Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Ну от бачите, Ви самі змогли дуже чітко проаналізувати як психологічну аьмосферу в компанії, так і моральний бік їх діяльності. Власне нічого дивного, що з цій "матриці" Вас викинули.
Інша справа - це почуття образи та несправедливості. Як на мене, Вам загалом, притаманне гостре відчуття несправедливості. Це з одного боку прекрасно, але з іншого, може говорити про те, що не вистачає знань, як працюють всі взаємомеханізми в цьому житті. Тому я б порадила задатися питанням, а чому Ви потрапили саме до цієї компанії? Адже, випадковостей не буває у цьому світі.
І кожна ситуація нам для чогось потрібна. Як Ви, загалом, завжди реагуєте на несправедливість? На скільки вмієте пробачати? І чи це є дійсно прощення, чи лише в певній мірі "забування", заштовхування на рівень підсвідомості?
До речі, дуже показово, що якось так "випадково", відповідаючи мені в останній раз, забули дати відповіді на мої дуже конкретні питання...
Інколи, коли нам болить, ми несвідомо намагаємося уникати навіть торкатися болючої теми... Але ж...там де болить, туди і потрібно іти, розбираючись із психологом...

Відредаговано автором 29-11-2024 10:00:51

Як на мене, найбільша проблема в тому, що за останні декілька сотень років у великої кількості людей змішалися поняття "віра" та "релігійність". У той час, як віра базується на знаннях, релігійність базується на ритуалах, обрядах, забобонності та ворожбі.
Можливо здивую Вас, але атеїзм, за словами однієї відомої людини - це якраз такий собі перехідний етап між цима двома станами, коли людина вже в силу свого розвитку не сприймає релігійного обмеження та примітивізму, але при цьому ще не має необхідної інформації, щоб свої внутрішні відчуття зрозуміти повністю і завдяки цьому налагодити, найперше, контакт зі своїм Вищим "Я".
Що сталося з Вашим чоловіком? Як на мене, те, що трапляється, нерідко, з людьми, які в якийсь момент вже відчувають, що жити лише побутом не можуть, але... Продовжують сприймати духовний світ з позиції своєї людської, достатньо споживацької та малообізнаної, природи, де Творець відіграє роль такого собі дідуся, що виконує бажання та забаганки мирян, а ворожки, гадалки, та і загалом, просто звичайні люди, можуть робити що заманеться, спричиняючи оточуючим массу клопоту, вирішуючи долі оточуючих заговорами, прокльонами, і навіть поганими думками... Можна мати декілька вищих освіт, при цьому залишаючись повним невігласом у сенсі розуміння тих законів,які керують, насправді, нашим життям. Знаєте, скажу так, що людина, яка вважає себе атеїстом на 99.9 % інколи набагато ближча до Абсолюту, аніж той, хто вважає себе на 99,9%, типу, віруючим. Але фанатики та невігласи від релігії можуть так набити оскомину своїми діями, що одне слово "віра" може викликати у тих хто з ними живе поруч судоми...
Власне, дуже цікавий факт, що в своєму атеїзмі Ви все ж впевнені лише на 99,9%...

Відредаговано автором 28-11-2024 21:43:01

Я вже написала Вам, що це Ваш вибір, яке життя Ви хочете жити.
Можете займатися і самообманом і одуренням жінок, тоді подарунки - це частина того театру, в який Ви граєте і який ніколи не замінить Вам справжнього життя та досвіду. Єдине, пам'ятайте, що за віртуальними обличчями стоять справжні жінки. Яких Ваші подарунки можуть ввести в оману і вони почнуть сподіватися на щось більше, аніж розмови в інтернеті. А це вже обман, який може відбитися в майбутньому і на Вас.
А можете почати працювати над розкриттям своїх, як особистісних, так і чоловічих рис, в врешті решт, стати реалізованим, сильним чоловіком з адекватною самооцінкою. Тоді у Вас з'являться і бажання, і сили мати нормальні, а не віртуальні стосунки, зі справжніми жінками. Щоб вже не соромлячись та не боячись, що побачать, який Ви є насправді, дарувати коханим подарунки. І бачити не лише їх сяючі очі, але і відчувати дотик їх обіймів.

