Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Коли іде мова про психологію стосунків, і є запит на отримання допомоги, не завжди відповіді, питання чи пояснення можуть подобатися - це закономірний процес.
Окрім того, є внутрішні процеси, які керують поведінкою людей і життям в цілому, а є зовнішні події, які є лише наслідком внутрішніх процесів.
До тих пір поки будете намагатися розбиратися з тим, що відбувається лише акцентуючи свою увагу на зовнішніх діях та подіях, Ви не зможете вийти з тої ситуації, яка вже склалася.
Окрім того, зачасти, саме ті відповіді, які викликають чомусь сильний дискомфорт - найбільш наближені до істини.

Доброго вечора.
Думаю, що причина криється в Вашому дитинстві. Хто з батьків, здебільшого, вирішував фінансові питання?
Якщо, наприклад, мама або бабуся все тягнули на собі, тоді і у їх дочки сформується надмірна ініціативність в стосунках з чоловіками.
У таких випадках потрібна індивідуальна терапія. Бо це рівень поведінкових моделей,який не міняється порадами.
А якщо говорити в двох словах..
Припиніть тягнути на собі хлопця, перестаньте давати йому гроші і за нього платити, припиніть його годувати. Він же не інвалід, в решті решт, чи не так? Єдиний шлях підняти чоловіка "з дивану" - це поставити його перед пустим холодильником. Інших способів просто немає.
І ще...Що Ви намагаєтеся компенсувати в собі, нестачу чого, тягнучи на собі дорослого чоловіка? Що собі чи комусь із близьких людей у такий спосіб несвідомо постійно доводите?

Доброго вечора!
Ви пишете "катастрофічно недоотримала від своєї матері емоційну залученість і від батька стабільність та безпеку. Шукала це в чоловіках, які, що особливо цікаво, в силу свого характеру і життєвих обставинах не могли це дати від слова зовсім. Розумію що може ще й не могли це дати бо вони мені не батьки..."
Насправді, жодний чоловік, яким би він не був реалізованим як особистість і представник сильної статі, дати те, що мали дати батьки, просто не може. Бо у чоловіків зовсім інше призначення в стосунках з жінкою. Це перше.
Друге. Нам тільки здається, що зустрічі випадкові. Тоді як пари створюються за певними законами та правилами "дзеркальності". Тобто, якщо у Вас величезний дефіцит любові та почуття захищеності, Вам трапляться чоловіки з нерозкритими чоловічими якостями. Вам хочеться ніжності - чоловік може бути черствим, грубим, різким... Вам хочеться, щоб про Вас турбувалися - більше про чоловіка буде е турбуватися Ви і т.д. Просто побачити це одразу неможливо. Бо, наприклад, якщо у жінки якась проблема зовня, у чоловіка вона буде мати латентну, приховану, внутрішню форму. І навпаки.
Насправді, те про що Ви пишете - це різновиди дитячих травм, які осідають глибоко на рівень підсвідомості у вигляді непрожитих образ, страхів, почуття провини, гніву, претензій, очікувань тощо. І потім керують життям в дорослому віці.
У таких випадках просто потрібна індивідуальна психо-терапія.

