Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

На мою думку, Вас вчили абсолютно правильно "Меня всегда учили что это важно, чтобы девушка первой не навязывалась, он должен проявлять инициативу, а только подхватывать..."
Але справа в тому, що Ваша проблема, як на мене, глибше лише за лінію поведінки з хлопцями. І стосується воно, знову ж таки, підсвідомих установок. Саме в таких випадках ніякі правильні зовні дії не дадуть очікуваного результату.
Знаєте, як це діє? Ну от наприклад, клоун виступає в цирку. У нього смішно розмальоване обличчя. Але дитина, до якої він наблизився, перелякалася і почала гірко плакати. Чому? Відбувся певний диссонанс, який буде лякати дитк, яка дуже відчуває певний настрій: обличчя сміється, а сам клоун внутрішньо плаче... Бо саме в цей день сталося щось
таке, що зіпсувало йому настрій, або наприклад, у нього депресивний стан, злість, роздратування, образа... Приблизно так діє і в стосунках.

Відредаговано автором 30-12-2024 16:25:20

Як на мене, щоб не перебувати в ілюзіях, все ж краще зустрітися "в живу".
Але, як на мене, ' ще одне питання, яке б я Вам радила почати вирішувати. І стосується питання тенденції до "залипання" на коханих жінках. А як у Вас складалися попередні стосунки?

Дякую за щирість!
Справа в тому, що у цьому світі діють закони, які виходять за межі лише фізичного сприйняття одне одного. І існує саме той рівень, рівень підсвідомий, який і впливає на створення стосунків. Це щодо того, чи можна щось відчути лише в переписці.
А щодо стосунків батьків, може бути саме той варіант, про який я написала. Коли гарні стосунки батьків стають певною ідеалізацією для їх дітей.
До цього, якщо мама "ведуча" в парі, Ви так само, несвідомо, можете перейняти таку модель поведінки. Яка буде, знову ж таки, автоматично транслюватися на стосунки з чоловіками. І якщо в парі "мама-тато" посідання мамою головуючої ролі знайшло певний баланс з батьком. То в Вашому випадку, через ідеалізацію самих стосунків, перекіс міг багато разово збільшитися. А чоловіки миттєво відчувають жінок, які домінують і одразу відходять. Бо бути в ролі "м'якого та податкового" просто не хочуть. В любому випадку, щоб Вам не написали на сайті психологи, індивідуальна консультація необхідна. Бо це єдиний спосіб визначитися вже точно з причинами, щоб вже після цього почати повне "перезавантаження" установок.

Доброго ранку Alla!
Насправді, співчуваю Вам, бо дуже болюча ситуація. Адже зрада близьких людей - це втрата тої основи, на якій будувалося Ваше життя.
Але образи та претензії до них не принесуть Вам нічого, окрім ще сильнішої болі. Тому, як на мене, потрібно не лише шукати причини того, що сталося, але і намагатися все змінити.
І почати, на мою думку, потрібно саме з пошуку можливих причин, що спонукало чоловіка і дочку так з Вами вчинити.
Війна страшна не лише обстрілами, але і тим, що всі близькі люди проходять через випробовування на глибину та міцність стосунків.
Насторожує те, що Вас зрадили одразу, і чоловік, і дочка. І про що це може свідчити? Припускаю, що стосунки з ними могли базуватися лише на побутовому рівні і не було довірливості, тепла, порозуміння....
Тому потрібні відповіді на деякі питання. Які стосунки у Вас до того, що сталося, були з дочкою? З чоловіком?

Доброго ранку!
Насправді, знайомства на сайті знайомств - це завжди "купування кота в мішку" і поки Ви не почнете реальне спілкування, щось конкретне говорити про жінку неможливо.
Тому у випадку лише Ваших спостережень, психолог може зробити лише деякі припущення.
Перше: "незаміжня" і "розлучена" може нею сприйматися як одне в те ж. Тому не варто до цього ставитися так прискіпливо. Щодо різного віку - це також зрозуміло, жінкам властиве свій вік приховувати. Бо хочеться якомога довше бути привабливою для чоловіків.
А от те, що вона реагує лише на фото красунчиків, як на мене, може свідчити вже про певні риси її характеру. Як от: зависокі вимоги до чоловіків і перебільшення свого значення.
Що робити? Насправді, краще знайомитися "вживу". Почніть практикувати знайомства деінде: на вулиці, в магазині, транспорті... Адже, гарних жінок також типажу, який Вам подобається, багато. Окрім того, те, що Вам сподобалося її фото, ще зовсім не означає, що вона в реальності відповідає Вашому ідеалу жінки, з якою б Ви хотіли мати серйозні стосунки. Швидше за все, Ви їй такі риси просто приписуєте.

