Особисті кордони
Чи є проблема в особистих кордонах,якщо я можу пробачити все на світі/не вимагаю та не прошу ніколи нічого/ не можу сказати ні/ немає такої поведінки стосовно мене яку я б не пробачила,якщо хтось вибачився?
Спочатку я це не помічала але зараз з дня на день мене зачіпає той факт,що у мене немає ніяких принципів/правил поведніки людей зі мною. Тобто чоловік може не подарувати нічого на день народження - нічого,в нього не було коштів. Хтось на роботі може поступити лицемірно,а через 1-2 дні вдати,що нічого не трапилось - я буду спілкуватись ніби нічого й не трапилось. Якщо коротко - я готова пробачити та виправдати будь що та будь яку поведінку. Але ж має бути якась межа,де ще можна підходити,а де її край? І як її знайти? Читала,що це мє відбутись на рівні відчуттів: так от - мене ніщо не зачіпає. Я як кішка - якщо мене скинути з ліжка,а потім знову гладити буду віддано мурчати
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.