Донька не любить батька
Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 18-12-2023 05:00:12 |
Доброго ранку Анастасіє!
Насправді, Ви сама вже пояснили, чому донька так ставиться до чоловіка. Ви пишете "Мене вона значно більше любить, і поважає. Хоча я значно суворіша. Я часто її ругаю, кричу, можу навіть дати по дупі. А чоловік ніколи її не бив, не кричить, дуже м'який. Він більше їй дозволяє". Насправді, судячи з того, що Ви написали, відбувся обмін ролями. А діти миттєво реагують на найменший перекос у вихованні. Ви себе поводите не як мама, а як тато, а Ваш чоловік так, як повинна до дитини ставитися Ви. І те, що донечка слухається зараз Вас, зовсім не означає, що трохи з часом, у дитини 'і в стосунках з Вами можуть виникнути питання, а в дорослому її житті може не все бути гладенько... Це чоловік має бути тим, чиє слово останнє в сім'ї і жодним чином, не перебивається маминим. Хто в сім'ї, загалом, приймає остаточні рішення і відповідає за складні ситуації? Окрім того, дівчинку не те, що батьку, а навіть мамі не можна бити ні в якому разі ні по бурі, ні загалом... Бо вона станн впертою, жорсткою та непримиримою, або...перетворюється на ту, якою дуже легко керувати всім, отже, залежною від стосунків... і в принципі, по проявам у поведінці, вже можна сказати, який характер формується у дочки. Насправді, дитина не росте сама по собі, вона копіює характер дорослих і їх тип ставлення одне до одного. Певне, щоб дівчинка поважала батька, він повинен бути для неї авторитетом. Але чи, насправді, Ви поважаєте свого чоловіка і дослухаєтеся до його думки? Чи є він саме для Вас авторитетом? Адже, дівчатка, реагують навіть не стільки на зовнішні прояви мами, скільки на те, яка вона внутрішньо. А судячи з того, що відбувається, Ви достатньо внутрішньо жорстка. На мою думку, це чудово, що Ви вже побачили, що щось не так з вихованням донечкр. Бо далі може бути набагато все серйозніше і складніше. Якою була Ваша мама в дитинстві? Які у неї стосунки з Вашим батьком? І чиє слово було головним? Відредаговано автором 18-12-2023 05:04:31 |
Владимир Анатольевич Тарасенко психолог Запоріжжя 18-12-2023 09:51:58 |
Доброго ранку, Анастасіє!
цитата:
Я гадки не маю чого так і що з цим робити. А спершу усвідомити, що саме викривлено і не відповідає гармонійним стосункам та здоровому балансу у відносинах. На щастя, Ви цей шлях почали долати з визнання проблеми. І це вельми добре. Що далі, спитаєте Ви? Співпрацювати з сімейним психологом. Відкривати для себе все те, що відбувається у повсякденному житті, але йому Ви разом з чоловіком не надаєте належного значення і проходите повз. Там буде йти мова і про вже усталені моделі поведінки і, головно, про емоції та ставлення одне до одного, що транслюється в контактах між вами. Ось ця атмосфера і несвідомі послання всмоктуються донькою і закладаються цеглинами в її характер. Варто зрозуміти, що діти люблять і поважають тих. хото любить їх. А не сліпою безпорадною любовью. А тією, де є увага і повага, де є підтримка і розуміння, де є СПРАВЕДЛИВІСТЬ і ДОПОМОГА ДИТИНІ ВПОРАТИСЬ зі складними почуттями(!) Відредаговано автором 18-12-2023 09:53:30 |
Тетяна Артеменко психолог Черкаси 18-12-2023 14:23:31 |
Мені здається, що так у вашої дочки проявляється комплекс Електри (є такий у віковій психології). Насправді це норма, і я би не била вже таку тривогу. Для дівчаток це властиво - своєрідне ставлення до тата, яке може впадати в очі. Це ставлення може виражатись в найрізноманітніших формах. В мене є прогноз, що до 6-ти років це мине
|
Виберіть психолога для консультування з приводу відносин батьків та дітей
