Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго вечора!
Не мені оцінювати Ваші здібності, але людина, яка здатна до самоаналізу, однозначно дурною бути не може. Не говорячи про те, що Ви змогли з такою неймовірною влучністю підібрати віршовані рядки, щоб охарактеризувати ту жінку, до якої боїтеся іти на побачення!
Отже, питання, як на мене, лише у відсутності досвіду. А це, як відомо, швидко напрацьовуються, коли чоловік пересилює себе та свій страх і невпевненість і все ж починає зустрічатися з жінками.
Окрім того, якщо жінка-психолог, яка Вам сподобалася, досі не заміжня і ходить на побачення, як всі інші "смертні", швидше за все, їй її професія не стільки допомагає, скільки дуже сильно заважає. Бо відштовхує більшість чоловіків, які бояться в порівнянні з нею вигледіти не дуже розумними.
Отже, як кажуть, балів порівну.
До того ж, що такого може статися страшного на побаченні? Пропустіть в голові найнеприємніші варіанти, прийміть їх, а потім махніть рукою і налаштуйтеся просто на знайомство з новою людиною. Від якої Вам нічого не потрібно. Збирайтеся і сміливо ідіть. Дівчат навколо неодружених - океан і море! І десь серед них є та, яка Ваша. Але, якщо не станете ходити на побачення, то ніколи її можете так і не знайти.
А якщо все ж важко самому правильно налаштуватися ( а таке буває з усіма), почніть співпрацювати з мудрим психологом. Який і допоможе Вам правильно налаштуватися та навчить родумно себе поводити

Доброго вечора Анно!
Насправді, Ви задаєтеся дуже правильним питанням, що говорить про Вас, як про людину розумну, яка намагається знайти вихід навіть у такій складній ситуації, як Ваша.
Достатньо складно робити якісь висновки і давати поради, бо недостатньо інформації, і все ж, спробую зробити свої припущення.
Ви пишете "...була байдужою, навпаки доброю, пробачала, або проганяла, коли зійшлись завагітніла, змінилась, стала другом, мамою, няньою, кухаркою та в лішку все можна..."
Як на мене, Вас "гойдало" в стосунках з чоловіком з однієї крайнощі в іншу. Від байдужості до повного знецінення себе і приниження. А як відомо, ні те, ні інше не може допомогти побудувати гармонічні стосунки, які потребують поваги та довіри. Чому ж так і не змогли правильно себе поводити? Швидше за все, тому, що:
перше - між Вашими батьками так само не було гармонічних стосунків. А як відомо, дитина несвідомо переймає від своїх батьків ті моделі поведінки, якими користуються дорослі. І потім самі не розуміють, чому саме так поводяться вже в своєму дорослому житті.
Друге - відсутність знань про природу чоловіка, жінки та стосунків між ними.
Отже, щоб спробувати Вам допомогти, логічно напрошується питання: які стосунки були між Вашими батьками?
Як вони ставилися до Вас? Чи була між вами тепло, щирість та довіра?
Окрім того, людина, яка вживає.алкоголь вже не несе відповідальність за свої вчинки. Бо токсичні речовини руйнують людину як особистість, змушують її деградувати. Отже, будувати стосунки із алкоголезалежною людиною так само як і із здоровою - неможливо. Потрібні інші зовсім методи.
Окрім того, складається враження, що Вам важко окреслювати особистісні кордони, в тому числі, і зі свекрухою. Що дозволяє їй говорити знецінюючі Вас слова. А це знову ж таки з області підсвідомих установок, які формуються в тому ж дитинстві.
Тому моє питання про стосунки між батьками та їх ставленням до Вас дуже важливе.

