений,больше страх,что всё снова повториться,от того ещё хуже становится и я замыкаюсь в себе,не имея возможности полностью открыться и доверится человеку. |
| 08-11-2024 14:18:25Доповнення від автора |
| А в семье я только маме доверяю больше всего,она всегда заступалась за меня,на папу больше негатив скопился |
| 08-11-2024 14:22:19Доповнення від автора |
| Я из-за пережитого и в отношениях либо медлю,либо спешу всегда.Не могу найти золотую середину,и эмоционально закрыт,не способен просто полностью открыться и позволить хорошим чувствам вернуться.Постоянно больше подавлен,словно внутри меня стена стоит,которая не пропускает хорошее и не позволяет второй половинке полностью узнать меня. |
| 08-11-2024 14:24:03Доповнення від автора |
| Порой ещё та девушка может присниться,редко но обычно такие сны у меня хорошо запоминаются,до того случая они вызывали всегда тепло внутри,а сейчас боль,что это в итоге оказалось просто сном... Каждый раз просыпался с тоской и сожалением. |
| 08-11-2024 14:30:24Доповнення від автора |
| Эмоций не так уже много,как первые 2 месяца были.Тогда просто хотелось исчезнуть и раствориться в пространстве, настолько плохо было.А теперь периодически всплески бывают,но чувство тяжести при этом куда чаще преследует меня. |
| 08-11-2024 14:32:34Доповнення від автора |
| И всегда хотелось больше всего просто забыть её,чтобы вся та память связанная с ней исчезла из моего мозга и я проснулся,не зная кто она и с чувством лёгкости. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 08-11-2024 14:38:47 |
Все те, що Ви пишете про себе:
"Не могу найти золотую середину,и эмоционально закрыт,не способен просто полностью открыться и позволить хорошим чувствам вернуться.Постоянно больше подавлен,словно внутри меня стена стоит,которая не пропускает хорошее и не позволяет второй половинке полностью узнать меня". напряму пов'язане, як з тим, що Ви досі "носите" в собі по відношенню до дівчини, так і з прихованими почуттями, як до мами, так і до батька. Адже, батьки - це саме та основа, з якої ми складаємося. І якщо є проблеми в стосунках, бодай, з одним із них - це не дає внутрішній силі рухатися і змушує закриватися Вас від оточуючого емоційно. Бо немає почуття захищеності та довіри до оточуючого світу. І до тих пір поки Ви не про працюєте з психологом емоційні блоки, в тому числі, сподіватися, що зможете почувати себе вільно та розкуто з тими, хто поруч, навряд чи вдасться. Бо оточуючий світ реагує на те, що є всередині нас. У тому числі, формує події, які відповідають тим програмам, які закладені раніше на рівні підсвідомості. Тобто, все що відбувається, воно нам для чогось потрібно. І як тільки ми зрозуміємо для чого, зробимо висновки і змінимося, зміняться і самі події. Відредаговано автором 08-11-2024 14:39:44
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 08-11-2024 15:12:40 |
Чтобы вас эта ситуация отпустила, ее нужно прожить, а еще нужно разобраться в том, что так вас зацепило и на чем вы так зациклились. Это не про подростковую первую любовь и отвержение. Переживания гораздо глубже.
Какие у вас отношения с мамой? Какие с отцом? Каким было ваше детство? Есть ли у вас братья, сестры? Если да, то какие отношения с ними?
|
| 08-11-2024 16:00:57Доповнення від автора |
| С мамой отношения хорошие,с папой я бы сказал никакущие.Детство в скандалах,пару 2 раза выгоняли.Есть младшая сестра.С сестрой я более нейтрален. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 08-11-2024 16:17:04 |
|
| 08-11-2024 16:31:46Доповнення від автора |
| С мамой общаюсь,правда я всё же больше люблю сам побыть.Без скандалов,наверное единственный человек к которому я сильно привязан.С отцом даже да одним столом есть не хочу,испытываю раздражение постоянно.Меня никто не выгонял,папу 2 раза выгоняли после побоев.Сестре 13 сейчас.Более нейтрален в плане особо не общаюсь,могу порой чем-то угостить,если что-то домой купляю.У сестры с папой тоже плохие отношения,похуже чем с мамой.С мамой же +- нормальные. |
| 08-11-2024 16:33:42Доповнення від автора |
| Порой думаю,что она как и мы все не вечны,и как буду без неё даже думать не хочется,сразу в печаль клонит. |
| 08-11-2024 16:38:09Доповнення від автора |
| Порой с ней хочется больше времени проводить,зная что пока есть время его не нужно тратить зря,а порой хочется одному побыть. |
| 08-11-2024 16:38:51Доповнення від автора |
| За помощью я обычно к ней обращаюсь только,к папе нет желания особо. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 08-11-2024 16:39:36 |
А кроме отсутствия скандалов, что про отношения с мамой сказать можете?