Відредаговано автором 28-11-2024 16:21:03

Доброго дня Юлфя!
У оточуючих людей може бути безліч причин, щоб вважати основним в житті роботу. І намагатися розібрати всі причини - марна справа. Тому,як на мене, краще поговорити про Вас,чи не так?
"Чому мені так подобається сидіти вдома і нічого не робити?"
Я правильно Вас зрозуміла, Вам не подобається та робота, на яку Ви ходите? Якщо так, то не бажати працювати, цілком закономірно. Тоді як працювати відповідно своєму призначенню, приносить задоволення. До того ж, природа жінки - реалізовуватися в сім'ї, а не в роботі. І лінь - це абсолютно природня особливість жінки, яку вона переборює достатньо легко, турбуючись про чоловіка, дітей, рідних людей...
Інша справа, якщо жінка і вдома нічого не хоче робити. Тоді такого роду лінь може мати дещо іншу природу, наприклад, як наслідок психо-емоційного вигорання, втоми, депресії тощо.
Вам є про кого турбуватися вдома?

Доброго дня Nazar!
Я правильно Вас зрозуміла, Ви спілкуєтеся з жінками лише онлайн і не ходите на побачення?
Якщо все так, тому дуже добре, що у Вас з'являються питання щодо такого роду захоплень та розваг. Адже, живе спілкування потребує серйозної внутрішньої роботи, розвитку відповідальності, серйозності, потребує внутрішньої чоловічої сили... Тоді, як онлайн зустрічі лише розслабляють і роблять людину безвідповідальною та емоційно розбещеною: перестав отримувати насолоду від спілкування, знайшов собі іншу...
"Чому з кожним роком з'являється інша яка ще більше зацікавлює?" Щоб дати відповідь на це питання, потрібно чітко розуміти, які саме емоції та почуття задіяні у Вас під час онлайн спілкування? Адже, у всіх чоловіків під час знайомства з жінкою спершу завжди включається сексуальна тяга до неї. Але потім, коли реальні, а не віртуальні стосунки стають глибшими, зв'язується дружба, чоловік поступово переключається з сексуальних потреб на бажання турбуватися про жінку, допомагати їй, співчувати і т.д. Чого не скажеш про онлайн зустрічі, які так і залишаються на рівні сексуальних фантазій та бажань... А заважаючи, що сексуальна енергія має спадаючу природу, з часом інтерес затухає і Ви шукаєте наступний об'єкт для отримання задоволень.
"До чого може призвести таке надмірне захоплення, спілкування і все інше?"
На превеликий жаль, ні до чого гарного.
Спілкуючись в реальному житті чоловік змушений не лише отримувати задоволення, а ще й вчитися терпінню, витривалості, мужності, відповідальності, серйозності... Адже, почавши зустрічатися з реальною жінкою, не так вже легко та просто кинути її, як тільки почуття ейфорії та задоволення почнуть згасати. І саме завдяки цим аскезам - молодий хлопець починає розвиватися, як чоловік та людина і ставати сильнішим!
Власне, це Ваш вибір, яким Ви хочете стати в житті. У всякому випадку, судячи з того, що Ви зараз шукаєте лише легких стосунків, чоловічі якості, швидше за все, залишаються не розвинутими.
Що робити? Я б Вам порадила почати працювати індивідуально з сімейним психологом. Бо те, що зараз здається легкою грою за декілька років може стати великою проблемою... Якщо вже не стало...
І ще... Якщо подобається спілкуватися зі старшими жінками, це може свідчити про достатньо низький рівень самооцінки, який піднімається штучно завдяки старшим жінкам.
Тому у мене конкретне питання. Які стосунки між Вашими батьками? Вас виховувала мама, можливо, бабуся?

Відредаговано автором 28-11-2024 14:44:05

Отже, насправді, Ваше звільнення не є чимось винятковим у цій фірмі. Тому намагатися зрозуміти, чому саме так з Вами вчинили, як на мене немає сенсу. Тим паче, ображатися. Ця пані менеджерка, насправді, дуже залежна людина. А ті, хто їй радять, на мою думку, можуть елементарно боятися конкуренції, щоб не втратити свою роботу. Інша справа, що, можливо, Ви людина із загостреним відчуттям справедливості? А отже, дещо дивитеся на оточуючий світ ідеалістично.
Тоді це вже суто особистісна риса. Яка може, насамперед, зашкодити лише Вам. Бо всім тим, хто Вас ображає, байдуже.
Як на мене, квінтесенція заключається в Ваших словах: "Я вообще впервые уволена, а не ухожу сама. И это очень унизительно. Как справиться с обидой и это отпустить?"
Насправді, людину неможливо принизити...хіба, що вона сама так почне ставитися до себе... У цьому житті завжди бути переможцем неможливо. Тому, як це не дивно, але потрібно вміти не лише вигравати, а ще й програвати. Тому я б порадила розібратися, а чому Ви почуваєте себе приниженою, якщо це проблема менеджерки, а не Ваша? Як до Вас ставилися батьки, коли Ви програвали в дитинстві, або отримували погані оцінки? Насправді, не знайшовши "коріння" такого ставлення до себе, дуже важко буде і впоратися з образою і все відпустити.

