Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго ранку!
Питання сексуального характеру дуже інтимні, тому можуть обговорюватися з психотерапевтом лише у разі запиту самого клієнта. Якщо ж такого запиту з Вашого боку не було, Ви маєте повне право не обговорювати цю тему і звернутися до іншого спеціаліста.
Тим паче, якщо у Вас вже була психо-емоційна травма пов'язана із сексуальними стосунками. Бо дуже схоже на певного роду тригер, що проявив якусь глибинну психо-емоційну травму. Тому питання таке. А чому для роботи над стосунками Ви обрали саме чоловіка, а не жінку психотерапевта, якщо, знову ж таки, я правильно зрозуміла з вище написаного, що психотерапевт саме чоловічої статі?

Доброго ранку Nana!
Як на мене, цей Ваш хлопець ще з'явиться знову. Бо ваші стосунки схожі на співзалежні. І якщо я права, то його почне знову тягнути до Вас навіть,якщо він цього не буде зо іти. Бо ці психо-емоційні "качелі" не лише у Вас, але і у нього.
Розумію, що Ви зараз дуже засмучені. А в таких випадках завжди здається, що нічого в житті гарного вже не буде. І все ж... Ви не просто маєте всі шанси на щасливе життя, а і, як на мене, станете щасливою. Певне, за умови самодостатності та усвідомлення своєї цінності як людини, так і жінки. Знаю багато випадків, коли почавши працювати над собою, своїми поведінковими моделями та установками, дівчата змінили не лише себе, але і тих чоловіків яких кохали, і, звісно, стосунки з ними.
Завжди є два шляхи. Перший - це "застрягнути" на своєму болі і так і жити з почуттям провини, що, можливо, щось не так було зроблено чи сказано. Або ж зрозуміти, що життя не закінчилося і почати все змінювати найперше, у своєму сприйнятті себе та свого життя.

Відредаговано автором 12-01-2025 04:13:08

Доброго дня Sander.
Почуття самотності знайоме чи8 не кожній людині, яка живе в цьому світі. І особливо гострим може стати тоді, коли не має можливості спілкуватися з тими, хто для людини дуже цінний.
Ви пишете "Я один, без дружини та дітей. І в душі постійний смуток, що я нікому крім самого себе не потрібен в цьому світі". Та щоб спробувати Вам допомогти, потрібно розуміти ту сітуацію, в якій Ви наразі перебуваєте. Адже, на превеликий жаль, Ваші слова про дружину та дітей можна трактувати по різному, а цього не хотілося б, адже, Вам і так дуже нелегко.
Розумію, що писати на загал про те, що дуже особисте, і болить важко. Але це необхідна частина без якої щось писати суттєве, неможливо. Хіба що зустрітися з психологом індивідуально. Тим паче, що зараз зустріч може відбутися онлайн, зберігаючи повністю результативність очного спілкування. Адже, є зоровий контакт і спілкування відбувається в теперішньому часі.