Как сложилось, что с сестрой не сложились отношения? За что злитесь на отца? Чем наполнена ваша жизнь? Чем занимаетесь? Есть ли друзья, увлечения?
|
| 08-11-2024 16:49:47Доповнення від автора |
| Скажу что только ей я доверяю полностью,она самый дорогой для меня человек на этом свете,и что я люблю её сильнее всего на свете.С сестрой просто разный возраст,нету она для общения.На отца злюсь да те побои и всё плохое,что он сделал семье.Чем наполнена жизнь... Честно,больше негатива чем позитива.Работаю электриком из занятий,а раньше как-то тянуло заниматься программированием.Друзья есть,немного,и только одному из всех я абсолютно доверять могу,я его давно знаю и он хороший человек. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 08-11-2024 17:07:41 |
|
| 08-11-2024 17:11:39Доповнення від автора |
|
Война,нелюбимая работа, неудачи в личной жизни. По ощущениям после того,как я застрял как раз на том травмирующем моменте.Порой только мог почувствовать облегчение.С сестрой да,всегда так.Разные поколения. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 08-11-2024 17:19:21 |
7 лет разницы на самом деле вовсе не огромная разница. Есть масса примеров перед глазами, где разница в 7-10 лет у детей и очень нежные отношения. Потому тут любопытно, как у вас так сложилось и почему?
Про нелюбимую работу. Чем бы хотелось заниматься? Кто выбирал вам профессию? На что именно вы обижаетесь в ситуации с девушкой? Она сразу сказала вам, что встречается с кем-то и предложила дружеское общение.
|
| 08-11-2024 17:32:59Доповнення від автора |
|
Раньше программистом хотелось, сейчас просто комплектовщиком,не люблю я спешу и прочее.Хочктся спокойную работу. Насчёт сестры то ну просто мне с ней не интересно,у меня диапазон максимум до 4 лет разницы,там я ещё понять могу,а дальше я уже общаться не смогу. Профессия можно сказать сама меня выбрала,я особо на электрика не хотел идти работать,да и не учился на него,ещё в колледже отвергая такой вариант. Насчёт причины обиты - предательство и плевок в душу,после отправки в ЧС за просто так.По сути растоптав многолетнюю дружбу в землю. Она сказала так после предложения встречаться,которое выдвинул я. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 08-11-2024 17:35:02 |
Перечитала декілька разів Ваші відповіді на питання.
Окрім дитячих травм, думаю проблема ще в тому, що Ви дуже схильні ідеалізувати, практично обожнювати тих, хто поруч. Це стає зрозумілим з того, як Ви оцінюєте тих, кому довіряєте: "...только одному из всех я абсолютно доверять могу" - це про друга. "...только ей я доверяю полностью...", а це про маму. "Абсолютно і повністю", лише все на контрасті, середини не існує... Як на мене, саме ця Ваша риса зіграла з Вами не дуже приємну роль. Чому так важко пробачити? Бо у Вас все дуже категорично: або повна довіра, або ніяких відносин. А, насправді, скажу Вам те, що, можливо, здивує, справжня любов десь посередині. Адже, досконалих, ідеальних людей не існує. От у випадку з дівчиною, як думаєте, чому так важко переживали її вчинок? Про кого думали, коли ображатися на неї? І чи була це любов, чи тільки постраждало дуже сильно Ваше ЕГО? Мені здається, що ґ такими ж "очима" Ви дивитеся і на себе, і на роботу, і на всі стосунки. Звідси і той стан, практично, безвиході та відчаю, в якому Ви знаходитеся. Звідси невдоволення своїм життям та своєю долею. От скажіть, а як Ви ставитеся до себе, якщо щось робите неправильно, якщо помиляєтеся, щось не вдається зробити? Відредаговано автором 08-11-2024 17:39:41
|
| 08-11-2024 17:35:24Доповнення від автора |
| По сути предложив дружеское общение и затем свои слова нарушив же она и втоптала себя в грязь в моих глазах.Лицемерие и ложь.Я за это и долгое время испытывал к ней ненависть сильную и злобу.Низкий поступок я считаю. |
| 08-11-2024 17:37:23Доповнення від автора |
| Как отношусь к себе,если что-то не получается? Начинаю огорчаться и думать,что я не на что не способен и нафиг я такой вообще этому миру нужен.Начинаю считать бесполезным и абузой. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 08-11-2024 17:42:31 |
Ну от Вам і відповідь щодо схильності до ідеалізацій.