Відредаговано автором 29-01-2025 20:18:33

Доброго дня Ната!
Як на мене, перш, ніж почати аналізувати те, що відбудається з Вами у Вашому житті, потрібно зрозуміти, а які стосунки були між Вами та Вашими чоловіком до того, як Ви переїхали жити до його мами? Чому? Щоб, принаймні, знайти головну причину почуття дискомфорту та невдоволеності своїм життям.
Але, якщо виходити суто з того, що Ви пишете про себе та чоловіка, на превеликий жаль, близькі та довірливі стосунки на період переїзду до мами, так і не були сформовані. І на поверхні, такий собі, суто побутово-матеріальний рівень, де чоловік виконує роль добувача, а Ви роль жінки, яка повністю тримає на собі і дітей, і весь побут. До речі, як приймалося рішення про проживання з мамою? Чи Ви знали, що побутові умови погіршаться? Ви мали свою думку, чи просто згодилися з пропозицією чоловіка? Як до переїзду розподілялися обов'язки в побуті і догляду дітей? Бо складається враження, що втома та додаткове психо-емоційне навантаження у вигляді свекрухи, лише загострили ті проблеми, які і були раніше. А це - невміння окреслювати та відстоювати власні кордони, замовчування почуттів і невміння їх правильно висловлювати, певна жертовність у відіграванні ролі дружини, невістки та мами і найголовніше, незнання природи чоловіка та жінки. Адже, за умови володіння такими знаннями, є розуміння того, що просте намагання достукатися до чоловіка одними лише словами, поясненнями та сльозами, ні до чого, як правило, не призводять. І не тому, що Ваш чоловік поганий. А тому, що така особливість притамання абсолютно всім чоловікам, які реагують та сприймають серйозно лише конкретні виважені, без надмірної емоційності, дії жінки.
Отже, спираючись на те, що Ви написали, можна спробувати зробити певні висновки.
Перше. У Вас сильне психо-емоційне виснаження, яке посилюється звичайнісінькою фізичною втомою через надмірне побутове навантаження. А в таких випадках навіть на абсолютно нейтральні та безпечні слова чи дії оточуючих, як правило, реагуємо дуже гостро та негативно, перебільшуючи їх значення. Що граничить з нервовими зривом та депресивним станом.
Друге. Невміння окреслювати власні кордони та явне невміння їх виважено та спокійно, безконфліктно відстоювати. Через що занижена самооцінка, є почуття знецінення та нехтування власними інтересами. Через що Ви постійно відчуваєте себе "жертвою". А як відомо, як ми себе сприймаємо, так до нас і відносяться.
Третє. Присутнє.посиійне несвідоме намагання виправдатися, довести, що Ви "гарна дівчинка" і тому заслужили каторжною працею, щоб Вас любили, цінували і з Вами радилися та рахувалися. Тоді, як насправді, в стані самодостатності, нікому нічого доводити не потрібно вже лише тому, що ми і тільки ми вирішуємо, як сприймати себе і себе поводити. Адже, право любові дається кожній жінці вже від самого народження.
І, нарешті, четверте. Ставлення до себе та життя, як правило, формується лише в дитинстві під впливом значимих дорослих у вигляді певних поведінкових
моделей та установок, які в дорослому житті несвідомо керують нашим життям. Отже, якщо нам щось дуже сильно не подобається в нашому житті, насамперед, потрібно дуже уважно розібратися з тим, які ролі були нав'язані
ще з дитинства. Щоб потім, усвідомивши себе як самодостатню, зрілу особистість, зробити повне перезавантаження тих установок та поведінкових моделей, які заважають щасливо жити, відстоюючи своє право на своє життя, почуття та реалізацію, в тому числі, професійну
То як будувалися стосунки між Вашими батьками в дитинстві і як вони ставилися до Вас? Чи були між Вами довіра та відвертість?

Відредаговано автором 29-01-2025 16:04:39

Доброго вечора!
Насправді, питання довіри - це дуже особиста та делікатна тема. І довіра не з'являється просто так, вона повинна мати певні підкріплення якимись вчинками. Тобто, проблема, як на мене, не лише в Вас, а і в тих людях, з якими Ви спілкуєтеся. Окрім того, всі люди різні. Є люди інтроверти, а нкстраверти. Інтроверти, здебільшого, все тримають в собі, нічого не виносять на загал, а нкстраверти - відкриті і дуже люблять спілкування.
Думаю, що Ви з часом розберетеся і в собі, і в тих людях, які Вас оточують. В любому випадку, тільки Ви самі маєте право обирати кому і що розповідати.