Доброго вечора Olga!
Перечитала Ваш діалог з психологами. І у мене одразу виникло одне питання. Якщо Ваш хлопець готовий сплачувати для мами оренду квартири, то чому Вам з хлопцем не піти самим на орендовану квартиру? Насправді, як на мене, це більш логічно, залишити маму в її ж квартирі. І чому за квартиру потрібно платити 20 тисяч? Якщо в Києві, наприклад, середня вартість оренди 10 тисяч, плюс комуналка. Ну, нехай ще три тисячі. Разом, тринадцять.
Далі Ви пишете, що вкладається "в их квартиру я вкладываюсь больше чем в свое ,декор какой то новый и так далее ,в своем мне даже лень убраться ,а там нет
И также с готовкой ,по факту ресурс идёт туда...".
Щоб зрозуміти, що відбувається, потрібно розуміти певні закони природи чоловіка та жінки. Ось один з них: Коли жінка прив'язується до представника
сильної статі, має з ним сексуальні стосунки, вона несвідомо починає сприймати його як свого чоловіка. Чи не сталося це і з Вами? Ви прибираєте, готуєте, намагаєтеся прикрасити квартиру, бо глибоко всередині вважаєте себе вже його дружиною. І для любої жінки так вважати - абсолютно природньо. Інша справа, що от чоловіки якраз такі стосунки конче рідко сприймають як серйозні. І, на превеликий жаль, ніяке спільне проживання, якщо чоловік не прийняв рішення одружитися, не тільки стосунки не зроблять міцнішими, а навпаки, в багатьох випадках, може їх лише погіршити, певне, якщо чоловік не зробив пропозицію одружитися. Чому?
І знову ж таки, причина криється в природі чоловіка та жінки. Якщо жінка з кожним днем все сильніше прив'язується до чоловіка, чоловік, навпаки, може більше віддалитися, навіть не думаючи одружуватися. Адже, все що йому потрібно від дівчини, він і так вже має. То для чого йому брати на себе відповідальність і обтяжувати своє життя?
То що ж робити? Як на мене, стосунки можна врятувати. Але для цього, насамперед, Вам потрібно стати самодостатньою (не плутати із самостійністю). Тобто, найперше, внутрішньо вийти із психо-емоційної залежності. Яка, як на мене вже достатньо сформувалася. Адже, чоловіки дуже відчувають, коли вони дівчині більше потрібні, аніж дівчина потрібна їм. Те, що Ви напряму запитали про ваше майбутнє - це прекрасно. Але чи готові Ви і надалі перебувати в ролі невідомо кого, щоб через два роки почути зовсім не те, що хотіли б почути?
А якщо не готові до такої ролі "наймички", то в любому випадку потрібно повести себе так, щоб потім ні про що не жалкувати.
Які у Вас стосунки з Вашими батьками? Чи зможуть вони Вас підтримати?

Відредаговано автором 05-01-2025 22:23:14

Мені шкода, але просто так взяти і перестати реагувати на поведінку мами не вдасться. Чому?
Потрібно"вийти" з ролі "матусі", яка, швидше за все, сформувалася ще в дитинстві на рівні поведінкової моделі або установки. Отже, потрібно глибоко розібратися, коли така установка сформувалася? Під впливом яких подій, ситуацій чи людей? І таку поведінкову модель замінити на конструктивну на рівні підсвідомості в роботі з психологом.
Окрім того, кожна емоція та почуття виникають не просто так. От як, наприклад, роздратування до мами. За кожним з них стоять якісь внутрішні проблеми, на які не звертається уваги. Тому потрібна робота з почуттями та емоціями, знову ж таки, з психологом. Просто так наказати собі щось не відчувати - неможливо. А по мірі того, як прийде розуміння кожної своєї емоції, зникнуть і "гачки", на яких
тримається глибока психо-емоційна залежність від мами. І Ви не лише станете самодостатньою і навчитеся правильно себе поводити, але у Вас ще й звільниться та енергія, яка необхідна для створення власної сім'ї. Бо поки що всі свої сили Ви витрачаєте на боротьбу з мамою.

Відредаговано автором 04-01-2025 20:58:20

Думаю, що з цим можна впоратися. Певне, це потребує достатньо серйозних зусиль з Вашого боку, але воно того варте. З чого почати?
Поясню. Справа в тому, що існують певні закони стосунків в сім'ї, і один з них - це закон рівноваги. Тобто, якщо Ви перестанете відігравати роль "матусі" для своєї мами, мама змушена буде почати змінюватися... Або ж жити так, як вона хоче, але... без Вашої гіперопіки.
Насправді, як це не дивно, але питання не в тому як хтось себе поводить, а в тому, як ми на їх поведінку реагуємо.
Чим сильніше емоційно включаємося, тим більше нас стануть провокувати на гнів та роздратування. І навпаки. Який сенс чіплятися до людини, яка перестає болісно реагувати? Одразу втрачається інтерес і людину, яка змінилася, починають сприймати зовсім по іншому.
Окрім того, такі ситуації як у вас з мамою ще називають кармічними "гачками". Як тільки "гачку" немає за що "зачепитися" емоційно, життя змінюється кардинально. Ви ж хочете мати свою сім'ю, дітей? Тоді для чого всі свої сили витрачати на те, що зовнішньо змінити неможливо? Ви ж самі вже помітили, що зайшли практично в "глухий кут" і суперечки нічого окрім підсилення скандалів і зіпсованих нервів не приносять.

