Question

27-05-2025

Доброго вечора.
Маю таку ситуацію, tніколи не думала, що опинюся в ній.
Я заміжня, маю синочка 3 роки, ми проживає за містом в одному будинку зі мамою чоловіка.
Чоловік служить в зсу як 1 рік, і ми рідко бачимося, я працююча мама і з дитиною допомогала і допомогає мати чоловіка.
Відносини в нас з нею нормальні були, не подружки звісно, але скандалів і розборок не було до одного дня.

Ми живемо в будинку, а кухня окремо.
І от ми зранку встаємо і йдемо туди готувати сніданок і робити свої справи, в цей день я залишилася працювати вдома, все було спокійно.
І коли дитина заходить в кухню, відкриває двері і бачить там свою бабусю починає робити все навпаки, закриває двері, не хоче проходити вперед чи заходити, і без мене не хоче, а я зайду і він зайде але капризи є.
Поки швидко все приготую чи візьму, то капризує, до бабусі не хоче підходити, хоча вона до нього звертається і балакає.
Як тільки ми вийдемо трохи заспокоївся.
І так ми цілий день окремо провели.
Бабуся образилася, що я йому не пояснила, що так не можна робити, що це ж бабуся твоя, образилася каже я не вірно виховую дитину.
А я лише хотіла не втручатися, щоб вони самі домовилися між собою.
Та, й син такий, якщо будеш наполягати чи давити якраз в цей момент то він ще більше почне невувати.
На наступний день ситуація повторилася, тільки я вже й сама зробила зауваження йому, сказала, що так не можна і т.д.
Але тепер вся ця історія призвела до скандалу.
Ми з бабусею не розмовляли 5 днів, бо я спочатку не розуміла в чому причина і що не так, а коли дізналася то і дізналася купу про себе цікавого.

Як правильно бути цій ситуації?
Як пояснити дитині?Раніше все було добре і в них добрі відносини.
І на протязі дня вони можуть пересектись на участку і поспілкуватися тобто контакт є, це не те, щоб вона його ображала, і після він так веде себе.В ніякому разі.
Десь може більше півроку теж були схожі ситуації з його такою реакцією, але якось все пройшло.
Що може впливати на таку поведінку дитини?
Як бути?
Бо в свою сторону я вже почула що нічого свою дитину не навчила і не навчаю

Питання від: Кристина ; Вік: 32

подобається запитання?

Підберіть сімейного психолога онлайн або в містах України.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Виберіть психолога для консультування з приводу розладу комунікації між різними членами родини, відсутності підтримки, неспівпадіння поглядів на виховання дітей тощо

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Дарія Рудь
(Онлайн)

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Схожі онлайн консультації

20-05-2025 Бабуся намагається витіснити мене з ролі матері і зайняти моє місце

12-05-2025 муж ставит родителей на первое место

08-05-2025 Відносини з чоловіком

28-04-2025 Конфлікт з бабусею

28-04-2025 Отношения рушатся

09-04-2025 Як зберегти сімʼю

25-03-2025 Считается ли нормальным, когда в паре кто-то один уезжает по делам, а другой остается?

21-03-2025 Желание смотреть на голых женщин норм или нет?

15-03-2025 Родители не слышат меня

13-03-2025 Сын не хочет быть старшим братом

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 1 · 2025-05-28 09:13:07

Доброго ранку Кристина.
Ваше питання потребує додаткового розгляду. Бо дитина маленька і запитати у неї, чому вона саме так поводиться з бабусею саме у Вашій присутності, дуже складно. Але можна зробити певні припущення, що сину не вистачає саме Вашої любові та тепла, бо Ви - працююча мама. Але ж саме в період до трьох років діти найбільше потребують маминої присутності, без якої ніяка найкраща бабуся не замінить
маму. І дитина закриваючи двері, от у такий спосіб намагалася показати, що хоче зараз спілкуватися саме з Вами. Бо Вас занадто мало в житті сина...
І перші дзвіночки вже були, але Ви вирішили, що все минуло і не звернули на це уваги "Десь може більше півроку теж були схожі ситуації з його такою реакцією, але якось все пройшло".
Далі може бути лише гірше. Бо дитина росте і вже звикла реагувати достатньо знервовано, коли нею намагаються керувати "син такий, якщо будеш наполягати чи давити якраз в цей момент то він ще більше почне невувати". А коли так буває? Коли в дитині включається опір? Коли дитині, знову ж таки, не вистачає справжньої любові, взаємодії, а не просто поверхневого спілкування на рівні побутової турботи. Бо щоб дитина слухалася, щоб їй можна було щось пояснити, повинні бути встановлені по справжньому глибокі стосунки. А судячи з усього, їх ні між вами, ні між сином і бабусею немає. Бо і сама бабуся потребує до себе підвищеної уваги, поваги, і поводить себе практично як та ж сама недолюблена дитина.
Що робити? Розбиратися конкретно з усім, що сталося індивідуально. Бо це Ваш син і Ваша свекруха, мама Вашого чоловіка, який в ЗСУ. І ви всі, думаю, перебуваєте в певній напрузі, що також ускладнює стосунки. Бо само собою такі речі не вирішуються. Окрім того, потрібно щось повністю міняти в Ваших стосунках з сином. А це, в тому числі, і ставлення до себе, до роботи, до стосунків з оточуючими, в тому числі. Це цілий комплекс трансформаційної роботи з психологом. Я не думаю, що жити в конфліктах Вам дуже подобається.

