Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Ви пишете " Якби я вже не перебувала у стосунках, то поринула б у ці почуття повністю, а там хай буде як буде..."
А цей новий хлопець Сергій виявляє до Вас якусь увагу? Намагається з Вами поглибити стосунки? Запрошує Вас з ним зустрітися, можливо, кудись піти?
Він проявляє бажання Вас підтримати, в чомусь Вам допомогти?
"Але ж я вже майже заміжня, ми давно разом, почали спільний побут, а тут ось таке. Я завжди уявляла собі тільки постійні, міцні стосунки, якісь пригоди без перспективи мене геть не цікавили".
Тобто, проявилося щось таке, чого Ви від себе не очікували? Щось таке, що може бути "витіснене" набагато раніше?
"Мені здавалося, що я дуже розсудливо ставилася до наших стосунків. А себе я критикую, тому що відчуваю себе непорядною, зрадницею..."
Ви себе почуваєте непорядною та зрадницею, насправді, нічого ще не зробивши... Складається враження, що всередині "сидить" якийсь "критик", який засуджує Вас і ставить Вам оцінки?
А хто так міг раніше вимогливо ставитися до Вас?
І ще... Ви пишете, що він військовий і зразу іде його оцінка відповідно якомусь, знову ж таки, внут
загальноприйнятому шаблону "...бо у військових майже у всіх важкі психічні та психологічні проблеми, багато хто починає пиячити, не може адаптуватися до цивільного життя"... І при цьому він Вас притягує як магніт.. . Знову ж таки, чому? Зачасти, нас
тягне до тих, хто має непомітну схожість з тими, хто мав велику значимість для нас раніше...
.. Є поняття психо-емоційної зрілості. Цей Сергій старший за Вас на 10 років, має величезний життєвий досвід... І певне, може одразу у молодої дівчини викликати зацікавленість, як старший та досвідченіший... Особливо, якщо в дитинстві не було доотримано от того самого почуття чоловічої сили та турботи.
Які у Вас стосунки ж Вашим батьком? Чи давав він Вам необхідне почуття захищеності?.Чи відчували Ви достатньо його уваги та любові?
І от те саме відчуття, що Ви старша сестра... І що постійно опікуєтеся своїм чоловіком. ..
А ким Ви опікувалися до того, як почали з чоловіком жити?
Ви відчували себе щасливою дитиною в дитинстві поруч зі своїми батьками? Ви мали можливість бути розслабленою, веселою, ігривою? Вас батьки хвалили, огортали увагою та теплом?

