Ксенія 1 хвилину тому: 
Навіщо не пробачаю себе?
Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.
| Владимир Анатольевич Тарасенко психолог Запоріжжя 10-07-2023 09:56:00 |
1
Доброго ранку! цитата:
НАВІЩО НЕ ПРОБАЧАЮ СЕБЕ? Спробуємо, наскільки це можливо тут, на форумі. Що треба взяти до уваги спочатку - у будь-якої дії людини є причини, підгрунтя, мотиви (свідомі або ні). Тобто вчинки робляться не в вакуумі, вони обумовлені, як от у вас: цитата:
Причиною зради для мене було спершу непорозуміння з чоловіком – невідомість, чи ми разом, чи ми розходимося, яку я не мала сили витримати. цитата:
Були конфлікти з його матір'ю і з ним, втручання його матері в наше сімейне життя і його бездіяльність в плані відсутності будь-яких дій щоб захистити нашу сім'ю і порозумітися, відстороненість коли мені була потрібна допомога з дітьми і при цьому його відмова розірвати стосунки, були погрози забрати дітей в разі розставання цитата:
багато критики з його сторони і від його матері до всього, в тому числі він назвав мене брєвном в ліжку хоча сам не дбав про те щоб в нас в стосунках було гарно і щоб я могла бути розслабленою цитата:
Я виросла в середовищі де було багато насильства і зрад. Це зараз, коли ситуація змінилась. І завдяки іншому баченню з'явились докори собі. цитата:
Я знову і знову займаюсь самобичуванням, хоча це вже нічого не змінить в минулому, цитата:
Можливо звинувачуванням себе намагаюсь замінити справжню відповідальність. цитата:
Бо та відповідальність яку бачу в цій ситуації (сказати правду і завершити стосунки) дуже мене лякає можливими наслідками – такими як фізична розправа від чоловіка, переслідування, цькування перед дітьми, або що просто не впораюсь сама. Вважаю, що такого сприйняття реальності вимагає вбудована всередину вас на підсвідомому рівні модель ставленння до себе. От її і треба позбавлятись. Спочатку, звісно, дослідити її корені, а вже потім корегувати. В цьому сенсі співпраця з психологом буде вельми корисною, аби ви могли бути вільною духом людиною і жити щасливою далі. Відредаговано автором 10-07-2023 09:57:33 
|
| 10-07-2023 10:27:16Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 346546 для Владимир Анатольевич Дякую за відповідь, чомусь ваші слова проймають до сліз. Дякую.Я співпрацювала з психологом деякий час, це допомогло мені покращити самопочуття і знизити тривожність. Не знаю чи коректно так сказати – я навчилася управляти тривожністю, тобто після роботи з психологом в мене майже не буває панічних атак, а коли бувають то незначні і легко проходять. Проте на тему зради не наважилась розкриватись. В мене є побоювання, що якщо я відкрито про це скажу, то будь-яка людина вважатиме мене кінченою шльондрою, яка не заслуговує нічого хорошого в житті, і не буде розбиратись чому так і тд. Я помітила що в суспільстві побутує співчутливе і розуміючи ставлення до жертви зради, і негативне, злісне, зневажливе ставлення до автора зради, і здається всім байдуже до контексту. Як забезпечити анонімність при роботі з психологом? Або чи є сенс працювати не говорячи конкретно про такі деталі як зрада? Як можливо прийняти і перетравити такий досвід і не вважати себе абсолютно поганою назавжди? |
| Владимир Анатольевич Тарасенко психолог Запоріжжя 10-07-2023 10:38:57 |
цитата:
Як забезпечити анонімність при роботі з психологом? цитата:
Або чи є сенс працювати не говорячи конкретно про такі деталі як зрада? цитата:
Як можливо прийняти і перетравити такий досвід і не вважати себе абсолютно поганою назавжди?
|
Виберіть психолога для консультування з приводу перепадів настрою, збудливості чи роздратованості, гніву, провини тощо
| Оксана Юрьевна Селезнева психолог Дніпро 10-07-2023 11:04:51 |
2
Владимир Анатольевич Тарасенко Вітаю. " Навіщо не пробачаю себе?" Може, для того щоб "не можу спокійно жити, розвиватися, працювати, залишилася домогосподаркою і тримаю все в собі" Припускаю, шо Ви не звикли спокійно жити, бо "виросла в середовищі де було багато насильства і зрад.." , тому обираєте неспокій у житті, а зрада-це привід турбуватись(також тривога що все може розкритися рано чи пізно про мою помилку). Думками про провину Ви "прикриваєтете " своє небажання ( або страх) працювати, тому залишаєтесь домогосподаркою. До того ж : " Але мені болить минуле – мої вчинки і його вчинки" . Багато образ на чоловіка (я вже не говорю про свекруху) та Ваша звичка до страждання ( таке собі " садо-мазо") А може, Ви не пробачаєте себе, бо хтось з ваших батьків зраджував, а Ви бачили, як страждав інший. Тому Вам здається, що зраду пробачити не можна. Кожна людина-це свій всесвіт, тому причини не пробачити, у кожного будуть свої. Тому, відповідь на Ваше запитання знаєте тільки Ви, а допомогти її знайти, може фахівець.