score 1 · Answer 2 · 2025-05-28 11:21:07

Доброго ранку, Кристина!

цитата:

Як правильно бути цій ситуації?

Питання складне, адже стосується вас усих і, насамперед, вашої дитини.
Перше, з чого варто почати, так це не панікувати. Навпаки, спробувати поставитись до ситуації максимально об'єктивно і виважено.
Наприклад, розібратись, через що

цитата:

Ми з бабусею не розмовляли 5 днів, бо я спочатку не розуміла в чому причина і що не так, а коли дізналася то і дізналася купу про себе цікавого.

Чия була ініціатива включити мовчанку?
Чи дізнались ви, в чому була причина і що не так.
А також, що цікавого почули про себе?
Якщо мається на увазі ось це -

цитата:

Бо в свою сторону я вже почула що нічого свою дитину не навчила і не навчаю

, то можу уявити вашу реакцію на оцінку вас як матері.
На вашу думку, свекруха має право вас звинувачувати? А якщо не має, то які варіанти реагування і поведінки ви розглядаєте? Яким чином вибудовувати лінію взаємин, аби не посилити напруження і водночас зберегти вашу самоповагу?

цитата:

І коли дитина заходить в кухню, відкриває двері і бачить там свою бабусю починає робити все навпаки, закриває двері, не хоче проходити вперед чи заходити, і без мене не хоче, а я зайду і він зайде але капризи є.

Можна лише робити припущення щодо причин такої поведінки сина. Я б нестав цього робити на даному етапі, бо достеменно навряд чи дізнаюсь. В будь-якому випадку реакції вашої дитини мають певне підгрунтя. Поруч з вами синові, навпено, БЕЗПЕЧНІШЕ(!) Ось так висловлюсь, обережно.

цитата:

Бабуся образилася, що я йому не пояснила, що так не можна робити, що це ж бабуся твоя, образилася каже я не вірно виховую дитину.

цитата:

На наступний день ситуація повторилася, тільки я вже й сама зробила зауваження йому, сказала, що так не можна і т.д.

Подивіться на ваші з бабусею впливи на дитину погляом ніби зі сторони. Чи не виглядають вони, як бажання присоромити дитину в тому, в чому вона не винна?
Якщо щось подібне усвідомите, то ваше материнське серце підкаже, що потрібно діяти іншим чином. І кращим варіантом буде ваше спільне зі свекрухою намагання створити безпечний емоційний простір для дитини.

Світлана Володимирівна Матюха психолог · Answer 3 · 2025-05-28 13:36:42

Доброго дня.Скажіть, будь ласка, а ви помічаєте, що у вас виникла автоматична думка- Я погано виховую дитину, Якщо хтось засуджує моє материнство це правда і мені соромно.
І через цю думку включається логіка: треба негайно виправити поведінку дитини, щоб довести, що я хороша мама.
Це викликає емоцію тривоги, напруги, можливо, навіть провини.
Навіть може бути таке, що ви відчуваєте себе "між двох вогнів": з одного боку бабуся з вимогами до виховання, з іншого син, який не реагує на авторитарні методи.
ваша автоматична думка, в основі якої, за моєю гіпотезою, лежить життєвий досвід, де вас або ваших однолітків карали за непослух, і де було переконання:Дитина повінна слухатись. Якщо не слухається покарання чи осуд дорослого обов'язкові.
І саме звідти починає будуватись ваша реакція на ситуацію: тривога, самозвинувачення, бажання виправити поведінку дитини.
Можна подумати разом:
А чи є інші способи тлумачити поведінку дитини, окрім "він погано вихований"?
А якби на вас не тиснули очікування "бути правильною мамою", як би ви тоді хотіли реагувати на капризи сина?
Ваша задача як мами не змусити дитину поводитися “правильно” будь-якою ціною, а навчити її розуміти свої емоції й реагувати безпечно. Можливо проговорить емоції дитини-Тобі, здається, не дуже хотілося йти до бабусі. Я тебе розумію , іноді так буває. Але бабуся тебе дуже любить. Давай зайдемо разом, я буду з тобою поруч.
Це один из вариантов.

Непорозуміння зі свекровью

Поради відвідувачів