У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Як повернутись до життя?

У Психолога » Вопрос психологу онлайн (бесплатно) » Война » Як повернутись до життя?
Мені 24 роки, живу в Києві. За день до війни ми з чоловіком дізнались про довгоочікувану вагітність. Але 24 лютого все просто пішло шкереберть і я до сьогодні не можу з усім розібратись. У перші дні війни був панічний страх за батьків, які живуть близько до кордону, я не могла їсти, зникло відчуття часу. Потім на війну пішов мій чоловік і після того приблизно два тижні я жила в панічному хитанні між смс від чоловіка, дзвінками близьким, новинами і звуком сирени. Я дзвонила батькам тричі на день і панічно боялась, що на окупованих територіях зникне зв'язок. За цими подіями я майже не відчувала свої тіло, але налаштовувала себе на те, що треба триматись для дитини. Через 25 днів з початку війни, я втратила свідомість і потрапила до лікарні. Прокинувшись в реанімації, лікарі повідомили, що вагітність була позаматкова і мене ледве врятували. Так ми втратили наше маля. Відтоді я перестала відчувати гострі емоції, я не можу плакати, хоч зараз живу сама. Для чоловіка це теж стало трагедією, але по телефону ми так і не змогли обговорити цю трагедію. У нас немає слів... З того часу пройшло більше місяця, ми з чоловіком ніби заморозили цю тему для розмов, але мені все ще боляче, хоч я відганяю від себе цей біль. Наші батьки навпаки намаються витягнути мене на розмову, але у мене це викликає злість. Якщо сюди приплюсувати новини і всі ті жахи, які зараз відбуваються в нашій країні, то в душі з'являється мікс розпачу, ненависті, болю.
Від усього цього я намагаюсь втікати в роботу, ніби допомагає, але коли робочий день завершується, то знову накриває емоціями. Я не можу уявити, що буде після війни та й чи буде це після...
Вопрос от: ; Возраст: 24

Ви можете звернутися до психолога безкоштовно з приводу війни.


психолог онлайн
1
Наталья Михеева
Добрий вечір, Яна!

Дуже вам співчуваю. Ви пережили травматичні події, з якими поки що не впоралися.
Дуже рекомендую вам звернутися за допомогою на індивідуальну терапію, або групову підтримку, де вам буде надана допомога, щоб надалі уникнути посттравматичного стресового розладу.

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
1
Ольга Владимировна Головченко
Яна, дуже співчуваю Вам! Те, що Ви перестали відчувати гострі емоції- це нормальна реакція психіки на довготривалий стрес. Ви живите у постійному страху за чоловіка та батьків, це виснажує. Та ще до цього додалася втрата маля. Вам дуже важливо зараз знайти професійну підтримку, щоб прожити це горе і не дати шанс депресії. Зараз можна звернутися до психолога онлайн.

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
1
Виктория Лопатко
Добрый вечер!!!
Очень сочувствую Вам и Ваша задача сейчас пережить эту утрату. Постарайтесь, как бы не было тяжело, все-таки обсуждать это со своими близкими. При возможности обратитесь к специалисту

👍 рекоммендовать:

Виберіть психолога для консультування з приводу травм війни, військовий психолог


психолог онлайн
цитата:

Так ми втратили наше маля.

Здравствуйте, Яна!
Вы сейчас проживаете потерю своего ребёнка, которая происходит по определённым этапам.
И основная задача - это не застрять на каком-то из них.

Стадия злости - это один из первых и естественных этапов. Поэтому то, что с Вами происходит - это нормально. Главное, чтобы Вы умели и имели возможность конструктивно выражать свою злость.

К сожалению, настраиваться Вам надо на длительность процесса переработки потери. В норме это занимает 1 год.
А если учесть, что на потерю ребёнка наложилось проживание потери прежней жизни из-за войны, то для Вас эта ситуация является стрессовой вдвойне.

Поэтому Вам нужна помощь психолога и индивидуальная работа с ним.

Так как Ваши мысли о том, что Вы не видите своего будущего, могут говорить о приближении стадии депрессии. Что будет совсем неблагоприятно влиять на Вас.

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
Добрий ранок! Дуже співчуваю…. Чи є у Вас можливість попрацювати з психологом? Хто може Вас підтримати?

