Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Анастасіє!
Якщо я правильно зрозуміла, попередні стосунки з чоловіками були не дуже вдалими? Адже, Ви пишете, "...Вроде бы все прекрасно, он замечательный человек, заботливый, любит меня, в общем первые отношения в которых ко мне так относятся....
ведь кажется первый раз в жизни я нашла действительно своего человека, но почему-то эти мысли сжирают меня"
Тобто, в попередніх стосунках, було більше неприємностей з хлопцями?
Якщо це так, тоді причина Ваших теперішніх проблем зі здоров'ям можуть дійсно торкатися нових стосунків. Не хлопця, безпосередньо, а саме його ставлення до Вас. Чому?
Для того, щоб я могла дати свою обгрунтовану відповідь, мені потрібно мати дещо більше інформації про Вас та Ваших батьків. Чому? Поясню. Бо саме в дитинстві від батьків ми переймаємо певну модель поведінки та схему самих стосунків між коханими людьми. І якщо, наприклад, у нас є схильність швидко прив'язуватися, як це не дивно, але гарне ставлення до нас цю саму прив'язливість може несвідомо підсилити. Але ж тенденція до "залипання" - це шлях до співзалежності. Тобто, дуже руйнівний процес. І тоді, на рівні психо-соматики можуть "включатися" хвороби, щоб нас трошки відсторонити від самих стосунків, загальмувати швидку закоханість і дати нам можливість ці самі стосунки з людиною, яка до нас гарно ставиться, зберегти.
Які стосунки між Вашими батьками?
І чи були між Вами та ними довірливі стосунки в дитинстві і на скільки?

Відредаговано автором 23-02-2025 13:19:08

На мою думку, причина основна Вашого стану у тому, що Ви багато сил віддали на побудову стосунків і просто виснажилися. А як наповнюватися, не знаєте і не вмієте. Я б порадила індивідуальну роботу почати саме з питання накопичення ресурсів, а потім - почати роботу з підсвідомими неконструктивними установками.
Як я вже писала раніше, переписка на сайті, на превеликий жаль, не допоможе Вам вийти з цього стану "Дуже хвилююся, що мені постійно погано.
Немає сил ні на що, а ще, коли ми жили разом, в якийсь момент, в мене почалося відчуття постійного роздратування та образи".

Пані Маріє Радченко, якщо у Вас є бажання почати діалог з колегою, то, як на мене, для цього є окремий чат на цьому сайті. Я вже не кажу, що такі категоричні зауваження є, на мою думку, неприпустимими - кожний має право висловити свою думку. Це перше.
Друге. Ви пишете "Будь ласка, не вводьте людей в оману, бо тут нема ніяких наукових підтверджень".
Судячи з усього, Ви користуєтеся лише своєю власною точкою зору і навіть не припускаєте можливості будь якої альтернативи, дозволяючи собі оціночні судження. Що,як на мене, неприпустимо в роботі психолога. І це при тому, що доказів тому, що я пишу величезна кількість, в тому числі, українських науковців та лікарів. Було б лише бажання пошукати та почути іншу думку. Я вже не кажу про свій власний досвід, та досвід моїх рідних, друзів і знайомих.
І останнє. Щоб уникнути будь якої конфронтації, якщо у Вас з'явиться потреба продовжити дискусію, будь ласка, свої зауваження та претензії пишіть в чаті для психологів, а не в розділи для тих, кому ми маємо надавати підтримку та допомогу.

Відредаговано автором 23-02-2025 09:48:19

Доброго вечора!
Насправді, основний симптом коронавірусу - це втрата не відчуття запаху, а відчуття смаку. Це перше.
Друге. Коронавірус у різних людей перетікає зовсім по різному. Наприклад, у мене під час коронавірус кашлю не було зовсім, а лише дуже висока температура, яка не збивалася.
І нарешті, третє. Якщо все ж у Вас коронавірус, тоді після одужання ніякі щеплення робити не потрібно. Адже, Ваш організм під час хвороби вже напрацював імунітет. І якщо Ви зробите щеплення, Ваша імунна система, у випадку повторного інфікування на коронавірус, вже просто не спрацює.
До речі, більшість людей, які зробили щеплення від коронавірусу, потім мали рецидив хвороби. Тобто, хворіли на нього ще декілька разів. А якщо вже запущений власний імунітет, як правило, рецидивів не спостерігається. От наприклад, як і в моєму випадку.
Тому пийте багато теплого, бажано з додаванням лимону. Їжте фрукти багаті на вітамін С, приймайте препарати, які захищають роботу серця. (Бо під час високої температури іде сильне на нього навантаження) І дослухайтеся до порад лікаря стосовно медикаментів.
І нюх і смак повернуться обов'язково як тільки хвороба відступить.
Одужуйте.