Доброго ранку Іро!
Насправді, Ви самі озвучили свою глибинну проблему: "Коли на мене накинулись батьки, я знову відчула почуття провини незрозуміло на що, на мене поклали давно…. Чому я маю це терпіти?) В мене стався відкат, я почала трохи сумніватись в своєму рішенні, виникло почуття провини і що я хороша дівчинка обідила людей..."
Тобто, ситуація з племінником - це лише "верхівка айсбергу". І племінник не спілкується з Вами не тому, що такий поганий, чи погана Ви, а тому що несвідомо реагує на Вашу надзвичайно сильну залежність від близьких стосунків, яка заклалася, швидше ша все, ще з дитинства в спілкуванні з батьками. Адже, нам тільки здається, що ми реагуємо на слова чи дії, тоді, як насправді, насамперед, реагуємо на внутрішній стан людини. Тим паче, що племінник не дуже хоче спілкуватися і зі своєю мамою. А це може бути лише наслідком неправильного виховання. Тобто, є спільна для сім'ї модель неправильної поведінки, яка передалася і Вам, і Вашій сестрі з дитинства від батьків. Я правильно зрозуміла, у Вас не п'є своєї сім'ї, Ви не заміжня? У любому випадку, я б порадила Вам записатися на індивідуальне консультування і почати працювати з питання залежності від стосунків. Адже, те, що Ви намагаєтеся відстоювати власні кордони - прекрасно, але... Судячи з почуття провини, внутрішня установка бути "гарною дівчинкою" нікуди не ділася. У Вас батьки дуже авторитарні?

Доброго ранку Віка!
Для того, щоб спробувати допомогти Вам, потрібно набагато більше інформації про Вас та Вашу сім'ю. Адже, нічого не буває просто так. От Ви пишете "месяц общалась с одним парнем, мне он казался идеалом: как внешне, так и внутренне, очень тянуло к нему,..."
Можна припустити, що у Вас є внутрішня схильність ідеалізувати стосунки. Тобто, робити стосунки центром свого Всесвіту.
Далі Ви пишете "В 16 лет первый раз когда вот так парень поступил, мы общались, а потом он резко охладел
С того момента подобные ситуации меня преследуют..." Перша ситуація була надзвичайно болісною для Вас, швидше за все, Ви отримали глибоку психо-емоційну травму. А в таких випадках, до тих пір поки сама травма не буде пропрацьована, і не трансформована у конструктив причина самої травми, за законами життя, ситуація буде повторюватися. Для чого? Щоб ми змогли розібратися в тих внутрішніх глибинних установках та поведінкових моделях, які заклалися ще в дитинстві від батьків.
"Я снова сейчас в истерике, мне обидно и больно, я привязалась к нему, появилась апатия, хочется забыть его, но я не могу...". Знову ж таки, попередньо, на мій погляд, Ви надзвичайно "залипаєте" на стосунках, дуже прив'язлива. Це може бути певною внутрішньою програмою, яку чоловіки просто несвідомо "зчитують" і... У них включається механізм самозбереження. Бо ця програма дуже руйнівна для них. І вона може бути на стільки сильною, що навіть Ваші зовнішні правильні дії та поведінка не допомагають. Уявіть, що хтось міцно вчепився в Вашу руку і все сильніше її тягне до себе, не відпускаючи... Яка перша реакція? Відірватися і стрімголов тікати...
Те, що Ви багато перечитали на дану тему статей, передивилися відео - прекрасно! Бо свідчить про те, що Ви людина розумна і намагаєтеся змінюватися, а це вже дає великий шанс реально змінити і своє життя. Єдине, такі "програми" одним лише розумінням проблеми, на превеликий жаль, не змінюються. Потрібне серйозне повне внутрішнє перезавантаження. А це рівень підсвідомості, де і закладені деструктивні програми і самотужки провести таку роботу практично нереально. Хіба що Ви вже давно практикуєте на рівні підсвідомості.
Отже, перше питання. Які стосунки між Вашими батьками? У випадку формування програми ідеалізації стосунків, сильної прив'язливості, можуть бути два варіанти. Або батьки не живуть разом і у Вас є проблема з "недолюбленістю". Яку Ви несвідомо намагаєтеся компенсувати за рахунок хлопців, з якими зустрічаєтеся. Або ж, навпаки, між батьками існує міцна прив'язаність. І таким чином, їх стосунки були зведені для Вас до ідеалу. Тобто, на рівні підсвідомості відбувся перекос основних сенсів життя. А все, що в матеріальному світі ми ідеалізуємо, має бути зруйноване тим швидше, чим сильніше є в нас така програма.
То які стосунки між батьками? І як вони ставилися в дитинстві до Вас?

