Психологиня Наталия Горская Київ Русанівка
«Психиатрическая пропедевтика» (60 час.,Пилягина Г.Я.,).
«Психологический практикум» Всеукраинский институт интегративной психологии и психотерапии(30 час.)
«Родители и дети.Психологические и поведенческие проблемы и их профилактика » (Розанов В.А., Пилягина Г.Я.)
«Песочная психотерапия» (12 час., Милютина Е.Л.)
"Использование ассоциативных метафорических карт в психотерапии" (Ткач Р.М.)
Семинары Центра практ. психологии «Анкор ЛТД»: Символдрама, Диагностические расстановки с игрушками, Процессуальная терапия, Работа с травмой, Эриксоновский гипноз, Дыхательные психотехники, Холодинамика(I-II ступень)
«Альфа–Фест" 2010 (26 час.), 2011(35 час.)
май 2011г.- июнь 2012г. практический психолог Отделения социально-психологической реабилитации;
сотрудничество с Радио «Промінь» (программы: «Батьківські години», «Навігатор»);
сотрудничество с детскими развивающими центрами «CLEVER», «Индиго», с частной школой «Clever School» и частным д/с «CLEVER» (проведение тренингов для родителей, групповая и индивидуальная работа с детьми и родителями);
сотрудничество с Центр лечебной педагогики (индивидуальные коррекционные занятия);
спеціалізація, зона професійних інтересів
Основне
⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 13. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
- Павел Леонидович Басанский
- Татьяна Александровна Чеверда
- [ Алла Владимировна Саенко - аккаунт психолога закритий ]
- Анна Викторовна Катрук
- Елена Шпундра
- Дмитрий Алексеевич Ратушный
- [ Елена Георгиевна Максименко - аккаунт психолога закритий ]
- Анастасия Валерьевна Клименко
- Светлана Леонидовна Терещенко
- Інна Володимирівна Черняєва
- Інна Володимирівна Черняєва
- Ольга Владимировна Головченко
- Оксана Николаевна Третьякова
Відповіді 3904
И Вы пытаетесь от этого освободиться.
Только пока Вы и "опровержение" берете из их же установок.
Вам важно найти СВОЙ взгляд на этот вопрос.
Отдельный, независимый, не "от противного " , а выбрать свое отношение в множестве возможных .
То, что при нехватке денег не хотите брать от родителей- тут может быть много причин: и ваше невысказанное недовольство за детство, и тот момент, что взяв у них деньги, Вы чувствуете себя обязанной распоряжаться ими по ИХ установкам, а это угнетает.
Можно предположить, что Вы не чувствуете за собой права тратить их деньги по своему усмотрению.
Возможно потому, что у них действительно нет "лишних" денег, и Вы понимаете, что не имеете права "пользоваться " родителями.
Возможно потому, что ощущаете эти деньги как некий способ их контроля за своей жизнью, плюс как некий сигнал "мы считаем, что ты не справляешься ".
Вам важно разобраться в том, что именно происходит между Вами и родителями, отделить их установки и желания от своих, отделиться психологически , чтобы НЕ их мнение управляло вашими выборами (даже если это наперекор, как "не хочу ребёнка, чтобы они потом не говорили мне, вот видишь, как это трудно, а ты не верила ").
Есть ТОЛЬКО ВАША жизнь.
Родители что-то смогли, а что-то не смогли сделать, пока Вы были ребёнком.
И сейчас они что-то выбирают своё, и оно может Вам нравиться или не нравиться.
Но НЕ должно влиять на ваш выбор в вашей жизни.
К этому важно прийти.
Можливо Вам так хотілося бачити її любов, що Ви не помічали інших проявів, а холодність пояснювали доя себе рисами характеру.
Як порадили колеги, Вам було б корисно попрацювати індивідуально з фахівцем щодо вашої занадто сильної зануреності в стосунки.
Дівчина проявить свої справжні бажання сама, якщо вони в неї будуть.
Дайте їй час.
Можливо вона не хотіла Вас образити, тому сказала про паузу, а можливо їй потрібна дійсно тільки пауза.
І точно не можна казати, що все було чудово.
Може для Вас і так.
Але не для дівчини.
Інакше вона б не казала про паузу.
