Психологиня Наталия Горская Київ Русанівка

Ви задаєте питання "як себе вести "- тут важливо розуміти "щоби що"?
Що саме Ви хочете показати своєю поведінкою?
Чоловік хоче, щоб його цінили, поважали , хоче відчувати себе бажаним.
Чи поважаєте Ви чоловіка?
Чи цінуєте, що саме він є поруч з Вами?
Чи є він для Вас бажаним?

Для того, щоб щось "показати", важливо зрозуміти, чи є воно.
Якщо Ви не поважаєте чоловіка,( а можна припустити, що це є так, якщо спиратися на вашу оцінку, що Ви більш сильна особистість), то Вам доведеться змушувати себе"показувати" те, чого немає.
Терпіння швидко закінчиться і проблема повернеться.
Тому дуже важливо для початку розібратися в собі.
Як так склалося, що дозволяли собі грубо відповідати чоловікові, що може бути в основі вашої неповаги до чоловіка?
Чи дійсно чоловік вартий вашої поваги?
В чому саме Ви вимагали змін від нього, коли казали, що "щось не так"?

Щоб налагодити стосунки важливо вийти на їх Справжність.
"Налагоджувати картинку" не має ніякого сенсу.
Щоб вийти на "справжність" варто бути відвертою в першу чергу з собою. Можна індивідуально попрацювати з фахівцем, щоб розібратись в тому, які ваші потреби залишаються незадоволеними в цьому шлюбі, або які внутрішні установки заважають подивитись на ці стосунки без "фільтрів ". А ще, часто так буває, що ми спрямовуємо свій гнів зовсім не на тих людей, яким він був призначений початково, і чоловік може стати умовним "відповідачем " за "всіх тих, хто образив ".
А потім вже спілкуватись, знов таки глибоко і відверто, з чоловіком.

Дуже мало інформації, нажаль.
Одружуватися тільки тому, що пропонують, звісно, не варто.
Але важливо проаналізувати вашу історію загалом , зрозуміти як Ви будували стосунки раніше, як будуєте ці, чого хочете в цілому від стосунків?
Чи знаєте достатньо глибоко цього чоловіка, його цінності, погляди на життя?
Як давно Ви його знаєте?
Що відчуваєте поруч з ним?
Шлюб має робити життя кращим.
Існують варіанти, коли люди можуть об'єднатися в родину заради спільних цілей.
Але важливо, щоб їм було цікаво, тепло, надійно і радісно разом.
Плюс повага один до одного.

В будь якому разі, важливо НЕ приймати таких рішень під тиском (будь то обставин/суспільства, будь то чоловіка).
Краще дати собі час на аналіз себе та ситуації.

Лиза, на ваши вопросы , касающиеся медицины ( лекарства, депрессия, киста, биполярное расстройство), скорее ответ нужно искать у психиатра.
Вы наблюдаете неадекватные реакции парня и надеетесь, что это временно.
На чем основана эта надежда?
Реальность говорит о том, что проблемы у него явно есть.
Мы не знаем, как может влиять киста, и почему человек намекает на психиатрическое заболевание у себя, возможно потому, что оно действительно есть?

Вам важно анализировать то, что касается лично Вас и ваших отношений.
Он Вам даёт тепло и поддержку.
При этом можно заметить, что парень проявляет свою ненадежность, непредсказуемость и с вашей точки зрения неадекватность ситуации.

Есть люди, которые так ведут себя всю жизнь, в силу разных причин.
Вы готовы всю жизнь "понимать и прощать", а по сути "няньчить" взрослого человека,( в отношениях с которым в определённые периоды жизни точно будет потребность опереться на него)?

Возможно этот парень и может временами проявлять те тёплые чувства, которые Вам так необходимы.
Но важно видеть ситуацию целиком.
Его поведение не выглядит взрослым и осознанным. Плюс вопрос про то, способен ли он в целом стать "взрослым и осознанным", если у него есть проблемы со здоровьем.
Манипуляции с "выбрасывать подарки" и многое другое говорят о том, что ему сложно выстраивать отношения с другим человеком.

Пока что похоже, что Вы "готовы на все", чтобы быть рядом с ним.
И тут есть смысл проанализировать уже не парня, а Вас- как так сложилось, что Вы выбираете роль "спасателя", который "все поймёт, поможет и разрулит"?
Вы выбираете быть с человеком, которого нужно "долечить/дорастить/ спасти ".
Для чего это Вам?
Осознаете ли Вы, что так может тянуться всю жизнь?