Доброго дня!
Я правильно Вас зрозуміла, Ви не завжди в домі буваєте одна? І коли з Вами є хтось з близьких людей, страх тане?

Ви пишете "Перший час було все ідеальним:...Здавався дуже добрим та щирим...
І цей дисонанс між тим що було і тим що стало - страшний.
Мабуть просто прикидався добрим".
Як на мене, сталося те, що відбувається з більшістю пар, які неодружені. Насправді, всі люди, коли закохуються, хочуть показати себе з кращої сторони. І, навряд чи він спеціально щось робив. Зважаючи, що Ви почали "забігати йому всі дороги", він просто перестав старатися Вам подобатися і став таким, як був завжди.
Окрім того, в стосунках чоловіка та жінки існують певні закономірності, які діють навіть тоді, коли ми про них не знаємо. Ось одна з них.
Чоловіки спершу відчувають дуже сильний сексуальний потяг до жінок, які сподобалися. Тому роблять все, щоб ця жінка стала належати йому. І якщо дівчина дає згоду просто так жити разом, отримує те, що хотів і починає швидко втрачати інтерес до неї. А для чого йому і далі напружуватися, розвиватися, докладати зусилля, якщо дівчина повністю виконує роль дружини? При цьому він не несе за неї жодної відповідальності.
На відміну від жінки. У якої закоханість та прив'язаність лише зростають, по мірі того, чим довше живуть разом. А якщо чоловік не збирається одружуватися, така жінка, у більшості випадків, загалом, потрапляє в дуже залежне становище, намагаючись з усіх сил йому догодити.
А якщо ще й є тенденція до "злипання" з коханою людиною, до психо-емоційної залежності - виходить приблизно так, як це сталося з Вами.
І в такому разі ніякі переписування на сайтах не допоможуть змінити життя.
Бо якщо є от та сама тенденція до "залипання", прив'язаності, та ж сама модель поведінки "потягнеться" і в наступні стосунки.

Я вам дякую за точний самоаналіз.
Насправді своїми словами "я помітила що в мене останні роки енергії менше стало, ніби сили немає, нічого не хочеться" Ви лише підтвердили мої припущення щодо справжньої, глибинної причини відсутності у чоловіка бажання мати дітей та забирати собачку додому.
Розумію, що здивую зараз тим що напишу, але, насправді, жінка - це основний генератор енергії в родині. Це закладено в самій природі жінки. Але біда в тому, що, зазвичай, відсутні знання як саме цей свій "генератор" наповнювати. На моє переконання, те, що Ви двічі ходите на тренування, а тренування проходять в закритому приміщенні? Якщо так, тоді ці заняття можуть не лише Вам не допомагати, але навіть ще сильніше виснажувати. Бо наповнення енергією - це не лише питання фізичних вправ для тіла, а цілий комплекс знань про природу чоловіка та жінки, природу стосунків, природу наявності чи відсутності в нас енергії та бажання і здатності народжувати дітей, завдяки розумінню яких, з'являється можливість не лише самій перебувати в ресурсі, але своєю енергією щастя та радості наповнювати всіх навколо себе.
А собачка в даному контексті, то лише певний зовнішній тригер, який змушує Вас почати шукати і причини того, що відбувається, і знаходження рішення проблем.
От скажіть, який настрій у Вас після тренувань? Чи відчуваєте Ви себе безпричинно щасливою, радісною, легкою? Такою, що може поділитися своїм світлом з чоловіком, а не очікувати від нього якоїсь підтримки?