Відредаговано автором 01-03-2025 12:25:06

Доброго вечора Аліно!
Щоб спробувати допомогти Вам, конче необхідно, знайти те, що стало причиною Вашого теперішнього стану. Адже, антидепресанти лише приглушають гостроту хворобливого стану, але не "лікують" саму проблему.
Ви пишете, що перша панічна атака відбулася декілька років тому і вже потім з'явилися різноманітні страхи, які дуже дошкуляють Вам. Але, щоб виникла панічна атака, потрібен потужний стресор. Яким, дійсно, міг стати складний період пошуку роботи та фінансові труднощі. Але...
На сьогоднішній день, досить багато людей потрапляє в таке складне становище, на превеликий жаль, та при цьому, далеко не у кожного починаються ПА, що ускладнюються нав'язливими страхами.
Тобто, багато ще залежить від здатності людини адаптуватися до складних обставин.
Чи не тому "Последние три месяца я думаю постоянно о каком-то бреде. (?)
О том как уникален человеческий организм, Как он работает, для меня это очень удивительно и непонятно..."
Тому одразу виникає питання, а чи дійсно такі Ваші думки, то "бред", а не інтуїтивне намагання зазирнути глибше в людську природу, щоб зрозуміти закони та механізми нашого життя? Але ж чомусь такі думки Вам здаються неправильними. Тобто, як на мене, у Вас може бути сформований певний світогляд, який не дозволяє Вам вийти за межі загальноприйнятого тілесно-орієнтованого сприйняття себе, в тому числі. Що прив'язує лише до потреб тіла та свідомості. Які, у свою чергу, породжують от ті самі величезні страхи.
Це перше.
Друге. Є поняття психо-емоційного виснаження. Як правило ПА виникають саме на фоні повного "обезточування", втрати внутрішніх сил та ресурсів. Адже, одні і ті ж життєві проблеми, ми можемо переживати зовсім по різному, в залежності від того стану, в якому тривалий час перебуваємо. От Ви пишете "Меня очень сильно раздражала моя работа, я с нее уволилась и думала решу проблему. Не помогло. Устроилась на новую , все та же тревожность . Думала проблема в моей бабушки с которой я живу, Которая меня ужасно раздражает. Съехала на полторы недели к другу, не помогло. Всё равно я в этом состоянии". Тобто, як Ви вже зрозуміли, проблема не в роботі, чи оточуючих людях, а в Вашій реакції на них.
А коли нас все навколо починає дратувати? Тоді, коли ми, знову ж таки, повністю внутрішньо виснажені. Тобто, і фізично, і психо-емоційно обезточені.
Отже, щоб покращити стан, необхідно, як мінімум, навчитися швидко відновлювати себе. Тобто, навчитися бути в ресурсі.
До того ж, схильність швидко виснажуватися може бути пов'язана, також безпосередньо, із незадовільним загально психо-емоційним кліматом в родині. Чому? Тому що для кожної людини сім'я - це той базіс, опора, яка обумовлює її здатність протистояти викликам життя. І якщо є якісь, наприклад, невирішені прлблеми в родині, або ж, когось із близьких просто немає, це однозначно може мати вплив на здатність людини проходити через стресові ситуації.
От Ви пишете, що спробували жити з бабусею... Що змушує мене задати Вам питання, щодо Ваших батьків?

Доброго дня Юліє!
Насправді, дуже співчуваю Вам, бо зараз Ви проходити чи не найбільший екзамен свого життя. І від того, чи знайдете сили прийняти правильне рішення, це саме життя і буде залежати.
Ви пишете "Мені соромно,відчуваю себе хтивою дурою...". І цим, як на мене, ще більше ускладнюєте і без того складне становище.
Тому перше, щоб я порадила зробити - це прийняти себе зі своїми сексуальними бажаннями і припинити себе соромити і сварити за те, що відбувається з Вашим тілом. Чому?
Та тому що діє закон протидії. Чим більше ми собі щось забороняємо і за щось сваримо, тим сильніше саме цього нам і буде хотітися.
То що ж робити? Невже зраджувати своєму чоловіку? ( адже, коли чоловік та жінка живуть спільним життям - вони вже перед Богом пара). Певне, що ні!
Бо наслідки можуть бути для вас дуже невтішними і Ви самі це відчуваєте.
А от розібратися, чому саме хочеться іншого, обов'язково потрібно.
Тому перше. Чи ваші стосунки з чоловіком мали хоча б колись яскраве емоційне забарвлення? Чи могли Ви в цих стосунках реалізувати свої сексуальні фантазії?
Чи відчували Ви ці роки поруч з чоловіком себе щасливою та коханою? Чи достатньо Вам від чоловіка уваги?
Чим наповнене Ваше спільне життя окрім побутових питань?
І ще... Ваш чоловік робив Вам пропозицію одружитися?
А тепер друге. Як в родині Ваших батьків ставилися до питання сексу? Як виховували Вас в дитинстві щодо сексуальних стосунків з чоловіками?
Чому саме такі питання задаю?
Бо у мене складається враження, що Ваші сексуальні бажання були раніше дуже затиснуті, витіснені, навіть "заблоковані". І от тепер, завдяки тому чужому чоловіку, прориваються назовні нестримною жагою та фантазіями. Тому той чоловік просто відіграє роль певного тригера.., змушуючи розбиратися в собі
Наприклад, батьки могли соромитися говорити на такі теми, або коли говорили - здебільшого, засуджували тих людей, які були в сексі нестримані, прнщирали таких людей, знецінювали, загалом, значення сексу в житті людини... На кшталт "це дуже гидко, соромно, принизливо тощо".
Як на мене, саме в цьому може бути причина того, що Ви так страждаєте від почуття сорому за свої сексуальні бажання.
В таких випадках, вже те, що Ви звернулися по допомогу, то великий крок до гармонізації себе. А отже, допомога собі в знятті такої пекучої фізичної пристрасті до чужого чоловіка. Якщо все ж, дуже важко вести подальші розмови на сайті, зверніться на індивідуальну консультацію.