Доброго вечора!
Ситуація, дійсно, дуже неприємна і ускладнюється тим, що, якщо я правильно зрозуміла, ви зараз перебуваєте на відстані?
Як на мене, в самій Вашій розповіді є багато такого, що викликає певні запитання.
От, наприклад Ви пишете "Я звичайно кохаю його і довіряю, але як бути з тим фактом що побачила...". Тобто, Ви бачили чоловіка з іншою дівчиною, бачили в телефоні їх перемовини і при цьому пишете, що довіряєте чоловіку, який Вам говорить в очі, що її телефону у нього немає... Якщо її телефону він не знає, тоді як можна пояснити, що він з нею передзвонюється? Це перше.
Друге. Ви запитуєте "Чи варто говорити що я переглядала історію дзвінків, що бачила. Чи просто відпустити ситуацію".
Давайте по порядку. Якщо оберете "просто відпустити ситуацію.." Ви реально зможете про все забути і не думати? І якщо так, тоді чи не намагаєтеся Ви себе відгородити від згадок про те, що дуже болить? І в такий спосіб, чи не заганяєте несвідомо проблему глибоко собі всередину, щоб з часом вона почала Вас поступово роз'їдати?
А якщо оберете "...говорити що я переглядала історію дзвінків, що бачила...", тоді на яку відповідь чоловіка очікуєте? Щоб він Вам сказав що? І якщо скаже, що "так, з дівчиною спілкується", які Ваші будуть
подальші дії? А якщо знову скаже, що Вам все здалося і він ні з ким не спілкується, Ви повірите навіть якщо реально на відстані нічого перевірити не зможете?
Насправді, щоб в цій ситуації.повністю розібратися, потрібно, як на мене, зрозуміти, а чому така ситуація, загалом, стала можливою? Адже, третій в стосунках просто так ніколи не з'являється. Це принцип "любовного трикутника", де чогось комусь не вистачає... Навіть, якщо це лише Ваші підозри, потрібна серйозна причина, щоб просто такі думки
з'явилися... А це вже питання Ваших емоцій та почуттів, і певних реакцій та дій.
Я б Вам порадила індивідуальну консультацію, якщо, певне, Ви хочете зберегти стосунки. Бо нерідко, щоб себе зрозуміти, і не "гармати дров", потрібно зазирнути глибоко собі в серце та душу. А це зробити без допомоги спеціаліста буває не так вже і легко.

Відредаговано автором 28-01-2025 21:49:00

Сашо, перечитайте, будь ласка, ще раз і більш спокійно та вдумливо все, що було для Вас написане раніше.
В тому стані, в якому Ви зараз перебуваєте, жодні самі правильні слова, на мою думку, Вам не допоможуть. Бо чоловіка психо-емоційно залежного від коханої жінки, з втраченим почуттям власної гідності, поважати і сприймати серйозно дуже важко, а інколи, і неможливо.
Ви б захотіли спілкуватися з тою дівчиною, яка хапається Вам за ноги і ладна на все, навіть на втрату себе, аби лише бути з Вами поряд? Навряд чи. Бо така людина виглядає жалюгідно і нічого, окрім жалості, викликати до себе не може
Окрім того, така психо-емоційна залежність як у Вас зараз, небезпечна ще й тим, що як тільки почнете знову зустрічатися з тою дівчиною, образи, претензії та ревнощі можуть "вийти на поверхню" з новою силою і Ви нічого з собою зробити не зможете. Так діє закон пристрасті та психо-емоційної залежності.
Ще раз повторюся, єдиний шанс щось виправити - це серйозна робота над зміною своїх рефлексів та установок із психологом.

