Вікова психологія

Здравствуйте, уважаемые специалисты! Сложилась неприятная для меня и очень неоднозначная ситуация с младшим сыном ( 4.9 лет)
Ребенок играл во дворе с соседской девочкой ( 3 года) и пока родители общались и пристально не следили , он спустил ей штанишки и трогал попу, гладил, целовал. Присматривая что бы ни кто этого не заметил. Последовал долгий разговор, объяснения мной о интимных границах, своих личных и чужих. На вопрос зачем ты ее трогал Он отвечал не знаю просто захотелось.
Прошло 2 месяца я старалась после этих бесед не акцентировать внимание на случившемся и тут мы встречаемся снова и ситуация повторяется. Девочка в силу не понимания как себя вести не оттолкнула его,но испугалась. Пытались разобраться на месте но не особо понимаем как общаться, мы с подругой шоке, мне стыдно а ей естественно не приятно что ребенок с этим сталкивается. Дома произошло сильный скандал, муж эмоции не контролирует- орет из злости, я тоже Меня очень расстроила ситуация и неловкость перед этой семьей. син в истерике, объяснить не может ничего. Я в моменте не понимаю уже что говорить, и запугивать не хочется но в тоже время он знал что этого делать нельзя. По итогу попыталась его успокоить, уложила спать и понимаю что ребенка испугали до ужаса, отругали а причины таких поступков не нашли.

При этом ребенок свои гениталии не трогает особо, интимные сцены не наблюдал. Есть момент что отец перед душем может ходить по квартире голый( что я не приветствую )
И так же ребенок очень тактильный любит обниматься со мной и папой, С раннего младенчества не любит что бы на мне дома было много одежды( халат, пижама) прям просит что бы спать его укладывала в майке/топе. И сам он после завершения гв, засыпал с рукой нагрудник до 4 лет, еле еле отучила.
Дома ситуация «качели» из за мужа нервной системы, ребенка любит но эмоции не контролирует ни положительные ни отрицательные

-Привіт, мене звати Катя. Мені 9 років і я боюсь, що мене насварять дорослі.
-Катя, прокинься, тобі не 9. Тобі вже 29. Ти доросла жінка, в тебе є дитина та чоловік.
-Ні, мені 9, і мені все страшно. І я нічого не знаю.

Що ж, я виросла з мамою, котра пила. Тож мала досить травматичне дитинство, та маю те що маю.

Було все, і купа алкоголіків, і смерть батька, бідність, голод і булінг, мама котра напʼється і мене лає всіма лайками світа

Мені 29 років, а відчуваю себе дитиною. Всі навколо дорослі, а я дитина, котра у всьому сумнівається, нічого не знає, та її насварять. Я соромʼязлива, не вмію спілкуватися з людьми, немає ніяких амбіцій, не знаю чого хочу, не знаю «ким буду коли виросту», нічого я не знаю та всюди де можна, відчуваю провину.
Дуже переймаюсь із-за думок оточуючих. Про свої кордони та самореалізацію я взагалі мовчу.
Якась повністю поломана людина.

Але що тепер з цим всім робити я не знаю.

Як допомогти сором'язливій дитині?
Моя дочка, майже 6 років, ходить у садочок 1.5 року за кордоном. Мову вона вже знає, пасивний словниковий запас дуже великий, активного вистачає для спілкування у садочку. Я мову знаю гарно, кожної середи ми вдома спілкуємося тільки місцевою. Вона і в Україні була сором\'язлива, а тут все ще тільки погіршилося, ця сором\'язливість заважає вчитися і знайомитися з дітками, вона говорить дуже тихо до виховательок. Вдома якщо чогось хоче, говорить Я ХОЧУ а потім так тихенько, що й не розібрати. Так хвилюється, що може не договорювати слово або речення. З російськомовною дитиною в садку спілкується- ліпший друг. І я і тато в дитинстві також були сором\'язливі. Як допомогти дитині подолати сором\'язливість?