Відредаговано автором 28-02-2025 13:42:11

Доброго дня!
Згодна з колегами щодо того, що потрібно з'ясувати, насамперед, які події чи ситуації могли викликати у Вас на стільки сильний дистрес, що у Вас з часом з'явився тривожний розлад (невроз), наслідки якого вже перейшли на рівень психо-соматики: "мучить тахікардія, постійно напружені всі мʼязи, хвилююсь за серце та інші органи..."
Окрім того, лише одна медикаментозна допомога Вам однозначно не допоможе. Бо, знову ж таки, - задіяний вже рівень психо-соматики. Ліки можуть на деякий час приглушити або прибрати больові симптоми, але аж ніяк не приберуть саму проблему.
Тому, як на мене, найголовніше, розібратися в "корінні" Вашої тривожності: "...постійно відчуваю тривогу через все: теперішнє, майбутнє...".
Ви пишете що живете закордоном. Чи є у Вас там близька людина, яка б могла Вас підтримати, вислухати, допомогти в разі потреби? Адже, така тривожність може бути пов'язана з відчуттям беззахистності, небезпеки, самотності...
Окрім того, високий рівень тривожності - може бути наслідком, як це не дивно, але і неправильно сформованого світогляду людини.Чим сильніша у нас внутрішня опора та тіло, матерію та его, тим вищим буде рівень переживань та страхів.
Як давно Ви живете закордоном?

Доброго дня Олено!
Коли жінка знаходиться в декреті, як правило, дуже хочеться щось одразу змінювати. Бо зникає відчуття руху вперед. Тому, якщо Ви дійсно хочете вибрати для себе найкращий варіант, я б не радила сильно поспішати з рішенням. І все ж, звернутися на індивідуальну консультацію.
Чому?
Бо є, як на мене, декілька моментів, на які варто звернути увагу.
Перший, у Вас є бажання реалізуватися в професії і це чудово! Та є те, що обов'язково потрібно враховувати - і це Ваша сім'я вцілому: діти та чоловік.
Ви пишете "Зараз відчуваю більшу потребу в самореалізації, і для працевлаштування по професії мені потрібно закінчити навчання". А далі озвучуєте реальну можливість, як це зробити - заочна форма навчання, яка, все одно, потребує фінансів. І окрім того, буде потребувати ще й Ваших додаткових сил та часу, що обов'язково торкнеться і Ваших рідних.
"Але фінансово залежу від чоловіка, наше сімейне матеріальне благополуччя наразі мене не влаштовує...".
І ось другий момент. Я правильно Вас зрозуміла, у Вас в планах на майбутнє є бажання самостійно підвищувати матеріальне благополуччя родини? Тобто, "впрягтися" паралельно з чоловіком в кар'єру та роботу?
Але ж є певні закон,и які регулюють фінанси в родині. І один з них звучить приблизно так. Чим більше заробляє грошей жінка і вкладається в професійну діяльність, тим ще менше почне заробляти чоловік, як це не дивно. Бо гроші - це, насамперед, енергія, потік, який регулюється внутрішніми ресурсами членів родини і гармонією в стосунках та з оточуючим світом. Плюс, жінка, яка віддається роботі, втрачає ті сили та ресурси, які потрібні для створення атмосфери любові та благополуччя в родини, в тому числі, і матеріального.
Насправді, кожна сім'я має лише ті фінансові статки, які відповідають от тим самим внутрішнім ресурсам родини. І коли жінка перебирає на себе фінансову турботу за родину, фінансова енергія, яка вже була на даний момент, просто, в кращому випадку, перерозподіляється, а в гіршому - стає ще меншою, бо порушується гармонія між жіночою та чоловічою енергіями.
То що робити,відмовитися від своєї мрії? Як на мене, ні від чого відмовлятися не потрібно. Просто, на мою думку, краще було б спершу розібратися, звідки беруться фінанси, як влаштована сімейна фінансова система і як саме регулюються фінансові статки в родині.

