Question

09-12-2023

Добрый день. Я была единственным ребёнком в семье. Мама очень властна, закатывала истерики и скандалы из-за каких-то мелочей в тетрадках, говорила, что мол, ты могла занять 1 место, или что буду дворником, а мои подруги - кем то. При этом, в детстве одевала меня как старуху, что дети смеялись. Обесценивада и критиковала мое мнение. У нее был невроз. Теперь мы не общаемся много лет. Но, я обесцениваю других, чтоб чувствовать себя лучшей и идеальной. Только на показ, когда другие видят. Пытаюсь найти в других плохое, чтоб убедить себя. Стараюсь делать все идеально, чтоб сказали что мое - самое лучшее. Это меня страшно выматывает, но, я не могу остановиться. Живу так годами. Не могу отпустить, стать двоечницей. Боюсь , что за спиной будут осуждать или смеяться. Если кто-то не хочет работать, сваливает работу на других - одним словом: обесценивает мой труд добиться "самой лучшей " - меня это бесит. Хочу подавить и наказать. Часто сама ищу человека, который будет держать меня в подчинении, будто нуждаюсь в этом. Что можно с этим делать?

Питання від: Rita; Вік: 41

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

Павел Леонидович Басанский психолог Київ 09-12-2023 01:47:57

Здравствуйте, Rita!
У Вашей мамы скорее всего был не невроз, а нарциссическое расстройство личности.
Невроз вероятней всего у Вас. И другого способа, кроме прохождения психотерапии с психологом, еще не придумано.

👍 радити психолога:

Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 09-12-2023 06:59:17

1

Наталия Павловна Венглинская

Перфекционизм имеет несколько стадий. Вы на той стадии, когда перфекционизм уже становится болезнью, переходит в патоперфекционизм,
И конечно, вы будете, переживать, если появится угроза, что кто-то сможет сделать дело лучше вас. И закономерно, что вы стараетесь обесценить таких людей.
Невротическая форма перфекционизма связана с тревожностью, страданиями. И вы ищете, чтобы кто-то вас подавлял, вы начнете страдать и тем самым будет сниматься эмоциональное напряжение.
Конечно. как вам уже написал коллега, нужна помощь психолога.

Відредаговано автором 09-12-2023 07:01:03

👍 радити психолога:

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

09-12-2023 07:05:12Доповнення від автора

Спасибо за ответы. Так и думала, что самой не справиться, хотя интересуюсь психологией.
Возможно ли что моя проблема не имеет причины в детстве, а только во мне самой?

Виберіть психолога для консультування з приводу травм насильства (фізичного, сексуального чи психологічного), травма свідка, травма від знущань, принижень

Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 09-12-2023 08:19:49

1

Павел Леонидович Басанский

Ваша проблема именно связана с детством. Вам постоянно нужно было быть лучше всех, чтобы заслужить одобрение родителей. Вас сравнивали с другими. А для неокрепшей психики ребенка - это травма.
Конечно. родители делали это из лучших побуждений, по-другому они не умели, их тоже так воспитывали.
Но невротическое расстройство они вам сформировали.

👍 радити психолога:

Уляна Іванівна Казмірчук психолог Івано-Франківськ 09-12-2023 09:05:47

Вітаю! Погоджуюсь з колегами, що вам потрібна психотерапія. Фізичне відділення від мами всеодно не завершує процес сепарації- індивідуації. Не вирішена травма у внутрішньому світі(психіці) продовжує відтворюватись. От, як ви написали: ви вимагаєте від себе ідеальності і одночасно вимагаєте від інших. В такий спосіб ідентифікуєтесь з материнською фігурою, як важливою.
Це дуже добре, що ви цікавитесь психологією і розширюєте свої знання. Але, особистісні зміни, відбувається у контакті, для цього потрібен інший.

👍 радити психолога:

Павел Леонидович Басанский психолог Київ 09-12-2023 09:59:14

1

Ирина Константиновна Зубиашвили

Вряд ли. Подобное поведение обычно связано с желанием заслужить любовь требовательных и обесценивающих родителей и страхом НЕ получить этой любви.