18-12-2023 15:42:28Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 356798 для Алла Григорівна Доброго дня!Дякую за відповідь) Насправді в вирішенні глобальних питань головний чоловік. Можливо буде дещо жорстко звучати, але я як мале собача - багато і голосно гавкаю, а чоловік як великий стриманий пес, без діла не навчить, але сім'ю захищає. І я багато читала й чула, що батькові навпаки ні в якому разі не можна кричати й бути жорстким з донькою, бо батько формує її самооцінку. Він не якийсь там байдужий батько вихідного дня, від дуже чуйний до неї, часто говорить їй як любить її і яка вона чудова. Він опора сім'ї, відповідає за безпеку і комфорт сім'ї глобально. Я ж майже не працюю (зовсім трошки і то на свої потреби якісь дівчачі), тому на мені побут і дитина. Тому я частіше буваю задовбана побутом і часто їх обох лаю за всяке (розкидані речі, насмічено, не перевдягалися після садочку). Я чесно їй заздрю і через це злюся ще більше, бо в мене батько був в сто разів гірший. Ніколи ласкавого слова не сказав, за 30 років не чула від нього, що він мене любить, гроші додому майже не приносив (все мама по заробітках їздила), по дому нічого не робив (бо то не чоловіча справа), а все робила або мама, або ми з сестрою, коли мами не було, зато вважав себе царем, всіх строїв, все як він скаже. І я його років до 15 любила все рівно, до поки не подорослішала і не зрозуміла, що то за людина. Якби мені такого батька як в моєї доньки, то я б його залюбила, а вона ось так з ним((( |
18-12-2023 15:45:30Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 356807 для Владимир Анатольевич Доброго дня!Дякую за відповідь) В тому то й справа, що чоловік більше заслуговує її любові ніж я , бо він завжди підтримує, жаліє, не рушає, а я часто кричу , буваю нетерпляча. Але вона справляє дуже ласкава і ніжна зі мною, але холодна й жорстка по відношенню до татка( |
18-12-2023 15:46:38Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 356830 для Тетяна Артеменко Доброго дня!Дякую за відповідь) Ніколи за таке не чула. Але вона завжди до нього така холодна була, боюсь що вже й не переросте( |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 18-12-2023 21:27:21 |
Дякую за відверте доповнення. З нього я ще більше впевнилася, що причина такого ставлення до батька не тільки в ньому самому, а навіть більше, в Вас особисто.
Я правильно Вас зрозуміла, Ви при дитині дозволяєте собі лаяти свого чоловіка, тобто, знецінювати його? Діти завжди наслідують поведінку своїх батьків, дівчинка мамину, а сини - татову. Якщо мама дозволяє собі лаяти та кричати на чоловіка, тоді не має нічого дивного, що дочка так само поводить себе з батьком. Окрім того, Ви пишете про заздрість до донечки. Діти дуже все відчувають... Нам здається, що немає ніякого зв'язку між нашим ставленням до власного батька і стосунками дитини до нашого чоловіка тоді, як, насправді, все дитиною автоматично зчитується на рівні підсвідомості у вигляді певних поведінкових програм та установок .. Я б Вам дуже радила пропрацювати з психологом своє відношення саме до свого батька і дуже уважно розібрати із спеціалістом, як саме Ви спілкуєтеся з чоловіком, щоб кардинально поміняти поведінкові моделі на ті, що стануть викликати у донечки повагу вже до її батька. Відредаговано автором 18-12-2023 21:27:45 |
Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися
Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачіЩоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.
Поради відвідувачів
Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.
![]() |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
Рекомендуємо!

Воспитание детей - процесс очень важный и ответственный. Основную роль в воспитании детей призваны играть их родители. Именно от того, что дадут родители в детстве и зависит будущее ребенка, его будущей семьи...

Если вам «достались» властные авторитарные родители, то, с одной стороны, этому можно посочувствовать... Готовы ли вы брать на себя ответственность за изменение отношений со своими родителями?

В обществе сложилось мнение, что роль матери, по сравнению с ролью отца, гораздо важнее в воспитании ребенка. Если мы вернемся к нашим дальним предкам, то ...

Дети требуют, ноют, обманывают, дерутся, плачут, дергают, обзывают. Они умеют манипулировать нами, знают слабые места. 10 советов, которые помогут нам оставаться собой, сохранить спокойствие и главное, любовь к нашим детям.

За всю мою практику мне почти не попадалось людей, которые бы не обижались на своих родителей. Наверное, это одна из самых сложных тем нашего времени...

Любого ребёнка, начиная с первого класса нужно предупредить, что его могут дразнить, высмеивать одноклассники, возможно даже ударить. Если что-то такое произошло...