Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Таню! Якщо у Вас виникають страхи, щодо сумісного проживання, отже на це є і причини. 2,5 роки зустрічей - це достатньо багато, щоб взяти ось так просто і зруйнувати стосунки. Інше питання - розібратися в природі Ваших страхів та Вашої невпевненості. Можливо вони є лише відзеркаленням якоїсь його поведінки, якихось його дій чи його бездіяльності? Ваш коханий запропонував Вам жити у громадянському союзі чи хоче взяти з Вами офіційний шлюб? Можливо причина криється саме у відповіді на це питання?

Доброго дня Уляно! Як на мене Ваше питання потрібно розділити на два окремих. Перше стосується відмови хлопцю в сексі. У Вас включається цілком здоровий природний захисний механізм. Адже спершу варто досягнути глибоких душевних стосунків, де вже є довіра. Тому ті, хто хочуть Вас використати лише фізично - просто "відваляться", а залишиться той, кому Ви дійсно потрібні як людина. Не варто перетворюватися на "швидку допомогу", таких дівчат чоловіки не цінують. Тож, інтуїтивно Ви все робите правильно. І друге питання стосується Вашої реакції на прохання батьків. У цьому випадку, спробуйте спершу розібратися у причинах свого роздратування, адже воно не виникло на пустому місці? Що саме Вас дратує: те, що Вас загалом про щось просять? Чи те, у який спосіб вони це роблять? І як часто Ви самі готові щось зробити для інших без усіляких умов? І чи взагалі вмієте робити щось безкорисливо? Тільки відповівши на ці питання, можна буде рухатися далі.

Доброго дня! Якщо я правильно зрозуміла, Вас турбує Ваша емоційна нестабільність? Тому що, судячи з написаного, всі подальші непорозуміння з чоловіком виникають вже на фоні перепадів Вашого настрою. І тут одразу виникає питання: чого Ви прагнете насправді? Ви хочете дійсно розібратися у тому, що відбувається з Вами? Чи основне бажання: не змінюючи себе, змінити чоловіка, щоб він міг терпіти Ваші перепади настрою? Без відповіді на ці запитання, навряд чи можна буде рухатися далі.

І ще, дорога Амі! Спробуй поговорити ще раз зі своїми батьками, мамою... Скажи, що тобі потрібна допомога, нічого страшного або осудного в цьому немає! Кожна людина може опинитися в ситуації, коли їй потрібна допомога! І ти швидше за все навчаєшся в школі або в технікумі, училищі... У тебе в школі є класний керівник, є психолог шкільний або соціальний педагог, є вчителі, яким ти довіряєш... Іди до них обов'язково! Розкажи, що тебе ображають, що тебе б'ють - зараз за це дуже сильно карають законом. Це називається булінг! Проси про допомогу! Не мовчи! Ти маєш право на захист дорослих людей... Якщо і там ніхто не захоче чути, телефонуй у міліцію, там є дитячі кімнати, є також психологи... Є гарячі лінії щодо булінгу! У кожному місті або районі... Вчись захищати себе цивілізовано без образ та бійок! Клич на допомогу дорослих, не мовчи! І все у тебе владнається, вір у це! Ти - дуже гарна дівчинка! Ти дуже смілива дівчинка, бо знайшла сили написати про свій біль на сайті! Отже, ти зможеш знайти правильний вихід! І я впевнена, що мама тебе дуже любить, просто не завжди вміє про це говорити... І не тільки вона, є багато людей які тебе люблять, просто ти про них ще не знаєш! Але скоро довідаєшся про них! Все буде добре!

