Психологиня Наталия Горская Київ Русанівка

Схоже на те, що Вам важко побачити реальність такою, як вона є, тому є потреба вберегти себе заспокоєнням " у нас все добре ".
Квіти і компліменти- це поверхневі речі.
Стосунки характеризуються тим, як в них "всередині ", а не "кольоровому фото родини".
Вам -явно не дуже добре.
І це нормально- адже Вас не чують, ваші бажання не вважають важливими.
Ніхто не зможе вплинути на вашого чоловіка.
Але.
Ви можете розібратися з Собою.
Наприклад, з тим, чому носите в собі наболіле і не виносите назовні?
Чому намагаєтесь залагодити конфлікти, а не захистити своє право НЕ бути облаяною?

Якісь ваші погляди на Себе та внутрішні переконання про те, "як в цьому світі все влаштоване " та "як треба себе поводити, щоби ...(отримати те, що Вам важливо)" заважають Вам побачити ситуацію справжньою, без зменшення негативу, заважають відстояти своє право на гідне ставлення.
Всі ці погляди формувались не зараз, тому важливо глибоко розібратися в ситуації.
Схоже на те, що Ви вважаєте бажання та потреби інших людей важливішими, ніж свої, до цього ще й бажання мати родину сильніше, ніж внутрішній голос "зі мною так не можна ".

Зберігати родину дійсно дуже важливо. Але справжню родину, в якій є дійсно глибоке розуміння один одного та повага до всіх її членів.
А не "образ родини ", за красивим фасадом якого криється пристосування більш ранимого та тонкого до грубості та неповаги партнера, якого не дуже цікавлять почуття іншого.

Ваше захоплення іншим чоловіком базується НЕ на реальності (оскільки Ви його досить мало знаєте), а на ваших відчуттях поруч з ним та на ваших фантазіях про те, як могло б бути.
Ваші відчуття поруч з ним, до тих пір, поки Ви дійсно його не знаєте, -це поки що щось, що стосується тільки Вас (наприклад, вашої потреби відчувати себе красивою, сексуальною, жіночною) + "прочитані" вашою психікою певні "сигнали " від чоловіка. Але ці сигнали дійсно могли "спрацювати" через певні триггерні умови ( голос, поза тіла, вираз обличчя, слова, запах, певна недоступність) таким чином, що всередині Вас "прокинулось" бажання подобатись цій людині, зблизитися з нею, як ніби "знайти щось дійсно Своє, (втрачене, але не забуте...).
Алла Григорівна дуже детально розповіла, як може сформуватись проекція , коли якась людина ніби наділяється рисами іншої.

Тут важливо розібратися з вашими почуттями та фантазіями, де вони мають коріння, які ваші справжні потреби підсвічують.
Коли людина розуміє себе- вона може впоратись зі своїми складностями.
Коли не розуміє- вона ніби втрачає цілісність , адже має якусь певну частинку, яку не знає, відповідно, не може довіряти Собі.
Коли Ви розберетесь в тих частинах себе, які поки що залишаються " під завісою"- і рішення буде знайдене.

Щодо ваших фантазій- їх можна "використовувати" (наприклад, підвищуючи сексуальність в вашій парі ), або ж розвіяти (дізнавшись більше про того чоловіка). Адже Ви можете дізнатись таке, що враз відверне Вас від фантазій про спільне майбутнє з ним (це можуть бути як побутові дрібниці, як то неохайність, або ж якісь важливі життєві речі, як ставлення до конфліктів чи погляди на виховання дітей).
Поки що той чоловік- це тільки те, що Ви про нього хотіли б думати.
Не коріть себе за ваші почуття- вони ваша частина, яка допомагає Вам, надаючи певні сигнали, щоб Ви змогли зробити Своє життя дійсно таким, яке Вам буде подобатись.

Ваша проблема "купить товар" подсвечивает вашу зависимость от чужой реакции.
А эта зависимость не может не проявляться в остальной жизни - работа, семья, друзья, родственники.

Можно ограничить себя и свою жизнь, подобрав "безопасных" людей вокруг- общаться лишь с теми, с кем не страшно. При этом стараться "не злить" их, угождая и подстраиваясь.
Но этот путь опасен тем, что человек вообще не живет- в его жизни нет Его желаний и потребностей, (ведь нужно делать то, что безопасно). Плюс у него совершенно нет контроля над своей жизнью- ведь в любой момент он может "попасть под раздачу ".

А можно найти внутри себя причины таких страхов и изменить Себя.
Тогда не важно кто будет вокруг- спокойная и гармоничная личность всегда найдёт способ справиться с дискомфортом от чужого плохого настроения или неудовлетворенности.

