Вітаю! Коли це почалось у вас? Ви питаєте як позбутися думок. Ці думки - вони викликають у вас якісь почуття? Які саме? Чи приймали ви щось, чи переживали якісь стреси? З якого моменту почалось це все? Найкраще що ви можете зробити, якщо це вас непокоїть - звернутися до лікаря, невролога або психіатра. Навіть до сімейного терапевта, якщо це дійсно турбує. У вас є така можливість?

Вітаю! А чому саме зараз ви вирішили переглянути своє життя? Ви згадуєте "установки", сором, тощо.. Чи є хтось або щось що змушує вас давати собі якусь оцінку саме зараз? (Через десять або скільки завгодно років?) Ми змінюємося якщо в нас є запит на це, або якщо обставини навколо нас змінюють, наприклад. А що хотіли б змінити ви, чи є в цього причина? Чому ви переживали стосовно чужих реакцій? Що саме вас турбує найбільше зараз?

Вітаю! Можливо, у вас є нарцистичні риси особистості, чи акцентуації. Нарцисичний розлад - це один з дисоціальних розладів, у будь якому разі. Він має свої переваги ) і свої недоліки (Наприклад, йому властиві в тому числі і негативні почуття). Щоб напевно з'ясувати чи є у вас розлад особистості - потрібна консультація у відповідного спеціаліста. Але припустимо ви б впевнились що це саме він - чи ви хотіли б якось його перебіг полегшити? Чи є щось, що вас не влаштовує, щоб це виправляти?

Вітаю! Спробую теж трохи прокоментувати вашу ситуацію, зважаючи на коментарі, які ви писали під постом.. Ви питаєте що робити? Чи йти від нього і забути чи ні.. Я погоджуюся з колегами, що ви знаходитесь в залежності від його реакцій, вчинків, тощо. І цей ваш допис "тяжко впливати на нього" - це як раз свідчення цієї залежності. Коли перед нами людина яка має для нас значення, але непередбачувана, "загадкова" - в нас може включитися такий собі "ефект казино". Вже стільки сил було вкладено в сварки, в намагання вплинути, в очікування - а "нагороди" такі маленькі і рідкісні, що ми можемо продовжувати ці стосунки, саме тому що залежні від цих нагород, і ще тому що шкода емоційних сил, які вже витратили на цю людину. Чи можете ви звернутися до спеціаліста, щоб знайти саме те рішення, яке ви приймете усвідомлено і неупереджено? а також - чи є у вас близькі люди, знайомі, друзі - з якими можна ділитися і які підтримають вас і зрозуміють?

Шкода, що з вами це сталося.. Якщо ваш чоловік справді каже, що якщо доведеться обирати - то він обере батьків, і що ваше становище з дітьми це не його проблема - це справді свідчить про те, що він не зовсім подорослішав. Нажаль. І як вже там зазначали колеги вище - змусити людину змінитися попри її бажання - це навряд вийде. Які у вас відносини з його сім'єю? Чи розуміють вони вашу ситуацію з дітьми? Чи є у вас хтось ще? Родичі, друзі? Хто розуміє і підтримує вас?

Вітаю! Дуже співчуваю вам. Втрата - це завжди не швидке і важке емоційне випробування. З останнього вашого коментаря я бачу що ви схиляєтесь до звинувачень себе самої в тому, що сталося.. Ви не мали злих намірів щодо нього, ви не винні в його смерті, люба авторко. Хіба б він вважав вас винною у ній? Якщо ваші стосунки були теплими і щирими - спробуйте уявити чи звинувачував би він вас у разі чого, і взагалі, чого б він вам бажав? Такі емоційні вправи не замінять вам роботи з фахівцем, але трохи можуть допомогти зняти деякі прояви горя. Терпіння і сил вам!

Вітаю! Те, що ви звернулися за порадою це вже доволі сміливий крок. Селфхарм - це багатогранне явище, у якого є безліч причин. Від глибокої депресії, до незадоволення собою, становищем, тривожністю - їх багато, справді і вони всі унікальні. Це точно не є нормою - скоріше це показник що іншого шляху вирішення емоційних проблем поки що не знайшлося. (Це не означає що їх не існує). Ви кажете, що не хочете підтримки і допомоги, але все ж таки ви питаєте поради. Якщо ви в близьких емоційно відносинах з вашою мамою - чи можете ви довіряти їй? Чи можете сказати, без деталей, що вам не ок і розраховувати що вона вас зрозуміє, хоча б просто ваш емоційний стан?

