Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Для того, щоб допомогти вийти зі стану провини та ролі "жертви" і існують психологи, які володіють прийомами та техніками роботи, в тому числі, з почуттями. Було б Ваше бажання насправді все змінити на краще.

Мда...
Знаєте, я Вам скажу так, можна допомогти тій людині, яка сама собі хоче допомогти. А якщо людина обирає сама собі роль "жертви" і готова жити з цим все своє життя ..
Знаєте, як говорять: "Любов зла, ...".
Ваші батьки, Ваша бабуся, це ті люди, які Вас щиро люблять, навіть, якщо вони в багато чому і недосконалі...
І я їм щиро співчуваю. Бо бачити, як їх дівчинка сама собі знищує своє життя, і не мати можливості якось її вберегти від самознищення, то ще те випробовування.
Вам реально подобається, коли Вас чоловік виганяє, кричить на Вас, боїться з Вами вийти на вулицю, коли нехтує Вами та Вас знецінює, коли йому навіть на думку не спадає про Вас турбуватися, а Ви по відношенню до нього відіграєте роль "швидкої допомоги"?
Ваші батьки, Ваші знайомі, його друзі говорять Вам очевидне, що цей чоловік не дуже порядній... І Ви вважаєте, що всі вони в зговорі і Вас обманюють? Реально думаєте, що така кількість людей говорить Вам неправду?
Скажу так. Коли Ви втомитеся сама від себе і Вам набридне нарешті страждати і бути "жертвою", приходьте на терапію. Повірте, здорові почуття та стосунки виглядають зовсім по іншому.

Коли чоловік кохає, він одружується на жінці. Все інше, то ігри та маніпуляції.
Перечитайте хоча б ще раз те, що Ви сама ж і написали, тільки ніби зі сторони, ніби про іншу дівчину і її чоловіка...
Зрада - це коли люди беруть відповідальність одне за одного і пов'язують своє життя шлюбом. А цей чоловік ніколи і не збирався на Вас одружуватися. Тоді до чого його сльози? Я вже не кажу про все інше... Коли чоловік "старенький", то він не починає стосунків з молодою дівчиною, на якій не може одружитися. А щодо кастрації, то це вже просто...
Ні він Вам, ні Ви йому нічого не винні, бо не давали одне одному жодних обіцянок ні перед людьми, ні перед, перепрошую, Богом. Тому Ви і тільки Ви сама маєте право вирішувати, що і з ким робити. І кому, власне,має бути до Вашого інтимного життя, діло?
З останніх Ваших написаних слів я лише ще більше впевнилася, що Ви потрапили в залежні стосунки з чоловіком, який вміло насолоджується грою на своїх та Ваших почуттях, є такий тип чоловіків, на превеликий жаль . А в таких стосунках дуже складно зрозуміти, де кохання, де пристрасть, а де
звичайнісінька психо-емоційна залежність.
До речі, а де його дружина? Що між ними сталося?
Та і з Вашою тенденцією до "залипання" на коханому також потрібно дуже уважно розібратися. Якщо, певне, не хочете все своє життя перетворити на один безкінечний мексиканський серіал ..