Ви все правильно робите. І у мене особисто, викликає величезну повагу своєю цілеспрямованістю та наполегливістю.
Те, що Ви пишете про своє дитинство, називається "навіюванням". Яке дуже властиве дітям під час спілкування зі значимими дорослими. Це спрацьовує як певні команди для підсвідомості, адже дитина довіряє абсолютно всьому, що говорять батьки, бо в цьому світі безпомічна та безпорадна. А потім ці слова стають певними програмами, які створюють ситуації, події, і певні хвороби...Те, що Ви любите і
пробачили матусю - прекрасно! Але... Потрібно трансформувати не лише почуття та емоції в теперішньому часі, потрібне серйозне "перезавантаження" дитячих травм в минулому. А це - рівень підсвідомих установок, з якими і потрібно працювати. Це той загальний фон, те "коріння", яке і створює хворобу за хворобою, щоб Ви нарешті розібралися з усім глибинно. У тому числі, із внутрішнім світоглядом та вмінням відновлювати свої сили, бути наповненою та щасливою. Щаслива людина, в рази менше хворіє. Хвороби, як на мене, у
Вашому випадку виступають як певні тригери, які змушують, зачасти, працювати над пошуком виходу із проблем, а отже, невпинно рухатися вперед і розвиватися як особистість. Адже, саме хвороби привели Вас і на цей сайт, як це не дивно... А випадковостей, як кажуть, у цьому світі не буває..

Відредаговано автором 04-01-2025 18:24:10

Ви пишете "мне почему то хочется спорит и доказывать"... А що саме хочете довести мамі? Зазвичай, хочеться щось доводити тоді, коли хочеться, щоб почули, дослухалися, почали рахуватися з думкою, щоб відчути, нарешті, свою значимість... Як у дитинстві мама ставилася до Вас? Які були стосунки з нею? Чи були ситуації знецінення Вас чи якихось Ваших дій та проявів з боку батьків, значимих дорослих?
Складається враження, що мама дуже безвідповідально ставиться до певних обов'язків...
Чи не сталося заміна сімейних ролей між вами, де мама посіла роль маленької дівчинки, яку потрібно контролювати та опіками, а Ви, навпаки, в ролі
контролюючого дорослого?

Відредаговано автором 04-01-2025 18:03:21

Доброго дня Santa!
Якої допомоги очікуєте від психологів?
І якщо вважаєте, що "меня травят в собственном доме родители..", потрібно звернутися до поліції. Та, можливо, зробити аналізи тих продуктів, які на Вашу думку, можуть бути отруєними.

Доброго вечора!
Ви пишете, що "Є розуміння причин, а що з цім робити -ні". Що на Вашу думку, могло "запустити" ланцюговий процес захворювань? Це були якісь події, чи, можливо, ситуації? Якась людина, яка викликала у Вас психо-емоційну травму? Нерідко, психо-соматика виникає через події в дитинстві та стосунками зі значними дорослими...
Адже, лікарі ще не так давно взагалі враховували лише медичний аспект любих захворювань. І відхиляли любий зв'язок хвороб з тими установками та програмами, що заклалися на рівні підсвідомості.Тоді як зараз і вони все більше схиляються до думки, що всі хвороби, окрім вроджених, мають, у тому числі, і психо-соматичні причини.