Вітаю! Справді, звучить як криза в стосунках. Але це те що можна побачити з тексту. Психолог, до якого можна особисто звернутися, навіть без чоловіка - теж може дещо покращити ваше розуміння ситуації, і допомогти вам знайти варіанти рішень. Важко давати якусь пораду наосліп - не розуміючи чого саме ви прагнете зараз у цих стосунках і які у вас є на це можливості, моральні, психічні, фізичні.. Якщо так здалеку підійти - то виникає питання : чи був момент якийсь після якого все стало складно? Якщо ви можете його виділити -то який це момент? І якщо до цього ваші стосунки були кращими - що змінилося в них? Що зникло?

Вітаю! Дуже прикро що ви потрапили в таку ситуацію.. Багато в чому я погоджуюся з колегами, які писали вище про співзалежність та емоційні гойдалки. Ви робите правильно що шукаєте вихід і поради, що не лишаєтесь з цим на самоті. Оці всі емоційні гойдалки які ви описали - вони в першу чергу руйнують нам самооцінку, руйнують таке важливе відчуття гармонії і спокою. Жодна людина не заслуговує жити на пороховій бочці в близьких стосунках. Якщо вам важко зрозуміти що робити, чи він любить вас чи не любить, якщо ваші з ним діалоги начебто ні до чого не призводять і ви виснажуєтесь кожен раз як починаєте шось виясняти - тримайте в голові що по-перше він може бути психічно нездоровим (аж в тому сенсі коли йому не факт що допоможе психолог). Це перше. Але вам не треба лікувати його поки він сам не захоче лікуватись. Він же ставить вам умови як саме і тд. Друге - якщо ви не знаєте чи нормально те чи інше - поміряйте це на собі. Чи стали б ви когось лаяти а потім клястися шо кохаєте? Якщо стали б - для чого ви б це робили, і в якій ситуації? Це трохи надасть вам тверезості в моменти маніпуляцій. І найважливіше - чи є у вас можливість звернутися самій за консультацією до спеціаліста? і чи є у вас близькі люди? Друзі, знайомі? які якщо шо зрозуміють вас і підтримають?

Вітаю, Юлія. Дуже дуже прикро що це все випало вам одразу. Чи є у вас ресурс зараз допомогти подрузі? Ви пишете що у вас паніка.. Вона тимчасова, вона проходить і лікується. Іноді, коли ми підтримуємо один одного в погані моменти - ми можемо таким чином не так сильно фокусуватись на власному горі. Але це тільки коли є хоча б трохи ресурсу. Втрата близького - те з чим стикнулась ваша подруга - це дуже важке випробування. Якщо ви вирішили допомогти - спробуйте максимальну практичність хоча б в перші дні - "чим я можу допомогти, чи приготувати щось дитині? я поруч, ти не сама". Якось так. Але чи є хтось у вас самій хто якщо шо зрозуміє і на кого можна покластися? Чи є якась можливо музика, яка допомагала вам в моменти перевантажень - спробуйте. Консультацій і заспокійливих це не замінить, але все ж таки. Сил вам обом і витримки.

Вітаю! Якщо ви не хочете зараз заводити дітей і в цілому не впевнені чи захочете - це нормально, це ваш глибоко особистий вибір, на який ви маєте повне право ). Інша річ якщо ви знаходитесь в сумнівах або під тиском чоловіка чи інших родичів - то, цей тиск з боку може тільки посилювати небажання, або сумніви у собі та власному виборі. Звичайно, наявність дитини змінить ваш побут на якийсь час - і якщо піти на такі зміни виключно вимушено і без жодного бажання власне, завести дитину - це може відбитися не найкращим чином на всіх членах родини. Що може відбутися (теоретично) , якщо ви поговорите про це відверто з вашим партнером?

