Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго вечора Анастасіє.
А чому для відпочинку Ви обрали Україну, якщо живете закордоном і не хочете бачитися з батьком?

Насправді, цілком зрозуміло, що Вас засмучує таке ставлення до шлюбу Вашого хлопця. Адже, знову ж таки, шлюб - це не якась ретро умовність. Це цілком серйозний крок, який дає можливість жінці зрозуміти, що чоловік свідомо бере відповідальність саме за цю жінку та сім'ю з нею. Тому слова Вашого хлопця викликають, м'яко кажучи, деякі сумніви: "Он утверждает что для него это ничего не значит, а является условностью. Говорит что для него ничего не изменится..". Насправді, це для жінки практично не має різниці шлюб офіційний, чи громадянський, бо вона і так виконує всі ті обов'язки, які виконує в шлюбі... в тому числі, сексуальні... І у зв'язку з цим, у мене до Вас ще одне, як на мене, надзвичайно важливе питання. Коли Ви позбавлялися дитини, цього хотів і Ваш хлопець? Хто приймав остаточне рішення щодо операції? У Вашого хлопця таке ж як і у Вас ставлення до власних дітей?

Відредаговано автором 15-04-2025 18:45:52

Тобто, тема фінансів достатньо гостра, що і підтвердили Ваші слова.
Окрім того, Ви пишете "было такое что в возрасте где то с 8 до 14 лет я осуждала её за беспомощность и прямым текстом говорила что она как тряпка и не имеет всего мнения". Те, що Ви усвідомили свою помилку і вибачалися перед самою - чудово. Але...
Знову ж таки, є поняття підсвідомості, яка ніколи і нічого не забуває. І якщо був осуд мами, особливо в підлітковому періоді, це дуже сильно може блокувати от ту саму сферу любові, яка відповідає за щасливу родину та народження дітей. І проявлятися може, як повне відторгнення навіть самої думки про це.
До речі, Ви пишете, що в стосунках вже дуже давно. Вам Ваш хлопець робив пропозицію одружитися?

Відредаговано автором 15-04-2025 14:33:14

Я дякую Вам за щирість.
Завдяки Вашому доповненню я все ж схиляюся ще сильніше до того, що причина фобії не у небажаній вагітності, яка сталася і не в післяопераційному стані. А у Вашому внутрішньому психо-емоційному стані та певних моделях поведінки. Десь в глибині Вашої підсвідомості закладена установка, що діти можуть стати на заваді Вашої реалізації як особистості та жінки, а можливо, і на заваді реалізації певного матеріального благополуччя. І як на мене, цей стан може бути пов'язаний з мамою і, загалом, з жінками Вашого роду. Бо подобається, чи не подобається, але кожна жінка - це той самий накопичувач генетичного досвіду роду, який потім передається кожній новонародженій дитині. Тому бажати щастя своїм дітям - це прекрасна якість кожної мами. (При тому, що відчути от те саме, справжнє, повне щастя, жінка може лише тоді, коли у неї буде своя щаслива родина. І це аксіома, бо це природа). Але не бажати щасливої сім'ї для своєї дитини, вже викликає певні питання...
Нам може щось подобатися чи не подобатися, наприклад, у погоді за вікном. Але погода буде такою, якою вона буде. Так саме як і жінці може подобатися чи не подобатися бути жінкою, але бездумна боротьба з самою собою, навряд чи додасть сил і зробить жінку щасливою.
Тому, як на мене, могла бути якась дуже сильна психо-емоційна травма у жінок Вашого роду із попередніх поколінь, про яку Ви не знаєтеі і яка пов'язана саме з небажаним народженням дитини або дітей або ж важким досвідом життя багатодітної родини, наприклад, в злиднях. Але наслідки якої автоматично передалися на генному рівні, рівні підсвідомості у вигляді відторгнення навіть самої думки про дитину. Це перше.
І друге.
Окрім того, для народження дитини потрібна велетенська кількість енергії, енергії Любові, яка витрачається дуже швидко, якщо її надміру спрямовувати на сексуальні задоволення. І якщо такої енергії дуже мало, на зовнішньому рівні може з'явитися небажання мати дітей.
Як сигнал на панелі машини, що бензину недостатньо і потрібна підзарядка. До речі, обмаль грошей також є сигналом того, що от та сама енергія любові заблокована. Бо гроші - це не банківські папірці і злитки золота, а енергія. І якщо Ви виросли в родині, де невеликі статки, заблокована енергія може бути не "вчора". Тому намагання просто механічно прибрати фобію, на мою думку, може призвести до серйозних ускладнень в житті. Бо любі порушення законів природи навряд чи допоможуть бути удачлиаою та щасливою. Адже, людський організм, насправді, це надзвичайно досконала саморегулююча система, недбале ставлення до якої, може призвести до серйозної "поломки" всього життя. І фобія - це лише перший сигнал того, що можуть з'явитися і інші, більш серйозні проблеми
До речі, які статки в сім'ї Ваших батьків?