Відредаговано автором 28-02-2025 13:03:37

Коли ми дорослішаємо, нам все, що відбувалося в школі може здаватися малозначимим, але... Насправді, так думати, то велика омана. Адже, перший досвід надзвичайно важливий. І потім цей досвід у вигляді тих же самих страхів може заважати правильно реагувати в таких ситуаціях, як от з Вашою подругою.
"А страх наверное из-за того что пару девочек в школе тоже часто оскорбляли меня и критиковали мою одежду, а когда я сказала прямым текстом чтобы они заткнулись, они начали замахиваться и говорить по типу: скотина, мы тебя ещё научим как с нами разговаривать. Ну это так, разборки 4 класса, но сейчас всё равно есть страх что человек отреагирует агрессивно на мой отпор".
Окрім того, як це не дивно, але і ситуація з бабусею, і ситуація в четвертому класі, на мою думку, взаємопов'язані. Швидше за все, коли бабуся кричала, накопичилося з часом всередині багато обурення, гніву, протесту, образ, що і могло "притягнути" нову ситуацію з дівчатками в школі. Коли вони кричали "мы тебя ещё научим как с нами разговаривать" чию інтонацію та репліки їх слова монголи Вам нагадувати?

Відредаговано автором 27-02-2025 11:01:25

В дитинстві слова значимих для нас людей, от як Вашої бабусі, сприймаються як непорушне правило, закон, догма, тому такі слова та реакції фіксуються на рівні наших дій. І тому потім, в дорослому віці, буває дуже складно зрозуміти, чому ми себе поводимо так, а не як інші.
Насправді, Вам просто потрібно поміняти свої підсвідомі установки, щоб перестати боятися "...когда бабушка на меня кричала из-за чего я уходила в другую комнату и говорила что не буду разговаривать на таких тонах, на что она говорила что я нежная... Теперь как предчувствие что если я скажу человеку что мне неприятен его тон, он посчитает меня что-ли слабой нюней...
Тобто, в підлітковому віці сталося так зване "навіювання", коли бабуся своїми словами створила певну програму, якою Ви зараз і користуєтеся. "Ніжна" асоціюється з "нюнею". Тоді, як насправді, поставити людину, яка поводить себе по хамськи на місце - це ознака не ніжності, а навпаки - внутрішньої сили.
Але, зважаючи на внутрішню бабусину установку, буває не так вже і легко поміняти себе та свої реакції. Тому найкраще, бабусине "навіювання" перепрграмувати.