Доброго вечора Тетяно!
Ви пишете "мені дуже важливо щоб він зателефонував, бо я хвилююсь за нього, дуже його люблю - він єдиний син..."
Ми любимо своїх дітей так як вміємо. Ми віддаємо їм все те, що маємо і хочемо, щоб вони так само любили нас у відповідь... Але, зачасти, чим сильніше за дітей хвилюємося та переживаємо, тим менше вони хочуть бачити нас...
На перший погляд, величезна несправедливість... Але... Ті почуття, які нам здаються самими правильними та необхідними, найсильніше і відштовхують дітей від нас. Чому? Бо енергія переживань і тривог - це енергія страху, одна із самих руйнівних енергій в цьому світі. І замість того, щоб бути невидимою берегинею, мама, сама цього не розуміючи, вносить ту ж саму невпевненість та тривожність в життя своїх дітей. Від чого дитина і намагається несвідомо відсторонитися, від'їзджаючи за тисячі кілометрів.
Далі Ви пишете: "Я розумію, що намагалась купити його любов - придбали йому машину, намагалась щоб він ні в чому не нуждався...". І тут виникає питання, а що Вас змусило саме так будувати стосунки з сином? Адже купівля почуттів відбувається лише тоді, коли з якоїсь причини, ми не вміємо по іншому проявляти свою любов до дітей. А, як правило, ми виявляємо свої почуття лише в той спосіб, в який ці самі почуття виявляли і по відношенню до нас значимі дорослі в нашому ж дитинстві. Тому, щоб спробувати Вам допомогти, потрібно дещо більше інформації про Вас. Які стосунки у Вас були в дитинстві з Вашими батьками? Чи проявляли вони по відношенню до Вас достатньо уваги, тепла, та довіри? Ви скажете, яке це має відношення до того, що зараз відбувається між Вами та Вашими сином? Відповім - саме безпосереднє. Бо маленька дитина переймає стиль стосунків від своїх батьків, щоб потім, подорослішавши, поводити себе відповідно до того ж самого стилю спілкування своїх батьків. І якщо ми хочемо реально щось поміняти вже в стосунках зі своїми дітьми, насамперед, потрібно повністю змінити звичні з дитинства установки та моделі поведінки на більш конструктивні. Щоб вже не лише на рівні розуміння неправильності своїх дій, а на рівні почуттів, емоцій на рефлексів, почати зовсім по іншому будувати стосунки зі своїм сином.

Відредаговано автором 28-01-2025 18:27:08

Насправді, Ви сказали ті слова, які і можуть Вам допомогти повернути дівчину "я готовий мінятися тільки б вона пробачила і дала шанс".
Якщо я правильно зрозуміла, Ви вже намагалися з нею поговорити? Але вона не хоче, так? Щоб дівчина захотіла до Вас повернутися, вона повинна повірити, що Ви реально змінилися. А це ніякими словами довести неможливо, окрім власної поведінки. Тому може скластися ситуація, при якій чим більше Ви будете шукати з нею зустрічі, тим менше вона буде хотіти Вас бачити, і тим паче, говорити. Це принцип тої самої руки, за яку вчепилися і не відпускають. Людина слабка та принижена навряд чи комусь може бути до вподоби, тим паче, молодій гарній дівчині. І, як на мене, єдиний шанс для Вас - це, насамперед, привести себе до тями. Я Вам раджу записатися на індивідуальну консультацію, щоб заспокоїтися, знайти внутрішню рівновагу, а отже, відновити втрачене почуття гідності і вже разом з психологом, крок за кроком іти до своєї мети. Реалізований та впевнений в собі чоловік, не залишить жодну дівчину байдужою до себе, в тому числі і Вашу кохану. У Вашій ситуації поспішність та знервований стан тільки все може погіршити. Ви ж не хочете втрати і свій останній шанс?

