Question

26-11-2024

Здрастуйте дорогие эксперты. Ситуация такова-меня попросили с работы. Предыстория: Работаю заграницей, я украинка, но выучила довольно хорошо язык и меня приняли на вполне неплохую как для иностранки работу. Колектив молодой, практически одни девушки, все гражданинки той страны в которой нахожусь. Поначалу всё было ок, справлялась, как говорили коллеги отлично, с языком тоже не имела проблем (а работа с клиентами), и всё в целом были мной довольны. Вот только позже стала замечать довольно странные перепады настроения менеджерки, и отчасти в дальнейшем в мою сторону. Тобишь, могла в открыту хамить, какие-то тексты кидать, что клиент остался недоволен-хотя впринципе не имела с клиентами конфликтов и всегда была милой, что я не так работаю и т.д. Но думала что как и в каждой работе-ну бывает. Но не главное, главное то, что колектив был разделен на «новых» и «старых». Тобишь, «старый сотрудник», это тот, кто может накосячить, что то себе иногда «прикарманить», отсидеть свои часы работы ненапрягаясь, и всё ок. Все новые были под чательным наблюдением. Менеджерка при каждом разе, когда приходил новый сотрудник спрашивала-«а как он вам», «он может быть в нашей компании», «ему место тут», и т.д. Конечно же у «старой гвардии». В целом я подозревала и ранее, что возможно меня могут не принять поначалу, ведь я «новая», но не думала, что дойдет вплоть до увольнения. В итоге, в субботу меня к себе зовёт менеджерка, и просто в спокойном тоне говорит, что я не так работаю, её это раздражает, что есть люди которые против моего пребывания здесь и в том духе. Я честно в шоке, ведь все имели косяки, пару раз она видела сама что я косячу, но как я видела-многие косячили серьёзнее, может я не ангел, но в коллективе явно были люди, что работали столь хуже. До того, как она сказала мне об увольнении, она взяла ещё 3 новых девочек на работу. Я была в шоке, спросила, могу ли что-то изменить в работе, ответила что нет, и могу уже искать другую работу. Как позже ещё вияснилось, на меня постоянно наговаривала коллега, приближённая к руководству. При всех коллегах говорила, что если руководство меня не уволит, меня уволит она. Хотя в лицо ничего подобного не слышала от неё. Выходила на смены за неё ещё, прикрывала. И всё новые девушки на работе мне подтвердили, что она во всю здавала всё обо мне менеджеру. Не понимаю, чем заслужила такое отношение, почему именно я не подошла, я вообще впервые уволена, а не ухожу сама. И это очень унизительно. Как справиться с обидой и это отпустить?

Питання від: Ksyu; Вік: 28

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

26-11-2024 21:54:34Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 374474 для Марія Радченко

Просто скорее всего меня коробит даже не то, что я лишусь этой работы, а то, что если человек позволил себе при всех сказать «что уволит меня», а по идее это такой же сотрудник как и я, то я вообще какая-то тряпка, за которую меня посчитала даная особа, и наверное она имеет причины так считать.

Виберіть психолога для консультування з приводу профорієнтації, робочих відносин з колегами та керівництвом

27-11-2024 19:01:40Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 374511 для Алла Григорівна

Заробітну плату мала таку ж як і у інших дівчат, навіть премії мала. В колективі мала кількох хороших людей, які розповідали, що останнім часом в цій компанії досить часто відбуваються зміни в колективі. Менеджерка має досить важкий характер, в більшості звільняла сама людей, які могли їй відкрито виразити свою думку. На час роботи впринципі не мала з нею конфліктів. Але ще підмітила, що у колективі є 4-5 осіб, які впринципі керують ходом щоденної праці. Тобто, це старі працівникі, які вже мають певний аванс довіри у менеджерки. Навіть перед тим, як брати когось на роботу, вона завжди питає в цих людей, чи пасує їм такий працівник. Розумієш, якщо справа стосується звільнення, то теж запитує.