Відредаговано автором 30-01-2025 21:24:13

Доброго вечора!
Перечитала Ваш діалог з психологами... І стало, якщо чесно, дуже сумно. Бо так чи інакше, але Вам прийдеться подивитися "правді в очі" і зрозуміти, що Ви потрапили в залежні стосунки з чоловіком, якого так кохаєте.
Коли чоловік, насправді, любить, його ніщо і ніхто не зупинить на шляху поєднання з коханою жінкою. Тим паче, погане ставлення когось одного з членів родини... А ці всі виправдовування, на кшталт "у нас нет будущего потому что все против наших отношений... на мою думку, ніщо інше, як прекрасний привід, щоб віртуозно відмовити Вам, при цьому, не почуваючи себе звичайнісіньким негідником.
Як на мене, Ваш коханий - дуже вправний маніпулятор і дуже нечесно, щоб не сказати "підло", користується Вашими помилками... Які, знову ж таки, Ви робите, щоб просто якось вижити і впоратися зі своїм душевний болем та невизначеністю в стосунках: "он сказал что он вот-вот хотел быть со мной, "вот-вот, ещё немножко." . А я все испортила.."
Насправді, неможливо зіпсувати те, чого немає. І, на превеликий жаль, це дійсно факт. Бо між вами є все що завгодно, але тільки не гармонічні стосунки.
Це не Ви, а чоловік повинен боротися за стосунки, це не Ви, а він повинен нести за Вас та Ваше життя відповідальність...
Але йому це не потрібно. Набагато легше грати роль невинної жертви обставин, коли "от я б одружився, якби.." Хто хоче реально діяти, той шукає способи подолання перешкод. А кому нічого не потрібно, той шукає причини того, якби це не зробити....Адже, для чого докладати зусилля і брати на себе відповідальність за кохану жінку, коли вона і так ладна заради нього на все?
Рано чи пізно, але Вам доведеться "відкрити очі" і побачити свого коханого не через свої ідеалістичні "рожеві окуляри" закоханості, а реально, що відбувається насправді. Як на мене, цей чоловік, який набагато старший та досвідченіший за Вас, просто користується Вашою молодість, красою, недосвідченість, закоханістю і психо-емоційної залежністю. І, як на мене, це саме він підштовхнув Вас своїми маніпулятивними іграми в обійми іншого, щоб потім Ви, як незіпсована і чиста душею дівчина,
відчували себе винною...
"Мне противно от самой себя просто.. Что до меня дотрагивался кто то другой.. Я предательница. Я даже не знаю как получилось это..."
Ви пишете "Я предательница". Але хіба можна зрадити того, кому Ви байдуже? І того, хто просто користується Вашою слабкістю? Якщо вже і говорити про те, що сталося, то аж ніяк не про зраду.
Через свою недосвідченість в стосунках з чоловіками, самі того не розуміючи, підкинули йому прекрасний привід відмовитися від Вас, при цьому ще й зробивши Вас винною. Це ж так зручно!
Він такий весь "білий та пухнастий", а Ви така вся "нікчемна та зіпсована".
Насправді, класичний маніпулятивний аб'юз, зовні загорнутий, типу, в попрану порядність...
Ви пишете, що сильно його кохаєте... А він хіба Вас кохає? Адже, кохання, насамперед - це повага одне до одного. Коли поважаєш, тоді робиш все, щоб людина не страждала...
А Ви - страждаєте... І від цього почуваєтеся приниженою... Принижена жінка одразу втрачає почуття власної гідності і стає некрасивою...
Згадайте, нарешті, яка Ви насправді! Ви молода, гарна, розумна, з тонкою душевною організацією і здатністю кохати, що на сьогоднішній день вже немало. І Ви гідні мати поруч того чоловіка, який стане боротися за Ваше кохання!