Доброго дня Мила.
Ви пишете "он мне ставит выбор, либо я делаю ему , либо туда,..". Але ж Ви вже зробили, насправді, свій вибір, бо і далі продовжуєте робити десерти для інших кофеєнь. І після того,як Ви зробили цей вибір, принаймні, зовні, щось відбулося інше у ваших стосунках? Судячи з того, що Ви пишете - нічого не відбулося. Отже, він сам навряд чи усвідомлює свою таку поведінку..
А про що це може говорити?
Як на мене, лише про те, що він реагує підсвідомо не на сам факт постачання десертів іншим, а на Ваш внутрішній стан. Тобто, іде зовнішня реакція на те, що відбувається з Вами, а десерти - це лише привід для того, щоб висловити своє обурення...
Насправді, потрібно розбиратися індивідуально і більш предметно. Тому я можу лише припустити дійсну причину ваших суперечок. Чоловіки, оскільки вони чоловіки, повинні відчувати, що жінка їм не суперечить, не "воює" з ними. Тільки тоді вони заспокоюється. Я Вам раджу за вписатися на індивідуальну консультацію до сімейного психолога. Тим паче, що це можна зробити зараз онлайн. Бо толку від переписування на сайті небагато.

Відредаговано автором 27-12-2024 12:42:24

Доброго дня!
Якщо хочете нормально розвиватися, хочете бути повністю реалізованим як психологічно, фізично, матеріально, так і соціально, менше дивіться такі відео, а займіться своїм розвитком, принаймні, фізичним. Бо чоловіки розкриваються саме через заняття спортом: стають сильними, здоровими,відповідальними та успішними. Почніть думати, чим би в житті хотіли займатися, ким стати, в який бік рухатися. Якщо знайдете собі цікаву справу, повірте, все інше стане на свої місця. Тоді як от такі, м'яко кажучи, захоплення, лише ослаблять Вас, зроблять сексуально залежним, безвідповідальним і понівечать Вам життя.

Насправді, Ви самі себе поставили в залежне становище, що сумно, але не катастрофічно. І як це не дивно, але саме своїм внутрішнім станом проектуєте його слова про розставання
"До конфликта я чувствую тревогу ,а вовремя злость и агрессию но стараюсь держаться...". Те, що Ви зовні намагаєтеся триматися - дуже добре, але... Чоловіки, як і всі ми, реагують на внутрішній стан жінки, при чому, несвідомо. Тобто, до тих пір, поки Ви внутрішньо не змінитеся кардинально і не навчитеся бути самодостатньою, а отже, щасливою сама по собі, так і будете перебувати в "підвішеному " стані все сильніше, психо-емоційно виснажуючись. Насправді, стосунки між чоловіком та жінкою залежать від жінки. Бо жінка у шість разів психо-емоційно сильніша. Змінитеся Ви, зміниться і ставлення до Вас. Окрім того, Вам не вистачає знань про природу жінки, чоловіка та їх стосунків. Коли жінка намагається проектувати своє сприйняття світу на чоловіка - виходить абсурд. Бо вони, чоловіки, зовсім інші.
І ще. Ви пишете: "Меня очень пугает что он постоянно говорит за расставание когда не может контролировать себя..." Про що це говорить? Що він психо-емоційно і так не дуже сильний. А коли Ви ще перебуває от в такому стані, він елементарно не витримує Вашого психо-емоційного тиску на нього у вигляді от тих самих емоцій, які Ви намагаєтеся "придавити", і про які Ви навіть не здогадуєтеся. А він
цей тиск дуже відчуває і єдине, як може себе захистити від руйнації - це погрозами про розставання. Ви знаєте, що жінка може своїм станом завдати величезного болю чоловіку? Не словами, чи навіть діями, а саме своїм психо-емоційним станом? От ті самі страхи, образи, претензії, роздратування... Хочете зберегти стосунки? Ідіть в терапію сама і вчіться бути самодостатньою, а отже щасливою незалежно ні від яких обставин. Тоді Ви від себе чоловіка не відірвете, а не те, що розставання.
Для чого люди створюють стосунки, щоб сваритися? Ні, для того, щоб отримувати щастя один від одного. А коли щастя закінчується, бо це енергія, яку потрібно вміти поповнювати, починають ображатися та сваритися. Бо не розуміють як загалом все влаштоване у цьому світі. Тому так багато нещасливих людей. Навчитеся сама бути щасливою, і він уже нікуди від Вас не дінеться.
А страхами Ви лише притягуєте найгірший сценарій свого життя.