Ответ отредактирован автором 10-01-2021 19:17:07

Амі, доброго вечора сонечко! Зразу можу тобі сказати, що колись давно, я переживала такі ж почуття як і ти! Тому я дуже добре тебе розумію! Тобі зараз дуже важко, тягар самотності важкий.. Але є Той, хто завжди розуміє, чує і допомагає, якщо людина в Нього вірить! От навіть зараз, ти вже не одна! Тебе почули і з тобою розмовляють психологи. Віриш ти чи не віриш, але на сьогодні я вже завершила консультації на сайті і хотіла піти відпочивати... Та через незначну дрібницю знову увійшла на сайт і одразу зіткнулася з твоїм повідомленням... Чи це не чудо? У тебе є можливість тут і зараз поділитися своїми почуттями, розказати все, що тебе турбує... Немає жодної людини, яка б у житті не мала якихось дуже серьозних проблем! Але стає щасливим і довго живе лише той, хто не "тікає" від життя", хто не стає "дезертиром", відмовлячись жити. А той, хто шукає вихід, а ще - шукає тих, кому ще важче, ніж тобі! Повір, завжди знайдуться люди, яким ще важче! Почнеш допомагати такій людині, і станеш впевненішою у собі, тобі буде за що себе поважати. І тоді зникне бажання ненавидіти! Адже намагаються боляче зробити іншим лише ті, кому теж дуже боляче! Подумай про це! Можливо твоя мама не дуже щаслива людина теж... У всякому випадку, думати про самогубство не дуже добре... Можна вірити чи не вірити у інші світи, у Всевишнього та ангелів, але якщо те, що говорять про суїцид - правда, краще остерегтися... БО закінчити життя самогубством можна, не питання... Але, якщо прийдеться вертатися, народжуватися знову? Та ще й в більш страшні умови? Бо все одно потрібно буде проходити свої життєві уроки, ми саме для цього народжуємося у цьому світі...
З таких як ти, виходять дуже мудрі, красиві душею люди, а ще - найкращі психологи! Бо той, хто багато пережив, може зрозуміти і іншу людину. Уявляєш, як може бути цікаво жити далі! Ти сама зможеш будувати своє життя, сама зможеш розібратися у всьому, народити своїх дітей і зробити так, щоб волни стали щасливими! І це все ти можеш зробити, тільки повір, що все минає, навіть найгірше! І завтра буде новий день і нові цікаві зустрічі! Тримайся, ти не одна! Вір і Він тобі завжди допоможе через різних людей! Він тебе любить такою, якою ти є!Ответ отредактирован автором 10-01-2021 18:35:25

Ответ отредактирован автором 10-01-2021 18:37:26

Валерію, доброго вечора! Якщо я правильно Вас зрозуміла, Вас обстежили медики, причини не знайшли, але Ви все одно відчуваєте фізичний біль? І у зв'зку з цим, постійне відчуття страху та тривоги за своє здоров'я? Якщо так, тоді варто розуміти як загалом з'являється хвороба. Хвороба - це вже наслідок чогось. Наприклад: неправильного способу життя, неправильного харчування, "непрожитої" якоїсь психологічної травми і т.д. Лікарі лікують вже наслідки, а психологи намагаються знайти причини проблеми. У всякому випадку я могла б Вам порадити не боятися своїх страхів та тривог, не тікати від них, а "повернутися до них обличчям". Тому, що кожне почуття виникає з якоюь дуже позитивною, корисною мето, навіть найнеприємніше! Можливо, щось потрібно зрозуміти, щось змінити в собі, у своєму житті, переосмислити... А ще зміцнити себе, у першу чергу, фізично. Почніть робити зарядку на свіжому повітрі, почніть повільно бігати, або швидко ходити кожного ранку або хоча б декілька разів на тиждень і бажано до 12 години ранку. Дотримуйтеся режиму дня: лягайте не пізніше 11 вечора і вставайте не пізніше 8-ої ранку. Раніше, то буде краще! У Вас з'явиться відчуття бадьорості, Ви станете більш впевненим. Почніть приймати кожного ранку контрастний душ... Прості поради, але вони мають надзвичайно сильну дію. Якщо Ви будете це робити регулярно та систематично, Вам стане легше перестати "зациклюватися" на своїх хворобах. І легше буде знайти правильне рішення. Сила чоловіка у вмінні долати перешкоди! Повірте в себе і все буде добре!Ответ отредактирован автором 10-01-2021 17:57:15

Ответ отредактирован автором 10-01-2021 17:59:04

Доброго вечора Настуня! У Вас дуже благородний намір і я впевнена, що Всесвіт Вам допоможе його втілити! Через зайнятість у власному проекті я не можу повністю взяти на себе психологічний супровід, але маю надію, що час від часу зможу надавати Вам та Вашим "підопічним" посильну безкоштовну допомогу як благодійник. У разі потреби, Ви можете зв'язатися зі мною через адміністратора сайту. Бажаю Вам успіхів у Вашому прекрасному починанні!