Дякую Вам за відвертість.
Насправді, маніпуляторів, шантажистів, збоченців та шахраїв в соцмережах дуже багато. Бо саме там вони шукають собі "здобич" як у психологічному сенсі, так і в сенсі матеріальному. Зачасти, коли "жертва" шантажиста виявляє дуже сильний страх, з неї можуть почати вимагати гроші за мовчання, користуючись її необережністю та залежністю. Так, наприклад, потрібно під час перепису дотримуватися певних технік безпечної поведінки і, як мінімум, не розкривати особисту інформацію, наприклад, не писати свої справжні ПІБ.
Але вже є що сталося і потрібно виходити з того, що вже є.
Ви абсолютно правильно зробили, що заблокували одразу того незнайомця, якби не одне але...
Ви пишете "можливо він мені хотів щось написати за мого чоловіка таке про що я не знаю...". А для чого Вам потрібно знати щось таке про чоловіка? Щоб що?
З таких переживань логічно напрошується висновок, що був якийсь дуже неприємний досвід в стосунках зі своїм чоловіком... Розумію, що про такі речі навіть думати важко, не те що писати, але до тих пір, поки не розберетеся повністю в природі своїх страхів і таких от переживань, на превеликий жаль, не має жодної гарантії, що на горизонті знову не з'явиться такого ж роду незнайомець, або незнайомка, яка стане певним тригером для всього того, про що Ви намагаєтеся не думати.
Тому я і написала одразу, що проблема набагато глибша. І жити з "заплющеними очима", або намагатися від проблеми втекти, - марна справа. Від себе та своїх почуттів втекти неможливо.
Якщо б між Вами та Вашими чоловіком склалися дійсно довірливі та по справжньому теплі стосунки, по перше, навряд чи Вам захотілося з якимось чоловіком спілкуватися, а по друге.
Навіть, якщо б так і сталося, Ви б так важко не переживали і не боялися, бо змогли легко про все чоловіку розповісти і вже разом знайти вихід.
Тому, як на мене, головне питання - це питання стосунків з Вашим чоловіком і того всього, що Вам прийшлося йому прощати. Бо саму ситуацію з незнайомцем, вважаю лише наслідком певних проблем в стосунках з коханою людиною. До речі, чоловіки, які зраджують, як правило, дуже ревниві і схильні звинувачувати свою дружину навіть в тому, в чому вона не винна.
Тому і вище запитувала саме про те, що між Вами з чоловіком відбувалося раніше...
Власне, Вам вирішувати, чи хочете і далі жити в таких. страхах та переживаннях. Тоді як є можливість не просто перестати боятися і таким чином змусити незнайомця Вас більше не турбувати, але і розібратися в своїх стосунках з чоловіком, щоб зробити їх щасливими.

Доброго дня Сашо!
Ваші почуття зрозумілі і викликають співчуття. Бо коли в душі киплять пристрасті та ревнощі, жити дуже важко. Тому зрозуміле і бажання якомога швидше повернути дівчину, але... На превеликий жаль, в таких випадках, просто вибачитися не достатньо. Адже, якщо є схильність до ревнивості, позбавитися цих почуттів просто так не вдасться. Тим паче, що той самий дорослий чоловік нікуди не дівся, а отже буде і надалі відігравати роль певного тригера, змушуючи Вас реагувати на дівчину так само.
То що ж робити?
Якщо Ви реально хочете не лише тимчасово повернути стосунки з дівчиною, а і стосунки зробити тривалими, поглибити та зробити їх гармонічними, потрібно дуже серйозно розібратися з тенденцією до "залипання" на коханій людини. Бо саме надмірна прив'язливість і може викликати от той самий болючий стан ревнощів.
Бо прив'язливість і кохання - це дуже різні речі. І дівчата таке одразу відчувають. От уявіть собі, що хтось міцно вчепився в Вашу руку і не відпускає. Яка буде Ваша перша реакція? Вирватися і втекти подалі, правда? Те ж саме відчуває зараз і Ваша дівчина. Тому просто вибачитися і попросити відновити стосунки може не спрацювати. Адже, ми не лише бачимо та чуємо одне одного, ми коханих людей відчуваємо.
Тому, щоб допомогти Вам, потрібно набагато більше інформації про Вас. Щоб зрозуміти звідки така тенденція до залежності від коханої людини. Бо саме вона викликає, як правило, таке силье почуття ревнивості.
Які стосунки між Вашими батьками?
Чи було достатньо Вам в дитинстві тепла та уваги батька та мами? І хто найбільше займався Вашим вихованням, коли Ви були маленьким?