Відредаговано автором 30-01-2025 20:52:40

Доброго ранку!
Ваш стан зрозумілий, бо Ви вклали свої сили і намагалися щиро турбуватися і про своїх дітей і про донечку чоловіка. І, певне, були непомітні, але цілком закономірні, дуже сильні очікування, що ця дівчинка буде Вам дуже вдячна за те, що про неї дбали, але...
Насправді, зараз мова вже іде не про те, хто що і як зробив, а про збереження, загалом, Вашої сім'ї та стосунків . Чому?
Тому, що з моменту, як Ви прийняли рішення жити зі своїм чоловіком, Ви прийняли не лише його в своє життя, а і його дітей. Сім'я - це такий собі простір, де всі один з одним поєднані невидимими ниточками. І, як це не дивно, але ненависть та огида зв'язують людей, зачасти, ще сильніше, ніж гарні рівні стосунки. От тільки, якщо рівні стосунки сім'ю закріплюють, неприязнь тільки її поступово руйнує.
То що робити? Як вийти з цієї ситуації?
Найперше, розібратися, хто в сім'ї старший, Ви чи ця дівчинка-підліток? Бо поки складається враження, що Ви сприймаєте її, насправді, ще незрілу у всіх сенсах, дитину, як собі рівню. Звідси і несвідоме намагання сприймати її поведінку, як поведінку вже дорослої жінки, яка щось там намагається робити навмисне, Вам на зло... І відбувається, знову ж таки, це все автоматично, рефлексивно, коли вона сприймається, як рівноцінна жінка, можливо навіть, суперниця в сім'ї?
Тоді, як насправді, навіть дорослі люди у 98% нічого не роблять спеціально, а все відбувається імпульсивно, під дією притамованих, нерідко, витіснених почуттів.
Отже, логічно, спробувати зрозуміти, а що могло змусити цю дівчинку спершу закритися, як стало відомо про народження вашої спільної дитини?
Як на Вашу думку, ця дівчинка, зважаючи, що її мама дуже довго і важко хворіла, отримувала від мами так необхідну дітям любов та тепло? Ця дівчинка, що поховала мама, була коли небудь щасливою?
А тепер уявіть її стан, коли вона, і так не дуже долюблена за життя, дізнається, що скоро народиться дитина, яку її батько, не кажучи про Вас, вже любить більше ніж її? Що з нею могло почати відбуватися? Ви можете це собі уявити, які муки вона могла глибоко приховано переживати? І чи не тому вона перестала говорити і закрилася, бо і сама не могла чітко оформити свої почуття в слова? І що стало відбуватися далі? Її стрази не лише підтвердилися, а стали ще сильнішими, а почуття само носив ще глибшим, коли відчула Вашу образу та неприязнь тоді, коли так потребувала тактовності та уваги до себе...
Далі, все полетіло шкереберть, як сніжний ком, який став зростати ...
Ми хочемо від дітей, щоб вони нас зрозуміли і коли чутливими до наших почуттів, виявляючи повагу до нас... Але чи ми самі здатні чутливо зрозуміти тих людей, які залежать від нас, як дорослих і показати їм саме ті стосунки, і ту любов, яку і їх навчить нас поважати та любити?
Знаєте, я Вас дуже розумію. Бо ми і самі вчимося всьому кожного дня, і зачасти, не маємо якихось чітких інструкцій як чинити. І навіть, якщо вже розуміємо ситуацію, дуже важко впоратися з тим кому почуттів, які вже накопичилися... І єдиний спосіб це не лише зрозуміти, а ще й трансформувати свої образи та претензії в інші, більш конструктивні почуття, що і є, як виявляється, найважчим. Бо це вже сфера несвідомого, куди ми самі практично не маємо доступу. Бо,як це не дивно, але наше сприйняття в реальному часі когось з близьких людей, може бути напряму пов'язане і з нашим дитинством і нашою недолюбленістю батьками.... Саме тому такі ситуації буває так нелегко розв'язувати...
Якщо дійсно хочете, найперше, зняти з себе тягар неприязні та огиди, який руйнує Вас та стосунки, щиро раджу Вам записатися на індивідуальну консультацію, щоб вже в ході її визначитися, що далі робити, і як почуття трансформувати, як мінімум у прийняття та внутрішню рівновагу... А там, дасть Бог, прийде і гармонія і любов в Вашу велику, чудову сім'ю.

І я так думаю! Особливо, якщо не станете себе та свої здібності применшувати.

Доброго вечора!
Не мені оцінювати Ваші здібності, але людина, яка здатна до самоаналізу, однозначно дурною бути не може. Не говорячи про те, що Ви змогли з такою неймовірною влучністю підібрати віршовані рядки, щоб охарактеризувати ту жінку, до якої боїтеся іти на побачення!
Отже, питання, як на мене, лише у відсутності досвіду. А це, як відомо, швидко напрацьовуються, коли чоловік пересилює себе та свій страх і невпевненість і все ж починає зустрічатися з жінками.
Окрім того, якщо жінка-психолог, яка Вам сподобалася, досі не заміжня і ходить на побачення, як всі інші "смертні", швидше за все, їй її професія не стільки допомагає, скільки дуже сильно заважає. Бо відштовхує більшість чоловіків, які бояться в порівнянні з нею вигледіти не дуже розумними.
Отже, як кажуть, балів порівну.
До того ж, що такого може статися страшного на побаченні? Пропустіть в голові найнеприємніші варіанти, прийміть їх, а потім махніть рукою і налаштуйтеся просто на знайомство з новою людиною. Від якої Вам нічого не потрібно. Збирайтеся і сміливо ідіть. Дівчат навколо неодружених - океан і море! І десь серед них є та, яка Ваша. Але, якщо не станете ходити на побачення, то ніколи її можете так і не знайти.
А якщо все ж важко самому правильно налаштуватися ( а таке буває з усіма), почніть співпрацювати з мудрим психологом. Який і допоможе Вам правильно налаштуватися та навчить родумно себе поводити