Відредаговано автором 15-04-2025 14:22:55

Доброго ранку!
Певне, можна вважати, що Ваша фобія цілком пов'язана з небажаною вагітністю та операцією по її усуненню, але... На мою думку, проблема набагато глибша. Окрім того, що регулярним сексом Ви почали займатися, коли ще психологічно не були готові стати мамою. Існує, як на мене, цілий пласт несвідомих установок, які могли бути Вам передані "у спадок", або "навіяні" ще з дитинства. А це питання не стільки фізіології, скільки - психо-емоційної сфери і потребує додаткового розгляду.
Як в сім'ї Ваших батьків ставляться до народження дітей? Чи були Ви бажаною та коханою дитиною і отримували достатньо уваги, тепла та любові дорослих?

Доброго дня Roman.
Як на мене, у випадках "Коли я багато уваги цьому приділяю і дуже зосереджуюся то у мене чогось з'являється ком в горлі ніби тошнить і трохи дихання важким стає і доводиться глибоко дихати щоб зберігати цю концентрацію..." це може бути певний внутрішній блок, включається психо-соматика. Тобто, могла бути якась ситуація, подія, яка колись дуже сильно вплинула на Вас, можливо, дитяча травма, про яку Ви вже забули, або яку несвідомо "витіснили". Але про яку "не забула " Ваша підсвідомість. І кожного разу, коли Ви робите певні дії або потрапляєте в певні обставини, "застряглий стрес" проявляє себе через певні Ваші реакції бажання та дії. І так буде до тих пір, поки не буде з'ясована глибинна причина Вашого стану та сама давнішня подія чи ситуація не буде "перезавантажена" на рівні підсвідомості у щось більш конструктивне для Вас. А це однозначно потребує індивідуальної роботи.
Як варіант, згадайте, хто від Вас міг вимагати бути дуже уважним та скурпульозним, до педантизму, під час виконання Вами певних дій, наприклад, в дитинстві?

Відредаговано автором 14-04-2025 15:50:16

Ви пишете, що вже давно були в стосунках. А "давно" - це скільки?
І ще. Як на мене, за зовнішньою нестачею емоцій може приховуватися інша, більш глибока причина. Яку Ви несвідомо самі озвучили у своєму зверненні, хоча і опосередковано, говорячи про коханця-керівника "Спершу я відчувала від цього піднесення, але з часом мені важко емоційно. Більше всього через те, що він розглядає це як стосунки без обов'язків". Чи не от те саме почуття невизначеності у стосунках з Вашим хлопцем і змусило Вас "кинутися" в інші стосунки, ще менш визначені? Адже, якою б не була сучасною жінка, вона хоче почуватися захищеною в стосунках з чоловіком, щоб, в тому числі, мати дітей і мати можливість про них повноцінно турбуватися.
А це можливо лише у шлюбі, коли чоловік бере відповідальність за сім'ю саме з цією жінкою.
Вам Ваш хлопець робив пропозицію одружитися?