28-11-2024 22:18:55Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 374548 для Алла Григорівна

Це зрозуміло. Але якось так прикро, коли я розумію, переосмислюючи це кілька разів, що якихось жостких проколів з моєї сторони не було, все робила чесно і совісно, в такому ж темпі як інші, навіть була більше заохочена до роботи, ніж деякі персони. Але всеодно щось не спасувало. Думаю наразі, що в більшості це якісь особисті причини. Ну і ще склалося враження, що компанія в цілому трохи не цінить людей. Наприклад, теж помітила, що всі панічно боялися приходу менеджерки або когось з власників. Перед приходом завжди починали непритаманно метушитися, робити вигляд бурної діяльності, хоча це було ні до чого-нам і так вистачало роботи на всіх. Теж завжди по кілька разів думали, чи варто підходити до менеджера з якимсь турбуючим питанням, чи не натраплять на грубість. Для мене це дивно, адже наприклад, навіть судячи зі своїх робіт в Україні, навіть якщо десь, вибачте «натупив», завжди могла підійти до свого керівника, чесно в цьому признатися, вирішити разом ситуацію. На цій же роботі абсолютно всі старалися збрехати, аби не розізлити менеджерку, вирішити як небуть, аби самостійно. І взагалі брехня в компанії була на головному місці, у всіх напрямках.

29-11-2024 14:52:42Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 374589 для Алла Григорівна

Так, в якійсь мірі маю загостренне почуття несправедливості-так як ситуація є дійсно несправедливою, на мою думку. В компанії є ди, які гірше мене працювали, але чомусь не влаштовувала я. І маю думку, що можливо з-за того що є українською. Можливо корінне населення думає, що доя українки місце лише на фабриці по 12 годин. Хто зна. Але дуже неприємно з такого факту.

29-11-2024 16:35:28Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 374611 для Алла Григорівна

Якщо щодо питання про пробачати,то важко, плюс є момент, мені здається я маю комплекс відмінниці, тобто завжди хочу бути кращою у всьому, залежна від думки інших про мене, дуже переймаюся якщо щось йде не по плану. Навіть в даному випадку я була пригнічена не зза того що позббудуся заробітку, а з з-за того що ситуація не праведливо склалася, що я не виправдала чиїсь надії, та і свої по суті теж.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Схожі онлайн консультації

29-10-2024 Не могу себя понять

18-10-2024 Выгорание

15-10-2024 Стрес

14-10-2024 Как преодолеть сильную тревогу и страх, чтобы начать искать работу в чужой стране без знания языка и без особых навыков при том что я почти никогда не работала в своей жизни.

08-10-2024 Не могу определиться с выбором профессии

09-09-2024 Не можу знайти роботу, яка б подобалась

08-09-2024 Робочі взаємовідносини

02-09-2024 Может я ненормальный?

31-08-2024 Відчуваю сильний дискомфорт та огиду

23-08-2024 Не можу звільнитись

Марія Радченко психолог Дніпро · Answer 1 · 2024-11-26 15:51:32

Здравствуйте.

Обиду, как и любую другую эмоцию, не нужно подавлять и нужно прожить. То есть, первым шагом будет принятие того, что обида есть и что для неё есть свои причины. Вполне нормально обижаться на несправедливое к себе отношение на работе. Ведь все люди и все делают ошибки и имеют неудачи в жизни, но по Вашему рассказу видно, что Вы не были худшим сотрудником в коллективе и некоторые коллеги действительно вели себя манипулятивно.

Тут конечно можно начать копать дальше, и спрашивать, как Вы реагируете на манипуляции и как противостоите им, и были ли в жизни похожие ситуации на то, с чем столкнулись на работе? При этом , не обязательно оставаться с манипуляторами в одном пространстве, если Вам там не нравится и Вас уже прямым текстом делают виноватой (можно поискать место, где такого происходить не будет). Но также не нужно брать на себя те обвинения, которые ощущаете как несправедливые и к Вам не относящиеся. Из реальных ошибок делать выводы, а переложенную на Вас чужую ответственность возвращать обратно оппоненту. Например, говорят что клиентам не нравится с Вами работать - спрашивайте, чем именно не нравится, просите конкретные примеры. Нет конкретных примеров - значит, нет доказательств того, что Вы плохо работаете. и ответственность не Ваша.

И ещё очень важно, что рабочие отношения в психологии - это тоже отношения, и всегда важно и интересно наблюдать за тем, как мы их строим. Если что-то в глобальном смысле идёт не так, можно посмотреть на свою динамику отношений, начиная с выбора места работы, заканчивая сигналами, которые посылает Вам психика (пресловутые "красные флаги") о том, что происходит что-то не то и нужно с этим как-то справляться.

Марія Радченко психолог Дніпро · Answer 2 · 2024-11-26 22:35:11

цитата:

что если человек позволил себе при всех сказать «что уволит меня», а по идее это такой же сотрудник как и я, то я вообще какая-то тряпка, за которую меня посчитала даная особа, и наверное она имеет причины так считать

Понятно. А у Вас раньше был опыт, когда кто-то диктовал Вам, что делать, и Вы чувствовали себя возмущённой этим? И почему быть уволенной с работы = быть тряпкой? Возможно, это обида не на коллегу и менеджерку, а какие-то более ранние переживания.