Відредаговано автором 27-02-2025 10:40:29

Як на мене той Сергій має занижену самооцінку, але сам про це не здогадується. Бо людині внутрішньо самодостатній не потрібно чіпляти інших, принижувати їх, щоб за їх рахунок почуватися більш впевненіше. От, наприклад, як Ваш хлопець, з яким Ви зустрічаєтеся. Який має почуття власної гідності і має сили захищати ще і Вашу гідність.
У цій всій ситуації є один дуже важливий момент. і це - саме Ваша реакція на Сергія. Адже, чіпляються завжди до тих, хто реагує. Коли нам не цікаві такі люди, їм одразу стає нецікаво з нами. А Вас він притягує до себе, викликає різноманітні реакції. Ви навіть, ,фактично, вже готові були віддати перевагу от такому аб'юзеру як Сергій, при цьому, не цінуючи достатньо того чоловіка, який поруч і про Вас дбає. І дякувати Богу, що інтуїтивно відчули якусь небезпеку для себе, тому звернулися за порадою.
Скажу Вам так: головне не те, що Вас хтось "чіпляють" зовні, а те, як Ви на їх поведінку реагуєте. Бо не буде Сергія, з'явиться хтось інший обов'язково. Бо це принцип "гачка". І цей самий "гачок" знаходиться в середині Вас з дитинства. І торкається, найперше, стосунків з батьками, з батьком. Тому до тих пір, поки він, гачок, існує, буде існувати і небезпека для Ваших стосунків з чоловіками. Це рівень Ваших реакції, які неможливо просто так поміняти, наказавши собі не реагувати.
То чи варто так ризикувати, щоб проводити
експерименти над своїм життям, думаючи, що все якось само собою поміняється? Такі речі самі по собі не змінюються, бо це рівень нашого несвідомого. Ваше питання набагато серйозніше та глибше, аніж лише присутність того самого Сергія. І, думаю, Ви і самі вже це починаєте усвідомлювати. Тому ще раз пишу, що Ваше питання - це запит на індивідуальну роботу і ніякі переписування на сайті це питання не вирішать.

Відредаговано автором 27-02-2025 07:56:52

Доброго вечора!
Розумію, що це Ваші перші серйозні стосунки. І, Вам дуже важко розібратися, що відбувається насправді.
Але є дещо, що найсильніше привертає увагу у Вашій розповіді.
"Чувствую что возможно это из-за меня, что я вовремя не среагировала, и не освободилась раньше.." І це - хибне почуття провини, яке Ви тим сильніше "натягуєте" на себе, чим менше хлопець виявляє якусь ініціативу. Скажіть, а як, зазвичай, Ви реагуєте (реагували в дитинстві) в схожих ситуаціях, коли хтось не хотів з Вами спілкуватися? Так само, вважали винною себе?
Адже, виходить, що почуття - це як потяг на вокзалі. Встиг заскочити у вагон, і тоді поїдеш. А не встиг - твоя провина. Але ж почуття та стосунки це не потяг. І якщо вони є, їх неможливо знищити лише тим, що Ви вчасно не встигли закінчити свою роботу. Бо, на скільки я зрозуміла, з роботою у Вас просто так склалися обставини, і сама ситуація від Вас не залежала. Не можна брати відповідальність на себе за те, що не в Ваших силах контролювати.
Цей хлопець Вам пропонував одружитися, чи говорив про "просто пожити разом"?
Адже, якщо для молодої дівчини, "пожити разом" це вже означає вийти заміж. Для чоловіків "пожити разом" - це ще нічого не означає, окрім того, що просто деякий час "пожити разом"...
Ви пишете "И я думаю что могу все испортить, если напишу что-нибудь на эмоциях и этим его оттолкну еще больше..." Неможливо відштовхнути чоловіка, якому жінка потрібна по-справжньому лише тим, що вона напише йому про свої почуття та емоції. Це аксіома.
" Или если перестану писать, то он подумает что я уже ничего не продолжать общения...но в то же время кажется правильным, дать ему время, и писать только тогда, когда и он пишет или звонит....".
Як на мене, Ви занадто багато додумуєте за нього. Тоді як чоловіки набагато простіші. Тому, якщо він не відповідає, коли Ви говорите, що хочете поговорити - це, швидше за все, може означати лише те, що він не хоче ні про що серйозне з Вами говорити. Бо йому не потрібна відповідальність за Вас та стосунки від слова "зовсім".
Коли чоловіку жінка потрібна, він проявляє ініціативу, добивається її, їй телефонує, цінує її кожне слово написане... А у Вашому випадку складається враження, що ініціативу весь час виявляєте Ви, а він лише інколи, коли у нього є бажання, Вам відповідає. Знаєте, як його поведінка виглядає зі сторони?
Якщо б все легко склалося, то чом би і не отримати задоволення деякий час поживши разом? А от коли з'явилися перші перешкоди та труднощі, йому одразу все стало нецікавим. І як Ви думаєте, чому?
Що ж робити? Насамперед," зняти рожеві окуляри" і спробувати подивитися на нього біз ідеалізацій. Думаю, він може виявитися зовсім не таким, як Ви його собі намалювали...
Окрім того, якщо Вам хочеться зателефонувати йому, або йому написати - телефонуйте і пишіть. Бо все одно, в любому випадку, Ви станете звинувачувати лише себе, чи будете Ви разом, чи не будете, хоча ні в чому ніколи не були винні. То, принаймні, хоча б будете знати, що все що від Вас залежало в цих стосунках - все зробили до найменшого шансу...
І ще.
Як на мене, у Вас є схильність до ідеалізації чоловіків і здатність швидко в них закохуватися та до них прив'язуватися. А це вже реальна проблема, яка може "потягнутися" і в подальші стосунки. Тому питання стосунків з цим хлопцем, то лише певна "вивіска", "верхівка айсбергу" краще б з усім розібратися не на одинці зі своїми думками, а в індивідуальній консультації.