Доброго вечора.
На мою думку, Ви дуже тонко інтуїтивно відчуваєте зв'язок своєї жадібності та тих травм, які отримали в дитинстві.
Адже, що таке жадібність? Це, як правило, несвідомий страх, щось втратити, тобто, щось "приберегти" для себе на "чорний день", що надзвичайно важливе, необхідне і знаходиться практично на межі виживання... певний інстинкт самозбереження...
А якщо розуміти, що гроші, насамперед - це енергія, певний енергетичний потік, тоді з'являється і усвідомлення, що, швидше за все, є якісь проблеми з тою самою необхідною життєвою енергією, яку Ви недоотримали від батьків в дитинстві. Це може бути таким собі несвідомим намаганням той самий дефіцит енергії Любові у такий спосіб зекономити, зберегти в собі.
Окрім того, грошовий потік іде через представниць жіночої статі в родині. І, як Ви розумієте, якщо є якісь травматичні блоки пов'язані із стосунками з мамою в дитинстві, або стосунками батька з мамою, будуть і певні блоки у грошовому потоці. Як от, жадібність, неможливість відпускати...
А що таке азартність? Загалом, потрібно дослідити природу її виникнення саме у Вас. Але, в любому випадку - це певний неконтрольований імпульс, залежність, "зачепленість" за щось, можливо, компенсаторика того ж почуття цілісності або значимості як особистості...
І ще. Ви пишете "Я не розумію як мені себе пропрацювати, які точки в цьому задіяні чи дитячі травми, оскільки я розумію, що збитки це частина цієї професії, ринок мінливий. Однак ці помилки це психологія".
У питаннях дитячих травм Ви можете достеменно розуміти вже причину їх виникнення, але, на превеликий жаль - це мало що Вам дасть у сенсі їх пропрацювання. Чому?
Тому що - це рівень підсвідомості, рефлексів, до яких немає доступу з рівня свідомості. Тому одним бажанням відкорегувати свої ті ж самі жадібність та азартність - практично неможливо. Бо це рівень поведінкових моделей та установок, сформованих дуже давно, а їх "коріння" приховане на рівні почуттів та емоціій тої дитини, якою Ви колись були і, до якої самостійного доступу у Вас не має.
В таких випадках потрібне повне трансформаційне "перезавантаження" тих самих установок, а це запит на індивідуальну психо-корекційну роботу.
А щодо сепарації, насамперед, психо-емоційної, то, знову ж таки - це питання непрожитих образ, претензій, критики, очікувань, страхів тощо..у стосунках з батькамм. А це, знову ж таки, рівень почуттів та емоцій, який "сидить" дуже глибоко і тому потребує психо-терапевтичної роботи.

Відредаговано автором 18-03-2025 21:52:17

Саме так, як Ви це зробили з питанням до орендодавця.
Намагатися дедалі більше проблем віддавати на вирішення своєму чоловіку.
Спершу - це може бути дуже важко. Адже, практично кожна жінка знає як і що можна вирішити, і достатньо швидко, але... Єдиний шлях зробити чоловіка ініціативним та відповідальним - це дати йому можливість, у тому числі, помилятися. Якщо жінки можуть вчитися на досвіді інших жінок, чоловіки вчаться лише на власному досвіді. І до тих пір, поки жінка не зробить вигляд, що нічого зробити не може і сподівається лише на представника сильної статі, ніякі вмовляння та розмови не допоможуть.
Найкращий приклад - це приклад пустого холодильника. Чоловік "встане з дивану" і почне думати, як заробити гроші і купити продукти лише тоді, коли йому ніхто не стане давати їсти.
Так само і з всім іншим. Всі так жартують над блондинками.... Але кого чоловіки носять на руках і для кого зірочку ж неба знімають? От для тих самих "блондинок", які виявляються набагато мудрішими за жінок, які "я сама".

