Депресія

Добрий день, не знаю, як правильно почати, але хотілось би отримати якісь відповіді... Я чесно не знаю, як описати проблему, бо мені про це соромно і страшно комусь казати, оскільки після подібних слів я відчуваю, що нав'язуюся людям і лише обтягую їх, і краще б мені було мовчати. Я можу розповісти деякі епізоди, які були раніше, але наразі мене конкретно добиває і вбиває всередині цей стан. Якщо казати про симптоми зараз, то це загалом апатія, відчуття безвиході, відсутність майбутнього, постійна тривога, головний біль, синусова тахікардія, яка супроводжує більшість часу(не залежить від фізичної активності), поганий сон(постійно хочу спати, ніколи не висипаюся, часто прокидаюся посеред сну), апетиту немає(їм лише, бо треба), через це у мене відсутність сил, енергії, і навіть бажання щось робити. Це загалом, але є ще моменти, які пригнічують мене... Я не можу спілкуватися з людьми, зовсім, у мене через це немає нікого, крім декількох близьких в інтернеті, з якими я не можу нормально контактувати через свій стан(були моменти, коли у мене стан був більш-менш і було жваве живе спілкування), у мене банально немає сил, щоб підтримувати спілкування, нові знайомства по цій же причині не можу заводити, бо боюся, що розчарую людей. Через це я боюся, що в мене ніколи не буде близьких людей(друзів), бо я боюся знайомитися і спілкуватися, а також відчуття, що я вигораю після контакту з людьми. Такі симптоми насправді в мене ще зі шкільних часів, які запам'яталися мені найгіршим періодом життя(хоча дуже страшного там не було, якщо не враховувати незначні моменти, які мають неприємний слід, але, здається, що це не настільки щось страшне, як може бути в інших людей, можливо, я лише накручую). В принципі я про свій стан нікому не говорю, тільки декілька людей на відстані про це знають, але вони нічим не можуть допомогти, на жаль, тим паче наше спілкування згорає через мене. Я багато років терплю цей стан, думаючи, що воно мине, але зараз я вже не витримую, бо відчуваю, що з такими темпами я просто прийду в нікуди й навіть двірником не зможу працювати, а як заробити на життя в майбутньому, якщо я зараз навіть вчитися не можу нормально. Неодноразово були думки про самогубства, бо я вважаю себе непотрібним і зайвим в цьому світі. Інколи через сварки з мамою цілком серйозно хотілося порізатися чи стрибнути з вікна, але мене зупиняли страх смерті та близькі люди, тому обмежувався лише порізами, щоб зменшити моральний біль. Вибачте, не вистачило символів, щоб закінчити думки(..

Проблема в тому, що у мене тотальне безсилля. Не можу себе змусити/мотивувати щось робити. А якщо навіть мию посуд чи готую їсти, то на ці речі ніби витрачаю всю енергію. Вже думала звернутися до психотерапевта, щоб назначив антидепресанти, але місяць тому дізналася, що вагітна і тепер таблетки пити протипоказано. Вагітність бажана та не є причиною мого стану, такий стан десь останній рік продовжується.

Нещодавно зрозуміла , що багато років находжусь в депресії …І просто звикла жити таким життям ,ніяким ,просто пливеш по течії .Все це із-за важкого дитинства. Коли мені було 11 мої батьки розвелись і кожен хотів щоб я жила з ним ,а мені було важко вибрати і я ходила від одного до другого кожного дня ,це дуже ламало мене і тоді в мене почались думки про суїцид я багато раз напивалась таблеток і різала руки про це ніхто не знав , батькам було не до мене вони були дуже не уважні тому мені було дуже легко це все приховувати.Пізніше я почала втікати від цього всього в алкоголь десь в 14 і якось протянула до періоду коли в 16 спробувала траву… так ці всі роки я втікала від свого життя в якийсь інший світ ..Але тоді я не розуміла що це не нормально я думала що мій стан це норма.Зрозуміла я про це що жити більше я так не можу зараз в 19,коли знову повернулись думки про суїцид…
Декілька місяців я живу в тривозі та страху змінювати своє життя та пробувати будь що нове,мені дуже важко зробити якийсь вибір ,будь який просто я не можу визначитись і все .Наприклад ,я находжусь в відносинах і розумію що вони нищать мене …Хлопець зрадив мене ,а я пробачила ,курив цілий рік відносин траву а я надіялась що він зміниться і перестане він просто нищив мене своїм ставленням до мене та вчинками ..а я не могла це закінчити і зараз зрозуміла чому ,я боюсь залишитись сама, ми живемо разом і якщо я втрачу його я не буду мати де жити ,мені комфортніше це все терпіти ніж починати все з 0. я з 17 років працюю та заробляю на життя сама, кожного разу шукаючи якусь роботу та житло і в даний момент я розумію що більше не витримую цього всього ,останній рік життя я почала приймати наркотичні речовини ,зупинило мене тільки схуднення до 36 кілограм … зараз я не втікаю в те все ,але мій стан жахливий ,два дні тому я знову різала руки бо зрозуміла ,що хлопець хоче розійтись .Я не бачу ні сенсу жити і не маю навіть сили .
До психолога я збираюсь вже декілька місяців але ніяк не можу наважитись маю велику проблему говорити ,навіть в відносинах за рік часу я не відкрилась повністю ,мені ніхто не навчив це робити і все своє життя я дуже закрита людина..важко мені дається відкриватись
Я розумію що такі проблеми не вирішуються тут ,але втратила надію на все і це єдине місце куди я можу написати або розповісти бо просити допомогу я не маю в кого …