Відредаговано автором 27-12-2024 10:23:31

Ви пишете "Ми почали сваритися, тому що мені не вистачало уваги, він почав ходити на свої ігри кожен день, а мені хотілося іноді вийти кудись з ним разом, зʼїздити в магазин, я не знала як йому це пояснити і починала ображатися..."
Коли жінці не вистачає уваги? Тоді, коли вона живе в постійному очікуванні щастя від чоловіка. А коли живе в постійному очікуванні щастя? Тоді, коли дуже внутрішньо прив'язлива і внутрішньо ненаповнена, не розуміє сенсу життя, не має цікавих справ, не розуміє, чим можна себе зайняти ще, окрім того, щоб чекати розваг від чоловіка... Така проблема зараз не лише Ваша, на превеликий жаль. Люди сходяться в очікуванні вічного щастя одне від одного і виходить те, що вийшло у вас. Коли чоловік сам прагне бути з жінкою? Тоді, коли вона цікава, а отже, наповнена та щаслива сама по собі. Я вже Вам написала, що Вам потрібно навчитися бути самодостатньою і вийти зі стану психо-емоційного залежності, в якій Ви зараз, на мою думку перебуваєте. Насправді, той стан, який Вам не подобається в хлопцеві, це і Ваш стан внутрішньої.порожгечі. Просто проявляється він по різному.
Що робити? Я вже Вам написала, що переписування на сайті не принесе необхідних для вас змін. Бо потрібна робота з Вашою прив'язливістю, психо-емоційним виснаженням та вмінням бути самодостатньою, а отже, щасливою. Я Вам раджу, як мінімум, записатися на індивідуальну консультацію. Принаймні, щоб отримати знання про те, як правильно будувати стосунки. Бо їх у Вас, на превеликий жаль, немає.

Насправді, цей чоловік Вами безсовісно користується, задовольняючи лише свої фізичні потреби.
А що означає " запрошує до нас додому"? Це Ваша квартира? Тоді чому він Вас звідти вигнав?
Ви пишете "Вибачатися я почала, коли хлопець озвучив причину, через яку він охолов. Цією причиною він назвав «мої образи та сварки». А через що Ви ображалися і конфліктували? Невже через те, що він був ідеальний? Він Вам робив пропозицію одружитися і якщо ні, тоді для чого Ви згодилися з чоловіком просто так жити? Адже, жінка вже вважає себе дружиною. Тоді як чоловік живучи просто так ж жінкою, насолоджується нею та нею користується і дуже швидко вона йому набридає.
Якщо у Вас реально "... є бажання виправити цю ситуацію", я Вам раджу не переписуватися а почати працювати з психологом індивідуально. Тим паче, що це можна зараз зробити онлайн. Ніякі поради Вам сто процентів не допоможуть. Бо проблема у глибинних внутрішніх установках, які заклалися, судячи з усього, з дитинства. І які потрібно кардинально міняти, "переписувати" з психологом. Які стосунки між Вашими батьками? І як вони ставилися до Вас в дитинстві? Судячи з того, як Ви вимолюєте любов хлопця, то, швидше за все, особливого тепла та любові не бачили змалечку...