Всі стосунки створюються для того, щоб люди розвивалися. А якщо люди зупиняються лише на побуті, тоді трапляються от такі онлайн зустрічі з іншими жінками.
Щодо сексу, я пояснила загалом для всіх представників як чоловічої так і жіночої статі. Щоб Ви зрозуміли наскільки небезпечне для сім'ї саме таке, дружнє спілкування з іншою жінкою.
Інші жінки з'являються тоді, коли в сім'ї чогось не вистачає. І до тих пір, поки Ви не розберетеся, чого саме чоловіку не вистачає, очікувати, що все буде як колись не варто.
Я Вам раджу почати працювати індивідуально з сімейним психологом. Певне, якщо хочете зберегти свій шлюб.
Стосунки або змінюються, або руйнуються. Мені жаль, але так, як було, само по собі вже не буде.

Слова "Він лише спілкується, які стосунки... Їх не має. Вони не можливі." стосуються кого? Тієї жінки, чи Вас?
Насправді, стосунки можуть будуватися і в онлайн форматі. Для чоловіка сексуальні відносини на стороні практично не мають значення, на відміну від жінки. Тоді як набагато небезпечніше саме дружнє спілкування.
Як часто ви говорите "по душам"? І Ви так і не відповіли на питання, як часто звертаєтеся за допомогою до чоловіка? І чи цікаві самі собі?
Адже, те, що влаштовувало раніше, може перестати влаштовувати зараз, бо є поняття "накопичення". І ще, Ви так і не відповіли на питання, а чому він по факту відмахнувся від Вас, коли Ви попросили не спілкуватися з тою жінкою? Думаю, що зараз лише проявилося те, що накопичувалося дуже довго і Ви просто не звертали на це уваги. Ваші стосунки суто побутові, нецікаві. Як давно ви разом влаштовували якесь свято? Кудись їздили на природу? Говорили "по душам"?
На мою думку, все набагато серйозніше, аніж Вам здається. Вони ж про щось говорять, правда? Йому ж нею цікавіше, ніж з Вами. Бо там він чоловік- чоловік, а не додаток до сім'ї. В ці стосунки ще піднімають його власну самооцінку, як сильного захисника, ,к того, що може потурбуватися та допомогти...
Не просто ж так він Вам сказав, що їй дуже важко одній, немає кому про неї турбуватися, оберігати...
Складається враження, що він Вас не сприймає як слабку жінку, а швидше, як співмешканця чи напарника. Але ж чоловіку потрібно себе почувати чоловіком з жінкою. Тоді він розцвітає, а не пліснівіє в стосунках.
Ваше питання, як на мене, лежить в сегменті нерозуміння природи чоловіка та жінки і самих стосунків, а також відсутності знань на чому, власне, будуються та тримаються стосунки. Як часто Ви говорите один одному ніжні слова? Як часто чимось ділитеся цікавим з чоловіком? Просите у нього поради та підтримки?

Відредаговано автором 27-11-2024 15:20:15

Дякую за доповнення.
Отже, в даній ситуації Ви повинна стати цікавішою за ту жінку. От він пише, що вона самотня, про неї немає кому подбати... Чи не відчуває він в стосунках з нею себе більш сильним чоловіком, ніж з Вами? Як часто Ви просите чоловіка про допомогу? Хто в Вашій родині приймає рішення? Хто в сім'ї головний? Це перше.
Друге. Жінка цікава чоловіку лише тоді, коли вона сама собі цікава. Коли у неї є багате, насамперед, внутрішнє життя. А Ви собі цікаві?
Третє. Судячи з того, як чоловік Вам відповів на прохання не спілкуватися з тою жінкою, він не дуже боїться втратити стосунки з Вами. Як думаєте, чому? Чи не тому, що Ви сама дуже боїтеся залишитися самотньою? А отже, надміру до чоловіка прив'язані?