Юліє, перед тим, як "подавляти", або робити якісь інші дії, важливо розібратися в тому, що в глибині Вас турбує .
Що саме дратує в нинішньому партнері, що саме приваблює в тому, до кого тягне, які страхи керують Вами загалом, які ваші загальні внутрішні переконання щодо чоловіків/жінок/стосунків/життя, як Ви ставитесь до самої себе і як хочете бачити своє життя- все це впливає на ваш стан, і з усім важливо розібратися.
Людина має жити щасливо.
Звісно, є в житті різні складності, але основний напрямок - щастя.
В вашому віці цілком нормально закохуватись, цікавитись різними людьми- не сваріть себе за те, чим керує природа.
Можливо Ви "закріпили" поняття "постійні стосунки " занадто рано, не враховуючи бажання відчувати різні сторони життя , а можливо той, до кого тягне, виник через нестачу певних моментів в теперішніх стосунках.
Чи хотілося б Вам спробувати стосунки з тим , іншим, чоловіком, якби не було цих?
Чого взагалі Ви хочете від стосунків ?

Возможно Вам потому и некомфортно говорить правду, потому, что Вы сами пока не имеете в этом вопросе полной уверенности.
И это абсолютно нормально.
Человеку важнее всего понять Себя.
А потом уже донести это другим, если вообще будет такое желание.

При этом ваш возраст это время поиска ответов.
И не обязательно ответы будут однозначные.

Важно не навешивать ярлыки а слышать себя.
Можно для "определенности" использовать фразу "сейчас для меня это так".

Например, если Вам нравятся какие-то противоречащие(казалось бы) моменты, то Вы НЕ стараетесь "загнать " себя либо к умным, либо к красивым", а говорите себе:" ок, сейчас я в процессе прислушивания к себе, мне нравится что-то из этой гендерной роли, а что-то из другой , и это нормально".
Вы сейчас явно в процессе поиска.
Не подгонять себя, но обязательно слушайте свои чувства.
Полезно было бы поработать со специалистом, чтобы поискать корни того, что происходит с вашими чувствами.
Часто бывает, что человек чувствует дискомфорт, желание отделиться от каких-то своих болезненных переживаний, но :привязывает" к этому не совсем корректное объяснение.
Например, если девочку стараются изо всех сил вырастить "девочкой-девочкой", то это может вызвать очень сильное сопротивление. Но причина его не половая принадлежность, а лишение девочки естественного права самой выбирать какой ей быть. То есть давление родителей вызывает протеста, но протест против навязывание чужого мнения может случайно перерасти в борьбу с самим собой.
Причин может быть огромное количество, важно найти именно то, что мешает лично Вам.
Ведь "став" парнем, но не разобравшись с внутренними барьерами, Вы можете не получить желаемого успокоения, если суть проблемы была не в этом.

Возможно что-то внутри Вас требует выхода , но пока не может "оформиться" в то, что можно обозначить словами.
Если в итоге становится легче от такого чтения , то можно продолжать читать и прислушиваться к Себе, какие именно моменты/темы триггерят больше. Это может помочь понять что внутри откликается на боль героя, какая именно ваша история "просыпается" во время чтения.
А ещё в тяжёлых историях часто даёт сил то, что герой книги находит силы и возможности преодолеть то, с чем ему приходится столкнуться. Возникает такое неосознанное ощущение, "раз он смог, то и я сумею".
Может в таком направлении что-то откликается?

Певним "мірилом" в кожній ситуації, що є незрозумілою, може стати питання" а що я зараз відчуваю"/"чого я хочу"?.

Важливіше слухати та розуміти Себе, а НЕ намагатись "всунути" свої почуття в якусь певну зрозумілу "клітинку з назвою ".

Ви відчуваєте те, що відчуваєте.
І НЕ важливо, як це можна називати.

З того, що кожен з вас відчуває , можна вже вибудовувати певні дії, з якими кожному з вас буде добре.

Набагато важливіше розуміти, що саме з Вами відбувається- я хочу його бачити, торкатись, радитися з ним, ...- і з цього вже домовлятися з хлопцем про те, чи хоче він того ж, або запропонує щось інше.

От Ви знаєте, що особисто Вам подобається триматись за руки - хіба важливо в яку "категорію" це можна віднести?
Люди хочуть "категорій", бо не завжди хочуть думати над вчинками. А так, назвали "о, це вже закоханість"- і пішли за списком: квіти, свічки , ведмедики...