|
| Наталия Горская психолог Київ 10-07-2023 11:43:55 |
1
Багато різних аспектів приховано в цій ситуації. Основою вашого "бачення реальності" є тільки ВАШІ внутрішні установки. НЕ зовнішній світ такий- ВИ його таким бачите. Хочете бачити. Не вмієте бачити інакше. Важливо з цим розбиратись. Щодо страху відкритись- Ви вже зробили великий крок в цьому напрямку . В індивідуальній роботі буде приблизно так само. Якщо Ви "знімете" з спеціаліста ваше бачення, що "всі засуджують", то отримаєте шанс дізнатись, що НЕ всі. Можна припустити, що ваш погляд в минуле так Вас "магнитить", бо з теперішнім розбиратись набагато важче. Адже Ви припустили такі реакції чоловіка, які кажуть про некомфортні ( або ж, навіть ,нездорові) для Вас стосунки. Але темою проблем Ви "призничили" свою зраду, яка була давно, яка на той час мала свої підстави, а не стосунки, які Вас не влаштовують, і які продовжуються дотепер. Ваш підхід до відповідальності- з одного боку цілком зрозумілий, сказати правду і дати можливість людині зробити свій вибір, чи захоче чоловік далі продовжувати стосунки. Але те, що Ви пишете про чоловіка, дозволяє припустити, що він використає ваше зізнання для того, щоб ще погіршити своє ставлення до Вас. Можливо, несвідомо, Ви саме цього і чекаєте- покарання. Як в дитинстві.(?) Провина-покарання- полегшення? Щоб отримати полегшення, спочатку треба витримати покарання(?). Або ж інший сценарій- ваш чоловік врешті решт розірве ці стосунки, в яких Вам так тяжко. Бо Ви самі не можете. (?) Вам важко в цих стосунках. Але для чогось Ви все це витримуєте. Ви маєте для себе відповідь на питання "для чого я тут, в цих стосунках"? Чи так Ви уявляли стосунки в родині, чи таких стосунків хотіли для себе?
|
| 11-07-2023 01:29:25Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 346553 для Оксана Юрьевна Дякую за відповідь. Кожна з можливих причин, які ви назвали для мене актуальна. І боюсь працювати, і не вмію/не звикла жити спокійне щасливе життя, і образи, і в батьків була така ситуація. Загалом зараз таке враження, що зрадила ніби спеціально для того, щоб зробити собі ці суцільні страждання в плані емоційної наповненості життя, хоча і не вважаю зраду чимось нормальним.Зачепило припущення, що не хочу працювати. Є думки з цього приводу. Раніше я працювала і дуже добре заробляла, при чому дистанційно і суміщаючи з доглядом за дітьми і домашніми справами. Але тільки тоді, коли в мене почалися труднощі і я перестала заробляти – тільки тоді чоловік почав заробляти і вкладати в сім'ю. І можливо таким чином, не заробляючи сама я ніби отримую компенсацію, хоч не хоч він тепер забезпечує сім'ю. Коли я багато працювала і заробляла то ображалась, що він не хоче старатись, щоб ми разом доклали зусилля і змогли жити окремо. Тепер в мене відчуття що нічого в мене не виходить, за що б не взялась, ніби вигоріла зовсім, а може мені не дуже й треба, оскільки тепер він може попіклуватися про мене. Але ж це все така нісенітниця – мені ж було б краще, якби я не гризла себе, а була вільною і відповідальною, якби мала можливість вибирати як мені бути. |
| 11-07-2023 01:39:35Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 346558 для Наталия Горская Дуже дякую за відповідь. Читаючи це я плакала."дати можливість людині зробити свій вибір, чи захоче чоловік далі продовжувати стосунки" – Здається, мені страшно не те що він захоче чи ні, мені страшно, що в такому разі я можу не захотіти продовжувати стосунки. Я можу захотіти відстояти себе. Бо я можу помітити і визнати що ті причини, ті моменти які не влаштовували в стосунках – що це суттєво. Страшно що тоді я залишуся сама, і як тоді я зможу впоратися з собою і дітьми? А також буду хвилюватися за нього, як він буде в разі коли дізнається, і як буде якщо розійдемось. Я не так уявляла стосунки і не таких хотіла точно. Для чого я тут в цих стосунках – я не знаю що відповісти. Це важке для мене питання. Мені потрібно подумати |
 |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
Рекомендуємо
От любви до ненависти - один шаг
Почему самые близкие и любимые нам люди в один миг стают злейшими врагами? И почему ненависть ВСЕГДА идет после любви, а не наоборот?
Душевная боль: три урока для тех, кому сейчас тяжело
Душевная боль рано или поздно приходит к каждому из нас, нужно научиться сосуществовать с ней в этот непростой период. Как унять душевную боль? В период, когда нам отчаянно тяжело жить, нужно усиленно заботиться о себе.
Чувство вины. Семь основных форм вины.
В детстве вас приучали к чувству вины взрослые, в особенности члены вашей семьи. Лелея чувство вины, вы ускользаете от ответственности. Отбывание приговора за воображаемую вину - невротическая привычка, от которой вам следует избавиться... Вина в
Что такое стыд
Чем отличается стыд от вины? Откуда берется стыд? За стыдом, как правило, стоит сильная потребность...
О сочувствии. Как правильно сопереживать расстроенному человеку
Я, как и каждый из нас, бывает, очень расстраиваюсь по различным поводам. Иногда причина понятна. А порой просто, как говорится, накопилось. И мне в первую очередь хочется очень простой вещи...