Доброго вечора Юлечка! Ви прекрасна, розумна, відповідальна, любляча дочка! Ви змогли зрозуміти свою маму, стати на її місце... І намагаючись показати, довести свою любов, звалили на себе не свою ношу. Вам здавалося, що мама як і Ви все розуміє і Ви однаково сприймаєте одну і ту ж ситуацію. Усім дітям властиве відчуття ідеалізації своїх батьків - це абсолютно нормально! Тому дитина "приписує" мамі ті якості, які насправді хотіла б мати сама! Приписує ті почуття, які б хотіла отримувати від мами! Ваша мама - дуже гарна, любляча людина! Але вона ІНША! Немає однакових людей взагалі! Спробуйте побачити ситуацію трохи на відстані. Мама бачила, що Ви ЗАВЖДИ погоджувалися сидіти з сестричкою. І їй здалося, що Вам це просто, що Вам це подобається, що, в решті решт, так і повинно бути! Мамі навіть в голову не приходить, що Ви так робили не тому що Вам так дуже подобалося, а тому, що Ви маму жаліли. А ще, тому що Вам здавалося: от я так буду робити і мама почне більше мене любити, стане більше звертати на мене уваги... Насправді, Вам просто не вистачало маминого тепла... Але тепер Ви вже виросли, зміцніли і у Вас з'явилося власне життя, на яке Ви маєте повне право! І це не означає, що Ви перестали любити маму, це означає, що ваші стосунки просто повинні стати трохи іншими. Я Вам раджу зопалу не починати розмову. Краще візьміть листочок паперу і випишіть на ньому все, що Ви у зв'зку з ситуацією відчуваєте. Пишіть до тих пір, поки Вам не стане легше на душі. А потім на іншому листочку напишіть все гарне, що Ви думаєте про маму та ваші стосунки. І тільки після цього пропишіть, що б Ви хотіли сказати своїй мамі... Може так скластися після цього, що ситуація сама складеться якимось чином або з'явиться можливість спокійно поговорити по-душам... У всякому випадку, залишати все так як було вже не можна.... Сили та удачі Вам! Все у Вас вийде, ось побачите!

Доброго дня! За своєю природою дівчата та жінки загалом схильні до невпевненості та тривожності. Це така особливість жіночої психіки. І дівчина, особливо Вашого віку, почуває себе більш захищеною, коли має багато гарних подруг. Коли є цікаве хоббі і є можливість втілити свої почуття, свої переживання в малюнку, танці, пісні і т.д. Найгірше - це залишатися насамоті! Є можливість, ідіть в парк на прогулянку, пробіжіться, підіть поплавайте в басейн, фітнес, танці - фізичні вправи допоможуть зміцнити нервову систему та відключитися від переживань! Якщо просто намагатися себе вмовляти робити по-іншому, "правильно" - це практично нічого не дасть! Вам потрібні внутрішні сили, які Ви отримаєте або спілкуючись з дівчатами та жінками , або рухаючись довгий час на свіжому повітрі! Вам потрібно трохи відсторонитися від ситуації, не можна "залипати" на хлопцеві! Уявіть собі, що це не Ви так боїтеся втратити хлопця та "впадаєте" за ним, а він тремтить перед Вами, переживає, боїться, надзвонює Вам кожну хвилину, вмовляє весь час про зустріч, "хапає за руки", щоб тільки Вас не втратити... Як Ви будете себе почувати? Навряд чи добре... У всякому випадку, така людина не викличе поваги, хіба що жалість... За жілістю, іде як правило, почуття презирства та брезгливості... Ви хочете такого? Розсердьтеся на себе, візьміть себе в руки! Якщо він порядня людина і Ви йому потрібні, він нікуди не дінеться. Але, якщо він звик до легких перемог, ставиться до стосунків несерйозно і Ви для нього лише забаганка, то чи потрібні взагалі такі стосунки? Він просто посміється над Вами! Загалом, найкращі стосунки з хлопцями - це дружні стосунки. Коли Ви зможете придивитися один до одного, пізнати людину в різних ситуаціях і зробити висновки. Не варто поспішати вступати в сексуальний контакт. Бо секс сам по собі дуже енергозатратна "діяльність", яка надзвичайно сильно виснажує і без того ще слабку психіку. Тому, вступаючи в сексуальні стосунки, дівчина втрачає на превеликий жаль, можливість контролювати як себе, так і саму ситуацію. Вона одразу стає залежною від чоловіка і втрачає важелі впливу на нього! Не варто "педалювати" стосунки, але якщо через незнання природи стосунків чоловіка та жінки, це вже сталося, не ставайте "швидкою допомогою". Скажіть, що все було чудово, що він Вам дуже подобається, але: батьки довідалися, у Вас "критичні дні", Ви зрозуміли, що не готові ще до такого досвіду, що із задоволенням продовжите спілкування але без сексу і т.д. Шукайте тисячі причин, чому Ви не станете продовжувати ТАКІ стосунки, а продовжите дружні! І далі спостерігійте, як хлопець себе стане поводити. Якщо він може і засмутиться, але не стане силою змушувати Вас робити те, чого Вам не потрібно - він гарна людина і варта Вашої уваги! Але, якщо стане улещувати або погрожувати, що кине та піде, або буде Вас підбурювати, на кшталт, "ти що, зовсім маленька? Ха-аха ха! Мамкина донечка! і т.д." Тікайте від нього чим дужч, бо він Вас понівичить і кине! Не дозволяйте нікому себе принижувати! Сила жінки в її вмінні правильно з гідністю себе поводити. Саме таких дівчат та жінок поважають чоловіки та беруть собі в дружини. Ви зможете! У Вас все вийде!