Тому, я ще раз впевнилася, що основна проблема, яку потрібно вирішувати - це формування правильно світогляду, без крайнощів, які призводять лише до ненависті у разі, якщо щось недосконале.... А зважаючи, що у цьому світі досконалого не існує, який висновок щодо Вашого життя? Як Ви думаєте, з таким світосприйняттям Ви коли небудь зможете стати щасливим і побудувати щасливі стосунки?
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 08-11-2024 18:00:23 |
Я не просто так задала питання про те, як Ви ставитеся до себе. Адже, ми ставимося до оточуючих відповідно того, як сприймаємо себе. І якщо дуже прискіпливі, і не вміємо приймати себе з недоліками та помилками, а отже, не схильні себе прощати, тоді ми не зможемо жодну людину пробачити за те, що вона щось зробила не так. І зречемо себе на своє особисте внутрішнє пекло... Бо наше життя напряму залежить від того, як сприймаємо себе...
|
| 08-11-2024 18:11:55Доповнення від автора |
| А как научиться перестать идеализировать что-либо или кого-либо? |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 08-11-2024 18:28:25 |
Насправді, ми сприймаємо себе через призму того, як до нас ставилися батьки в дитинстві. Тобто, потрібно через медитацію зазирнути вглиб себе і згадати за допомогою психолога, чиєї любові ми так прагнули, щоб намагатися бути кращим? Бо думали, що тоді нас полюблять...
Так мислить дитина, яка недоотримала любові. А от чиєї? Відповідь є тільки всередині Вас. Просто щоб це зрозуміти, потрібно "зустрітися" із собою тим,яким Ви колись були. Для цього і потрібен досвідчений психолог, який проведе вас лабіринтами підсвідомості. Бо в дитинстві всі проблеми, з якими ми не могли впоратися, з любові до нас, наша підсвідомість закрила від нас. Бо дитина ще не має ні сил, ні можливості у всьому розібратися. А от коли ми дорослішаємо, ці проблеми зсередини починають мучити нас, щоб ми нарешті почали з ними розбиратися. І щоб ми самі не просто себе згадали та зрозуміли, але і змінили дитячі установки на вже зрілу, дорослої самодостатньої людини. Яка перестає бути "жертвою" або аб'юзером, що хоче помсти, і перетворюється на самодостатню щасливу людину, господаря свого життя Кожна людина так влаштована, що намагається сама впоратися з усім.і це, насправді, чудово! Але... Інколи ці намагання розтягуються на все життя, роблячи з людини того, хто ображений на весь світ і всіх ненавидіти, у першу чергу, себе. Бо кожний повинен займатися своєю справою. Ви ж не станете допитуватися у будівельника, як він будує дім? Або тягатися в знаннях з лікарем, який лікує? Або з дизайнером, як краще скроїти костюм? Скажіть, яким чином я можу Вам пояснити те, чому потрібно вчитися роками? Якщо б Ви могли самі собі допомогти, навряд чи стали заходите на цей сайт. На сьогоднішній день до психолога звертається величезна кількість людей, яким потрібна допомога. І це не ознака слабкості, а навпаки, ознака соціальної та психологічної зрілості. Адже, щоб зазирнути у себе, на це потрібні неаби які сили. Відредаговано автором 08-11-2024 18:34:52
|
| 08-11-2024 19:15:44Доповнення від автора |
| Не могли бы подсказать как правильно заниматься медитацией и заглянуть внутрь себя? И упражнения, которые могли бы помочь с успокоением? |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 08-11-2024 19:27:17 |
Медитация сама по себе вам мало поможет. Нужно разбираться более глубинно, ведь данная идеализация служит вам для чего-то. Предположу, что это защита от боли. На мои вопросы про маму и ваши отношения, ощущение, что вы ее как будто защищаете ее и у нее статус "божества". Хотя обычно, по практике, когда все чудесно, прекрасно, но полно проблем в отношениях с другими, возникает много вопросов про так ли чудесны отношения?
