Психологиня Наталия Горская Київ Русанівка

Валерия, есть смысл разобраться в том, что Вы чувствуете- "чувство вины " или желание некой справедливости.
Понятно, что в 20 лет никто не ждёт от человека особых "материальных успехов ".
Но есть разница между "заработать на отдых всей семье "(что пока не реально) и "не пользоваться "благими намереньями " мамы " (что вполне под силу сейчас и может помочь вернуть материальный баланс в семью родителей).
Мама сейчас может и не поедет, но сможет накопить на путешествие потом .

Конечно, мама взрослый человек и сама несёт ответственность за то, что предлагает, как и за то, что не едет никуда сама.
Ну а в вопросе брать эти деньги или нет- тут уже только ваш выбор и ваша ответственность.
Решить "дилемму " в целом не сложно, раз Вы чувствуете, что маме тоже нужны эти средства.
"Опираться " на то, что "они же дают" можно долго, но, похоже, что-то внутри Вас уже с этим подходом не очень соглашается.

Держать злость в себе- не выход.
Например в ситуации с зарядкой ваша злость абсолютно обоснована- ваши границы нарушили грубым ответом.
Каждый человек имеет право спросить и не быть посланым.

Важно разобраться с внутренними мотивами, которые руководят вашим поведением и поведением сестры. Вы можете обратиться к психологу самостоятельно, поговорив с мамой о том, что чувствуете потребность в этом. На форуме сложно учесть все детали отношений.

Если обобщить, то схема такова:
Каждый человек имеет определённые потребности, часть из которых -базовые, т.е. необходимые для выживания и гармоничной жизни.
Когда человек не может удовлетворить базовые потребности адекватным путем, он ищет любые другие способы, потому, что удовлетворить эти потребности жизненно важно. Агрессия сестры может быть её "способом" почувствовать себя "значимой/взрослой/отдельной ", а может это о чем-то ещё, тут нужно разбираться.
Я не знаю истории ваших отношений с сестрой, но часто бывает так, что братьям и сёстрам не хватает внимания(любви?принятия?тепла?) родителей, а получить это жизненно важно для ребёнка.
В зависимости от темперамента или других особенностей, каждый ребёнок по-своему удовлетворяет потребность в любви и принятии таким, какой он есть.
Кто-то - послушанием, заботой, а кто-то- "от противного ", т.е. разными выходками, возможно агрессией.
Я не знаю, что руководит вашей сестрой, возможно она старается быть максимально НЕ такой, какой её "ожидают" увидеть, потому, что хочет , чтобы её любили "даже такой " (хотя она и сама может этого не понимать). А может так проявляются у неё перепады подросткового возраста.
Многое зависит от того, как взрослые учили вас с сестрой выстраивать отношения , были ли раньше ваши с ней отношения более теплыми, и если да, то после чего произошли изменения.

Чувствуете ли, что в другие моменты, когда нет конфликта, сестра ценит Вас , спрашивает вашего мнения, делится проблемами, принимает вашу поддержку и даёт свою, если она нужна?

Что бы ни руководило сестрой - Вам важно помнить, что Вы, как и любой другой человек , НЕ должны соглашаться на то, что Вас не устраивает. Грубое отношение не устраивает никого.
Значит важно найти возможности оградить себя от подобного.

Это только так кажется, что "нет причин ".
Из вашего уточнения- "кто-то не то/не так сказал ", значит имеет значение "что" и "как".
Разобравшись детально можно увидеть закономерности.
Например, если речь идёт о "как сказал "- может быть грубо, обесценивающе.
Можно пример конкретный?

Колеги вже дали багато корисної інформації.
Дійсно важливо розмовляти з дитиною.
При цьому тут важливо НЕ "перескочити" через емоції дитини, поринувши в поради або пояснення.
Коли у дитини проблема емоційна, то і допомога їй тут потрібна на емоційному рівні.
Така допомога називається активне слухання. Є дуже корисна книжка про стосунки з дитиною, там є ціла глава про активне слухання- Ю.Б.Гіппенрейтер "Общаться с ребёнком. Как?".
В такому спілкуванні відбувається "лікування емоційне" - дитина відчуває, що її почуття важливі, плюс вона має можливість сама зробити певні висновки (в паузах, які дуже важливо використовувати).

