|
Доброго дня.
В мене є така проблема, що я дуже часто обіжаюсь на інших людей.Ставлюсь до них, як і до себе досить прискіпливо. Через це в мене проблеми з друзями і виникають. Наприклад, недавно подруга сказала, що я шукаю привід тільки, щоб посваритися і написала ще багато чого, що в мені не влаштовує. Тому я зрозуміла, що їй буде краще без мене і вона не буде страждати через мій поганий характер, і перестала з нею спідкуватись, хоч вона і була проти. Я незнаю, чи правильно вчинила, але якщо розглядати той варіант, щоб я змінилась, то це займе багато часу, а я не хочу, щоб вона через мене страждала.Я думаю, що це може бути і через те, що коли мені щось не подобається, то я це показую, а не приховую в собі (і в якісь мірі думаю це добре, бо не приведе до скупчення негативних емоцій), але це ображає інших людей(причому зазвичай я обіжаюсь на близьких людей, а перед іншими веду себе ніби все нормально). З іншого боку лювлю себе на думці, що мені подобається бути обіженою, страждати через щось. Це триває (це-тобто сум, почуття ніби краще не буде) близько 4-ох місяців, після втрати рідної людини. Я навіть задумувалась, чи варто жити впринципі, бо ставлення інших людей до мене так собі (окрім сім'ї і деяких друзів), я постійно шукаю в собі недоліки і пробувала їх виправити, але не виходило. Постійне почуття, що щось не так, в мене майже завжди. Але я стараюсь з ним справлятись. І ще одна деталь-якою б сумною я не була, я сміюсь, жартую і ніби в мене все добре. Часто я думаю, що через ці постійні жарти люди думають, що я легковажна. І я хочу бути більш серйозною, та поки не виходить. (Думаю людям приємніше спілкуватись з позитивним, а не з тими, в яких вічно щось не так). Можливо на це повпливало те, що мені подобався (а може і зараз подобається) хлопець, якому на мене всеоодно і одного разу він показав, що вважає мене як мінімум не красивою. Але я стараюсь про це думати менше, адже невзаємність це не кінець світу))
Дякую за увагу!
|