Я не просто так задала своє питання про щастя у батьків...
Кожна людина народжується в певній родині, де стосунки мають свої особливості. І от саме ці особливості передаються автоматично їх дітям. Тобто, якщо батьки перебували у співзалежних стосунках, де один відігравав роль тирана (аб'юзера), а інший - "жертви", то їх дитина несвідомо наслідує саме такий принцип побудови стосунків з оточуючим світом. Окрім того, аб'юзер та жертва - взаємозамінні ролі. Тобто, одна і та ж людина може за якихось обставин бути тираном, а за інших - жертвою. От як і з Вами. Ви періодично потерпали від булінгу різних людей, як батьків, так і сторонніх...
"В мене були погані стосунки з ними... Батьки завжди сварилися одне з одним. Тато був тираном і алкоголиком, а мати жертвою абьюзу та насилля..."
Тобто, Ви перебували в ролі "жертви". Але при цьому, не усвідомлюючи цього, ще й перебуваєте в прихованій, латентній, формі аб'юзерства по відношенню до своїх батьків. "Вони вже померли, та я і досі не пробачила їх за своє дитинство"... Адже, "не пробачила" означає, що я ненавиджу своїх батьків і не має ніякого значення, що вони вже померли. Має значення лише внутрішній стан по відношенню до інших.
Окрім того, якщо ми росли в атмосфері насилля, ми несвідомо це насилля починаємо притягувати до себе протягом свого життя. Тобто, та система стосунків, в якій ми виросли, потім стає системою, в якій ми продовжуємо жити. І виходячи з цього, стає зрозумілим, що поява буллінгера-викладача була цілком закономірна ..
Ви скажете, то що робити, якщо вже все так склалося?
А Я вам відповім, що єдиний шлях - це вийти із системи співзалежності та насилля і нарешті навчитися бути самодостатньою ( не плутати з самостійністю).
Самодостатня людина не несе за собою накопичені образи, претензії та страхи
Вона їх переписала у свій такий необхідний, нехай, і болючий досвід. І пройшла ініціацію прощення себе та всіх тих, хто спричинив їй зло протягом її життя. Щоб нарешті відпустити разом із ними і свій весь той біль, який накопичувався роками.
Ваша повнота та переїдання - це психо-соматика, несвідоме бажання захисти себе від болю та образ. Тому чим швидше Ви почнете індивідуально пропрацьовувати свої внутрішні проблеми, тим швидше почнете жити своє щасливе життя, а не повторювати життя своїх батьків. Що пройшло у страхах, образах, ненависті та п'янстві.

Мені дуже шкода, що так склалося у Вас з батьками. Як на Вашу думку, вони були щасливими людьми? І які у них були стосунки з їх батьками?

Дякую Вам за відповідь.
Отже, прикладу гармонічних щасливих стосунків у Вас ніколи не було. А в таких випадках, як би сильно не хотілося мати життя відмінне від стосунків батьків, поведінка та стосунки мало чим будуть відрізнятися від їхніх. Чому? Бо маленька дитина не знає як жити, тому автоматично засвоює все, що роблять дорослі. Адже, батьки для дитини - це ті, хто знають як правильно жити.
Так утворюються поведінкові моделі, якими дитина продовжує користуватися рефлексивно, коли дорослішає. Це так звані сімейні програми,які переходять у спадок. І це відповідь на питання, чому Ви витратили стільки років намагаючись щось довести чоловіку і його змінити... Чи не так намагалися щось доводити одне одному і Ваші батьки?
Окрім того, так формується певна ідеалізація стосунків, створюється мрія, вдягаються такі собі "рожеві окуляри", які не дають бачити реальну картину того що відбувається на початку стосунків. Адже, так хочеться вирватися з тих батьківських конфліктів і зажити своїм щасливим життям!
Отже, є величезне бажання мати свою прекрасну родину і прекрасний спокійний дім, а от як це все зробити - навиків не має. Окрім того, інфантильні чоловіки як правило трапляються жінкам ініціативним, які звикли більшість проблем брати на себе... Хто в ваших стосунках з чоловіком більш ініціативний, Ви чи Ваш чоловік?
Як кажуть, чоловіки в дружини завжди беруть жінок, які схожі на їх маму?
Ви скажете, то що робити з оцим всім?
Насправді, немає нічого такого, щоб не можна бути змінити.
Але для цього, насамперед, потрібна серйозна робота з тими самими поведінковими моделями та установками, які були сформовані на прикладі батьків. Тобто, потрібне повне перезавантаження Ваших звичок та установок
Яка основна помилка в стосунках? Зазвичай, ми намагаємося змінити когось, хто живе поруч. Але ж людину силоміць змінити неможливо, правда?. Тому, єдина людина яка може змінитися сама за своїм бажанням - це ми самі.
Найцікавіше, що коли відбуваються глибинні, на рівні установок та моделей поведінки зміни в комусь одному, змінюються не лише ті хто живуть поруч, не тільки стосунки, але і все життя. Починають збуватися мрії.

