Депресія

Що робити, якщо не хочу жити? Просто хочу завтра зранку не прокинутись. В моєму житті нема нічого хорошого, нічого не приносить радості. Все моє життя це якесь страждання. Все чекала, що нічого, колись все налагодиться, але я все одно страждаю. Мені важко терпіти це усе, у мене нема сил. Я нічого не хочу, тільки хочу щоб всі страждання зникли. Щоб мене не існувало. Щоб я взагалі ніколи не народжувалась. Не бачу ніякого сенсу жити це життя. Навіщо я народилась? Щоб страждати? Хочеться, щоб це усе нарешті скінчилось. Я не бачу виходу. Мене тут нічого хорошого не тримає. Що робити?

Мені 27 років. Я розлучена і маю доньку. Донька живе з колишнім чоловіком, він перешкоджає нашому спілкуванню. Хоче щоб я була в сімʼї. Але. Його присутність доводить мене до нервових зривів. При спілкуванні з ним я доводжу себе до психозу і починаю бити себе по голові. Розійшлись ми два роки тому. Я йому зраджувала. В шлюбі ми були 5 років, разом майже 8. Всі ці роки я чула в свою сторону тільки образи, приниження, знецінення, що я не красива і вже нікому не потрібна. Завжди наголошує на те, що окрім нього зі мною ніхто не буде чесним і не любитиме. Ми три рази після розлучення намагались зійтись. Все марно. Я дуже погано себе поруч з ним почуваю. Приходять думки про самогубство. Я все роблю заради доньки. Я плачу йому неофіційні аліменти. В нас є договір нотаріальний про те, що я маю право бачитись з донькою. Але на його думку я не достойна. Багато разів закладалась думка подати до суду, щоб встановити чіткі рамки зустрічей з донькою. Але, я не можу переступити себе, щоб донька в цьому брала участь. Для неї я завжди говорила і показувала, що тато найкращий і самий добрий. Я спробувала побудувати стосунки з іншим чоловіком. Ми прожили разом 7 місяців. Я більше не хочу стосунків, бо я зневірилась в чоловіках через свого колишнього. Мене любили просто за те що я є, таку яка я є. Я 170 см. зросту, 59 кг.. в мене приваблива зовнішність і я не тупа. Але я це все в собі не бачу. Я не вірю в себе. Я бездара. Я хочу померти.

Привіт. Я дівчина, і в мене серйозні проблеми з суїцидальними думками та поведінкою. Тут комплексна проблема, в якій я ніби тону. Весь час думаю про суїцид, навіть спланувала його, декілька варіантів. Я не хочу жити, не бачу сенсу, я хочу лягти і розчинитися в ліжку і зникнути назавжди. Я ходила на діагностику рдуг і рас, підтвердилося, і тільки тоді я зрозуміла чому мені ніколи не допомогають нормально антидепресанти(зараз п'ю паракситин + зонік). Булінг, бідність, війна, тяжка депресія підтвердження психіатром — все це мене добиває. Я не вивожу і не знаю що робити, в мене немає роботи, я кинула коледж. Мій батько на війні. Я пережила окупацію. Я втомилася. Я більше не можу. Але я ее можу залишити маму та тата без доньки, а сестер без старшої сестри. Я зруйную їм життя, якщо лишу їх. Але я втомилась. Ще й живу біля прикордоння. В мене навіть інколи грошей немає на антидепресанти. Допоможіть.