Доброго вечора Катерино!
Як на мене, Ваш стан цілком виправданий. Адже, живучи сім'єю і вважаючи його своїм чоловіком, почути, що Ви чужа людина - це достатньо серйозний сигнал, що з вашими стосунками не все так райдужно, як хотілося б.
І, певне, штамп в паспорті, якщо є довіра один до одного, може і не так вже і важливо, але... Є певні особливості природи чоловіка та жінки. Якщо, наприклад, для жінки спільне проживання - це вже все дуже серйозно. І тому жінці штамп в паспорті лише формальність, яка допомагає їй відчути себе більш захищено. Для чоловіка спільне проживання - це ще все зовсім нічого. Саме тому представнику сильної статі зробити пропозицію жінці - це вже ціла епопея. Бо буде означати, що він таки готовий взяти саме за цю жінку відповідальність.
Насправді, п'ять років - це дуже багато.
І найбільша помилка всіх жінок - це терпляче чекати, коли чоловік, з яким вона живе, зробить пропозицію одружитися. А для чого йому одружуватися і брати на себе відповідальність, якщо він має від жінки все, що міг би мати від своєї дружини? При цьому, відчуває себе нічим їй не зобов'язаним...
Що робити?
Як на мене, спершу заспокоїтися і спробувати в усьому розібратися. Адже, зламати дуже легко все, а от збудувати нові стосунки - дуже непросто.
Ви пишете "Він сказав, що давно хоче, але не знає як це зробити, і попросив мене написати йому варіанти того, як би я хотіла отримати пропозицію..."
А які мають бути сценарії і для чого щось вигадувати спеціально? Коли є тільки одне питання: хоче він з Вами жити все своє життя, чи ні?
"...Після цього він знову попросив мене продати автомобіль і сказав, що готовий оформити довіреність, але я не хочу цим займатися після таких слів, бо залишився неприємний осад і недовіра..." І тут я з Вами повністю згодна. Довіреність від слова "довіра". Якщо перед цим у нього довіри не було, то звідки вона от так одразу взялася?
Що в цій ситуації зіграло вирішальну роль: те, що Ви образилися і поставили питання відкрито про шлюб, чи він зрозумів, що через те, що бовкнув не подумавши, тепер просто не зможе купити машину?

Доброго вечора Kristina.
Судячи з усього, Ви потрапили у співзалежну схему стосунків. Де є аб'юзери і є жертви. Все своє життя Ваша мама по відношенню до Вашого батька відігравала роль жертви. А тепер, відповідно Вашим словам, мама "перескочила" на роль аб'юзера по відношенню до Вас, делегувавши роль жертви Вам. Скинувши по суті свої обов'язки на Вас: "давлячи" на почуття відповідальності, Вашу совість та Ваше почуття обов'язку перед батьками.
Найгірше в цій ситуації навіть не те, що фізично та психологічно Вам може бути дуже важко, а те, що у Вас вже запустився механізм самознищення "я чувствую что находясь здесь я просто ищу способы скорее умереть..." завдяки саме от тій ролі "жертви", в яку Ви потрапили з дитинства.
Що робити?
Є максимум і є мінімум.
Максимум.
1. Потрібно все ж дуже чітко навчитися розставляти власні кордони, щоб не відчувати себе загнаною в безвихідну ситуацію.
2. Необхідно вийти із схеми співзалежності і стати самодостатньою людиною (не плутати із самостійною або самотньою). Щоб, знову ж таки, не давати нікому можливості собою маніпулювати. Бо те, що зараз відбувається - є пряма маніпуляція, як на мене, з боку Вашої мами.
Мінімум.
Спробувати питання вирішити знайшовши платну сиділку для батька, обговоривши фінансовий бік питання з мамою. Тобто, не Вам чи Вашій мама наглядати за хворим батьком, а найняти сторонню людину, ка буде за вас це робити. На сьогоднішній день - це дуже розповсюджена практика. І для всіх може бути чудовим виходом.