Ви пишете "Після закінчення школи я чомусь зловила себе на думці, що моє життя закінчилось..."
Як на мене, починати потрібно саме з цього моменту. Адже, якщо всередині є несвідома установка, що "життя закінчилося", нове початися просто не може. Хто і що Вам міг говорити про закінчення школи? Хто з Ваших рідних, знайомих, значимих людей міг говорити, що життя триває тільки поки навчаєшся в школі, а потім... починаються суцільні проблеми і життя закінчується? Це перше.
Друге. "... в університеті зі мною трапився булінг зі сторони викладача..."
Судячи з усього, для вас це був сильний стрес, образа, страх, витіснений гнів,... який Ви до цих пір так і не прожили. І з цим боротися неможливо. Бо це "застряглі" переживання, які до цих пір "сидять" у Вас всередині. "Я почала дуже нервувати і через це багато їсти. Все це призвело до втрати мотивації і повної апатії...". До моменту булінгу з боку викладача, були в дитинстві якісь ситуації, коли Вас ображали? Як до Вас ставилися батьки в дитинстві? Чи підтримували вони Вас, коли таке сталося з викладачем? Які стосунки між батьками? Адже, судячи з того, що Ви пишете "Вдома мене постійно тикають із зайвою вагою і це дуже пригнічує.." говорити про довірливі відносини не приходиться...
Насправді, найкраще - почати одразу працювати індивідуально. Бо якими б не були професійними поради на форумі психологів, Ваша проблема потребує серйозних внутрішніх трансформацій, що без індивідуальної терапії зробити практично неможливо.

Для того щоб Вам допомогти, замало інформацію, загалом, про Ваше життя з дитинства.
От Ви пишете "Я завжди хотіла мати просто спокійне щасливе життя своєї сім'ї в своєму домі, порядок і спокій..."
А чи був спокій в домі Ваших батьків, коли Ви були маленька?
Ви були дуже закохані в свого чоловіка на момент одруження? Які стосунки між Вашими батьками?

Доброго вечора Тіно.
Як на мене, Ваша проблема набагато глибша, аніж просто робочий певний момент.
От Ви пишете "коли в мене не подучаєтся щось по по роботі , в мене дуже висока тривога , паніка , я якась перелякана в той момент , неспокійна , і думаю краще б я не бралася , але звільнитися типу стидно і страшно , як це все озвучити..."
Такі страхи, а тим паче, паніка, самі по собі в дорослому віці не з'являються.
Така реакція, швидше ша все, сформувалася набагато раніше, можливо, навіть, в дитинстві.
Як реагували в дитинстві Ваші батьки або значимі для вас дорослі, якщо у Вас щось не виходило? Окрім того, як на мене, у Вас є всі ознаки надмірного почуття відповідальності. Хто в сім'ї Ваших батьків займався вирішенням всіх питань?

Доброго вечора.
Ви пишете "...після закінчення школи у мене розвинулася депресія і апатія. Я замкнулася в собі, перестала спілкуватися з усіма своїми друзями"
На Вашу думку, що могло спровокувати депресію та апатію після закінчення школи? Що відбувалося з Вами у той період? Які ситуації чи події могли викликати сильний стрес, розчарування, обман, зневіру, втрату себе та цілей свого життя...?
Насправді, з тим, що відбувається з Вами, потрібно не боротися, а розбиратися. Бо чим сильніше намагатися проблему знищити, або від неї "відвернутися" чи "втекти", тим більшою вона буде ставати. Так, як сталося і з Вашою вагою.
Адже, судячи з усього, є купа непрожитих дитячих травм та проблем, які "виходять назовні" у вигляді зайвої ваги та переїдання.
Що таке зайва вага? Як правило - це підсвідоме намагання захистити себе від якогось сильного душевного болю.
Що таке переїдання? У більшості випадків, у такий спосіб, ми щось невирішене, знову ж таки, намагаємося "заїсти", тобто, приховати від себе.
Але ж проблеми нікуди не діваються. І якщо з ними не розбиратися, вони переходять на рівень психо-соматики. От як у Вас, - почалися проблеми із зайвою вагою.
Насправді, Ваше питання - це запит на психо терапію.