Відредаговано автором 27-11-2024 14:35:17

Доброго дня Таню!
Як на мене, я пам'ятаю Ваше попереднє звернення на сайті. Тому, на мою думку, теперішнє питання більш об'ємне і не стосується лише чоловіка, який з'явився в Вашому житті, а це гарний знак, насправді! Отже, життя змінюється і дає Вам певні варіанти розвитку стосунків і подій.
Бо наша поведінка - це лише відображення тих поведінкових моделей, які ми напрацювали в дитинстві. І судячи з того, як Ви намагаєтеся бути максимально зручною всім, окрім самої себе, починати потрібно терапію саме зі стосунків з батьками.
Тому основне - це не питання, де саме проводити онлайн зустрічі (як варіант, після роботи, коли всі підуть вже додому), а чи Ви дійсно вже хочете ВСЕ змінити в своєму житті?
Насправді, бажання змінювати себе та своє життя приходить тоді, коли ми наповнені силами і коли зона звичного комфорту починає на нас "давити".
А судячи з усього, Ви всі свої сили залишаєте на роботі та в стосунках з рідними, яких влаштовує, що Ви живете "при них".

Доброго ранку Ооександро!
ВСІ стосунки мають властивість затухати у сенсі отримання задоволення. Тому у певний період вже потрібно докладати зусилля, щоб разом не було нудно. А для чого чоловіку, який не брав на себе жодних зобов'язань за жінку як дружину, напружуватися? Якщо насправді, таких жінок, які готові просто жити як співмешканці повно?
Єдине, що може змусити чоловіка триматися стосунків і докладати зусилля - це шлюб. Бо,якщо жінка як тільки починає жити з чоловіком, сприймає його одразу як СВОГО чоловіка, для чоловіка спільне проживання абсолютно нічого не означає. І питання не в типі чоловіків. Це, загалом, природа кожного чоловіка.
Тому якщо хочете мати сім'ю,
По-перше, дивіться, як він ставився до попередньої жінки. Так само поставиться і до Вас
По друге, не живіть разом без шлюбу. Який сенс чоловіку одружуватися, якщо він і так все має від жінки, що хотів?

Доброго ранку Катю!
Як на мене, у Вас всі ознаки психо-емоційного виснаження, і як наслідок, депресивного стану. І бажання " вспоминаю прошлое и хочу вернуться туда" спровоковане саме тим, що Вам не вдається зараз жити повноцінними життям, до якого Ви звикли раніше, коли були в ресурсі. А це дуже небезпечно. Бо живучи в минулому, ми відбираємо у себе своє теперішнє та майбутнє
"Вообщем, последние года полтора у меня просто подавленое состояние, хочется плакать, никакой радости"
Тому, як на мене, проблема не в хлопцеві і не в роботі, і не в Ваших рідних чи близьких людях.
У вас елементарно не вистачає сил ані на стосунки, ані на роботу. Чому?
Як на мене, проблема глобальна і стосується, насамперед, сформованого раніше світогляду, як це не дивно. Який у Вас обмежується лише зовнішніми факторами, як от, стосунки чи робота.
Ви пишете, що у Вас немає ніякої радості і відчуття щастя. Тому те, що Вам без цих емоцій дуже погано, цілком зрозуміло. Адже, ми просто не можемо жити без емоцій щастя та радості! Це основа життя кожної людини!
І тому, якщо не розуміємо, як самим наповнюватися, як бути щасливими та радісними незалежно від обставин, несвідомо починаємо ці почуття шукати в людях, які поруч, або в роботі, наприклад. Тобто, це принцип замкнутого простору, в якому катастрофічно не вистачає повітря. І тоді неусвідомлено включаємо в собі енергетичного "вампіра", вимагаючи енергії щастя одне від одного: "...все моё настроение направлено на него , и в такие моменты я его очень обожаю, как итог, у нас у двоих полная гора накопленных обид и переживаний, и если он как он говорит все это "переваривает " и не вспоминает , то я так не могу".
Ви з хлопцем "залипли" одне на одному. І якщо хлопець, як чоловік, певним чином реалізує себе в роботі. Тобто, "скидає" негатив та і не так схильний до "залипання" - адже, чоловік, насамперед, реалізується в соціумі. То для Вас все по іншому. Бо жінки реалізуються, насамперед, в стосунках. Тому робота, апріорі, для любої жінки, яка прагне гармонії, сім'ї, щастя, не може бути основним в житті.
Не кажучи про те, що робота, швидше за все, ще й не відповідає Вашому призначенню. Що додає почуття безвиході...
Що робити?
Іти в індивідуальну роботу з психологом, щоб:
1) Навчитися самостійно наповнюватися, щоб вийти зі стану психо-емоційного виснаження.
2) Навчитися бути самодостатньою ( не плутати з самостійністю, це різні речі). А отже, зкинути з себе вантаж образ та почуття непотрібності.
3) Почати формувати світогляд, який дозволить Вам своє життя сприймати не як замкнутий простір безвиході, а цікаву безкінечну дорогу, що допомагає людині не впадати у відчай, не "зростатися" з близькими людьми, залишаючи простір для Любові, а отже, будувати стосунки, в яких є "повітря". Отже, навчитися бути щасливою незалежно ні від чого.