Доброго дня Renata!
Як на мене, окрім об'єктивних причин того, що вже сталося в які озвучили вже колеги, є один момент, як на мою думку, не варто ігнорувати.
Поки ми здорові і перебуваємо в ресурсному стані, ми легше приймаємо складні рішення. Але ті ж самі рішення для нас стають надважкими, якщо захворіли. А отже, наш психо-емоційним стан практично на нулі.
На мою думку, цей фактор також може впливати на те, що Ви почали вагатися щодо свого рішення.
Окрім того, мені кинулися в очі Ваші слова "Ранее отношения складывались вроде как по-началу все хорошо, после обрушивались..". Тобто,якщо я правильно зрозуміла, дуже схоже на те, як сталося і з останніми стосунками: дуже швидко закохалися, ідеалізуючи хлопця і так само, швидко розчарувалися, зіткнувшись із неспівпадінням Ввшого внутрішнього ідеалу чоловіків з реальними діями та вчинками?

Доброго дня Виктория!
Насправді, мати “ ощущение что мне изменили в начале отношений.." дуже неприємно і жити з таким важко.
І якщо чоловік вже в шлюбі не давав жодного реального приводу для цього, потрібно, як на мене, дуже уважно розібратися, а чому з'явилися саме такі почуття і так довго тримаються?
Зазвичай, ми можемо відчувати та переживати лише те, що: або пережили самі колись, або мали приклад такого в житті близьких нам людей і це нам несвідомо навіялося. Особливо, якщо в той момент були ще дитиною.
Тому логічно виникають питання.
В Вашому житті в стосунках з чоловіками, до шлюбу, були зради?
І чи були зради в житті близьких Вам людей?

Ви пишете, що він ображається, що Ви не можете допомогти фінансово... А на кому було фінансове забезпечення, коли ви жили разом?
І ще, Ви пишете "почему он проявляет близость, приглашает, а потом, когда я хочу об этом поговорить - отстраняется"
Як на мене, може бути декілька причин.
Перша, чоловіки дуже не люблять з'ясовувати стосунки. Особливо, якщо звикли мати все від жінки, при цьому нічим не бути їй зобов'язаним і не нести за неї відповідальності як ша дружину. Особливо, якщо відчувають, що жінка дуже залежна від них і нікуди не дінеться.
А друга, є поняття прив'язаності і вона стосується не лише жінок. Як правило, чоловіки її не відчувають, але чомусь і хотіли б піти, але поки не можуть...
Якщо навчитеся себе правильно поводити, у Вас ' всі шанси бути з цим хлопцем.

Відредаговано автором 03-01-2025 15:47:01

Доброго дня Nana!
Зрозуміло, що проживши два роки разом з хлопцем, Ви дуже прив'язалися до нього і хочете його зберегти...
Інша справа, чи розібрався у собі повністю хлопець... Чому ви перестали жити разом? Через що сварилися?

Дякую Вам за щирість.
Моя думка, основна відповідь на те, що відбувається зараз з Вашим сином прихована в Ваших словах "я была очень привязана к маме до подросткового возраста, к отцу меньше, он пил..".
Думаю, якщо уважно ці слова проаналізуєте, то відповідь побачите самі. Мама та дитина - одне ціле до певного віку. І практично всі мамині внутрішні установки, всі внутрішні налаштування та тенденції передаються дитині автоматично. Ви були дуже прив'язані до мами, а Ваш син надміру прив'язаний до Вас. Прослідковується певна наслідковість, чи не так? До цього, якщо батько пив, в любому випадку Ви "не добрали" любові. А отже, певні внутрішні налаштування розкрилися не повністю. Що так само впливає зараз на стосунки з сином. Швидше, за все, залишилися глибокі дитячі травми у вигляді, наприклад, прихованих образ, страхів, звинувачень, агресії тощо.. так само, як у Вашої мами могли бути образи, презирство, стрази, претензії... до Вашого батька.. А це все автоматично перекриває той самий потік невидимого тепла, який так відчувають діти... І що змушує їх бути надміру прив'язаними до мами.
І ще, Ви пишете, що стосунки з батьком сина були гарні... Тоді, чому ви розлучилися?

Відредаговано автором 02-01-2025 20:51:12