Відредаговано автором 26-02-2025 19:44:47

Доброго вечора Елена.
Ви запитуєте "Мне прислушиваться к её словам или в следующий раз лучше сказать что я не хочу слышать упрёки и мне это неприятно?"
А чому б не поєднати Ваші два питання в одне? Якщо Вам дуже неприємно, в якій формі вона висловлює думку щодо Вас та Ваших вподобань, скажіть їй про це обов'язково. Окрім того, чому б Вам не навчитися бути трохи обережнішою і не ділитися з нею тим, що може Вас ранити? Це перше питання.
А друге:
Якщо це Ваша подруга і Вона Вам потрібна, отже, щось Вас пов'язує між собою. Спробуйте проаналізувати все, що вона Вам говорить і зробіть для себе певні висновки. Можливо, в її сім'ї так прийнято виховувати та допомагати одне одному: через зауваження та критику і вона просто не вміє по іншому. Тому, знову ж таки, можете їй сказать, що коли їй знову захочеться Вам допомогти і щось порадити, нехай вибере якусь іншу форму. Бо складається враження, що вона просто Вам заздрить і за Ваш рахунок намагається підняти свою занижену самооцінку.

Відредаговано автором 26-02-2025 18:52:09

Доброго ранку!
Вцілому, згодна з колегами. Та все ж, хочу дещо запитати у Вас.
Ви пишете "Раніше в дитинстві такого «гіпер» опіки не було, зараз вже нестерпно".
А що було в дитинстві?
Які були між вами стосунки? Вас виховувала одна мама? Чи мала вона можливість бути з Вами постійно, коли Ви були маленька, підлітком?
Хто з рідних про Вас більше турбувався? Дарував Вам ніжність?