Доброго вечора!
А дійсно, навіщо Ви витрачали "...роки життя на те щоб почути від нього це визнання, правду, якщо на справі все і так зрозуміло?"
Як Ви сама пояснюєте те, що "купу років витратила на з'ясування стосунків з чоловіком, який, судячи з поведінки, боявся насправді сім'ї, відповідальності і відділитися від своєї мами..."
Що саме Ви намагалися з'ясувати, можливо, довести своєму чоловіку? Яка основна мета була Ваших з'ясувань стосунків? Ви хотіли чоловіка виправити, зробити таким, яким собі його колись уявляли?
Я правильно Вас зрозуміла, Ви по сьогодні живете разом з мамою чоловіка?
Що саме Ви хочете з'ясувати для себе за допомогою психологів? Ви хочете зберегти сім'ю? У Вас є потреба розібратися в мотивах своєї поведінки?
Насправді, щоб спробувати Вам допомогти, насамперед, необхідно зрозуміти, яке основне питання до психологів. Бо Ваше звернення дуже схоже на монолог, коли людині просто необхідно виговоритися.

Насправді, у Вас дещо хибне або неповне уявлення про трансформації, які потрібні людині, щоб зробити своє життя щасливим.
Ті способи, про які Ви пишете: страшні події та хвороби, може давати вже саме життя і лише тоді, коли ми самі застрягаємо на своїх переконаннях, вважаючи їх остаточними і перестаємо рухатися у своєму внутрішньому розвитку. От як, наприклад, можливо, ще дитячі установки, або "навіяні" оточуючими значимих людьми: "Хай там як, я вже набагато відповідальніша за нього, так вже склалося життя.
"потрібно повністю змінитися". Оце " так вже склалося життя" - та сама обмежувальна установка, яка блокує Ваш розвиток. Так само, як і певні забобонні страхи, пов'язані з чиїмось, не дуже успішним досвідом:
"Хіба таке можливо? Це звучить дуже страшно..."
Тоді, як насправді розкриття в собі жіночих якостей, що дозволяє жінці за присутності любого чоловіка перестати бути чоловіком у спідниці", автоматично змушує того ж чоловіка також ставати іншим. Це закономірності та певні закони, про які Ви просто не знаєте.
У Вас не було прикладу гармонічних стосунків і з дитинства зафіксувалася модель поведінки псевдо-сильної жінки, яка переймає на себе керування чоловіками. Чому псевдо? Тому що жіноча сила зовсім інша, Ви просто ніколи не знали про це.
Окрім того, в доповнення до нашої попередньої розмови про те, що коли мама керує процесами в сім'ї, син вирости не може ініціативним. Цей же закон діє і у формуванні сімейної пари. Коли жінка керуюча і за все намагається відповідати, у чоловіка немає жодного шансу на те, щоб стати сильним, відповідальним та ініціативним.
Жінка може отримати собі в пару чоловіка, за яким буде як за "кам'яною стіною" лише тоді, коли навчиться віддавати ініціативу чоловікам і дозволить їм про себе турбуватися.
І навіть якщо такий ініціативний чоловік раптово зустрінеться надміру ініціативній жінці і почнеться спільне життя, він за дуже короткий строк повністю втратить свою ініціативність. В стане от таким, як Ваш хлопець.
Це закон рівноваги та гармонії. До тих пір поки жінка не пропрацює свої деструктивні моделі поведінки та установки, сформовані ще в дитинстві, все так і буде крутитися по колу... Або ж саме життя почне вносити тоді свої корективи вже примусово...чого Ви так боїтеся.
Чоловіки якщо і прокидаються, то лише тоді, коли живуть самі і потроху починають працювати над собою, або ж зустрічають ту жінку, з якою вони зможуть проявити в собі чоловічі якості... І такі приклади не поодинокі.
Тобто, не факт, що коли Ви підете від хлопця, він не стане от таким, про якого Ви мрієте ... Тільки з іншою дівчиною.

Ви пишете "Я відчула,що він дуже звик до керівництва своєї мами. Сподіваюся, це врешті-решт пройде,тим більш що я не збираюся потурати його непрактичності".
А Ви б могли більш детально пояснити, як саме не збираєтеся "потурати його непрактичності"? Бо це, насправді, один з ключових моментів.