Доброго вечора Анно!
Насправді, Ви задаєтеся дуже правильним питанням, що говорить про Вас, як про людину розумну, яка намагається знайти вихід навіть у такій складній ситуації, як Ваша.
Достатньо складно робити якісь висновки і давати поради, бо недостатньо інформації, і все ж, спробую зробити свої припущення.
Ви пишете "...була байдужою, навпаки доброю, пробачала, або проганяла, коли зійшлись завагітніла, змінилась, стала другом, мамою, няньою, кухаркою та в лішку все можна..."
Як на мене, Вас "гойдало" в стосунках з чоловіком з однієї крайнощі в іншу. Від байдужості до повного знецінення себе і приниження. А як відомо, ні те, ні інше не може допомогти побудувати гармонічні стосунки, які потребують поваги та довіри. Чому ж так і не змогли правильно себе поводити? Швидше за все, тому, що:
перше - між Вашими батьками так само не було гармонічних стосунків. А як відомо, дитина несвідомо переймає від своїх батьків ті моделі поведінки, якими користуються дорослі. І потім самі не розуміють, чому саме так поводяться вже в своєму дорослому житті.
Друге - відсутність знань про природу чоловіка, жінки та стосунків між ними.
Отже, щоб спробувати Вам допомогти, логічно напрошується питання: які стосунки були між Вашими батьками?
Як вони ставилися до Вас? Чи була між вами тепло, щирість та довіра?
Окрім того, людина, яка вживає.алкоголь вже не несе відповідальність за свої вчинки. Бо токсичні речовини руйнують людину як особистість, змушують її деградувати. Отже, будувати стосунки із алкоголезалежною людиною так само як і із здоровою - неможливо. Потрібні інші зовсім методи.
Окрім того, складається враження, що Вам важко окреслювати особистісні кордони, в тому числі, і зі свекрухою. Що дозволяє їй говорити знецінюючі Вас слова. А це знову ж таки з області підсвідомих установок, які формуються в тому ж дитинстві.
Тому моє питання про стосунки між батьками та їх ставленням до Вас дуже важливе.

Відредаговано автором 29-01-2025 20:18:33

Доброго дня Ната!
Як на мене, перш, ніж почати аналізувати те, що відбудається з Вами у Вашому житті, потрібно зрозуміти, а які стосунки були між Вами та Вашими чоловіком до того, як Ви переїхали жити до його мами? Чому? Щоб, принаймні, знайти головну причину почуття дискомфорту та невдоволеності своїм життям.
Але, якщо виходити суто з того, що Ви пишете про себе та чоловіка, на превеликий жаль, близькі та довірливі стосунки на період переїзду до мами, так і не були сформовані. І на поверхні, такий собі, суто побутово-матеріальний рівень, де чоловік виконує роль добувача, а Ви роль жінки, яка повністю тримає на собі і дітей, і весь побут. До речі, як приймалося рішення про проживання з мамою? Чи Ви знали, що побутові умови погіршаться? Ви мали свою думку, чи просто згодилися з пропозицією чоловіка? Як до переїзду розподілялися обов'язки в побуті і догляду дітей? Бо складається враження, що втома та додаткове психо-емоційне навантаження у вигляді свекрухи, лише загострили ті проблеми, які і були раніше. А це - невміння окреслювати та відстоювати власні кордони, замовчування почуттів і невміння їх правильно висловлювати, певна жертовність у відіграванні ролі дружини, невістки та мами і найголовніше, незнання природи чоловіка та жінки. Адже, за умови володіння такими знаннями, є розуміння того, що просте намагання достукатися до чоловіка одними лише словами, поясненнями та сльозами, ні до чого, як правило, не призводять. І не тому, що Ваш чоловік поганий. А тому, що така особливість притамання абсолютно всім чоловікам, які реагують та сприймають серйозно лише конкретні виважені, без надмірної емоційності, дії жінки.
Отже, спираючись на те, що Ви написали, можна спробувати зробити певні висновки.
Перше. У Вас сильне психо-емоційне виснаження, яке посилюється звичайнісінькою фізичною втомою через надмірне побутове навантаження. А в таких випадках навіть на абсолютно нейтральні та безпечні слова чи дії оточуючих, як правило, реагуємо дуже гостро та негативно, перебільшуючи їх значення. Що граничить з нервовими зривом та депресивним станом.
Друге. Невміння окреслювати власні кордони та явне невміння їх виважено та спокійно, безконфліктно відстоювати. Через що занижена самооцінка, є почуття знецінення та нехтування власними інтересами. Через що Ви постійно відчуваєте себе "жертвою". А як відомо, як ми себе сприймаємо, так до нас і відносяться.
Третє. Присутнє.посиійне несвідоме намагання виправдатися, довести, що Ви "гарна дівчинка" і тому заслужили каторжною працею, щоб Вас любили, цінували і з Вами радилися та рахувалися. Тоді, як насправді, в стані самодостатності, нікому нічого доводити не потрібно вже лише тому, що ми і тільки ми вирішуємо, як сприймати себе і себе поводити. Адже, право любові дається кожній жінці вже від самого народження.
І, нарешті, четверте. Ставлення до себе та життя, як правило, формується лише в дитинстві під впливом значимих дорослих у вигляді певних поведінкових
моделей та установок, які в дорослому житті несвідомо керують нашим життям. Отже, якщо нам щось дуже сильно не подобається в нашому житті, насамперед, потрібно дуже уважно розібратися з тим, які ролі були нав'язані
ще з дитинства. Щоб потім, усвідомивши себе як самодостатню, зрілу особистість, зробити повне перезавантаження тих установок та поведінкових моделей, які заважають щасливо жити, відстоюючи своє право на своє життя, почуття та реалізацію, в тому числі, професійну
То як будувалися стосунки між Вашими батьками в дитинстві і як вони ставилися до Вас? Чи були між Вами довіра та відвертість?