І ще, перепрошую, невеличке доповнення. Загалом, у стосунках потрібно виявляти неабияку тактовність! Тому, що кохання робить людей надзвичайно ранимими. На скільки я зрозуміла, Анечка, Ваш коханий знає про всіх Ваших "минулих" хлопців? І те, що він не говорить напряму, що згадки про них його дуже ображають, ще не означає, що це дійсно так! У такий спосіб він може просто "повертати" Вам той біль, який Ви завдаєте або вже завдали йому їх існуванням у Вашому, нехай і минулому, але житті! Чоловіки - великі власники! Їм надзвичайно потрібна впевненість, що жінка вірна йому і ніколи не зрадить не тільки фізично, а навіть подумки! Бо саме жіноча вірність та гідність ( не плутати із хворобливою залежністю) закладає підвалини щасливої сімейної родини! І змушує чоловіка ставати відповідальним та серйозним! Удачі Вам у побудові щасливих сімейних стосунків

Доброго дня! Коли повинна народитися дитина, Всесвіт нас завжди перевіряє, чи дійсно ми гідні народження цього малюка! Це так звані провокації, які у Вашому випадку, транслюються через Вашого партнера. Чи дійсно Ви самі твердо вирішили дати можливість зародитися новому життю? Ваша невпевненість, страхи, вагання передаються і Вашему коханому. Адже жінка психологічно сильніша за чоловіка у 6 разів. Якщо я правильно зрозуміла, Вам вже більше 30 років і це може бути Ваша перша дитина... Якщо є можливість, поїдьте кудись, змініть обстановку, щоб мати можливість трохи відсторонитися від своєї проблеми... Так Ви зможете швидше заспокоїтися і зрозуміти, чого насправді хочете Ви? Якщо немає такої можливості: більше гуляйте на природі, спілкуйтеся з сімейними подружками, у яких гарні сім'ї і вже є діти! Бо тільки вони зможуть Вас по-справжньому підтримати і дати гарні поради! Знаєте, якщо Ви заспокоїтеся та приймете тверде рішення народити Вашого первенця, швидше за все, і Вашому партнеру передасться Ваш спокій і у нього потроху почне "включатися" почуття відповідальності! Та, якщо партнер не захоче з Вами одружуватися, він все одно піде, народите Ви дитину чи ні! А от відмовишись народжувати первенця, Ви можете назавжди залишитися без власних дітей! Тому що Всесвіт прийме сигнал, що Ви дітей мати не хочете! Раніше гворили "Бог дає дитинку, дає і на дитинку" і цей закон дійсно діє! То чи варто знущатися над собою та своїм малюком сумнівами?

Доброго дня Анечка! Спираючись на те, що Ви написали, на поверхні я бачу декілька аспектів ситуації, що склалася.. Все, що відбувається з нами, особливо в стосунках з близькими людьми, відзеркалює насамперед нас самих. Спробуйте задатися питаннями: а як Ви ставитеся до себе? Як сприймаєте себе, свої сильні сторони та недоліки?... Можливо глибоко всередині є невдоволення собою, критика, невпевненість... По-друге, оточуючий світ реагує не стільки на наші зовнішні дії, скільки на наші внутрішні установки. Ревнивість, це фактично та ж сама агресія і з'являється вона тоді, коли ми починаємо внутрішньо "прикіпати" до близької людини, починаємо вважати її своєю власністю. Кохання та пристрасть - дві дуже великі різниці. Спробуйте не "тікати" від свого почуття, дозвольте собі "зазирнути" в нього, на мить уявіть, що Ваша близька людина не з Вами... Чи будете Ви його і після цього так само любити? Тому, що пристрасть породжує ненависть та агресію, а справжнє кохання живе навіть, якщо людини поруч немає... І загалом, людська природа дуже егоїстична! Ми хочемо змінити близьких людей, бо так легше... Хоча потрібно починати із власних змін... І хоча це важкий та болісний процес, тільки він приносить реальні зміни! Удачі Вам в роботі над собою! Перші кроки Ви вже зробили!

