Психологиня Ирина Терещенко Київ лише онлайн

Юлия, добрый вечер.
Безусловно это картина созависимых, токсичных отношений.
Несколько ремарок по сути:
"Я зачем то встречаюсь с ним для секса тк не встретила никого подходящего" - нельзя встретить в принципе партнёра, пока физически и эмоционально вы вовлечены в другую историю.
Так не работает это)
Все ваши мысли, энергия, ресурсы в этом человеке, отслеживанию его соц сетей, выяснению отношений, душевным терзаниям.
В вашей жизни просто нет места для другого человека, ни эмоционально ни энергетически.
Поэтому тактика "встречу кого то потом уйду"- проигрышная.

"он начинает расшатывать мою психику выставляя в соц сети фото с этой девушкой"- психика ваша и только вы её хозяйка.
Вас это цепляет, т.к. зачем то вы себя обманываете.
Вы вроде бы рационально принимаете решения "только секс" , "сделаю шаг назад"- но все это не откликается в душе.
Вам просто хочется нормальных, живых полноценных отношений.
И поэтому такой дисонанс.

Важно для себя решить- чего вы хотите? Этот человек сможет дать вам это?
Уверенны ли вы что только из за секса ждёте встречи?
Возможно это просто то единственное что готов предложить мужчина и вы на это соглашаетесь за неимением от него другого.
Однозначно нужно выбирать психолога что бы решить эту проблему и работать индивидуально.
Тут и самоценность ваша, и корни созависимых отношений в детстве, и в целом ожидание от мужчин, прошлый опыт, ваша уверенность в себе..целый комплекс вопросов.
Искренне, желаю вам удачи. Позаботьтесь о себе.

Відредаговано автором 07-04-2023 01:34:40

Почула вашу позицію.
Яке питання ви наразі хотіли б задати враховуючи дискусію з психологами?

"бабуся часто нав’язує свою зверх опіку."

"Дід звинувачував його, що він не поїхав з нами"

Як ви гадаєте така модель поведінки ваших батьків чи сприяє доброзичливим відносинам чи навпаки?
Що на вашу думку відчуває син?

Ви з початку написали що сварка відбулася 4 дні тому.
Чи вдалося тет а тет поговорити з сином?

Марино,доброго дня

Те що в серцях вам сказав син, його емоційна поведінка - це лише лакмус, відображення тих глибоких образ, переживань, неприйняття яке відбувається в душі.
І тут я б глибше ставила питання, не тільки як бути у цій ситуації, а як взагалі не втратити контакт з сином, сформувати певні довірливі або хоча б доброзичливі стосунки.
Відчувається, що ви сприймаєте себе і чоловіка як одне ціле.
Це дуже добре з точки зору шлюбних відносин, але ваш син це бачить зовсім по іншому.
Ви- в першу чергу для нього мама, ваша цінність має бути вищою в будь якому випадку.
І це про підтримку, розуміння, щирість, довіру і прийняття.
Особливо останнє.
Підлітку важливо щоб його приймали.
Звісно має бути баланс у всьому. Проте більше акцент я,робила б на вашій взаємодії.
Що в сина на сердці, за що переживає, які там страхи можливо образи.
Чого потребує?
Це той спектр питань який є важливим для побудови гарних стосунків.
І безперечно, я приєднуюсь до порад колег і рекомендую вам обрати психолога для себе щоб це питання пропрацювати глибше.

Відредаговано автором 05-04-2023 07:24:25

Согласитесь, что тут больше вашей внутреней проекции, того как вы это воспринимаете.
И если есть желание поменять этот взгляд то безусловно это тема требует глубокой проработки.
Много аспектов: и ваше детство и ваши страхи, и чувство соперничества, ревности
Вы смотрите на детей и видите бывшую жену- но все это о прошлом.
А важно делать акцент на настоящем.
Скажу ещё одно- как правило больше всего работает та сфера жизни куда направлен фокус вашего внимания.
На прошлое, настоящее или будущее.
Возможности или проблемы.
Успехи или неудачи
Итд.
Відредаговано автором 04-04-2023 21:55:59

Відредаговано автором 04-04-2023 21:56:50

Добрый день.
"Понимаю, что это не нормально."- Вы правы, соглашусь с вами.
Проецировать, отдавать ненависть детям, вымещать на них обиды своего прошло- это не нормально.
Любое нормально заканчивается там где начинается ущемление прав другого человека.
В данном случае права детей на спокойное, комфортное, морально безопасное детство и здоровую психику в будущем.