Сколько времени прошло между тем, как девушка предложила вам дружить и внесла вас в ЧС? Как выглядела ваша дружба? Как вы общались?
|
| 08-11-2024 20:45:36Доповнення від автора |
| 2 месяца,пока я нашел в себе силы всё же оставить всё на уровне дружбы.Хотел ей тогда всё высказать и поставить точку над і.Мы дружили с детства,гуляли вместе,часто общались.Общались непринужденно,хотя я всегда чувствовал себя рядом с ней немного смущённо,порой подавал или пытался подать знаки внимания.В 5 классе я уже признался ей,она тогда видимо посчитала это шуткой и отвергла меня,и после я не мог решиться на это повторно,вплоть до 3 курса колледжа. |
| 08-11-2024 21:02:38Доповнення від автора |
| В статус божества я не ставил,просто настолько сильно я привязан к ней, хоть порой мы и ругались,но я не копил никогда обиды на неё. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 08-11-2024 22:20:48 |
цитата:
2 месяца,пока я нашел в себе силы всё же оставить всё на уровне дружбы цитата:
просто настолько сильно я привязан к ней Что значит вы сильно привязаны к маме?
|
| 08-11-2024 22:36:12Доповнення від автора |
|
На протяжении тех.2 месяцев не было,я даже просыпаться не хотел,желание было одно - раствориться в пространстве.Мама для меня как тот,кто является моей опорой и кто поддерживает меня даже тогда,когда мне совсем плохо.Человек,который со мной с самого рождения и по сей день,на которого я не могу сильно злиться,и с которой даже не смотря на ссоры редкие мы все равно находим спокойно общий язык и ладим друг с другом. Сильно привязан значит боюсь,что когда-то не смогу отпустить,и дальше просто жить уже нормально не смогу,замкнувшись от всех навсегда. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 08-11-2024 23:36:26 |
Вы описываете достаточно тесную связь с мамой и настораживает вот этот момент, про не могу сильно злится. Для меня это про невозможность увидеть маму реальной, про некоторую идеализацию, запрет на определенные чувства.
Про отпустить не сможете маму это о чем? В целом, это тема сепарации, которая должны была бы уже произойти, но вы, похоже, в сильной связке с мамой. И ваша идеализация как защитный механизм, невозможность увидеть человека целиком, а как будто полярность - либо идеальная и любовь, либо ненависть и огромная обида, если идеал разрушился, думаю это тоже к теме сепарации и отношения к маме. Это не значит, что в результате работы, любовь к маме станет меньше, но вы увидите реальную маму, а не ваш образ в голове. Потому что, читая ваши ответы, ощущение, что речь не про взрослого уже парня, а про ребенка, который видит маму самой-самой, а не целиком ее с достоинствами и недостатками
|
| 09-11-2024 07:43:21Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 373465 для Валентина Михайловна Насчёт первого не знаю,но про поляризацию тут как раз в точку.У меня всегда и везде либо +,либо -,но нету той золотой середины.Можно сказать мир у меня чёрно-белый без оттенков. |
| 09-11-2024 07:46:26Доповнення від автора |
| Про отпустить,имелось ввиду когда её время в этом мире истечёт,никто не вечен всё же. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 09-11-2024 10:42:35 |
Ми живемо в такій реальності, де ніхто назавжди не залишається. Тому кожний з нас має свій термін життя і обумовлений він певними задачами, які ми повинні розв'язати задля свого розвитку.