Людина приходить в цей світ "організмом", а от "особистітю" стає вже в процесі життя.
Переважно основні "знання про себе і світ" дитина отримує до 12 років.
Саме тому шукати причини вашого стану важливо в вашому дитинстві, в тому, якими були стосунки з батьками, та які "установки про життя" батьки Вам вкладали, як "правильні ".

Судячи з написаного Вами можна припустити, що довгий час певні ваші базові потреби залишались незадоволеними, як приклад- Вас не приймали безумовно, наслідком чого стало ваше несприйняття себе.
Можна припустити, що ваша потреба бути унікальною також була повністю пригічена опікаючими дорослими- "або будь "правильною", або не будь взагалі ". Звідси може йти страх проявити себе, який може мати коріння в страху бути відторгнутою (спочатку батьками, що для дитини є майже непереносимим).

Погоджуюсь з колегами щодо терапії- це саме той спосіб, який допоможе розібратися в причинах та знайти нові можливості задовільнити базові потреби, блокування яких призводить до стресу.

З теорії (Сельє) відомо , що перша фаза стресу (або короткочасне порушення в задоволенні базової потреби) мотивує людину долати перешкоди та досягти бажаного.
Якщо загроза минула внаслідок наших дій, то стрес (еустрес) закінчується.

А довготривалий стрес (дистрес) призводить вже до травматизації, виснаження нервової системи, апатії, примирення з тим, що нічого змінити не можна .
Те, що Ви описали, схоже на наслідки довготривалого стресу внаслідок постійного незадоволення ваших базовий потреб як в безумовному прийнятті , так і в стосунках (допомозі та підтримці), а також потреби в автономії ("я маю право бути унікальною").

Ваш вопрос я разделила бы на 2 части:
1. То, что касается законов существования семейных систем

2. То, что касается Вас.

В 1 части ответом на ваш вопрос является- да, Вы верно заметили отсутствие сепарации у мужчины и нарушение границ его мамой.
Законы семейной системы нарушены, следовательно, "работать" она будет искаженно.

Сепарация мужчины- не ваша ответственность.
Вы пытаетесь "дорастить" взрослого по паспорту человека.
Как сказала коллега- входите в роль его матери.
Опять нарушение законов семейных систем.
Плюс, как мы знаем, когда человек дозревает до того, чтобы быть независимым- он отталкивает того, кто был "родителем". Возможно, потом , когда он "вырастет ", то и Вы для него окажетесь " Тем, кто устанавливает правила", от "власти" которого захочется уйти.
Как подросток.

2. Что касается Вас, то можно заметить среди ваших характеристик мужчины много сопереживания и много ожиданий от будущих изменений.

Можно предположить, что Вы стараетесь "принимать" мужчину , не анализируя причины его прошлых "проблем"- мол, было и было, так ведь обстоятельства ему мешали, а теперь, когда я рядом, все будет совсем по-другому.
Вы как будто не видите Его за этими его проблемами.
А ведь за ними стоят определённые черты его личности, способы решения проблем, некая система координат- как в этой жизни все работает.
У мужчины довольно властная мама, склонность к снятию с себя ответственности, по сути- зависимое поведение.

Возникает предположение, что Вы выступает в роли некого "спасителя ", - а это уже движение в направлении созависимости .

Осознаете ли Вы Себя в этих отношениях?

Знаете ли , для чего именно этот человек в вашей жизни?

Уверены ли, что не из своих внутренних травм "выбрали" именно его , (например, из потребности чтобы "помочь/спасти/ быть рядом")?

Верите ли в то, что в отношениях с Вами может оказаться человек, которого не нужно "спасать/доращивать", а с которым можно просто и спокойно жить как два равновесных партнёра?

Вы не можете влиять на поведение других людей.
Можно попробовать прояснить, что за этим его поведением стоит.
Парень не может не понимать, что Вам это неприятно, раз Вы уже не один раз про это говорили.
Но продолжает поступать так же, как раньше.
Можно предположить, что его не очень волнует то, что Вы чувствуете, и он выбирает идти за своими желаниями.
И Вы подтверждаете это, говоря, что он Вас "не слышит и не понимает ваши чувства ".
В вашей "картине мира" отношения - это про то, как сейчас есть у Вас?
Важно ли Вам больше наличие отношений или их качество?
Что парень отвечает на то, что Вы говорите, что Вам неприятно такое его поведение?
Как Вы сами думаете, почему он так поступает?

Кроме вашей потребности разобраться в своей ориентации тут могут срабатывать одновременно и другие "действующие силы "- например, сопротивление.
Сопротивление гомофобии, как явлению в целом, которое ущемляет права определённой части людей .
Или сопротивление "обществу", которое навязывает "правильность" настолько уверенно, как будто кто-то кроме Вас может знать, что Вам будет лучше.
Возможно сопротивление самому сближению с другим человеком из-за страхов (что не понравится, что не получится и т.п.).