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
Доброго дня, Яна. Співчуваю вашій утраті. Погоджуюсь з колегами, що зараз варто зробити все можливе, щоб не застрягти на стадії депресії у переживанні горя і для цього варто звернутися за індивідуальною допомогою до психолога. Втрата дитини - випробування і для відносин у сім'ї. Ваш чоловік також переживає ті ж стадії, що і ви і зараз вкрай важливо залишатися з ним у контакті. Проживання болю, а не приховування його один від одного, підтримка одне одного, в цей нелегкий для вашої родини час, допоможе вам швидше вийти з горювання.
Дайте собі час на прийняття того, що сталося і попіклуйтеся про підтримку для себе у цей складний період.

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
Доброго дня Яна! Окрім того, що зараз надзвичайно важкий період для всіх в Україні, для Вас він ще й поглибився особистою трагедією з втратою вагітності... Тому лише слова співчуття навряд чи допоможуть Вам... Як на мене, у Вас зараз всі ознаки постстресового стану, які, певне, лише занурення в роботу навряд чи вирішать... Батьки на окупованих територіях, чоловік воює, втрата вагітності... навряд чи хтось зміг би такі випрбовування перенести в рівновазі... Тому, в таких ситуаціях, найперше, що може хоча б трохи допомогти оговтатися - це почуття прийняття того, що вже є, що вже сталося... Як би це не здавалося абсурдним чи неможливим... Але без прийняття неможливо рухати далі... Бо внутрішній протест та незгода лише можуть включити процес самознищення (депресія, руйнація стосунків і т.д.)... Ви пишете про почуття злості... і що Вам не хочеться говорити з батьками про те, що сталося...це природньо... У Вас зараз змінюється сприйняття себе та оточуючого світу, Ви вже інша... а батьки з Вашого безтурботного минулого і несвідомо нагадують Вам про ту, якою Ви були ще так нещодавно... Це захисні блоки, щоб витримати біль...

👍 рекоммендовать:

30-04-2022 00:15:27Дополнение от автора
Я дуже кохаю свого чоловіка, ми разом з 8 класу і одружилися, коли нам тільки виповнилося по 18. Ми завжди разом долали труднощі: навчання, робота, побут. Я вже чекала його з війни... Наш сімейний корабель дуже сильно хитався після повернення чоловіка з передової у 2016 р., але ми все витримали. Просто, якщо раніше війна була якимось таємничим світом, із якого можна було поступово вибратися просто перебуваючи в своїй квартирі і не слухавши новин, то тепер усе змінилось. Ми дуже довго зважувались на народження дитини, я працюю з дітками і чітко розумію, що батьківство - це дуже відповідальна справа. Ми встигли назбирати на квартиру, автомобіль, досягти певних успіхів у роботі і, врешті, усвідомити, що ми хочемо дарувати свою любов дитині. Але цьому не судилось статись...
Вчора, вперше за довгий період, чоловік зателефонував мені по відеозв'язку і ми спробували поговорити про все, що сталось... Точніше не поговорити, а поплакати, причому плакала не тільки я, а й він. Його сльози я бачила вдруге за більше ніж 14 років з моменту нашого знайомства. Розмова була не довгою, всього 10 хвилин, мені стало легше від прояву емоцій. Ми чітко усвідомлюємо, що після того, що з нами відбулось, ми просто змушені пережити цю кляту війну і жити далі.
Я дуже люблю і своїх батьків і батьків свого чоловіка, просто поки ні я, ні чоловік не готові обговорювати з ними тему втрати дитини. Крім того я знаю, що їм теж боляче. А війна і постійне горе ще більше загострює цю ситуацію. Тим не менше, ми намагаємось триматись, бо іншого виходу просто немає


психолог онлайн
Доброго дня, Яна.
цитата:

Вчора, вперше за довгий період, чоловік зателефонував мені по відеозв'язку і ми спробували поговорити про все, що сталось... Точніше не поговорити, а поплакати, причому плакала не тільки я, а й він. Його сльози я бачила вдруге за більше ніж 14 років з моменту нашого знайомства. Розмова була не довгою, всього 10 хвилин, мені стало легше від прояву емоцій.