Поэтому да- так вести себя не нормально.

"Но я не в силах изменить прошлое"' так же согласна с вами.
Но не забывайте, что вы в силах изменить будущее.
И только от вас в данном случае зависит каким оно будет.

Вы пишите что эти мысли о ненависти, злости приходят не осознанно, а значит тут работают ваши подсознательные установки и прошлые травмы.

Мне кажется что дети выступают просто тригером в данной ситуации.
На их месте может быть любой человек который даже гипотетически будет забирать на себя внимание мужчины который с вами.
Хочу сделать акцент не "вашего мужчины"-а "мужчины который с вами".
Важно для,себя понять что люди не вещи, мы не принадлежит никому кроме самих себя.
И любое партнерство становится токсичними когда переходить в разряд собственичества.
Ненависть, злость, ревность- это ращрушающие эмоции.
Искренне рекомендую вам выбрать психолога и проработать на разных уровнях и осознанно и подсознательном те установки которые мешают вам жить.
Ради себя, ваших отношений и детей- будущее которых на 100%зависит от отношения к ним в семье.
Они ведь не забирают ничего у вас- а просто хотят получить ту базовую родительскую любовь и внимание, которое их по праву.

Анна, добрый день.
Есть несколько моментов на которые можно обратить внимание, что бы картина для вас прояснилась.
1- Без иллюзий.
Очень важно не строить воздушных замков, а рассматривать ситуацию такой какой она есть сейчас, по факту.
Не утрировать, но и не приукрашать.
2. Ваши ожидания.
Чего вы для себя хотите?
Вы рассматриваете перезд за границу отталкиваясь в целом на свои возможности и перспективы которые открываются(работа, карьера, качество жизни, личная жизнь итд- то есть в целом)
Или- исключительно как способ быть рядом с этим мужчиной.
Для него и для этих отношений?
И вот на этом месте я хотела бы подробнее остановиться.
Очень важно что бы вы сразу понимали свою мотивацию.
Если это история "ради мужчины", "для отношений"- то важно понимать что в свою очередь делает мужчина для вас/для отношений.
Это паритетное, одинаковое движение, старание?
Если это в целом - для себя, как выбор и тут нет привязки только для развития этих отношений- это другая история)

Теперь о дочке:
- вы моделировали для себя жизнь в троем? Представляли её для себя, с чем теоретически и практически столкнетесь?

Вы хотите общих детей? Хочет ли их мужчина?
Хотите ли вы узаконить отношение- хочет ли этого мужчина?
Если дочка будет против этих отношений- что выберет мужчина?

Чего вы хотите в целом? Чего вы ожидаете?

Доброго вечора.
Щиро співчуваю вашому емоційному, моральному стану.
Народження дитини це стрес для жінки в будь якому випадку.
Життя змінюється на до та після.
Як бути в новій для себе ролі, як налаштувати своє життя, доглядати за дитиною, бути матір'ю, дружиною та бути собою- на початку все це не просто.

Хочу підтримати Вас, та сказати що розумію ваш стан, втому і розгубленість.

Варто не вимагати багато від себе, розуміти свої фізичні та моральні можливості і не випробовувати їх на міцність.
Однозначно варто залучати допомогу.
Близьких,чоловіка, родичів, можливо няні за можливості.
Розставити пріоритети.
Не намагатися охопити все і бути ідеальною.
Робити по можливості та давати собі час на відпочинок.
Коли дитина спить- можна також прилягти з нею, відпочити.
Відверто говорити з чоловіком про свої потреби.Коли ви обоє налаштовані на спокійну розмову.
З того що ви описуєте мені видається що ви переживаєте пролонгований стрес, це як мінімум.
Можливо післяпологову дипресію- але такій діагноз має поставити тільки лікар. Він же і призначити медикаментозну підтримку. І я щиро рекомендую відвідати терапевта, психіатра та попросити про допомогу.
Гарним рішенням було б попрацювати з психологом, щоб за допомогою спеціаліста пройти цей кризовий етап.

Коли людина морально виснажена, фізична втомлена - все працює на межі можливостей, про ресурсний стан важко говорити.

Проте повірте, - вихід і рішення можна знайти, змінити баланс, дати собі трохи часу, допомоги: психологічної, фізичної за потреби медикаментозної.