Потому что на ситуацию увольнения можно смотреть по-разному. Если работодатель не понимает, что подчинённые ему нужны не меньше (а в каких-то случаях может и больше), чем он им, и что он сам такой же заменимый, как и подчинённые (то есть, подчинённые могут найти себе новую работу так же, как и работодатель - новых людей на свободные места), то это может привести к такому дисбалансу власти и текучке кадров. А текучка кадров делает фирме плохую репутацию.

Даже если Вас уволили - репутация у фирмы будет плохая, тем более что Вы делитесь с людьми своим опытом работы в ней, распространяя таким образом инфу о том, что внутри происходит (среди своих знакомых например можно). И если напишете заявление по собственному желанию (пусть и под давлением) - это будет неплохо с той позиции, что на новых местах работы о своём увольнении можно говорить как о добровольном и о том, что Вы хотите свой потенциал реализовать в чём-то более престижном и интересном, чем то что было. Что Вы выросли из этой зоны комфорта и т.д., при этом не обязательно будет на новом месте вспоминать вышеописанный "рабочий абьюз" (он же моббинг).

Коллега, которая говорила, что уволит Вас сама. Мы можем только догадываться, какой у неё характер и почему она так себя ведёт. Это явно что-то про неё, а не про Вас как личность. Но тут можно будет пересмотреть своё отношение к работе и к жизни в целом. Например, не прикрывать кого-то и не брать на себя чужие обязанности тогда, когда не хотите, чтобы потом не оказаться подставленным снова.

score 1 · Answer 3 · 2024-11-27 10:16:45

Доброе утро!

цитата:

Как справиться с обидой и это отпустить?

Сожалею, что с вами так несправедливо поступили. И, конечно, реакция обиды в этом случае естественна и логична. Но что есть обида?
Это сильная эмоция, которая возникает в ответ на то, когда ожидания разбиваются о реальность. Когда в отношениях другая сторона ведет себя коварно, подло, манипулятивно, а мы-то ожидали совсем иного.
В этом случае наши ожидания могли быть завышенными или построенными на ограниченной информации. Чего вы привычно ждете от работодателя?

Вы спрашиваете, как справиться с обидой? Отвечаю - прожить, разобравшись в особенностях своего взаимодействия с реальностью. То есть с выбором компании (критерии, репутация, отзывы, ценности, атмосфера и т.д.), моделью адаптации в коллективе/команде (открытость/закрытость, позиция, взгляды, общение, дружба, ценности, работа над ошибками и пр.).

цитата:

При всех коллегах говорила, что если руководство меня не уволит, меня уволит она.

В процессе работы, какое отношение со стороны этой сотрудницы чувствовали в свой адрес? Все ли замечали? Если замечали, то как реагировали?
Может быть, она воспринимала вас как соперницу. Но в чем?

Любопытный и важный для пристального внимания аспект -

цитата:

если человек позволил себе при всех сказать «что уволит меня», а по идее это такой же сотрудник как и я, то я вообще какая-то тряпка, за которую меня посчитала даная особа, и наверное она имеет причины так считать.

Она-то, может, так и считает. Это ее тараканы. А внутри вас что склоняет в пользу ее "правоты" и сомнений в своей ценности?

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 4 · 2024-11-27 13:10:00

Доброго ранку Ksyu!
У таких ситуаціях більшість людей відчула б образу та несправедливість по відношенню до себе. Але це зовнішня сторона того, що сталося. Тоді як є те, що цю ситуацію могло створити, і як на мене, саме це головне, тому потребує більшої уваги, щоб допомогти Вам впоратися з образою.
Колеги дали багато гарних порад, тому спробую зупинитися лише на головному, як на мою думку.
Кожна організація чи компанія має певні вимоги до співробітників, а особливо, якщо Ви живете в іншій країні. Бо до всього додається ще певна різниця в менталітеті та стереотипне бачення іноземців. На превеликий жаль, предвзяте ставлення до емігрантів все ж існує. Тому, як на мене, це ставлення не до Вас як особистості та професіонала, а як до представниці армії емігрантів. Це перше.
Друге. Ви пишете, що на момент, коли Вам оголосили про звільнення, начальниця взяла вже трьох молодих новеньких дівчат. А чи не може бути так, що такі звільнення - це просто певна схема використовування нових співробітників, щоб, наприклад, їм менше платити? Ваша заробітна плата була також як і у "стареньких", чи все ж відрізнялася? Ви перебували на випробувальному терміні, чи на контракті, чи Вас вже взяли на постійну роботу? Чи цікавилися Ви як до Вас ставилися до "новеньких"?