Доброго дня! Знаєте як говорять: всі щасливі родини щасливі однаково, а всі нещасні - по-різному нещасні. За довгі роки психологічної практики, побачила, що більша кількість невдач у стосунках не від якихось там особистісних проблем, а від елементарного незнання правил побудови стосунків. Якщо дівчина або жінка дає згоду жити з чоловіком без вступу в шлюб, потрібно усвідомлювати, що серьозними такі стосунки є лише для жінки. Чоловік починає відповідально ставитися лише тоді, коли бере на себе відповідальність. А отже, ставить отой банальний (на думку багатьох) штамп у паспорті! Життя під одним дахом ще не є для нього приводом для серьозності. На козаку нема знаку, так раніше говорили, і були не так вже і неправі. Перші місяці ейфорії пройшли і почалися сімейні будні. Якщо до заміжжя не були побудовані більш глибокі стосунки ніж сексуальні, таке життя дуже швидко стає нестерпним. Тому що природа сексу має швидкоплинний характер: від сильних почуттів до зникнення потреби в них взагалі. На відміну від дружби. І ще... Мені здається Вам варто задатися питанням, а для чого Вам потрібні були ці стосунки? Адже жінка "виходить за між" за "мужа" за чоловіка... Є закон життя, чим більше жінка працює, тим менше працює чоловік... Закон гармоніїї... Закон взаємонаповнювальних посудин. Можливо варто переосмислити, у чому Ви бачите сенс життя свого як жінка? Адже у жінки трохи інші задачі, і інші обов'язки... У всякому випадку, працювати до чорноти в очах, це аж ніяк не жіноча справа... Почніть більше спілкуватися з подругами, ідіть в гості, знайдіть цікаву справу для себе (хоббі), не кидайте хлопця, але просто відстороніться від нього. У делікатній формі, без наїздів та образ, дайте йому зрозуміти, що Вас такі стосунки не влаштовують. В решті решт, турбуйтеся про нього як жінка, але перестаньте бути "швидкою допомогою" у тому числі в сексі. Адже Вас ніхто не має права примусити обслуговувати чоловіка, який Вас не поважає. Почніть себе поважати! Але робіть це без демаршів! Жіноча сила у її слабкості та гідності. По-доброму, але твердо сказане слово "НІ!" варте безкінечних нудних настанов, претензій та образ... Ставте йому умови, не бійтеся цього. Але умови повинні бути такі, щоб Ви самі їх витримали... В решті-решт, якщо він Вас кохає, він почне задумуватися... Ми самі, зачасти, розбещуємо своїх близьких, а потім самі на них і ображаємося....

Доброго дня Дмитрію! Якщо Вас турбує якийсь страх, у Вашому випадку - це страх смерті, перше чого не варто робити, це "тікати" від нього. Чим більше Ви намагаєтеся позбутися його, тим сильнішим це почуття може стати. Так влаштована наша психіка, що привертає увагу саме до того, що нам потрібно прожити і прийняти на рівні підсвідомості. У цьому світі ніхто не залишається і це - аксіома. Ми всі народжуємося і помираємо. Інша справа, з яким світоглядом людина живе... Якщо наша свідомість обмежена лише матеріальним сприйняттям світу, ми почнемо сприймати себе лише як тіло! А тіло має дуже обмежений строк життя. Звідси можуть виникнути і страхи: боїмося не ми, а наше тіло! Але якщо людина усвідомлює себе набагато ширше: як душа, як дух, тоді обмежень для розвитку не існує... Можливо Ваш страх саме для цього турбує Вас? Щоб змусити задуматися над сенсом свого життя? Щоб нарешті розібратися у собі? Хто ми? Звідки ми прийшли? І куди ми ідемо?