Відредаговано автором 21-02-2025 14:53:46

Ви пишете "Мені дуже болить, що ця людина здавалася рідною, що ми ніби були друзями, партнерами, що я хотіла налагодити відносини. Він просто про мене забув, знецінив, обізвав і забув"
Як на мене, дуже точно вибрані слова "мені здавалося" і "ніби були друзями, партнерами", і "що я хотіла налагодити стосунки".
Як на мене, може бути ще одна причина того, що Ви так довго перебували в таких стосунках - це суто Ваше бажання мати саме таку, як Вам хотілося, людину поруч. Тобто, ілюзія, "рожеві окуляри", якими Ви жили. А, насправді, він ніколи таким не був, яким Вам здавався. Це такий різновид самообману, коли в нас глибоко в середині живе мрія про ідеальні стосунки. До речі, якщо між Вашими батьками дуже гарні стосунки, може статися так, що Ви несвідомо дуже сильно "залипли" на ідеалізації сім'ї, що змушує Вас бути впевненою, що тільки Ви сама винні в усьому. Адже, якщо стосунки ідеальні і ідеальний партнер, неідеальною можу бути лише "я сама". Окрім того, могло спрацювати певне ментальне кліше. От Ви пишете "Цей хлопець, коли був молодший, схожий був поведінкою на мою маму. Не характером, а поведінкою.
Вона скаже щось, чи пожартує якось. Я приходжу до хлопця, він каже теж саме". Тобто, в цьому хлопцеві Ви могли хотіти бачити, наприклад, свою маму... А це
все з області "рожевих окулярів", ідеалізацій та ілюзій, які призводять лише до почуття провини та намагання "підтягнути" людину з величезними комплексами та валами до ідеальності своїх батьків.
В любому випадку, до тих пір поки не буде знайдена точна причина того, що відбувалося, існує небезпека повтору в наступних стосунках тих же самих помилок. Тому вважаю, що Ваше питання - це запит на суто індивідуальну роботу, в тому числі, у форматі онлайн. Це немає, насправді, суттєвого значення

Відредаговано автором 21-02-2025 12:05:12

Ну, що ж, той психолог щодо "нарциса", швидше за все, був не так вже і неправий. Але я завжди виходжу з того, що "танго завжди танцюють двоє". Тобто, любі стосунки будуються за принципом "дзеркальності". Як на Вашу думку, чому так довго цей хлопець все ж тримався біля Вас? Чи не тому, що Ви всю відповідальність за стосунки брали лише на себе, а отже, постійно почувалися винною і вибачалися?
Окрім того, як на мене, загалом, "пошук винних" дуже невдячна справа. Бо в такому випадку, або ми весь час винні, або у всьому винний той, хто поруч з нами. А це дорога в нікуди, бо не дає можливості побачити ситуацію вцілому і зробити правильні висновки. Щоб вже завдяки цим висновкам зрозуміти як правильно себе поводити.
Адже, ми всі поводимо себе лише так, як вміємо, а отже, навчені ще з дитинства. Тому, якщо дійсно хочете розібратися в собі, і, певне, зрозуміти, чому так відбувалося в стосунках з хлопцем, на моє тверде переконання, необхідно розібратися, чому весь час Ви всі події та ситуації "тягнули на себе"?
А для цього необхідно зрозуміти, який тип стосунків існував в дитинстві між Вашими батьками? Бо навіть коли дитина зовсім маленька, вона несвідомо переймає всі батьківські поведінкові моделі, щоб вже в дорослому житті ними користуватися знову ж таки, несвідомо.
Можливо, хтось з Ваших батьків частіше вибачається, почуває себе винним, буває роздратованим, незадоволеним всіма та собою? Або ж, повністю все контролює, вимагаючи, щоб всі інші робили так як вважає він/вона?
І ще. На скільки теплі та довірливі в дитинстві були стосунки між батьками та Вами? Чи відчували Ви себе прийнятою ними такою якою Ви є? Чи не почували себе самотньою? Чи мали можливість говорити відверто, не боячись почути у відповідь щось неприємне для себе?

Відредаговано автором 21-02-2025 11:44:57

В гослікарнях повинні бути і психотерапевти. Тому спробуйте дізнатися, чи є вони саме там, де Ви живете і, можливо, лікуєтеся. Єдине, зовсім не факт, що саме той психотерапевт Вам підійде. Бо робота такого змісту потребує певного рівня довіри та професійності.

Доброго ранку Лізо.
Як на мене, вимальовується не дуже приємна "картинка" Вашого особистого життя,. Переповненого, як на мене, не лише сварками та суперечками, а ще й невмінням відстоювати себе та свої власні кордони.
Якщо я правильно зрозуміла, ви зараз не живете разом? "Пішов від мене сам. Я ще більше 2 місяців вибачалася. Він приймав вибачення та казав «подивимося"
І тому хочете, щоб Вам допомогли розібратися в тому, чому Ви завжди брали на себе почуття провини і постійно вибачалися?
Окрім того, ПА - це, як на мене, ще один напрямок, який може потребувати допомоги. Що вцілому, може складати запит на індивідуальну психотерапію.