Створюйте ВЛАСНИЙ світ, власну історію, яка ґрунтується тільки на ваших почуттях та бажаннях .
А як це назвати- коли будете відчувати, що це вже більше, ніж дружба- слова самі Вас знайдуть.

Как раз для анализа себя лучше, когда партнёр не рядом. Пока что не очень похоже на то, что Вы его простили.
Да и о себе важно понять- для чего и почему Вы вели себя так, что подтолкнули мужа на попытки отстраниться.
Разобрались ли Вы с самой собой?

Для чего Вам нужен именно этот
человек рядом?
Цените ли Вы его, понимаете ли, готовы ли поддерживать и помогать?
Ваш фокус внимания направлен на себя и свою боль, злость, ревность, на попытки найти некие гарантии того, что такое больше не повторится.
Таких гарантий нет и быть не может.

И к слову- мужчины плачут, для человека в целом плакать это совершенно нормально , когда ему больно.

В той ситуации, что произошла в вашей семье, есть две составляющих- ваша и мужа.
Вы пытаетесь "исправить" или "угадать" не свою часть.
А важно разобраться именно в себе.

Luidmyla, в этой переписке можно заметить некоторое противоречие.
С одной стороны видно, как Вы переживаете и хотите исправить ситуацию.
С другой стороны , Вы обходите молчанием многое из того, о чем пишем или спрашиваем мы с коллегой.
Возможно Вы не готовы открывать какие-то моменты на форуме , тогда есть смысл обратиться к специалисту индивидуально в вашем городе или онлайн.
Устранять проблему нужно только после прояснения причин.
Варианты причин можно только предполагать.
Из вариантов причин первая- чистая физиология.
Возможна конечно.
Но судя по тому, что происходит усиление симптома , учитывая только 40 минут сна , лично мне это кажется маловероятным. Хотя можно проконсультироваться с неврологом.
Вторая предполагаемая причина может находиться в сфере отношений- либо ваших с сыном, либо его с воспитателями.
Ваша "дружба " с воспитателями тут скорее минус, чем плюс, т.к. они могут не готовы рассказывать Вам какие-то моменты, например, не станут открыто проявлять свое неудовольствие , а будут говорить то, "что положено ".
Чтобы разобраться в тонкостях ваших отношений важно учитывать очень многие аспекты, как ваши особенности, так и сына, ваши внутренние установки, способы взаимодействия с ребёнком, вашу потребность контролировать , потребности сына, о которых мы вообще ничего не знаем ( возможно и Вы тоже чего-тоне замечаете).
Вы спрашиваете "что делать "?
Мой ответ - постараться понять что происходит, а потом уже действовать.

Співпраця з фахівцем допоможе розібратися з вашим внутрішнім сприйняттям себе, відокремити "ваші" установки від навязаних, укріпити вашу дорослу частину.
Вас тригерить вік, як ніби ознака вашої "недосконалості ".
Схоже, що підліткові "фільтри " ще керують Вами, штовхають до "доведення своєї дорослості ".
Але, як кажуть, "молодість- це недолік, що швидко минає"))
Вам важливо вийти на шлях Прийняття Себе таким, який є (молодим, недосконалим, з помилками і недостатністю досвіду).
Адже у вашому випадку "самовдосконалення" базується на відмові від Себе справжнього заради створення певного Образу Себе.
Але образ- це завжди "оболонка".
Вона не вміє відчувати радість життя.

Якщо все життя орієнтуватись на підлітковий максималізм, то це буде означати застрягання в підлітковій фазі.
Ви її переросли - і це є нормою.
Тепер важливо знайти нові моделі, більш адекватні віку і ситуаціям.

Ви намагаєтесь рухатись "від противного", і це відбирає багато енергії, постійне порівняння, критика себе, інколи знецінення своїх результатів.
Схоже, що з усієї "картини світу " Ви бачите тільки аспект матеріального рівня та постійне досягнення якогось нового рівня.
Чи здатне викликати у Вас радість щось не пов'язане з "досягненням" або "розвитком"?
Матеріальний рівень дуже важливий, але чи вийде "користуватись " його наслідками за такої "системи координат "?
Це якось нагадує певні "радянські пріоритети " - "як це можна просто дуркувати, якщо ще уроки не пороблені ".
Коли ти ногами відчуваєш море, але це тебе "не гріє ", бо ти ще не став "кращою версією себе ", то для чого весь той "розвиток"?