Ви - молодчина. Переживати біль утрати важко. Те, що ви наважилися на це - дуже добре і дасть вам змогу йти далі. Добре, що вам вдалося розділити цей біль зі своїм чоловіком. Саме така позиція налаштовує на оптимістичний прогноз щодо того, що вам вдасться все це витримати. Ви не одна, і це зараз головне. Щодо родичів - мабуть ви відчуваєте зараз, що ще не час для їхньої підтримки вам. Хай все йде так, як вам комфортно. Ви дійсно маєте право обирати чию підтримку і коли приймати, а чию ні. Бережіть себе. Піклуйтеся про себе. Зараз це надзвичайно важливо.

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
Так, Яно, Ви все правильно думаєте і робите... Все потрібно пережити і жити далі... Зараз такий період, коли руйнується наше сприйняття оточуючого повністю... Ми усвідомлюємо, що життя дуже крихке і у цьому світі все може змінитися за одну мить... Тому чим швидше станемо шукати опору у вічному, тим менш болючим буде і сам перехід... Як на мене, те що ви вдвох змогли відверто проговорит найболючіше, також є певним катарсисом, що допоможе вам двом витримати, пережити і стати щасливими знову... Впевнена, Ви ще народите свою дитину обов'язково!

👍 рекоммендовать:


психолог онлайн
Важно, что Вы смогли оплакать потерю ребёнка с мужем. Постарайтесь не сдерживать себя. Обычно на огреваете уходит 1-2 года, а первые полгода самые острые . Если у Вас есть близкие, с кем Вы можете об этом говорить, то это нужно делать и не держать в себе

👍 рекоммендовать:

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.


Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Похожие онлайн консультации

07-04-2022 Переезд
Психологічний аналіз творів
Август
фільмАвгуст теми: кохання психосоматика семья
Джен Ейр
книгаДжен Ейр теми: відносини отношения любовь
«Стыд» (англ. Shame) - 2011
фільм«Стыд» (англ. Shame) - 2011 теми: залежності алекситимія нарушение идентичности

Рекомендуємо

Як не з’їхати з глузду, не випасти в депресію, а витримати і вистояти фізично і морально тоді, коли Як не з’їхати з глузду, не випасти в депресію, а витримати і вистояти фізично і морально тоді, коли

Під час війни говорити про баланс, внутрішню рівновагу та гармонію не доводиться.Потужний стрес вибиває кожного з власної орбіти по якій рухалися ще донедавна. Як залишатися здоровими, сильними, як в ментальному, так і фізіологічному рівнях, щоб бути

Вина или комплекс выжившего. Как справится. Вина или комплекс выжившего. Как справится.

Вина выжившего многих сейчас парализовала. Те, кто находится в безоспасности, те кто имеет какой-то уровень комфорта столкнулись с очень тяжёлыми переживаниями, которые мешают жить и быть эффективным здесь и сейчас.

Способы преодоления стресса и кризиса Способы преодоления стресса и кризиса

Сейчас реальность такова, что наша задача не исключить сильный стресс в жизни (во время войны - это невозможно), а научиться жить под воздействием стрессоров , замечая при этом пользу для себя и некоторые возможности, которые могут появляться в измен

Причини підтримки агресії: страх, заперечення, нездоровий патріотизм… Причини підтримки агресії: страх, заперечення, нездоровий патріотизм…

Аналіз причин підтримки агресії з точки зору психології та соціології. Боягузтво, страх. Одна з реакцій на агресію це - приєднання до агресора. Вплив пропаганди. Байдужість. Заперечення або втеча від реальності. Патріотизм. Є здорові прояви патріотизму

ЧАС ІДЕ, ВІЙНА ТРИВАЄ… ПРО ТЕ ЯК РУХАТИСЯ ДАЛІ. ЧАС ІДЕ, ВІЙНА ТРИВАЄ… ПРО ТЕ ЯК РУХАТИСЯ ДАЛІ.

З плином часу все більше накопичується і відчувається напруга і у тих людей, які були вимушені виїхати з України і в тих, що їх зустрічають, приймають, допомагають, рідні чи чужі б вони не були. Мене всі бісять, вони продовжують жити звичним життям,

Психологічні поради, щодо адаптації дітей в умовах війни Психологічні поради, щодо адаптації дітей в умовах війни

«Мама, коли закінчиться війна?» - майже не щодня питає мене донечка, «Хочу додому, хочу до тата!» Наші діти - діти війни. Що потрібно знати батькам, аби допомогти своїм дітям в цих складних обставинах. Переживання дітей можуть відображатися ...

qr