Потурбуйтеся про себе! Щиро, бажаю вам успіху!

Дина, добрый день.
Подскажите, как эти слова откликаются в вас самой?
Вы боитесь набрать лишний вес?

Відредаговано автором 02-04-2023 20:49:25

Алена- вы нормальная)
Если говорить о норме как таковой- это то что для вас самой лично является правильным и оптимальным.
Вопрос в другом- "нормально" может быть для каждого по своему.
Это определяется привычками, воспитанием, характером, потребностями итд.

Если по сути говорить- скорее всего у вас с мужем разные взгляды на этот счёт.
В его прошлых отношениях было по другому. Тем не менее это не значит что в вашей семье так тоже должно быть.
Важно разговаривать.
О том что вам нравится, как вам интересно, чего вы хотите. И задавать такие же вопросы мужу.

Подскажите, как давно вы замужем?
В целом, есть ли доверие в отношениях?

В мене складається відчуття, що переглядом таких фото ви ставите в момент під сумнів все:

І те що чоловік вважає вас гарною, привабливою.

"думала, що маю цього чоловіка. А тут виявилось, що не все так райдужно"

Тут одразу - "мала цього чоловіка"- про що це для вас?

Але ж любов це не про поверхневу симпатію.
Це про дуже глибокі і структурні речі.
І вона не міряється тим чиє фото кращє.
Порівняння- це дорога в нікуди.

Варто запитати себе- які мої почуття ображені? Що я відчуваю?
Якою я себе відчуваю?

Які мої страхи працюють?
Чи допускаю я думку що всі люди не ідеальні? Що всі можуть помилятися, мати певні думки, фантазії?
І це є автономною складовою, яка не виключає кохання до дружини, чоловіка.
Чи є перегляд фото зрадою?
Думка зрадою?
Мені видається що є моменти ідеалізації.

Гарним рішенням було б обрати психолога щоб дійсно розібратися в собі.

"Для мене це як зрада."
І наступне твердження:
"в цій ситуації мені здається, що це фактично не зрада,"

Це говорить про те, що в вас внутрішньо боряться страхи з раціональним баченням ситуації.

Свідомо ви розумієте, що перегляд фото це зовсім не є зрадою.

Але можливо страх того що вам зрадять, настільки сильний, що проектуєте його на цю ситуацію, яка по суті виступила просто тригером.

Основа- ваше внутрішнє ставлення до себе.
Самооцінка і впевненість.
Це те над чим варто працювати.

Відредаговано автором 02-04-2023 11:26:24

Схоже ви трохи заплутались.
Тут декілька ліній є.
1. Ваша невпевненість у собі. Ось моменти порівняння, це наявно демонструють.
2. Внутрішні установки:

" Мені потрібно було відчувати себе єдиною і бажаною, гарною не для всіх, а для свого чоловіка, але це виявилось не правдою."

Чому ви так вирішили?
Перегляд фото оголеної жінки ставить під сумнів, що ви єдина та бажана?
Чи показує вам чоловік своє любляче ставлення?
Адже ви зазначили:

"відносини з роками ставали кращими, це помічали ми вдвох, так як стараємось один для одного"

3.Надсильна емпатія. Переживання почуття вини за те що чоловік собі дорікає та засмучений.Наскільки правильно я зрозуміла вас.

4. І останнє:
"Каже подивився і забув."

Чи правильно я зрозуміла, що це був один випадок?
От така одна історія?
Чи це системні речі?
Як ви про них дізнається якщо так.?

В будь якому разі варто працювати в напрямку підвищення впевненості у собі.

Відредаговано автором 02-04-2023 11:11:08

Катерина, доброго дня.
Розкажіть будь ласка, які загалом стосунки між вами- окрім цих переглядів, в інших сферах життя.
Чи є довіра між вами, відкритий діалог?
Чи давно чоловік перегляє фото?
Чи говорили ви на цю тему? Ділилися своїми почуттями?
Як давно ви одружені?

Карина, добрый день!
В вашем прекрасном возрасте себя только начинают искать.
Вероятно вы переживаете внутренний кризис, что порою происходит в жизни..
И в эти моменты важно искать точку опоры - и в себе и в близких людях.
Поговорите с близкими,поделитесь переживаниями.
Важно не замыкатся в себе, а говорить о том что беспокоит.