Відредаговано автором 21-02-2025 10:33:20

Доброго ранку Katya.
Вцілому згодна з колегами. Тому, щоб не повторюватися, додам від себе один нюанс, але, як на мене, надзвичайно важливий.
Вибір напрямку своєї професійної діяльності зроблений, як на мене, правильно - у Вас є внутрішня спрямованість на роботу з людьми. Інша справа, що Ви людина, якій не подобається рутинна, бездумна, механічна робота, робота по "заданій схемі". Тому,
А) Потребуєте весь час новизни, зміни видів діяльності, творчого підходу, певної свободи у виборі підходів. А садочок - це певна система, яка дуже обмежує у всіх сенсах. Звідси, і стан засинання та виснаженості, бо втрачається елемент творчості
В) У Вас є багато внутрішньої енергії, але, як на мене, Ви не вмієте її правильно розподіляти. До того ж, не знаєте, як правильно відновлювати власні ресурси. Адже, вміння швидко відновлюватися - це основна умова збереження своєї цілісності та ресурсності в будь-якій професії, тим паче, в професіях, які орієнтовані на роботу з людьми.
Висновок. І робота психолога, і професія масажиста потребують вміння, насамперед, правильно та швидко відновлювати свої психо-фізичні сили. (Не факт, що пропрацювавши певний час масажистом, Ви так само не відчуєте потребу щось змінювати. Адже, насправді, основна реалізація жінки у сфері особистого життя, а не професійного, яке може бути лише доповненням. Бо, нерідко, жінки, зосереджуючись на професійній діяльності, витрачають необдумано свої сили та ресурси, які мали б піти на гармонізацію сімейних стосунків).
Плюс, вибір напрямку в тому чи іншому виді діяльності. Адже, робота з дітьми, і дорослими - дуже відрізняється.
Я б, все ж, Вам радила індивідуальну консультацію.

Відредаговано автором 21-02-2025 10:15:57

Висновок.
Перший варіант. Ви можете почати "підбирати під себе" господарів ресторацій за манерами спілкування, вихованості, рівнем розвитку та вимогами до Вас. Але це потребує достатню кількість вільного часу та запасу сил, адже, навряд чи, з першого погляду вдасться "зачитати", як будуть ставитися до Вас. Та і результат, насправді, негаранитваний.
Другий варіант. Спробувати все ж зрозуміти, чому не лише господар кафе, але і офіціанти, займають стосовно Вас таку негативну позицію. Адже, нерідко, наприклад, зафіксована колись несвідомо якась установка або навіяні несвідомо значимими людьми твердження, можуть достатньо сильно дошкуляти нам в житті. На кшталт "щоб мати право кимось керувати, потрібно бути грамотною та гарно вихованою людиною"

Окрім того, якщо Ви бачите, що "...може бути відсилка до стосунків з батьками і це гарний матеріал для пропрацювання в терапії...", як на мене, дещо дивно, що цього не бачить сам психотерапевт. І не пропонує працювати саме в цьому напрямку. Адже, розуміння цілісної картини запиту клієнта, де дитячі травми, в більшості звернень, займають чи не найперше місце - це гарантія результативності роботи. Окрім того, сам процес психотерапії, орієнтований на покращення сприйняття себе, в тому числі, і в минулому.
Адже, ми "тодішні" і ми "теперішні" - це абсолютно дві різні людини. Це як, наприклад, звинувачувати чи соромитися себе за те, що ми, наприклад, не вміли повзати, чи ходити у віці немовляти. Кожної миті свого життя ми обираємо насправді найкращий варіант дій і поведінки відповідно лише тому досвіду та тим знань, які ми отримали від батьків і накопичили, "набиваючи власні синці та гулі".
І тоді виникає питання.
Як можна, загалом, впоратися з проблемою, коли
така кількість питань не озвучується під час терапії і
залишається поза увагою? Думаю, відповідь Ви
знаєте і самі, інакше б не виникло бажання звернутися на цей сайт за допомогою.

Відредаговано автором 21-02-2025 09:25:16

Хочеться дещо доповнити до своїх попередніх слів.
Ви пишете: "Когда ходим в гости к друзьям там и детей любит и собаку их....". Тобто, судячи з цих слів, у чоловіка не має неприйняття дітей та тварин вцілому. Що, як на мене, додає впевненості в те, що питання можна вирішити, бо воно стосується лише кількості та якості внутрішніх сил, які є у Вас, та у Вашого чоловіка. Бо чим сильніше прив'язаність, тим більше може бути накопичених образ, страхів та претензій одне до одного. Що дуже швидко виснажує, плюс - невміння відновлюватися та наповнюватися, (а це комплекс певних знань) і в результаті може з'явитися "режим економії енергії". Тобто, несвідоме намагання "усунути конкурентів".
Як на мене, Ваше питання стосується не стільки зовнішніх причин, скільки внутрішніх накопичених проблем, що потребує індивідуальної роботи.