Виникає припущення, що Ви хочете якусь частину себе примусити мовчати/терпіти, щоб "все було ок ".
Але саме ваші відчуття кажуть Вам, що не все ок.
А якщо "побороти відчуття ", то можна тільки зробити зовнішній вигляд, що все ок, а не покращити суть.
Саме ваші відчуття повідомляють, що Вам не вистачає підтримки від хлопця, що Вам не подобається в цих стосунках те, що хлопець не планує створювати з Вами родину, і що його мама примушує Вас робити те, що Ви не хочете і не мусите.
Тут важливо розібратися, що хочете змінити в стосунках , а не в тих відчуттях, які вони викликають.
Не "побороти", а прислухатись до себе важливо.
Не тільки зараз.
Завжди.
А в тому, як Ви ставитесь до їх думки/заборони.
Поки що, для Вас на 1 місці НЕ свої рішення, а батьків.
Але ж хто "розподіляє місця" ?
Ви.
І саме ваша задача поставити на 1 місце свої рішення, а не думку батьків.
Можливо, Ви звикли прислухатись до батьків, певною мірою це було зручно, адже знімало з Вас відповідальність за вчинки ("раз батьки дозволили, отже все ок").
НЕ МАЄ значення, що думають з приводу хлопця батьки.
Це тільки ваше життя, саме тому і рішення ваше.
Ви взагалі можете просто повідомити, що "цю ніч/тиждень/місяць/..." я ночую в хлопця , щоб вони не хвилюватись. Не питаючи дозволу, не пояснюючи нічого.
Розумію, що можливо Вам таке поки важко уявити, але це можна опрацювати з психологом індивідуально.
Це абсолютно нормальний процес сепарації від батьків.
Не простий, але дуже необхідний етап розвитку особистості.
Не страшно, що Ви поки не вмієте відчути себе незалежною від думки батьків- це нормально для початку, але потрібно рухатись далі.
Батьки свої вибори роблять самі (як витрачати своє життя), і НЕ ваша задача їх "контролювати ".
Вам було дане тільки ваше власне життя , яким і треба опікуватись.
Це не означає "байдужості ", або відмови від допомоги батькам за необхідності.
Це означає, що відповідальність за ваше життя тільки ваша.
І вибори, які Ви робите в житті важливо робити , спираючись саме на себе і свої бажання.
Бо тоді дитина буде думати, що якщо пригостити маньяка , взявши його цукерки, то це ок.
Існують інші способи щодо маньяків- ніколи не розмовляти з незнайомими, звісно, що й не брати в них нічого.
Важливо, щоб ваш син розумів різницю між однокласником та стороннім чоловіком, який може йому щось запропонувати. Думаю, він розуміє.
Тема пригощань тільки краєм стосується безпеки, тут інші, моральні сторони.
"Домінування" через те, що хтось більше дає- досить перекручене розуміння.
Хіба якщо мене хтось пригостить я маю відчувати себе "нижче " тільки через те, що прийму?
Мені буде приємно, я буду вдячна.
Не більше.
Бо людина пригощає тому, що просто хоче.
Не захоче- не буде пригощати, це її вибір.
Вам краще розібратися для себе, щоб не додати непорозуміння в голову сина.
Тема досить глибока.
Вам важливо було б з цим попрацювати.
Адже тут позиція сина є більш здоровою, оскільки його ще ніхто не обтяжив почуттям провини щодо позиції "брати".
А Ви маєте певне викривлення в цій сфері, і можете "передати" це синові.
Зрозуміло, що бажання сексу через це може відійти на другий план.
А сил на таку грандіозну процедуру як масаж всього тіла може взагалі не бути, як і бажання.
А у хлопця "інший графік " бажань.
Це також важливо враховувати.
До того ж хлопець не вміє дібрати слів, щоб якось "натякнути " так, щоб Вас це не дратувало.
Вам важливо щиро поспілкуватись з ним, пояснити свій стан, домовитись про те, як саме може відбуватись "попередня домовленість ", щоб і хлопець міг озвучити свої бажання, і Вас це не дратувало.
Особисто мені не подобається ідея "повинен пригощати, бо беру ".
Це вже про щось нещире, як на мене.
Ніби як мене запросили в гості, то і я маю "у відповідь " запросити.