👍 радити психолога:

Алла Григорівна Веленко психолог Київ 09-12-2023 13:29:54

Доброго дня Rita.
Ви пишете "Хочу подавить и наказать. Часто сама ищу человека, который будет держать меня в подчинении, будто нуждаюсь в этом".
І, насправді, не так вже Ви далекі від істини, на превеликий жаль.
Нам тільки здається, що в житті ми можемо все контролювати і керувати своїми імпульсами з позиції своєї свідомості. Тоді, як насправді, нами керує наша підсвідомість, до якої ми не маємо прямого доступу.
Маленька дитина дуже безпорадна і безпомічна, тому потребує захисту та підтримки. А отже, повністю відкривається людині, яка про неї турбується. Тому всі дії та слова значимої людини, у Вашому випадку, Вашої мами, сприймаються автоматично як пряма інструкція до виконання. Тобто, потрапляє на рівень підсвідомості, і формує установки та поведінкові моделі. Які вже автоматично починають керувати нами у дорослому віці. Це як певна, закладена в дитинстві, програма, за якою ми живемо. Саме тому, жодні зовнішні дії по зміні своєї поведінки, не мають результату.
Мало того, чим сильніше ми засуджуємо поведінку людини, яка нас виховувала, тим швидше самі починаємо себе поводити відповідним чином. Внутрішня "програма" підшукує" людей та створює ситуації, максимально наближені до отриманої в дитинстві "програми".
Окрім того, коли батьки, мама, не задоволені поведінкою дитини і хочуть свою дитину постійно вдосконалювати, дитина це сприймає лише як те, що вона щось робить постійно не так, а отже, як свою провину, або певну неповноцінність. І знову ж таки, на рівні підсвідомості закладається установка "Я винна", "Я весь час все роблю не так, тому мама мене не любить. І щоб мама полюбила, я повинна бути ідеальною...". Звідси і несвідоме бажання себе "подавить и наказать". А для цього потрібна людина, яка "будет держать меня в подчинении...", тобто, відповідати параметрам заданої програми.
Насправді, як тільки відбудеться глибинне прийняття себе з усіма вадами, помилками та недоліками, необхідність у перфекціонізмі відпаде сама собою. Так само, як і бажання ",подавить и наказати".
Але щоб так сталося, потрібно насамперед, зрозуміти, що змушувало маму саме так поводити себе, щоб з'явилася змога її, бодай, прийняти внутрішньо, і перестати ображатися на неї та засуджувати. Адже, подобається нам чи не подобається, але ми з батьками пов'язані невидимими ниточками. І насправді, ставлення до них, миттєво відображається на нашому житті. Чим гірше ставимося, тим гірше наше життя - це аксіома. Навіть, якщо з ними не спілкуємося, або вони вже в інших світах - це не має значення.
А які стосунки у Вас з батьком? Адже, це також має величезне значення у питанні внутрішньої трансформації.

👍 радити психолога:

09-12-2023 14:03:38Доповнення від автора

Очень благодарю за такое общирное объяснение. Папа всегда был подчинённым у мамы, и держал ее "сторону", так что мне не на кем было опереться. Скандалы были также на людях. У меня нет с ними общения много лет, они так решили, но я очень скучаю по папе. Мне кажется, маме я не очень нужна была вообще, просто принято было родить ребёнка. Также жестоко отнеслась она к моим бабушкам, где обе были в доме опеки. Я жила зарубежом, и не могла изменить ситуации.
Помню, что в 20 лет она мне сказала, что это Я! не проявляла к ней любви - как претензию. Так и было наверное, больше хотелось бежать от нее, чем общаться. Ее объятия душили меня. Были у меня панические атаки в 20, потом более менее успокоилось, но нервная система напряженая, а среда в которой живу бывает агрессивной.