Розвиток і досягнення НЕ мають бути метою.
В вашому випадку вони є способом досягнення самоповаги та підняття самооцінки.
Але це примарна самооцінка, бо рухне разом з невдачею , яких в житті буває багато.
Самооцінка- первинна.
Без різних "медальок ", ДО "медальок ".
Розвиток - важлива частина життя.
Але ж тільки частина.
Ви сильна особистість, яка бажає жити таким життям, яке хочеться мати.
Важливо пам'ятати, що саме "сіра мишка" всередині Вас допомогла Вам выйти на теперішній рівень.
То може не така вона й "сіра "?)
Це ж саме Ви зробили своє життя таким, що воно кардинально відрізняється від життя ваших батьків.
Це вартує поваги . Наприклад, моєї.
А як щодо вашої?

Я выше писала некоторые предположения, которые есть смысл проверить (Вы не ответили на вопросы , которые могли бы подсветить ситуацию).

Вас раздражает эта ситуация.
И это раздражение стоит МЕЖДУ Вами и сыном.
Важно, чтобы Вы с сыном были "на одной стороне", а проблема- на другой.
Для этого Вам внутренне важно отделить сына и проблему, а не винить его в ней.
Я предлагала спросить у сына о том, какая помощь ему нужна, как вариант.
Могу предположить, что ваше раздражение этими обстоятельствами мешает увидеть в нем того, кому нужна помощь.

В любом случае, этот момент показал, что когда сын "ведёт себя не так", как Вы ожидаете, Вам сложно его принять. Это очень важный момент ваших с ним отношений, ведь именно на безусловном принятии формируется внутреннее ощущение ребенка "какой я".
Плюс есть страх потерять контроль над его поведением ("а вдруг привыкнет").
Возможно вашего контроля ему многовато, и он так от него освобождается, как думаете?

Если это проблема отношений , например, если он хочет что-то доказать таким способом (между вами, или между ним и воспитателями), то это не пройдёт. И тут важно разобраться "откуда ноги растут ".

Если это проблема усталости нервной системы- то может пройти со временем. Тут можно с детским неврологом посоветоваться. Возможно перевозбуждение в садике так действует.

Ребёнок может "делать хотя бы то, чем он может управлять ", если вдруг в остальном ему нет возможности проявить себя.
Может ли так быть, что это момент, в котором он чувствует свою силу и значимость?
Возможно, когда вокруг слишком много "правил "(дома, или, например, в садике), то он хочет как бы показать (неосознанно)- "вот, смотрите, а вот с этим Вы ничего сделать не сможете, тут я главный "?

"С ухмылкой"- не "с улыбкой ".
Вас это раздражает?
Или воспитателя (она может напрямую и не признаться, но если это слово ее, а не ваше, то это о раздражении)?

Можно спросить у сына, какую помощь он хотел бы получить в этой ситуации.
Можно придумать какой то ритуал с "помогающим героем (любимой игрушкой)", если он согласится.

Можно вообще какое-то время не акцентировать на этом внимание, мол ничего бывает, вот подрастешь и пройдёт.

Возможно это действительно пройдёт само собой.
Но тут, на этом маленьком примере из "реальной жизни " можно найти важные вопросы для решения именно для Вас , а не для сына.
Готовы ли внутренне Вы к тому, что он будет "не таким", как Вы "готовили его" быть?
Ведь Вы памперс убрали в 1 год и 6 месяцев, а теперь вроде как он нарушает некую "правильность" , и Вам это уже неприятно.
Дети, как часть реальной жизни, очень часто скорее "не такие", чем "такие", как мы представляем.
Это часто вызывает негативные эмоции, но чем раньше родители это примут, тем легче им будет принимать ребёнка таким как он есть.

Так, Валерію, час дійсно дуже швидко минає.
Ви це помітили в 24.
Повірте, багато людей помічають це набагато пізніше.
Отже, Ви маєте шанс змінити спосіб "керування" життям.
Наприклад, розібратися з навчанням.
Ви пишете, що навряд чи будете працювати за спеціальностями, за якими навчалися.
Вам не подобаються ці спецільності?
Чи є така робота, яка цікавить?
Ви хочете мати сім'ю, чи це був лише приклад про швидкоплинність часу?

Картати себе за "втрачений час" немає сенсу, важливо проаналізувати ці роки та зробити висновки для себе.
Навіть якщо спеціальність не знадобиться, під час навчання людина змінюється якісно, дорослішає, набуває нових знань та умінь.

Людина, яка помічає час , отримує певний "подарунок " від життя- можливість викинути з нього непотрібне та почати робити те, що дійсно цікавить та "гріє".
Що "гріє" та цікавить Вас?

Не родился ли в семье младший ребёнок недавно?

Может ли сын злиться на Вас за то, что отправляете его в сад?

Как Вы реагируете на то, что он писяется?
Что говорите сыну?

Как сын сам говорит об этом?
Какие чувства выражает?