score 1 · Answer 5 · 2024-11-27 13:39:54

Почему вы считаете, что если кто-то ведет себя подло и гадко, то вы можете это чем-то заслужить?
Поведение людей это их выбор и ответственность. И если кто-то поступает плохо, то вашей вины тут нет.
Если это разовая ситуация, то это просто так получилось. Если ситуация постоянно повторяется, то важно разбираться уже, как так складывается.

По поводу того, как отпустить обиду, то дать себе право на переживания, которые есть, прожить их и тогда станет легче. Часто люди думают, что отпустить это срочно взять и забыть, типа "ой, пофиг все, я в дзене". Но нет, так не работает. Есть чувства - их нужно прожить. На это нужно время. Хорошо бы еще с кем-то их разделить, чтобы можно было и поделиться и поддержку получить.

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 6 · 2024-11-27 19:47:03

Отже, насправді, Ваше звільнення не є чимось винятковим у цій фірмі. Тому намагатися зрозуміти, чому саме так з Вами вчинили, як на мене немає сенсу. Тим паче, ображатися. Ця пані менеджерка, насправді, дуже залежна людина. А ті, хто їй радять, на мою думку, можуть елементарно боятися конкуренції, щоб не втратити свою роботу. Інша справа, що, можливо, Ви людина із загостреним відчуттям справедливості? А отже, дещо дивитеся на оточуючий світ ідеалістично.
Тоді це вже суто особистісна риса. Яка може, насамперед, зашкодити лише Вам. Бо всім тим, хто Вас ображає, байдуже.
Як на мене, квінтесенція заключається в Ваших словах: "Я вообще впервые уволена, а не ухожу сама. И это очень унизительно. Как справиться с обидой и это отпустить?"
Насправді, людину неможливо принизити...хіба, що вона сама так почне ставитися до себе... У цьому житті завжди бути переможцем неможливо. Тому, як це не дивно, але потрібно вміти не лише вигравати, а ще й програвати. Тому я б порадила розібратися, а чому Ви почуваєте себе приниженою, якщо це проблема менеджерки, а не Ваша? Як до Вас ставилися батьки, коли Ви програвали в дитинстві, або отримували погані оцінки? Насправді, не знайшовши "коріння" такого ставлення до себе, дуже важко буде і впоратися з образою і все відпустити.

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 7 · 2024-11-29 09:57:37

Ну от бачите, Ви самі змогли дуже чітко проаналізувати як психологічну аьмосферу в компанії, так і моральний бік їх діяльності. Власне нічого дивного, що з цій "матриці" Вас викинули.
Інша справа - це почуття образи та несправедливості. Як на мене, Вам загалом, притаманне гостре відчуття несправедливості. Це з одного боку прекрасно, але з іншого, може говорити про те, що не вистачає знань, як працюють всі взаємомеханізми в цьому житті. Тому я б порадила задатися питанням, а чому Ви потрапили саме до цієї компанії? Адже, випадковостей не буває у цьому світі.
І кожна ситуація нам для чогось потрібна. Як Ви, загалом, завжди реагуєте на несправедливість? На скільки вмієте пробачати? І чи це є дійсно прощення, чи лише в певній мірі "забування", заштовхування на рівень підсвідомості?
До речі, дуже показово, що якось так "випадково", відповідаючи мені в останній раз, забули дати відповіді на мої дуже конкретні питання...
Інколи, коли нам болить, ми несвідомо намагаємося уникати навіть торкатися болючої теми... Але ж...там де болить, туди і потрібно іти, розбираючись із психологом...

Відредаговано автором 29-11-2024 10:00:51

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 8 · 2024-11-29 15:34:27

І все ж, відповіді так і не написали на мої питання...
Отже, роблю висновок, що проблема глибша і ця ситуація зі звільненням не випадкова. Власне, через що і так важко прийняти ситуацію та впоратися з образою....
Я Вам раджу індивідуально почати працювати з психологом. Бо якщо не вдасться розібратися з "корінням" проблеми, ситуація, на мою думку, може мати, на превеликий жаль, продовження.

Відредаговано автором 29-11-2024 15:35:25

Меня попросили с работы. И кажеться что подсидели колеги.