Очень важно отделять свою тягу к кому-то от других чувств- страхов, сопротивления, нежелания.
Вас может просто не интересовать человек- это нормально. И не нужно заставлять себя "анализировать", что Вы к нему чувствуете. Да ничего.
А принуждение себя "надо прислушаться к себе, тянет меня или нет к нему/к ней" может вызвать только злость.

Злость - это чаще всего про то, что ваши границы хотят нарушить.
Важно разобраться кто это пытается сделать- тот, кто хочет Вам навязать свою точку зрения, или Вы, пытаясь заставить себя "определиться".

Погоджуюсь з колегами щодо консультації фахівців.
При цьому з дитиною важливо налагодити спілкування, яке б допомогло їй виговоритися.
Для цього важливо НЕ питати, а просто спілкуватись, щось своє розповідати, чимось іншим, не порізами, цікавитись у дитини.
Є такий спосіб спілкування- "активне слухання"- можете знайти в інтернеті.
Дуже допомагає встановити зв'язок з дитиною.
Це ваша дитина, чи Ви просто її знаєте?

Що відбувається?- ваша потреба бути закоханою вийшла "на свободу ", бо вона не була задоволена, мало того- можливо була пригнічена.
Те, що відбувається з Вами - нормально.
Закоханість відбувається до того, як раціональна частина "доведе, що це не має сенсу ".
Вам приємно спостерігати за колегою, зустрічатись з ним поглядами, очікувати зустрічі з ним.
Але з припущень, "що могло б бути далі" Ви "дозволили" собі тільки "критичну " версію.
Але хотілося б Вам, щоб цей колега також зацікавився Вами, помічав Вас, ваші зустрічі по роботі?
Це ж було б приємно?
Часто фантазії на тему "продовження " накручують набагато сильніше, ніж ті невеликі знаки уваги, що є в реальності.
Напевно більшість еротичних фільмів побудовані на темі цікавості до "забороненого плоду ".
Бо це збуджує людину, не тільки емоційно, а й фізично.
І це нормально, бо відповідає фізіології.

Що з цим робити? - залежить від того, що б хотілося отримати в результаті.
Можна "підживлювати" свою фантазію різними припущеннями та очікуванням , щоб на роботу ходити було цікавіше. При цьому чітко розуміти ту межу, якої Ви хочете дотриматись.

Можна спробувати "розвіяти ілюзію", щоб ці фантазії не займали "вільне місце" , призначене для справжніх реальних стосунків.
При цьому добре було б розібратися з собою, що таке всередині Вас заважає таки повірити, що така цікава захопленість людиною може стосуватись не тільки "недоступної" людини.
Ви вже отримали власний досвід "як це - відчувати закоханість", це точно в плюс, адже розширює межі вашого досвіду. До того ж, це дає багато приємних відчуттів , що саме по собі не погано.

Тайна ваша заканчивается НЕ там, где кто-то её рассказывает другому, а там, где Вы её открываете кому-то.
Вы поделились своей тайной.
Всегда важно помнить, что как только Вы не удержали свою тайну внутри- она уже перестала быть тайной и может уйти в чужие руки.
Люди любят поговорить о чужих тайнах.
Делиться лучше тем, о чем не будет страшно, что узнают другие.
"Стражником своих тайн" быть -ваша ответственность.

Что касается того, что эта пара думает и делает- важно отделить их жизнь от своей.
Они могут говорить и делать то, что им придёт в голову.
Это не ваша ответственность.
Если в их жизни настолько нет ничего интересного, что они выбирают говорить о Вас- им можно только посочувствовать.

Что касается "грязи"- Вы НЕ становитесь хуже от того, что о Вас кто-то говорит плохо.
Вы остаётесь Собой.
К Вам эта грязь "не прилипает".
Она остаётся с теми, кто её льёт.

З вашої історії можна припустити, що існують певні внутрішні травми, які не були опрацьовані, тому емоційний слід від них заважає жити зараз.
Плюс певні внутрішні установки, які дають дещо викривлену картину "як воно в житті є".
Якщо дивитись на світ крізь фільтри травм та викривлених переконань , то , напевно, бути самою є найнадійнішим висновком.
Але.
Існує шанс відчути радість в стосунках, якщо змінити ті фільтри , через які йде сприйняття реальності.

Для створення стосунків дуже важливо свідомо дивитись на партнера та на себе, усвідомлювати для чого взагалі Вам потрібні стосунки, людину з якими якостями хотілося б бачити поруч, якою бути в цих стосунках.
І ще важливо розібратися, чи вірите Ви в те, що варті опинитись в дійсно гарних стосунках, де зможете відчувати себе щасливою?