К сожалению, никто не имеет власти над поведением другого человека.
Только над собой.
Сестра выражает недовольство агрессией- ужепосле того, как что-то "пошло не так".

Важно разобраться не в последствиях, а в причинах.

На ваш взгляд, в чем кроется основная причина конфликтов с сестрой (её агрессия- это только форма проявления её недовольства), в чем суть конфликтов?

Моника, когда я читала ваше описание ситуации, у меня возник такой образ:
В центре тёмной лесной поляны стоит Девочка. Её руки крепко держат фонарь , которым она пытается разогнать темноту леса.
Она старается увидеть то, что ей очень важно найти, но увидеть получается лишь огромные, непонятные, часто пугающие тени.
Девочке не видно, ведь она направляет взгляд в свое окружение, но Внутри неё мерцает маленький, тёплый, живой Свет.
Это ТОЛЬКО ЕЕ СВЕТ.
Ничей больше.
Он был с ней всегда.
Она родилась с ним.
Он помогает найти смысл, он "даёт право" Быть.

Важно - посмотреть Внутрь.
Увидеть Свой Свет, услышать, почувствовать.

И всегда помнить: Я - это НЕ то, что говорят и думают обо мне окружающие.

Только Я решаю, каким человеком Я являюсь или хочу быть. Только Я решаю, какой будет моя жизнь.

Из того, что Вы написали, можно предположить, что Вы тонкий и чувствительный человек, при этом Вы осознанно размышляете о своём будущем, целях, смыслах.
Поверьте, в 15 лет это не так уж часто встречается.

Препятствия в том, что Вы пока что ориентируетесь на чужую оценку, а не на Себя.
Это нормально для вашего возраста, ведь так и формируется самооценка- сначала ребёнок "видит" себя так, как его оценивают другие, и только потом, обретая свой собственный опыт и навыки анализировать происходящее, он уже может увидеть себя НЕ как отражение, а "напрямую ".
Больше скажу- практически все психологические проблемы взрослых людей упираются именно в чужие негативные оценки и их разрушающее влияние на ранимую детскую душу.

Если будет возможность поработать со специалистом- это было бы здорово.
Направление- смена фокуса внимания с "них всех" на Себя- увидеть тот Внутренний Свет, который есть, который вижу я.
Неважно во что верят другие.
Важно во что верите Вы, ведь ваша жизнь- это цепочка только ваших решений. И только Вам под силу построить все так, как Вам хочется.

Важно уметь слышать себя- что хочу делать, что нравится, чем хотелось бы заниматься в будущем.
Понятно, что любое дело требует усилий и ответственности.
Но когда дело на самом деле интересно и нравится, эти усилия и ответственность не выматывают.

Верьте в Себя.
Раз Вам была дана Жизнь- значит и Смысл в ней тоже есть, просто пока он не понятен. К тому же смыслы тоже меняются в зависимости от разных этапов жизни.

Можна припустити, що існують якісь побоювання щодо того, що не можна спілкуватись про будь що, що Вас цікавить, чи хвилює?
Адже з тими, кого знаєте Ви вільно знаходите теми?

Чи є відчуття, що Ви можете запитати , чи сказати"щось не те"?

Якби Ви краще знали хлопця, що б це Вам дало при спілкуванні?

Важливо не точково "підгледіти " відповіді, а знайти Опору своїй Дорослій частині.
Бо ситуації будуть виникати різні, з різними людьми- і у Вас всередині має бути Опора, ВАША власна, на яку Ви можете спиратись для пошуку тієї чи іншої відповіді.

А про що Ви спілкуєтесь з друзями/ знайомими, з якими не виникає таких пауз (якщо такі друзі/знайомі є)?

karina, схоже обставини , в яких Ви формувалися, складались так, що Ви відчуваєте, що потреби інших людей важливіші, ніж ваші.
В більш глибокій роботі можна з'ясувати точніше, але можна припустити, що ваша потреба в автономії (я маю право бути "окремою", право не відповідати чужим очікуванням, право мати свої бажання, потреби тощо) була (і залишається) незадоволеною.
До того ж, можна помітити порушення вашої потреби в контролі за своїм життям, (я маю право сама контролювати своє життя, нести відповідальність за своє, і НЕ нести за чуже,- те, що хтось ображається на мене, маю право мати свої кордони) та потреби бути прийнятою такою, яка є (я важлива, цінна, маю право на заботу, любов, хороше ставлення).