Алла Григорівна Веленко психолог Київ 09-12-2023 14:30:56

Я вам співчуваю. І розумію, на скільки важко намагатися будувати своє життя, коли маєш таку сімейну ситуацію. Адже, якщо мама уособлює в собі вміння любити та правильно будувати стосунки, батько - дає відчуття захищеності та внутрішню опору. Дисгармонійні стосунки батьків безпосередньо впливають і на стосунки в дорослому житті їх дитини. Якщо мама керувала батьком, "подавляла" його, система взаємодії "аб'юзер-жертва" автоматично засвоюється і дитиною. Щоб в дорослому житті, проявлятися у вигляді "качель", коли періодично ми перебуваємо то в одній ролі, то в іншій... Але це не означає, що неможливо нічого змінити. Якраз, на мою думку, навпаки. Чим складніші задачі, які нам потрібно вирішити, тим швидше може іти процес нашого розвитку та швидше прийде відчуття щастя і рівноваги, коли ми увійдемо в стан самодостатності, стан "господаря свого життя"
Окрім того, існує поняття родових програм, коли з покоління в покоління передаються певні поведінкові установки, які Ви вже відслідкували на прикладі стосунків мами та бабусь... Але, як на мене, це лише верхівка родового "айсбергу". І для цього існують, у тому числі, так звані сімейні розстановки, як метод сімейної психотерапії.
Якщо ми обираємо шлях внутрішніх трансформацій, ми змінюємо ці програми не тільки для себе, а і для цілих поколінь родичів. Тобто, допомагаємо їм, навіть якщо вони пішли у засвіти. Це якраз про почуття провини, щодо ситуації, коли Ви не змогли вплинути на вчинки мами щодо бабусь, перебуваючи закордоном...
У Вас, на мою думку, є два шляхи. Один - продовжувати борсатися в тенетах своїх почуттів та несвідомих дій. А другий - почати серйозну трансформаційну роботу з підсвідомими установками та поведінковими моделями, які, на превеликий жаль, одним усвідомленням їх присутності, не змінити, отже, потрібна допомога спеціаліста.

Відредаговано автором 09-12-2023 14:38:21

👍 радити психолога:

09-12-2023 20:54:29Доповнення від автора

Сильно. Теперь понимаю серьёзность проблемы... Я всегда, конечно, очень винила себя. Ихй молчание тоже, как наказание.
Очень благодарю Аллу Григорïвну за подробный разбор.
Да были поведения у мамы, о которых страшно писать. Но в целом, она умела делать впечатление культурной и отзывчивой. В семье были и другие проблемы, как аборты, возможно психические отклонения. Мама сама мне об этом рассказывала, так как это касалось ее предков; хотела как скорее выйти замуж, это было убежище от атмосферы...

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Нiна Уенем
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Ирина Островерх
(Харків)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Схожі онлайн консультації

27-11-2023 Насильство

24-10-2023 Я відчуваю руйнацію особистості, я стаю чужою для себе внутрішнього людиною

22-10-2023 Не хочу жити

30-09-2023 Щоб могли порекомендувати мені робити в таких ситуаціях ?

29-09-2023 я не відчуваю себе здоровою людиною

22-09-2023 ПТСР. Невпевненість у собі. Нереалізованість. Панічні атаки. Депресія.

03-09-2023 Травмы из детства продолжение

25-08-2023 Добрый день! Моего мужа беспокоит моё прошлое, оно не даёт ему покоя..

21-08-2023 Сниться с переодичность один и тот же сон

19-08-2023 Травма из детства

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Accepted Answer · 2023-12-09 20:44:54

Велика вероятность наличия у мамы и психопатии. Ели присутствуют мощнейший эгоизм, тяга к власти как суперценности, предельная жестокость, манипулятивность и отношение к людям как к каким-то недоразумениям, которые заслуживают лишь того, чтобы ими управляли и использовали в своих интересах. Для психопата существует лишь один он.

цитата:

Папа всегда был подчинённым у мамы, и держал ее "сторону", так что мне не на кем было опереться.

Он попросту выживал таким образом, иначе не выжил бы. У него НЕ было выбора. Или уйти. Или убить. Или подчиниться. Он выбрал третье. Видимо были на это причины.

цитата:

Мне кажется, маме я не очень нужна была вообще, просто принято было родить ребёнка.

Таким людям вообще никто не нужен. Запредельный эгоизм и любовная импотенция. Глупо ждать от них чувств кому бы то ни было, даже их детям.

цитата:

больше хотелось бежать от нее, чем общаться. Ее объятия душили меня. Были у меня панические атаки в 20

Потому что было ощущение опасности от. Реальной. На уровне инстинкта.

цитата:

Также жестоко отнеслась она к моим бабушкам, где обе были в доме опеки

Полное отсутствие эмпатии к другим - один из центральных признаков. Плюс потребительское отношение. И если человек НЕ нужен - от него избавляются. Безжалостно. Жалость - неизвестное чувство и признак слабости. В цене только сила. Так устроен психопат. Врожденное.

цитата:

Помню, что в 20 лет она мне сказала, что это Я! не проявляла к ней любви - как претензию.

Ребенок, если он и сам не врожденный психопат или нарцисс, ВСЕГДА отвечает родителям ТЕМ ЖЕ, что они ему дают.

Обезценивание и перфекционизм