Відредаговано автором 28-01-2025 12:34:44

Найперше, пропрацювати свій страх і перестати боятися того чоловіка.
Як це зробити? Задайтеся питанням, а чого найбільше Ви боїтеся? І чому те, чого Ви боїтеся так Вас лякає? Що може стати найгіршого, якщо він зробить те нарешті, чим Вас шантажує?
А тепер уявіть, що Ви не зможете впоратися зі своїм страхом. І як будете жити далі? Ви збираєтеся все життя ховатися та бігати від того незнайомця? І загалом, від усіх, хто стане Вас чимось шантажувати? Ви пишете, що завдяки якійсь знайомій стали з незнайомцем спілкуватися... А чи не може бути так, що Ваша знайома і той незнайомець знайомі і вона щось йому розповіла таке про стосунки Вас з Вашим чоловіком, чого Ви дуже боїтеся?
Насправді, варіантів дуже багато, а жодна дія, яку Ви вже зробили, не спрацювала. Хіба що спробуйте ще звернутися до кіберполіції і повідомте по те, що Вас шантажують... Щоб вона знайшли і зупинили того шантажиста.
Але навіть в такому випадку, Ваш страх нікуди не дінеться, поки Ви з ним не розберетеся і не впораєтеся. Отже, є щось таке всередині Вас, що робить Вас дуже залежною від от таких маніпуляторів. А це вже питання суто психо-емоційного характеру, яке потребує індивідуальної роботи.

Так, Ваші почуття закономірна та зрозуміли. Але у цій ситуації є і інший бік, не менш важливий.
От Ви пишете "по факту він мене зараз переслідує. І скажу мені страшно від цього. Мало того що він мені пише із інших сторінок. Так він мені каже що знає чоловіка".
Кого, на Вашу думку, можна, загалом, шантажувати та залякувати?
Думаю, що Ви і сама знаєте правильну відповідь: лише того, хто дуже чогось боїться та сильно через щось переживає. Страх, як це не дивно, але відчувається навіть тоді, коли ми людину не бачимо, і знайомі лише по переписці, наприклад, втому ж ТГ
Це певний крючок, певний аркан, на якому можна тримати безкінечно людину, і по факту, змушувати її робити будь що.
Ви пишете: "А якщо чесно не знаю як дати відсіч такій поведінчі того чоловіка". Тоді як відповідь очевидна - необхідно глибоко розібратися зі своїми страхами та залежностями, якими і тримає Вас незнайомець.
Ви можете сказати, але ж як діяти реально? Механізм такий. Коли ми живемо під гнітом страху, що б ми не робили, які б дії не застосовували, нас все одно стануть переслідувати. Чому? Тому, що через страх розкрити свою таємницю, ми будемо дуже обмежені в своїх зусиллях, боячись, що нас видадуть, розкажуть про нас і станемо "поганими дівчатками" в очах свого чоловіка. Тоді як людина, що впоралася зі своїми страхами, повертає собі те саме відчуття спокою та власної гідності, яке було втрачене. І з заляканої "жертви" перетворюється на самодостатню, впевнену в собі жінку.
А самодостатня та щаслива жінка завжди зможе знайти вихід у найскладнішій ситуації, при цьому зберігши і свою самоповагу і самі родинні стосунки.
Я все ж схиляюся до того, що проблема набагато глибша, аніж лише ситуація з незнайомцем. Адже,безпосередньо торкається і глибини та довіри з Вашим чоловіком у Ваших стосунках.
Я правильно зрозуміла, чоловік дозволяв собі переходити певну межу вірності Вам, як своїй дружині?