Доброго вечора Nanana!
Насправді, намагання зберегти стосунки - це абсолютно нормальне бажання. Адже, Ви прожили два роки разом, по факту, мали шлюбні стосунки. А такі відносини лише одним бажанням "розійтися" не розриваються.
Інша справа, що, як на мене, Ви абсолютно не знаєте як правильно себе поводити. Тому робите помилку за помилкою.
От Ви пишете "Ми виходимо гуляти, він підходить мене обнімати, торкається мене, пропонує залишатися з ним на 2/3 дні пожити..." Скажіть, а Вас не образило, що він по факту Вас викинув з квартири як річ, яка набридла?
І якщо я правильно зрозуміла, як нічого не сталося, дозволяєте себе обіймати, торкатися, залишаєтеся з ним на декілька днів...
Те, що він себе занехаяв, то його особиста справа. І слава Богу, що почав займатися бадмінтоном - рух знімає напругу, стрес і розвиває чоловіків. Пройде трохи часу і він може повністю відновитися. А от як Ви ставитеся до себе? Чи поважаєте себе? Адже, чоловік ставиться до жінки лише так, як жінка ставиться до себе.
От Ви пишете "Перед цим ми довгий час сварилися і хоча я вже незліченну кількість разів вибачилась..." А чому вибачатися незліченну кількість разів лише Ви? Ви що, його постійно ображали, били, знущалися? Він ніколи нічого не робив неправильного? Був ідеальним?
Далі " він стверджує «що не знає, чи хоче він жити разом, бо ми почнемо сваритися знову», «що він мене із за цього не любить, але хоче спілкуватися, що він точно не знає чи хоче бути разом і чи захоче бути». Через що Вас не любить? Через надмірну "липучість", "нав'язливість"? Якщо так, то до тих пір поки Ви кардинально не змінитеся, не станете самодостатньою ( не плутати з самостійністю), а отже щасливою незалежно від чоловіка, очікувати відновлення стосунків, як на мене, не варто. Вас не ображає бути постійно в приниженому стані і вимолювати його прихильність? От скажіть, якщо б Ваш хлопець почав за Вами бігати, заглядати Вам в очі, принижено просити, щоб Ви з ним жили разом і його не кидали, Ви б хотіли жити з таким чоловіком?

В парі "танго танцюють завжди двоє".
І якщо “я считаю что мои ожидание реалистичны :я прошу просто отказаться от грубости в мой адрес и чаще идти на диалог с целью решить проблему ,а не сделать хуже ,возможно тут есть неумение слушать..."
Просити, певне, Ви маєте повне право, але... Зачасти те, що жінки вважають грубістю, для чоловіків - лише звична манера висловлювати свої думки. Ніжність, м'якість, лагідність - це суто жіноча особливість. Окрім того, ми всі реагуємо не стільки на те, що нам говорять або роблять зовні, а на внутрішній стан іншої людини. Спробуйте згадати, що Ви відчуваєте перед і під час конфлікту? Невже, любов та ніжність? Швидше за все: образу, роздратування, гнів, претензії.. І навіть, якщо намагаєтеся говорити спокійно, чоловік реагує саме на внутрішні почуття. Насправді, жодні прохання не будуть мати сенсу до тих пір, поки:
1. За кожним Вашим словом не буде іти конкретна дія.
2. Щоб чоловік навчився говорити ніжніше, найперше, самій жінці потрібно "зняти" всі внутрішні претензії та образи до чоловіка і самій стати більш впевненішою та спокійнішою. А отже, замість образ, транслювати ніжність вкупі з вмінням тримати певну дистанцію, якщо чоловік нагліє.
Це мистецтво, про яке необхідно не лише знати, а серйозно над цим працювати.

Це прекрасно, що Ви відслідкували початок такого ставлення до себе. І думаю, що Ви праві. Бо як тільки чоловік відчуває, що дівчина боїться його втратити, починає одразу нагліти... Тим паче, якщо просто живуть разом... Я правильно зрозуміла, Ви живете разом? Це чоловіка одразу розслабляє і жінка потроху стає просто нецікавою йому. Але ж і страх його втратити не з'явився сам по собі... Знаєте, можливо, скажу дивну річ, але... Окрім того, що я вже припустила (бо говорити достеменно лише по переписці неможливо), є ще фактор ідеалізації стосунків чоловіка та жінки. Це якщо припустити, що стосунки у батьків ідеальні (Хоча є ще один варіант - дітям властиве бачити лише гарне і сприймати лише те, що є зовні, не помічаючи, на чому, насправді, будуються стосунки дорослих) Це інша крайність, яка так само може викликати страх втратити чоловіка. Окрім того, ще потрібно серйозно розібратися з тим, як будувалися ваші стосунки з батьками в дитинстві.
Якщо, наприклад, батьки більше займалися своїм життям і не виявляли достатнього тепла та уваги до дитини, ця дитина в дорослому віці може намагатися несвідомо компенсувати нестачу довірливих стосунків вже з чоловіком, надміру прив'язуючись до нього... І знову ж таки - це з області дитячих підсвідомих установок. В любому випадку - єдиний шлях до вирівнювання ситуації - це самодостатність та почуття власної гідності (не плутати з гординею та гордістю). Адже, з приниженої позиції страху, виховувати чоловіка неможливо. Бо є варіант або терпіти все і самознищуватися, або може "накрити" образа, гнів, претензії... Що призведе лише до серйозних конфліктів та повної руйнації стосунків.
А це все - робота на рівні підсвідомості. Просто порадами поведінкові моделі не змінюються. Інакше, б Ви вже давно самостійно все виправили.

Відредаговано автором 26-12-2024 12:45:30