Вітаю! Дуже прикро що вам це все доводиться переживати. Це точно не є нормальним, що ви постійно проживаєте провину і не маєте права скаржитися.. Дуже важливо те, що вже зауважили колеги вище - ваша мама - доросла людина, і її вибір занять, місць проживання, тощо - цей вибір залежить від неї. Дорослі люди можуть, звичайно, почувати себе не дуже і ділитися цим - але пошук співчуття і розуміння - та звинувачення це різні речі. Поки ви знаходитесь разом - щоб зменшити травматичність і конфлікти - чи підійде для спілкування з нею якась нотка гумору/іронії? (звісно, по ситуації). Наприклад - вона звинувачує вас в чомусь - щоб вимістити роздратування "фу шо ж ти не прибрала там шось!" замість звичної реакції продумати кілька іронічних, але не конфліктних варіантів відповіді. Наприклад - " О. так я не вмію прибирати, і ти права, сто разів права! знаєш, сьогодні за мною гналось стадо клопів. отакенне! ледь втекла!" чи щось подібне - може підійти? Щоб контролювати ситуацію а не провокувати ще гірше.

Вітаю! Справді шкода що ви стикнулись з таким ставленням до себе.. Погоджуюсь з колегами які написали вище - вочевидь цей чоловік не докладає ні зусиль ні бажань щодо ваших стосунків. Те, що вам важко розірвати цей зв'язок - це абсолютно нормально! І було б супер якщо б ви звернулись за консультацією до спеціаліста щоб зрозуміти себе і ситуацію краще. Існує багато факторів, які можуть заважати вам зробити якийсь остаточний вибір. Як мінімум той факт, що ви вкладали більше в ці стосунки і більше переживали - це вже робить для вас ці стосунки більш цінними. Такий собі "ефект казино", коли відносини диспропорційні. Скажіть, як довго ви знайомі з ним? Якими були ваші інші стосунки, чи відрізнялись вони?

Вітаю! Адаптація в іншій країні це завжди виклик в якомусь сенсі. Але скажіть, чому саме вам здається що вас ніхто не сприймає за цікавого співрозмовника? Можливо, оточуючі люди просто нейтрально сприймають вас без жодної оцінки? Уявимо що на вашому курсі є теж якісь люди які мало спілкуються з оточенням. Як би ви сприйняли їх? Також.. ви пишете що не були душею компанії і в Україні. А як саме складались ваші відносини з друзями або знайомими в подібних ситуаціях? Хто проявляв ініціативу, як взагалі починалось спілкування? І ще - чи існують там якісь заходи окрім лекцій і семінарів де було б легше придивитись один до одного? Можливо, у вас є чат групи де можна звернутися за якоюсь порадою і вже потім продовжити розмову при зустрічі?

Вітаю! Втримуватись на одному і тому ж позитивно-продуктивному рівні складно навіть і без боргів і нещасть, якщо бути відвертою) Тому той факт що ви думаєте в напрямку вирішення проблем і робите хоч якісь кроки, навіть те що шукаєте підтримки або поради - це вже заслуговує на повагу! Можливо, образ "зібраної" людини може відтіняти в нехорошому сенсі таку "не ідеальну" справжню? Погоджуюсь з колегою вище, дуже важливо мати якийсь емоційний і душевний ресурс щоб долати складнощі. Чи є у вас якісь люди або явища чи ідеї які підтримують вас? Дуже важливо також висловлювати собі якусь вдячність і підтримку навіть за незначні речі. За те що ви змогли пережити, за якийсь досвід який отримали, тощо. Плюс також постійне обдумування негативних сценаріїв - часто буває шкідливим і демотивує. Можете спробувати самодопомогу з тої ж когнітівної психотерапії, якщо немає можливості звернутися особисто. Наприклад - почати відділяти які з думок і ідей для вас корисні, а які шкодять. До прикладу "все так складно, не знаю за що братись" - вочевидь не найкорисніша, особливо якщо вона повторюється сто разів на день. І такі повторення варто змінити на ті які допоможуть, щось на кшталт "мені дуже тривожно зараз, я переживаю за те і інше. Чим саме зараз я можу допомогти собі, чи треба мені відпочити, пройтися? тощо" Сил вам і терпіння!