Відредаговано автором 29-01-2025 16:04:39

Доброго вечора!
Насправді, питання довіри - це дуже особиста та делікатна тема. І довіра не з'являється просто так, вона повинна мати певні підкріплення якимись вчинками. Тобто, проблема, як на мене, не лише в Вас, а і в тих людях, з якими Ви спілкуєтеся. Окрім того, всі люди різні. Є люди інтроверти, а нкстраверти. Інтроверти, здебільшого, все тримають в собі, нічого не виносять на загал, а нкстраверти - відкриті і дуже люблять спілкування.
Думаю, що Ви з часом розберетеся і в собі, і в тих людях, які Вас оточують. В любому випадку, тільки Ви самі маєте право обирати кому і що розповідати.

Доброго вечора!
Ситуація, дійсно, дуже неприємна і ускладнюється тим, що, якщо я правильно зрозуміла, ви зараз перебуваєте на відстані?
Як на мене, в самій Вашій розповіді є багато такого, що викликає певні запитання.
От, наприклад Ви пишете "Я звичайно кохаю його і довіряю, але як бути з тим фактом що побачила...". Тобто, Ви бачили чоловіка з іншою дівчиною, бачили в телефоні їх перемовини і при цьому пишете, що довіряєте чоловіку, який Вам говорить в очі, що її телефону у нього немає... Якщо її телефону він не знає, тоді як можна пояснити, що він з нею передзвонюється? Це перше.
Друге. Ви запитуєте "Чи варто говорити що я переглядала історію дзвінків, що бачила. Чи просто відпустити ситуацію".
Давайте по порядку. Якщо оберете "просто відпустити ситуацію.." Ви реально зможете про все забути і не думати? І якщо так, тоді чи не намагаєтеся Ви себе відгородити від згадок про те, що дуже болить? І в такий спосіб, чи не заганяєте несвідомо проблему глибоко собі всередину, щоб з часом вона почала Вас поступово роз'їдати?
А якщо оберете "...говорити що я переглядала історію дзвінків, що бачила...", тоді на яку відповідь чоловіка очікуєте? Щоб він Вам сказав що? І якщо скаже, що "так, з дівчиною спілкується", які Ваші будуть
подальші дії? А якщо знову скаже, що Вам все здалося і він ні з ким не спілкується, Ви повірите навіть якщо реально на відстані нічого перевірити не зможете?
Насправді, щоб в цій ситуації.повністю розібратися, потрібно, як на мене, зрозуміти, а чому така ситуація, загалом, стала можливою? Адже, третій в стосунках просто так ніколи не з'являється. Це принцип "любовного трикутника", де чогось комусь не вистачає... Навіть, якщо це лише Ваші підозри, потрібна серйозна причина, щоб просто такі думки
з'явилися... А це вже питання Ваших емоцій та почуттів, і певних реакцій та дій.
Я б Вам порадила індивідуальну консультацію, якщо, певне, Ви хочете зберегти стосунки. Бо нерідко, щоб себе зрозуміти, і не "гармати дров", потрібно зазирнути глибоко собі в серце та душу. А це зробити без допомоги спеціаліста буває не так вже і легко.