Порушення потреб, незалежно від того, хто це робить, мама, чи подруга, чи партнер- НЕ може не привести людину до негармонічного стану (на всіх рівнях- тіло, емоції, думки).

Але людина "запрограмована" на гармонію.
Тому вона шукає шляхи задоволення потреб , але іншим способом.
Поведінкою, через переконання "про правила"- "Що треба робити, щоб відчувати себе важливою, цінною, з правом на власні вибори та контроль свого життя".
Наприклад, намагаючись "бути хорошою для всіх- мені ж не складно "- можна отримати відчуття "мене люблять, цінують , я важлива".
А тим, що сперечаєтесь з мамою - відчуття "я маю право на власні рішення " та "я контролюю своє життя ".
Справа в тому, що всі ці "права" у Вас є , але Ви їх не відчуваєте, як свої.

Ви маєте право нікого нікуди не возити, якщо не хочете.
І навіть не треба виправдань про роботу,хворобу, інші справи тощо.

Важливо розібратися в Собі, в тому як , коли і ким були "насаджені" ті переконання, проти яких зараз намагється боротись ваша особистість.
Розібратися в тому, які переконання Ви хочете залишити в своїй системі координат, як ті, з якими Ви дійсно згодні (наприклад, можливо Ви маєте теплі почуття до бабусі і вважаєте, що хочете їй допомагати), а які відкинути, як непотрібні (наприклад, що бажання інших людей важливіші).
Це дасть змогу орієнтуватись на Себе, свої потреби, свою готовність до тієї чи іншої справи.
Подругу підвозити можна по різному- "я боюсь, що вона образиться і відвернеться", або ж "я маю мало вільного часу для спілкування з нею, тому хочу виділити цей час саме на неї", чи "я хочу попрактикуватись у водінні авто в тій частині міста".
Або ж можна просто хотіти виспатися, навіть якщо є машина , і є вільний час.

Ви- окрема доросла людина, яка має власні Важливі Потреби, і має Право робити власні вибори .
Ви НЕ несете відповідальності за плани інших людей щодо Вас, доки Ви самі не дали їм обіцянку щось зробити(коли вже дали- то це ваша відповідальність).

Похоже Вам настолько сложно принять этот разрыв, что Вы ищете "знаки надежды" в каких-то его действиях (оказание бытовой помощи, общение).
Мужчина абсолютно чётко дал знать, что он НЕ хочет продолжения отношений.
То, что он не отказывается от роли "знакомого, который может по-дружески помочь " может говорить о чем угодно- что ему неудобно из-за разрыва, или что он привык помогать, когда просят, или что он видит, что Вам сложно в тех вопросах, с которыми обращаетесь.

Важно видеть реальность, а не "читать между строк " там, где напрямую ничего нет.
Это больно, но, как и любая боль, это помогает человеку НЕ идти туда, куда ему не нужно.
Боль крушения надежд так же реальна, как и физическая боль.
К сожалению.
Держитесь.

Схоже на те, що Вам важко побачити реальність такою, як вона є, тому є потреба вберегти себе заспокоєнням " у нас все добре ".
Квіти і компліменти- це поверхневі речі.
Стосунки характеризуються тим, як в них "всередині ", а не "кольоровому фото родини".
Вам -явно не дуже добре.
І це нормально- адже Вас не чують, ваші бажання не вважають важливими.
Ніхто не зможе вплинути на вашого чоловіка.
Але.
Ви можете розібратися з Собою.
Наприклад, з тим, чому носите в собі наболіле і не виносите назовні?
Чому намагаєтесь залагодити конфлікти, а не захистити своє право НЕ бути облаяною?

Якісь ваші погляди на Себе та внутрішні переконання про те, "як в цьому світі все влаштоване " та "як треба себе поводити, щоби ...(отримати те, що Вам важливо)" заважають Вам побачити ситуацію справжньою, без зменшення негативу, заважають відстояти своє право на гідне ставлення.
Всі ці погляди формувались не зараз, тому важливо глибоко розібратися в ситуації.
Схоже на те, що Ви вважаєте бажання та потреби інших людей важливішими, ніж свої, до цього ще й бажання мати родину сильніше, ніж внутрішній голос "зі мною так не можна ".