Найскладніші та найболючіші життєві екзамени, як правило, пов'язані саме зі стосунками з близькими людьми. Бо ми перед ними відкриті і тому практично беззахисні. І чим сильніше схильні прив'язуватися до них та ідеалізувати стосунки, тим болючіше може бути розчарування або неминуче розставання. Бо, коли немає справжньої опори в душі, втримати рівновагу і не зірватися на образи, розчарування, претензії та ненависть - нереально. "Полярне", категоричне, сприйняття себе та оточуючих людей - найбільша небезпека. І формується таке сприйняття тоді, коли саме їх, близьких людей, ми робимо своєю основною опорою. І як на мене, Ви відчуваєте на рівні душі, на скільки небезпечний саме такий світогляд, тому пишете: "Сильно привязан значит боюсь,что когда-то не смогу отпустить,и дальше просто жить уже нормально не смогу,замкнувшись от всех навсегда". І знаєте, на мою думку прослідковується дуже важливий момент у Ваших роздумах. На початку нашого діалогу Ви писали: "Раньше весь негатив был направлен сначала на её парня,потом на неё,потом на обоих,и ныне на несправедливость просто". Тобто, внутрішня агресія, по мірі проходження в глиб Вас, Вашої підсвідомості, спершу стосувалася, безпосередньо, предмету агресії, потім її партнера, що суб'єктивно відносився до ситуації, і в решті решт, негатив перейшов вже на невдоволення всім своїм життям та усім світом... А далі, така, м'яко кажучи, не дуже гармонічна тенденція отримала, як на мене, продовження в коментарі, який стосується вже мами. Там, на мою думку, прослідковується не лише образа на весь світ, але ще й певна, витіснена претензія, що застрягла, можливо з раннього дитинства, та доповнена певними маніпулятивними нотками, звучить якось так: от, якщо він, несправедливий світ, у мене забере ще й маму, то я тоді на всіх ображуся, закриюся від усіх і не буду ні з ким спілкуватися... І кому від цього буде гірше? Хіба що людині з мазохістскими нахилами, до якої, як на мене, Ви не себе не відносите. Отже, тоді що? Певне неусвідомлення себе і свого місця в цьому житті? Чи це - латентна схильність до маніпулятивної поведінки? Насправді, можна лише гадати, ще сильніше заплутуючись у хитросплетіннях своєї свідомості, аж поки не захочеться, нарешті, у всьому розібратися. Навіть найрозумніша людина, задля того, щоб усвідомити себе "справжнього", потребує того, хто на певний час стане умовним "дзеркалом" і побачить те, чого в собі побачити вона не в силах. Бо ми всі дивимося на себе упереджено. Хіба що момент повної втоми від своїх страждань ще не настав, а присутнє лише бажання просто виговоритися та отримати психологічну підтримку. Відредаговано автором 09-11-2024 10:45:44
|
| 09-11-2024 11:03:44Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 373471 для Алла Григорівна В целом, насколько всё плохо в моем случае? Не успел ли я запустить ситуацию до крайнего состояния? В основном проблески света были когда я начинал новые отношения,тогда я переключался на человека,с которым я состоял в отношениях на данный момент и забывал про прошлое.Можно сказать этот человек для меня был эмоциональным якорем,который не давал снова начать тонуть.Но как только происходило расставание все повторялось.И проблема была в том,что я не мог ни к кому привязаться,просто постоянная апатия, только с последней спустя намного большее время я смог вновь улыбнуться и почувствовать себя счастливым на время,думая что я нашёл своё счастье. |
| 09-11-2024 11:08:32Доповнення від автора |
| Возможно я просто со временем той девушкой,которая тогда причинила боль был одержим, или стал одержим как следствие.Плка я не с ней тогда не встретился случайно то я как-то и не думал об ней,учитывая что до того свидания я уже с одной успел побывать в отношениях,правда окончились они быстро и тем,что мне нагло соврали в лицо при расставании.После я переболел ТДР,вылечился и затем встретив ту самую позвал на свидание,ну а после отказа и втаптывания дружбы в грязь хотелось раствориться в пространстве и зимой снова был рецедив ТДР,пока весной не прошло и я не спал в апатию,желая все те негативные эмоции и образы запереть поглубже в себе и ничего не чувствовать больше.На себя я злюсь,ну или злился тогда за то,что медлил,что слишком поздно решился на тот шаг и упустил её.Не смог принять реальности,и меня перемкнуло. |
| 09-11-2024 11:13:08Доповнення від автора |
| Порой думаю,что если бы с первой я не расстался и наши отношения стали бы развиваться дальше,то все могло бы быть иначе,и я бы в итоге забыл про неё,не пережил бы ту боль и сейчас всё было бы совсем по другому.Ну и после того,как я улетел в ЧС я стал при пересечениях с ней её игнорировать,будто её не существует,даже когда она здоровалась,я делал вид что её нету,демонстрируя что я не желаю её слышать и видеть.По сути тогда своим действием она умерла для меня,став никем.Или это я так думаю,а старые чувства где-то всё равно живут,не давая мне покоя. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 09-11-2024 12:10:55 |
Насправді, Ви самі собі протирічите.