Відредаговано автором 28-01-2025 21:49:00

Сашо, перечитайте, будь ласка, ще раз і більш спокійно та вдумливо все, що було для Вас написане раніше.
В тому стані, в якому Ви зараз перебуваєте, жодні самі правильні слова, на мою думку, Вам не допоможуть. Бо чоловіка психо-емоційно залежного від коханої жінки, з втраченим почуттям власної гідності, поважати і сприймати серйозно дуже важко, а інколи, і неможливо.
Ви б захотіли спілкуватися з тою дівчиною, яка хапається Вам за ноги і ладна на все, навіть на втрату себе, аби лише бути з Вами поряд? Навряд чи. Бо така людина виглядає жалюгідно і нічого, окрім жалості, викликати до себе не може
Окрім того, така психо-емоційна залежність як у Вас зараз, небезпечна ще й тим, що як тільки почнете знову зустрічатися з тою дівчиною, образи, претензії та ревнощі можуть "вийти на поверхню" з новою силою і Ви нічого з собою зробити не зможете. Так діє закон пристрасті та психо-емоційної залежності.
Ще раз повторюся, єдиний шанс щось виправити - це серйозна робота над зміною своїх рефлексів та установок із психологом.

Доброго вечора Тетяно!
Ви пишете "мені дуже важливо щоб він зателефонував, бо я хвилююсь за нього, дуже його люблю - він єдиний син..."
Ми любимо своїх дітей так як вміємо. Ми віддаємо їм все те, що маємо і хочемо, щоб вони так само любили нас у відповідь... Але, зачасти, чим сильніше за дітей хвилюємося та переживаємо, тим менше вони хочуть бачити нас...
На перший погляд, величезна несправедливість... Але... Ті почуття, які нам здаються самими правильними та необхідними, найсильніше і відштовхують дітей від нас. Чому? Бо енергія переживань і тривог - це енергія страху, одна із самих руйнівних енергій в цьому світі. І замість того, щоб бути невидимою берегинею, мама, сама цього не розуміючи, вносить ту ж саму невпевненість та тривожність в життя своїх дітей. Від чого дитина і намагається несвідомо відсторонитися, від'їзджаючи за тисячі кілометрів.
Далі Ви пишете: "Я розумію, що намагалась купити його любов - придбали йому машину, намагалась щоб він ні в чому не нуждався...". І тут виникає питання, а що Вас змусило саме так будувати стосунки з сином? Адже купівля почуттів відбувається лише тоді, коли з якоїсь причини, ми не вміємо по іншому проявляти свою любов до дітей. А, як правило, ми виявляємо свої почуття лише в той спосіб, в який ці самі почуття виявляли і по відношенню до нас значимі дорослі в нашому ж дитинстві. Тому, щоб спробувати Вам допомогти, потрібно дещо більше інформації про Вас. Які стосунки у Вас були в дитинстві з Вашими батьками? Чи проявляли вони по відношенню до Вас достатньо уваги, тепла, та довіри? Ви скажете, яке це має відношення до того, що зараз відбувається між Вами та Вашими сином? Відповім - саме безпосереднє. Бо маленька дитина переймає стиль стосунків від своїх батьків, щоб потім, подорослішавши, поводити себе відповідно до того ж самого стилю спілкування своїх батьків. І якщо ми хочемо реально щось поміняти вже в стосунках зі своїми дітьми, насамперед, потрібно повністю змінити звичні з дитинства установки та моделі поведінки на більш конструктивні. Щоб вже не лише на рівні розуміння неправильності своїх дій, а на рівні почуттів, емоцій на рефлексів, почати зовсім по іншому будувати стосунки зі своїм сином.