Доброго вечора Анно.
Ви пишете, що емоційно виснажені, що, загалом, не дивує. Адже стосунки, які Ви маєте з одруженим керівником - це, судячи з усього, стосунки без майбутнього. Окрім того, є певні закони життя, порушення яких не дуже добре на нас позначаються. І один з цих законів - це втручання в сімейне життя і обман.
"Він одружений, я у відносинах. Спершу я відчувала від цього піднесення, але з часом мені важко емоційно. Більше всього через те, що він розглядає це як стосунки без обов'язків..."
Я правильно Вас зрозуміла, зраджує свою дружину не лише Ваш керівник, але і Ви одночасно маєте двох чоловіків?
А що змусило Вас, вже маючи відносини, захотіти мати ще і стосунки "на стороні"? Чого саме не вистачало?

Певне це лише мої припущення, але нерідко робота з психологами зводиться просто до проговорювання проблем та отримання порад. Тоді, як у Вашому випадку потрібна робота по повному "перезавантаженню системи" на рівні підсвідомості і виконання певних системних вправ, які допоможуть переключитися Вам з рівня свідомості на рівень Вищого "Я". А це дійсно серйозна робота.

Дякую Вам зі відвертість.
Думаю, що зіграла роль в тому, як склалися обставини, Ваша дитяча схильність бути "гарною дівчинкою". Саме через це Ви не змогли вчасно розставити кордони. А тепер ситуація ускладнилася тим, що довгий час вони себе почували так ніби і повинно все бути.
Ви довгий час перебували, не розуміючи цього, в ролі "жертви" по відношенню до аб'юзерів його мами та сестри. А тепер трохи помінялися ролями. Занісши їх у "чорний список" негласно самі стали аб'юзером по відношенню до них. Тобто, на моє переконання, Ви несвідомо маєте сильну внутрішню тенденцію до співзалежних стосунків. Власне, як і Ваш чоловік. Просто у нього - це відкрита форма, а у Вас - латентна, прихована.
Що підтверджує ситуація з булінгом в школі. Адже, булінг може бути лише тоді, коли є "жертва".
Впевнена, що Ваші батьки чудові і люблять та турбуються одне про одного та про Вас. Але може бути певна ідеалізація сімейних стосунків, в якій виросли і Ви. Тобто, "зацикленість на близьких стосунках. І саме це може провокувати от ту саму схильність до співзалежності. Бо якщо ми головним в житті робимо близьких людей, то будь яке відхилення від ідеалу буде викликати у нас сильні переживання та біль, страждання. Як це відбувається і ж Вами, коли Вас кидає з крайнощі і в крайність. Від "мами" до небажання з нею загалом спілкуватися, агресії до неї, і як наслідок, до чоловіка.
Отже, я лише ще більше впевнилася в тому, що "коріння" теперішньої проблеми знаходиться в Вашому дитинстві.
Ваша ситуація поверхнево не вирішується, однозначно. Бо все дуже глибоко зав'язане на Ваших емоціях та рефлексах. Адже, коли ми обираємо собі чоловіка, ми обираємо і всю його сім'ю. Це закон стосунків
Що робити?
Перше. Глибоко розібратися звідки у Вас з'явилася "гарна дівчинка", чому з'явився буллінгер у школі і почати серйозні внутрішні трансформації, щоб Ви змогли стати самодостатньою. ( Не плутати з самостійністю та самотністю)
А якщо Ви вийде е з системи співзалежних стосунків, з них вийде і Ваш чоловік автоматично. Бо дружина та чоловік - це одне ціле на внутрішньому тонкому рівні. Власне, як діти та батьки у тому числі.
Самі Ви не впораєтеся. Бо це не рівень свідомості, а рівень рефлексів, почуттів та емоцій. Я раджу Вам індивідуальну роботу. Певне, якщо не хочете зламати життя собі та своїй дитині. Бо те, ж чим не впоралися ми, передається нашим дітям у ще більш складній формі. Як це сталося з Вами та Вашою мамою у відношеннях зі свекрухами. Це ще і певна родова програма, яку потрібно "перезаписувати".