Ваше предположение "стыдится меня"- это тема вашей самооценки и убеждений о себе. Ведь мы не знаем, почему муж захотел пойти один , в Вы предполагаете именно эту причину.
Муж говорил Вам когда-то какие-то свои ощущения на эту тему ?
Возможно, критиковал за внешность или какие-то другие ваши особенности?

"меня никто так и не спросил "- а Вы сами озвучили свое желание пойти?

"Нет,к сожалению поддержки ,помощи,заботы я не чувствую …"- ваши слова , похоже, о том, что Вам не очень хорошо в этом браке.
Осознаете ли Вы для чего Вам нужен рядом этот мужчина?
Какое будущее Вы хотели бы построить в своей семье?

Яна, Вы хотели пойти с мужем, и Вам неприятно, что этого не произошло.
Обсудили ли Вы с мужем ваше желание пойти?
Как он объяснил свое решение идти одному?
Могу предположить, что ваша коммуникация с мужем может иметь некоторые "слепые пятна "- что-то, что "нужно угадать " .
И эту сторону важно проанализировать.

Что касается самого празднования- обычно именинник решает кого приглашать, а кого нет. В данном случае, как я поняла, именинник пригласил вашего мужа без Вас.
И тут выбор невелик- либо идти одному, либо отказаться от приглашения.

Вы хотели, чтобы муж отказался идти без Вас.
Судя по вашим словам, его поступок мог либо подтвердить вашу важность для него, либо опровергнуть .

Вы не чувствуете, что важны и ценны для мужа?
Какие слова или действия мужа в остальных ситуациях сообщают Вам о том, что Вы для него важны?

Вы чего-то опасаетесь, зная, что муж окажется в клубе без Вас?

Что касается болезни- возможно у мужа есть некая внутренняя установка о том, как женщины манипулируют, когда чего-то хотят добиться .
Возможно, он не верит Вам.
А возможно он Вас пока что так и не узнал.
Как обычно действует муж, если Вы болеете?

Что касается развода- могу предположить, что эта фраза была сказана от отчаяния, что остальное муж не слышит.
Ваши чувства важны.
Вы имеете право говорить о них открыто.
Вам не нужно " усиливать накал" с помощью фраз о разводе.
Ведь адекватной реакцией на предложение развестись является именно решение в этой плоскости.
А когда человек понимает, что его "пугают разводом", это может вызвать просто раздражение.

Как Вы в целом ощущаете ваши отношения с мужем- Вам хорошо в этой семье?
Чувствуете ли Вы тепло, любовь, заботу, поддержку от мужа?

Погоджуюсь з Валентиною Василівною, важливо поговорити і з колишнім чоловіком, і, потім, з дитиною.
Ви зможете хоч приблизно відчути, з чим пов'язане бажання батька бачити дитину- чи він дійсно зрозумів важливість батьківства, чи розуміє , як важливо не налякати дитину, яка не здатна ще в силу віку "переварити" певні моменти.

Для дитини стосунки з батьком важливі, навіть якщо в неї з,явився вітчим - це різні історії. Але важливо розмовляти з дитиною, питати в неї , як вона б хотіла зробити, готувати до того, з чим вона ще не стикалася.

Робити важливі вибори в житті часто буває не просто .
При прийнятті рішення важливо розуміти, на що спиратися.

Опорою має бути ТІЛЬКИ власне бажання/не бажання, а не бажання іншої людини (в вашій історії- того, кого Ви називаєте "чоловіком").
Ви НЕ зробите "чоловіка" щасливим, якщо будете з ним через жалість.
Звісно, і Вам це не принесе щастя.

Ви провели разом 4 роки, в яких, напевно, було багато гарного.
Це була ваша спільна історія, яку кожен із вас буде згадувати з теплом.
Але деякі історії закінчуються.
Так буває, це життя.
Неможливо чіплятися за ілюзії, які вже не мають ґрунту під собою.

Якщо Ви вже не хочете бути з "чоловіком"- варто дати йому шанс на побудову нових стосунків, а не бути з ним через те, що Вам його шкода.
Так, йому може бути боляче, але рано чи пізно цей біль вщухне. Ви можете зменшити цей біль, якщо зможете зробити розставання якомога "людянішим ".

Щодо того, до кого тягне- важливо дати собі час пізнати людину краще. Адже поки між вами відбувається певна гра, флірт, і це дуже приваблює , але це не свідчить про те, що як людина він Вам підійде для стосунків.