Відредаговано автором 28-01-2025 18:27:08

Насправді, Ви сказали ті слова, які і можуть Вам допомогти повернути дівчину "я готовий мінятися тільки б вона пробачила і дала шанс".
Якщо я правильно зрозуміла, Ви вже намагалися з нею поговорити? Але вона не хоче, так? Щоб дівчина захотіла до Вас повернутися, вона повинна повірити, що Ви реально змінилися. А це ніякими словами довести неможливо, окрім власної поведінки. Тому може скластися ситуація, при якій чим більше Ви будете шукати з нею зустрічі, тим менше вона буде хотіти Вас бачити, і тим паче, говорити. Це принцип тої самої руки, за яку вчепилися і не відпускають. Людина слабка та принижена навряд чи комусь може бути до вподоби, тим паче, молодій гарній дівчині. І, як на мене, єдиний шанс для Вас - це, насамперед, привести себе до тями. Я Вам раджу записатися на індивідуальну консультацію, щоб заспокоїтися, знайти внутрішню рівновагу, а отже, відновити втрачене почуття гідності і вже разом з психологом, крок за кроком іти до своєї мети. Реалізований та впевнений в собі чоловік, не залишить жодну дівчину байдужою до себе, в тому числі і Вашу кохану. У Вашій ситуації поспішність та знервований стан тільки все може погіршити. Ви ж не хочете втрати і свій останній шанс?

Дякую Вам за відвертість.
Насправді, маніпуляторів, шантажистів, збоченців та шахраїв в соцмережах дуже багато. Бо саме там вони шукають собі "здобич" як у психологічному сенсі, так і в сенсі матеріальному. Зачасти, коли "жертва" шантажиста виявляє дуже сильний страх, з неї можуть почати вимагати гроші за мовчання, користуючись її необережністю та залежністю. Так, наприклад, потрібно під час перепису дотримуватися певних технік безпечної поведінки і, як мінімум, не розкривати особисту інформацію, наприклад, не писати свої справжні ПІБ.
Але вже є що сталося і потрібно виходити з того, що вже є.
Ви абсолютно правильно зробили, що заблокували одразу того незнайомця, якби не одне але...
Ви пишете "можливо він мені хотів щось написати за мого чоловіка таке про що я не знаю...". А для чого Вам потрібно знати щось таке про чоловіка? Щоб що?
З таких переживань логічно напрошується висновок, що був якийсь дуже неприємний досвід в стосунках зі своїм чоловіком... Розумію, що про такі речі навіть думати важко, не те що писати, але до тих пір, поки не розберетеся повністю в природі своїх страхів і таких от переживань, на превеликий жаль, не має жодної гарантії, що на горизонті знову не з'явиться такого ж роду незнайомець, або незнайомка, яка стане певним тригером для всього того, про що Ви намагаєтеся не думати.
Тому я і написала одразу, що проблема набагато глибша. І жити з "заплющеними очима", або намагатися від проблеми втекти, - марна справа. Від себе та своїх почуттів втекти неможливо.
Якщо б між Вами та Вашими чоловіком склалися дійсно довірливі та по справжньому теплі стосунки, по перше, навряд чи Вам захотілося з якимось чоловіком спілкуватися, а по друге.
Навіть, якщо б так і сталося, Ви б так важко не переживали і не боялися, бо змогли легко про все чоловіку розповісти і вже разом знайти вихід.
Тому, як на мене, головне питання - це питання стосунків з Вашим чоловіком і того всього, що Вам прийшлося йому прощати. Бо саму ситуацію з незнайомцем, вважаю лише наслідком певних проблем в стосунках з коханою людиною. До речі, чоловіки, які зраджують, як правило, дуже ревниві і схильні звинувачувати свою дружину навіть в тому, в чому вона не винна.
Тому і вище запитувала саме про те, що між Вами з чоловіком відбувалося раніше...
Власне, Вам вирішувати, чи хочете і далі жити в таких. страхах та переживаннях. Тоді як є можливість не просто перестати боятися і таким чином змусити незнайомця Вас більше не турбувати, але і розібратися в своїх стосунках з чоловіком, щоб зробити їх щасливими.