Я Вам напишу своє бачення ситуації. Воно може бути для вас дещо несподіваним та неординарним, але ..
Ця ситуація з музикою комплексна. І базується, швидше за все на Ваших дитячих травмах, які потім ускладнилися подальшими подіями. Бо, як я і писала раніше, є певним тригером, заміником ПА та величезної тривожності. Коріння якої може бути як спадковим, так і набутим за певних обставин в дитинстві. Окрім того, величезну роль грає Ваше внутрішнє світосприйняття, яке суто тілесно-орієнтоване і спирається максимально на Вашу свідомість та тіло
А зважаючи, що свідомість та тіло даються нам від народження лише як допоміжні механізми, Ваше істинне, вище "Я" повністю заблоковане. І, образно кажучи, Вами керує комп'ютер, а не Ви сама І Ваш комп знаходиться у стані періодичного "зависання".
Отже, щоб Ви одужали, необхідно пропрацювати дитячі травми, розібратися з причиною тривожності і допомогти розкритися Вашому вищому "Я".
А це запит на психо-емоційну терапію однозначно. Самі Ви не впораєтеся і пігулки у таких випадках можуть лише трохи загальмувати процеси, але не вирішити саме питання.

Відредаговано автором 11-04-2025 14:56:11

Доброго дня Аліно.
Ви пишете "в основном я слушала аудиокниги, потому что мне нужно было побороть свою тревожность и навязчивые мысли..."
Отже, музика - це, як на мене, певний "ерзац-замінник" тривожності та тих же самих нав'язливих думок.
А як давно у Вас з'явилася схильність до нав'язливих думок? Можливо,була якась ситуація чи подія, що запустила цей процес? Як давно Ви перебуваєте у стані підвищеного рівня тривожності?
Чи має таку ж тривожність хтось з Ваших батьків?

Відредаговано автором 11-04-2025 13:29:05

Я Вам дякую за щирість
Насправді, все в нашому житті взаємопов'язане і особливо, між рідними людьми.
Ваша ситуація - це класичний варіант, так званої, родової програми.
"Проблема у залежності батька до алкоголю, коли ми виросли, це стало дуже помітним, його надлом і не бажання далі розвиватися. Так рушив бізнес і почалась повна апатія до життя. Єдина втіха - алкоголь".
Єдина різниця - у Вас інші види залежностей.
Коли виникають залежності?
Насамперед, тоді, коли у людини дуже звужене розуміння сенсу життя, яке, найчастіше, обмежується суто побутовими програмами. Це перше
Друге. Ви пишете, що мама змирилася і просто терпить батькову залежність від алкоголю. Тобто, як на мене, Ви виросли у батьків, які перебувають у спіівзалежних стосунках. А такий вид стосунків переймається автоматично дітьми.
І саме за таким принципом створили і свою родину. До речі, Ваша дружина має таку ж саму програму схильності до співзалежності. Просто зараз вона з ролі "жертви" несвідомо перескочила на роль аб'юзера, а Ви тепер у ролі приниженої "жертви", яка вимолює кохання. Коли людина має програму співзалежності, вона може або терпіти принижено, або просто вщент руйнувати стосунки. Як це робили Ви за допомогою порно та кал'яну, а Ваша дружина тепер не хоче загалом з Вами мати стосунки.
Але... Справа в тому, навіть, якщо ви розлучитеся, програма стане "працювати" і далі. Тому єдиний вихід - це почати серйозно працювати над родовими установками, щоб вийти з програми і стати самодостатніми ( не плутати з самостійністю та самотністю - це абсолютно різні речі).
На мою думку, у Вас є можливість зберегти сім'ю. Бо коли люди довгий час живуть разом, утворюються невидимі внутрішні зв'язки, які тримають сильніше за ланцюги, навіть якщо люди розходяться. А тим паче, якщо є дитина. Ваша жінка зараз "закусила удила" від душевного болю. Тому єдина можливість - це почати серйозно працювати особисто Вам над своїми залежностями та установками.
Бо залежності побороти не так вже і просто, як Ви знаєте. А часу у Вас не так і багато. Я раджу Вам іти в індивідуальну терапію і якомога швидше
І ще, хочу додати. Сім'я - це єдине ціле, на кшталт, взаємозв'язаних ємностей. Тому якщо у одного відбуваються зміни на глибинному рівні, рівні рефлексів та установок, інший також починає змінюватися, і змінюється, загалом, сама ситуація

Відредаговано автором 11-04-2025 11:14:29