Доброго вечора!
Насправді, дуже шкода, що Ви потрапили в таку ситуацію. Власне, як на мене, не так страшно те, що Вам захотілося поспілкуватися і отримати новий досвід в переписці, скільки - Ваш стан провини та сорому за те, чого Ви не зробили, адже, вчасно змогли зупинитися. Бо, на мою думку, Вам притаманний високий рівень моральних цінностей, що прекрасно.
Але є маленьке але... Чи не надміру суворо Ви караєте себе за те, чого не зробили? І тому, перш, ніж щось розповідати чоловіку, чи не краще, у першу чергу, от саме з цим дуже уважно розібратися? Бо, навряд чи, можна наперед знати, як відреагує він на Вашу розповідь, особливо, якщо говорити станете з позиції "жертви", яка сильно завинила.
Чому? Бо існує певний закон стосунків. До нас ставляться так, як ми ставимося до себе.
Зневажають того, хто зневажає себе сам, навіть, якщо почуття провини та зневаги хибне, як от у Вас. Тим паче, що особливо довірливих стосунків між вами, якщо я все правильно зрозуміла, поки немає.
Ви пишете "На рахунок довіри не можу сказати так одразу. Я наприклад дуже багато чого пробачала чоловіку. Але так щоб прямо йому сказати про таку річ мені якщо чесно соромно".
Тобто, якщо я правильно зрозуміла, чоловік не є прикладом ідеальної поведінки по відношенню до Вас? І якщо все так, тоді, чи не приглушена, витіснена образа на чоловіка і несвідоме відчуття знеціненості і змусило Вас шукати якогось спілкування з незнайомим чоловіком у ТГ, як прояв певної компенсації за все пережите з чоловіком?
На мою думку, те що сталося зараз з незнайомцем - це лише наслідок "запущених" та досить заплутаних стосунків, які склалися між Вами та Вашими чоловіком. І до тих пір, поки Ви не розберетеся в собі зі своїми почуттями до свого чоловіка, розпочинати якісь відверті розмови з ним, знову ж таки на мій розсуд, дуже небезпечно. Бо, як правило, чоловіки, що самі роблять багато неправильного в стосунках, дуже прискіпливо ставляться до вчинків своїх дружин. І таким чином, відкрившись, чи не дасте Ви привід для того, щоб він почав поводити себе ще відвертіше гірше по відношенню до Вас, маніпулюючи Вашим псевдо поганим вчинком?
Судячи з того, що Ви написали про себе та ситуацію, швидше за все, Ви - жінка не лише сором'язлива, але і несмілива та нерішуча. І тільки сильні душевні муки змусили Вас звернутися за допомогою до психологів. І через те, що писати відверто на великий загал Вам також може бути дуже складно, чи не легше
записатися одразу на індивідуальну зустріч, де спілкуватися зможете вже більш відвертіше?

Відредаговано автором 26-01-2025 19:54:03

Доброго вечора!
Судячи з усього, у Вас є величезна потреба просто хоча б виговоритися про те, що дуже болить і турбує. І це зрозуміло. Адже, все своє життя змушені були тримати і почуття, і емоції при собі. Та окрім потреби виговоритися, як на мене, є ознаки глибоких психологічних травм. І з цим лише одним проговорюванням, однозначно, не впоратися.
Коли відбувалися всі події, про які Ви пишете, Ви були дуже залежні від батьків,як фінансово, так і психологічно. Але зараз Ви вже самостійна повнолітня дівчина, яка має право сама обирати, яким життям жити далі: тягнути за собою біль та образи, страхи, непорозуміння.., чи навчитися жити щасливо своїм життям. Я раджу Вам записатися на індивідуальну терапію.

Насправді, нічого особливого робити перед зустріччю з психологом і не потрібно. Бо психолог і потрібний для того, щоб дати Вам можливість не лише бути самою собою, висловити свій біль, свої почуття, але і допомогти стати по справжньому щасливою, змінивши кардинально сприйняття і себе, і своїх близьких.