З одного боку пишете про нові стосунки, що "Можно сказать этот человек для меня был эмоциональным якорем,который не давал снова начать тонуть". А з іншого, тільки підтверджуєте думку, що проблема не в тій дівчині, з якою сталася трамуюча подія, а у Вашій внутрішній реакції і у невмінні правильно будувати стосунки: "Но как только происходило расставание все повторялось..." Тобто, якою б не була нова дівчина, вона в принципі не може бути "эмоциональным якорем", бо непропрацьовані на рівні підсвідомості, а отже, емоцій та рефлексів, травми, не дадуть Вам можливості створювати гармонічні стосунки ні з ким. Це один із неписаних законів стосунків. А тепер щодо "Не успел ли я запустить ситуацию до крайнего состояния?" Скажімо так. До цих пір Ви не були готові до серйозних внутрішніх трансформацій, тому йшли шляхом "набивання синців та гуль" і "пробивання стіни головою". А в такому стані ситуація автоматично стає запущеною. Бо включається механізм накопичення емоційного баласту. Де, кожна нова спроба, хоча і зовні ніби інша, іде по "накатаному" сценарію. Це як біг по колу на арені цирку. Певне, чим швидше Ви "дозрієте" до початку серйозної роботи над собою, тим швидше зміните своє життя на краще. Але, в принципі, для Всесвіту наше небажання щось змінювати зараз, не так вже і суттєво. Адже, одним життям раніше, одним - пізніше, не так вже і страшно для душі. Рано чи пізно, люба людина зречена настільки "задовбатися" від самиої себе і своїх почуттів, що не зможе зволікати з рішенням почати пропрацьовувати внутрішні травми та блоки вже ні секунди. 😉
|
| 09-11-2024 12:31:14Доповнення від автора |
| То есть нужно для начала перестать идеализировать и подсознательно принять то,что есть не только чёрное и белое,но и другие оттенки? |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 09-11-2024 12:57:45 |
|
| 09-11-2024 14:34:22Доповнення від автора |
| А как мне начать прекращать идеализировать? |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 09-11-2024 14:44:09 |
Идеализация это психическая защита. Для чего-то она вам служит. Нужно понять для чего.
Я бы рекомендовала психотерапию. Думаю в процессе терапии вы начнёте видеть реальных людей. Плюс тема сепарации от мамы. И это будет болезненно, скажу честно, поскольку заметите и злость на маму, и обиды, и перестанете идеализировать ее. А когда увидите реальной маму, то и других проще будет замечать разными. На тему другой как якорь, тот тут важно искать опору в себе, поскольку если она а другом человеке, то огромный страх его потерять, поскольку нет другого - нет опоры и вы разваливаетесь. Это очень тяжело и создает массу проблем в отношениях. А возраст у вас такой, что ничего не запущено и не поздно) как раз вовремя очень
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 09-11-2024 15:01:23 |
Ідеалізаціях будь чого або будь кого пов'язана, як правило, з підсвідомим пошуком джерела любові та щастя.