Відредаговано автором 27-11-2024 13:58:51

Доброго ранку Ksyu!
У таких ситуаціях більшість людей відчула б образу та несправедливість по відношенню до себе. Але це зовнішня сторона того, що сталося. Тоді як є те, що цю ситуацію могло створити, і як на мене, саме це головне, тому потребує більшої уваги, щоб допомогти Вам впоратися з образою.
Колеги дали багато гарних порад, тому спробую зупинитися лише на головному, як на мою думку.
Кожна організація чи компанія має певні вимоги до співробітників, а особливо, якщо Ви живете в іншій країні. Бо до всього додається ще певна різниця в менталітеті та стереотипне бачення іноземців. На превеликий жаль, предвзяте ставлення до емігрантів все ж існує. Тому, як на мене, це ставлення не до Вас як особистості та професіонала, а як до представниці армії емігрантів. Це перше.
Друге. Ви пишете, що на момент, коли Вам оголосили про звільнення, начальниця взяла вже трьох молодих новеньких дівчат. А чи не може бути так, що такі звільнення - це просто певна схема використовування нових співробітників, щоб, наприклад, їм менше платити? Ваша заробітна плата була також як і у "стареньких", чи все ж відрізнялася? Ви перебували на випробувальному терміні, чи на контракті, чи Вас вже взяли на постійну роботу? Чи цікавилися Ви як до Вас ставилися до "новеньких"?

Доброго дня Олександро!
Насправді, Ваша мама не віруюча людина, а релігійно-забобонна. Бо людина, яка дійсно віруюча ніколи і нікому свої релігійні вподобання нав'язувати не стане. Окрім того, мама ще й використовує в стосунках, м'яко кажучи, не дуже гарні методи, які швидше за все, використовувала завжди. Просто, можливо, Ви не звертали уваги на це.
Тому для того, щоб допомогти Вам дійсно знайти результативний метод, потрібно розуміти на скільки глибоко в маму "вирощені" саме такі поведінкові моделі. Як мама поводить себе в інших, не релігійних, ситуаціях? Згадайте, будь ласка, себе та маму в дитинстві, в підлітковому віці...

Доброго ранку Маріє!
Насправді, стосунки людей підпорядковані певним законам, які діють навіть ,якщо ми про них не знаємо. Коли дружина та чоловік обмежують своє життя лише один одним і побутово-матеріальними питаннями, вони, стосунки, починають "задихатися".
Насправді, 6-7 років - це певна межа, коли не потрібно докладати особливих зусиль, щоб зберегти стосунки, а Ви в шлюбі вже аж 16 років! Тобто, те, що чоловік знайшов собі от таку, не дуже приємну, віддушину, насправді, закономірно. Бо якщо Ви хоча б інколи зустрічаєтеся з друзями, Ваш чоловік живе в неймовірно обмеженому просторі. Адже, у кожної людини мають бути ще і свої інтереси окрім спільних сімейних. Інакше, люди починають нудитися, і близька людина, може стати дуже швидко нецікавою. От Ви пишете, що чоловік взагалі нікуди не ходить, навіть, на рибалку, і не має жодного друга. А як так склалося? Він завжди вів такий замкнутий спосіб життя, чи все, ж так на нього вплинув шлюб, що він від усього відмовився?

Відредаговано автором 27-11-2024 12:47:53