Доброго ранку!
З одного боку, все дуже, м'яко кажучи, неприємно, але з іншого боку, саме такі ситуації зі стосунками спонукали Вас почати замислюватися над своїм життям і шукати причини того, чому все так складається. А це, повірте, вже багато вартує.
Ви запитуєте "Может я подсознательно ищу таких или же это парни начинают видеть во мне человека которым можно воспользоваться?"
Давайте разом спробуємо дати відповідь на Ваше
запитання.
Що може означати "подсознательно ищу"?
Те, що десь всередині Вас повинна бути сформована певна установка, програма, яка "притягує" до Вас чоловіків незрілих, легковажних, безвідповідальних і схильних до психо-емоційної залежності. Якщо прийняти те, що все що відбувається з нами в житті, для чогось нам потрібне, отже і такі стосунки дають якийсь важливий досвід. Спробуйте згадати, якою Ви були в перших своїх стосунках?
І якою поступово стали ставати? Яка Ви зараз?
Що почало мінятися в Вас?
Ви пишете "самые первые отношения (в 15) были с человеком с очень заниженной самооценкой,но он меня любил,но по итогу мы разошлись и после этого он меня оскорблял и унижал". Судячи з того, що Ви пишете, у нього була явна схильність до співзалежності. Де спершу він виступав в ролі приниженій, тобто, "жертви". Але ж там, де "жертва", там повинен бути і аб'зер. Після розставання (Я правильно зрозуміла, кинули його Ви?) він вдався вже до ролі аб'юзера - почав Вас ображати. Що дуже логічно. Бо в схемі співзалежності ролі взаємозамінні. Це такі собі качелі
Але ж співзалежність - це парна проблема. Тобто, у нього була явна, відкрита її форма, тоді як у Вас, швидше за все, прихована, латентна, перманентна...
Другий випадок. "Со вторым мы встречались полгода и в итоге как только у нас начались недопонимания этот человек влюбился в мою подругу и бросил меня а потом бегал за моей подругой".
Коли людина за кимось бігає, не може змиритися і відпустити? Знову ж таки, коли є схильність до "злипання" з коханою людиною. До речі, було б цікаво зрозуміти, а якого роду непорозуміння почалися між Вами? Хто був головним у ваших стосунках?
Окрім того, в першому випадку, м
припускаю, що кинули Ви, в другому - Вас.
Далі - схема дуже схожа. "Третий тоже отходил от отношений и использовал меня как временное отвлечение и когда страсть прошла он просто остыл и перестал проявлять теплоту". Тобто, у нього ще залишався незакритий гештальт по попереднім стосункам, психо-емоційним зв'язок. Скажіть, а Ви зразу знали, що у нього недавно ще були стосунки, від яких він ще не відійшов? (І до речі, пристрасть на те і пристрасть, що дуже швидко перегорає. Тоді як кохання - це довгий процес пізнання одне одного, турботи одне про одного і чесної дружби).
І нарешті, перш, ніж дійдемо до останнього випадку, привертають увагу Ваші слова
"У меня всегда были проблемы с людьми и часто приходилось обрывать контакты по тем или иным причинам".
Я правильно зрозуміла Вас: за найменшої невідповідності певному типу поведінки партнера, чи самих стосунків, одразу ці стосунки відкидали?

Відредаговано автором 26-02-2025 10:19:35

Якщо все підрахували, то спершу, все одно, знайдіть роботу, потім знайдіть житло і тільки потім зриваєтеся з місця.

Дуже сумно, насправді.
Адже, втрачено все те, що Ви вважали для себе підтримкою...
Чому лише "вважали"? Тому, що те, що по справжньому ніколи не дасть людині зламатися і "зірватися" стосується набагато глибшого в нас. Власне, саме тому я і написала одразу, що питання, в своїй основі, впирається в світогляд.
Зараз такий час, коли у величезної кількості людей руйнуються ті матеріальні опори, на яких базувалося сприйняття життя і себе самих. Думаєте, випадково?
Насправді, у цьому світі є певні закони, незнання яких не звільняє нас від їх дії.
І ці закони, насамперед, стосуються не нашої свідомості і не нашого тіла, що, як виявилося, дуже легко руйнується. А того, що в кожному з нас вічне.
Розумію, що торкнулася філософії. Але ж, на скільки я зрозуміла, Вам цікава саме ця тематика.
Якщо реально хочете не лише позбавитися своїх страхів, тривог, образ, гніву, некерованої агресії... Потрібно, насамперед, розбиратися з першоосновою. А вже потім, прояснивши для себе основну мету людського життя, сенс життя, розплутувати все те, що так довго накопичувалося з самого дитинства.
Думаю, що Ваша здатність глибоко замислюватися, допоможе відчути, що такий пласт травм, стресів та проблем самій на даному етапі потягнути неможливо. Любій людині для старту потрібні певні чіткі маркери, від яких можна відштовхнутися і заряд оптимізму, віри та енергії тих, хто розібрався глибоко у цих питаннях. Адже, мова, насправді, іде про Ваше життя.

Тобто "Бо є така риса боюся бразити людину навіть якщо вона робить не приємно мені", а насправді, невміння відстоювати власні кордони, психо-емоційна залежність від аб'юзерів -
така собі несвідома позиція "жертви".
Яка може дуже ускладнювати життя і "притягувати" аб'юзерів неспеціально.