Зберігати родину дійсно дуже важливо. Але справжню родину, в якій є дійсно глибоке розуміння один одного та повага до всіх її членів.
А не "образ родини ", за красивим фасадом якого криється пристосування більш ранимого та тонкого до грубості та неповаги партнера, якого не дуже цікавлять почуття іншого.

Ваше захоплення іншим чоловіком базується НЕ на реальності (оскільки Ви його досить мало знаєте), а на ваших відчуттях поруч з ним та на ваших фантазіях про те, як могло б бути.
Ваші відчуття поруч з ним, до тих пір, поки Ви дійсно його не знаєте, -це поки що щось, що стосується тільки Вас (наприклад, вашої потреби відчувати себе красивою, сексуальною, жіночною) + "прочитані" вашою психікою певні "сигнали " від чоловіка. Але ці сигнали дійсно могли "спрацювати" через певні триггерні умови ( голос, поза тіла, вираз обличчя, слова, запах, певна недоступність) таким чином, що всередині Вас "прокинулось" бажання подобатись цій людині, зблизитися з нею, як ніби "знайти щось дійсно Своє, (втрачене, але не забуте...).
Алла Григорівна дуже детально розповіла, як може сформуватись проекція , коли якась людина ніби наділяється рисами іншої.

Тут важливо розібратися з вашими почуттями та фантазіями, де вони мають коріння, які ваші справжні потреби підсвічують.
Коли людина розуміє себе- вона може впоратись зі своїми складностями.
Коли не розуміє- вона ніби втрачає цілісність , адже має якусь певну частинку, яку не знає, відповідно, не може довіряти Собі.
Коли Ви розберетесь в тих частинах себе, які поки що залишаються " під завісою"- і рішення буде знайдене.

Щодо ваших фантазій- їх можна "використовувати" (наприклад, підвищуючи сексуальність в вашій парі ), або ж розвіяти (дізнавшись більше про того чоловіка). Адже Ви можете дізнатись таке, що враз відверне Вас від фантазій про спільне майбутнє з ним (це можуть бути як побутові дрібниці, як то неохайність, або ж якісь важливі життєві речі, як ставлення до конфліктів чи погляди на виховання дітей).
Поки що той чоловік- це тільки те, що Ви про нього хотіли б думати.
Не коріть себе за ваші почуття- вони ваша частина, яка допомагає Вам, надаючи певні сигнали, щоб Ви змогли зробити Своє життя дійсно таким, яке Вам буде подобатись.

Ваша проблема "купить товар" подсвечивает вашу зависимость от чужой реакции.
А эта зависимость не может не проявляться в остальной жизни - работа, семья, друзья, родственники.

Можно ограничить себя и свою жизнь, подобрав "безопасных" людей вокруг- общаться лишь с теми, с кем не страшно. При этом стараться "не злить" их, угождая и подстраиваясь.
Но этот путь опасен тем, что человек вообще не живет- в его жизни нет Его желаний и потребностей, (ведь нужно делать то, что безопасно). Плюс у него совершенно нет контроля над своей жизнью- ведь в любой момент он может "попасть под раздачу ".

А можно найти внутри себя причины таких страхов и изменить Себя.
Тогда не важно кто будет вокруг- спокойная и гармоничная личность всегда найдёт способ справиться с дискомфортом от чужого плохого настроения или неудовлетворенности.

Юліє, перед тим, як "подавляти", або робити якісь інші дії, важливо розібратися в тому, що в глибині Вас турбує .
Що саме дратує в нинішньому партнері, що саме приваблює в тому, до кого тягне, які страхи керують Вами загалом, які ваші загальні внутрішні переконання щодо чоловіків/жінок/стосунків/життя, як Ви ставитесь до самої себе і як хочете бачити своє життя- все це впливає на ваш стан, і з усім важливо розібратися.
Людина має жити щасливо.
Звісно, є в житті різні складності, але основний напрямок - щастя.
В вашому віці цілком нормально закохуватись, цікавитись різними людьми- не сваріть себе за те, чим керує природа.
Можливо Ви "закріпили" поняття "постійні стосунки " занадто рано, не враховуючи бажання відчувати різні сторони життя , а можливо той, до кого тягне, виник через нестачу певних моментів в теперішніх стосунках.
Чи хотілося б Вам спробувати стосунки з тим , іншим, чоловіком, якби не було цих?
Чого взагалі Ви хочете від стосунків ?