Така опція "вшита" в кожного від народження. Бо без любові та радості людина жити просто не може. Через неправильний світогляд і незнання законів життя, дуже часто, плутаємо людей з Богом. Звідси і такі величезні проблеми. Власне, згодна з колегою, у таких як Ваш випадках, найкращий і найшвидший вихід - це почати працювати з психологом. Власне, я вже писала, що намагання все вирішити самому - це те ж саме, що жінці почати міняти самій сантехніку або електропроводку в своїй квартирі. Наслідки дуже непередбачувані. Тому Ваше намагання самому здійснити трансформації.похвальні, але, на превеликий жаль, малорезультативні. Хіба що Ви хочете і надалі перебувати в такому ж пригніченому стані і не мати нормальних стосунків з жінкою. Відредаговано автором 09-11-2024 15:02:25
|
| 09-11-2024 19:38:42Доповнення від автора |
| А может быть ещё такое,что те чувства остались из-за не поставленной тогда точки над і,когда хотел попрощаться так сказать,но даже этого она сделать не дала? |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 09-11-2024 20:59:27 |
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 09-11-2024 21:15:44 |
1
У Вас весь час іде пошук винних. Тобто, живете в системі "жертва" та аб'юзер. А ця схема ще жодну людину не зробила щасливою. Я Вам вже задавала питання, на яке Ви так і не відповіли. Якщо говорити про почуття любові, ми коли любимо, то хочемо бачити кохану людину щасливою, і насамперед, думаємо про неї. А у Вашому випадку мова йшла про що? Це про кого Ви весь час думаєте? Як на мене, аж ніяк не про неї. Чому не можете ніяк пробачити? Та, власне, і за що прощати? Ви що, клялися одне одному "на крові"? Ви перебували в шлюбі? У Вас є спільні діти? Врешті решт, ви щось одне одному винні? І навіть в такому випадку, є необхідність вчитися приймати людей такими, як вони є, а не тягнути за собою весь негатив. Як на мене, у Вас ставлення до жінок, як до своєї власності. І це аж ніяк не про любов, швидше про задіте величезне самолюбство. Тому зараз "заднім числом думати, а як би воно могло бути - це витрачати свою енергію і заганяти себе в глухий кут. Сталося так, як мало статися і як повинно було статися. Не все в цьому житті ми можемо контролювати, і не всім керувати. Тому потрібно вчитися приймати те, що вже сталося як волю Творця,який, насправді, і все це створив. У тому числі, і нас. І який краще знає, що і хто нам потрібний, і коли Відредаговано автором 09-11-2024 21:23:04
|
| 09-11-2024 22:46:24Доповнення від автора |
| Почему отношение как к собственности? |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 10-11-2024 08:56:28 |
Тому, що Ви вважаєте, що вона, та дівчина, Вам ще й досі щось винна. І, ай-яй-йяй, чомусь не захотіла з Вами зустрічатися, хоча Ви самі, через свої егоїстичні почуття і не дуже намагалися щось з'ясувати та зрозуміти, коли була можливість... так і не наважилися у неї напряму запитати, а чому вона так повела себе... Тим паче, що вона попередила Вас, що вже зустрічається з іншим. І що у цьому поганого? Було б краще, якби не сказала і брехала двом? Як на мене, це прекрасна якість, бути вірною і говорити відверто. Так, зрозуміло, що Ви очікували іншого і це, певно, могло засмутити. Але ж Ви припинили з нею будь яке спілкування, бо пішли за своїм его... А чого, власне, Ви очікували? Що вона кине попереднього і почне з Вами дружити? Але ж, зважаючи на Вашу здатність реагувати дуже гостро, навряд чи комусь захочеться з власної волі натикатися на колючки. От Ви б хотіли мати дівчину, яка весь час буде ображатися, сердитися, дратуватися і зовсім не вміє прощати?
Ви ж не знаєте її справжніх намірів, та того, що нею керувало... І жили лише тим, що самі собі вирішили. А це ставлення, як до своєї власності, як до своєї річі. Де у Ваших почуттях любов до неї? Відредаговано автором 10-11-2024 09:01:58
|
| 10-11-2024 09:12:58Доповнення від автора |
| Но ведь я и не стал лезть в её личную жизнь дальше.Это если бы я продолжал лезть,то тогда уже другое дело.А так я решил просто оставить в покое человека и не мешать.На вопрос хотел бы я иметь такую девушку,ответ конечно нет. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 10-11-2024 09:31:21 |
1
Те, що Ви не стали намагатися лізти в її життя - Вам респект, однозначно! А от з тезою "так я решил просто оставить в покое человека и не мешать", якось не дуже сходиться. Залишити у спокої - це означає "прийняти все як є і повністю відпустити, насамперед, на рівні почуттів". Скільки років пройшло? Ви прийняли її рішення? Прийняли свою долю? Відпустили на рівні почуттів? Бо, насправді, відпустити, це означає згадувати з теплом, можливо, з легким світлим сумом... А що насправді, Ви відчуваєте? Нескінченну образу та злість, бажання помститися? Тому я і написала, що, як не має любові до неї, та її не має і до себе, любові немає... Бо так знущатися над собою, ще потрібно постаратися... Тому в роботі з психологом, як на мене, потрібно починати саме зі ставлення до себе, яке формується в дитинстві. Людина самодостатня, впевнена в собі, з правильною самооцінкою знайде сили все прийняти і жити щасливо далі. Бо у житті не завжди ми маємо, те що дуже хочемо. Швидше, навпаки. Чим сильніше зациклені на чомусь, тим менше шансів це отримати. Так нас Бог рятує від нашого ж величезного его і змушує почати прислухатися до своєї душі. Знаєте, мені якось спало на думку, чому Ви так зволікаєте звертатися до психолога. Тим паче, що зараз таку роботу так само ефективно можна проводити онлайн. І знаєте, що прийшло? Що хочете отримати результат, але при цьому працювати над собою не дуже і хочеться. Бо це може бути боляче і потребує рішучості та затрати сил. При чому, навіть самі цього не усвідомлюєте. Це принцип "щось мати, при цьому, взамін, нічого не віддавати і щоб хтось все вирішив за Вас". Психологи можуть на сайті допомогти розібратися з причинами стану чи ситуації. А от все інше, то вже потрібно збиратися з силами, і починати ці причини "пропрацьовувати". Жодний психолог і жодний сайт не допоможе Вам змінитися на стільки, щоб у Вас помінялися світогляд, поведінкові моделі, установки та рефлекси.
|
| 10-11-2024 14:58:38Доповнення від автора |
| А ненависть к ней я со временем взрастил исскуствено,сначала была обида и боль сплошная,а затем я посчитал,что нужно возненавидеть её,чтобы ту боль перекрыть,но в итоге я сделал хуже. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 10-11-2024 15:03:22 |
|
| 13-11-2024 20:18:45Доповнення від автора |
| Медитация немного помогает,уже легче становится.Правда когда какая-то негативная эмоция на кого-то ещё свежа,то долго в спокойном состоянии не могу пребывать,оно очень импульсивное.Там я уже не выдерживаю долго.А насчёт старого,то наверное всё же она не та,кого я бы хотел видеть рядом с собой.Возможно то было из-за внешности тогда и может из-за старых эмоций оставшихся со школы ещё.Вск же до неё я уже встречался,и думал об другой. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 13-11-2024 21:08:57 |
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
 |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
04-11-2024
Как дальше жить?
23-10-2024
Чи могли б ви допомогти мені рухатись?
28-08-2024
В мене померла собачка
26-07-2024
Як пережити смерть улюбленої киці ?
27-05-2024
Вважаю у ві сні загиблого живим
23-05-2024
Виню себе в обставинах смерті батька
12-04-2024
морально не могу помочь больному человеку
23-03-2024
Не можу собі пробачити
15-03-2024
Моє життя закінчилося, коли померла мама
Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є
теми: прийняття себе життєві цінності самореалізація
Рекомендуємо!
Как говорить с ребенком о смерти?
Все, что связанно со смертью в нашем западном обществе принято как-то больше утаивать, умалчивать. Но с точки зрения психологии, этот подход замалчивания крайне неверен. Более того, разрушителен.
Як говорити з дітьми на незручні теми: Смерть!
Говорити з дітьми про смерть важко. Зазвичай батьки бояться розмовляти з дітьми на такі теми, щоб не травмувати та не налякати їх. Та чи справді такі розмови лякають дітей? Мовчання лякає дітей значно більше! Як сприймають смерть діти у різні періоди свого розвитку?
Суицид: что происходит до и как быть после
Самоубийство, как явление, существовало во все века и во всех традициях. Удивительно, но были зафиксированы даже случаи самоубийства животных.
Горе утраты. Советы, которых стоит избегать.
Вопрос на форуме: «У подруги умерла дочь. Как себя вести?» Многие люди, впервые столкнувшиеся с тяжелейшим из всех испытаний - утратой ребенка, конечно же умирают какой то частью своей души... Это настолько страшное испытание ...
Как говорить с детьми о смерти
Как говорить с ребенком о смерти, в каком возрасте малыш способен постичь свою смертность, и как сделать так, чтоб это осознание не стало для него шокирующим?