Мені ближче, коли доросла свідома людина "дає" , бо хоче "дати", а не для того, щоб отримати.
І взагалі, як на мене, "брати- давати" дещо ширше, ніж стосунки 2 людей. Ми можемо "давати" одній людині, а вона потім поширить далі "давання " на тих, хто потребує, чи кому захоче.
Ніби такий собі баланс між Людиною та Світом.
Комусь даємо, в когось беремо.
Але це вже відхід від теми вашого питання)
Вашу тривожність важливо було б опрацювати з фахівцем, адже ваші страхи впливають і на світогляд сина, який формується.
Щодо алкоголю та іншого- ніякий контроль тут не спрацьовує, навіть навпаки.
Важливо сформувати всередині сина таку основу , яка зсередини буде стримувати його.
Опору на Себе, на Повагу до Себе,
свої цілі в житті, своє бачення різних сторін життя.
Щоб зовнішні чинники (а вони доволі
сильні, нажаль) мали противагу у вигляді такої міцної основи всередині.
В ваших отношений муж не может вот так прям открыто сказать "я так больше не могу ".
Ведь вроде "мужик ", значит "должен ".
Но он не обязан материально тянуть ещё и вашу маму.
Да и обстоятельства на работе бывают разными.
А он - тоже просто человек, который , как все мы, за что-то переживает, чего-то боится, от чего-то устаёт.
А стереотип "жаловаться нельзя " мешает ему это всё как-то "обработать ".
Правда открыто признаться в этом- получить осуждение.
Вроде как выходит он "должен " семью (и не только свою, ведь ваша мама не входит в вашу семью) обеспечивать, при этом "не морочить голову " своими "капризами ", мол "устал".
Как-то не выглядит справедливо.
А Вы не можете сказать ему " я хочу выбирать сама ".
Возможно даже Вы и хотели бы больше работать, если бы Вас туда не подталкивали.
Такие "грубые намеки " чаще раздражают, чем смягчают обстановку, потому, что читаются насквозь.
Но муж выбрал такой путь, чтобы не говорить прямо и "никого не обидеть ".
Вам важно открыто учиться говорить о том, что каждого из Вас не устраивает. И находить баланс.
Адже у вашій "системі координат " , якою Ви аналізуєте події життя, така ситуація підпадає під категорію "щось незрозуміле ".
Саме тому треба з'ясувати, що відбувається.
Те, що Ви ніби не даєте синові набути власного досвіду, - але ж тут важливо не просто "кинути у воду, щоб навчився плавати ", але й допомогти зрозуміти певні основи.
Ніхто не дає дитині отримати досвід переходити дорогу без того, щоб оголосити загальні правила.
Ваше "втручання " тут це не порушення кордонів, а допомога з орієнтуванням в життєвих правилах.
Наприклад, хто, як не дорослий, може донести інформацію щодо кордонів іншої людини, в даному випадку, матеріальних.
Син зіштовхнувся з новою для себе ситуацією - Ви доносите до нього інформацію "як це працює".
Це гарний привід поспілкуватись з сином на багато тем морального спрямування ("використання" інших, поваги до себе та друга, тощо), поділитись своїми поглядами, розібрати якісь інші приклади подібної тематики.
Батьки дійсно мають дбати і про кордони дитини, і про її власний досвід, але при цьому ніхто не відміняв їх виховної ролі- розповісти, що особисто Ви вважаєте справедливим в цій ситуації, обговорити те, що хвилює.
І це не буде "вторгненням " в особистий простір сина, як не є ним і роз'яснення правил поведінки на дорозі.
Если Вы откажитесь бесплатно делать работу, то и Вам за неё заплатят.
Вам важно разобраться с собой в первую очередь, ведь только Вы позволяете другим людям поступать с собой именно так, как они поступают.
І немає значення, це робота, стосунки, створення родини, народження дітей тощо.
Для чого особисто Вам робота?
Як взагалі Ви б хотіли проводити своє життя?
Ви пишете , що не знаєте, чи хочете працювати взагалі.
У Вас є можливість не працювати?
Якщо Вас забезпечують батьки, чи брат, то можна зрозуміти, чому вони хотіли би , щоб Ви почали заробляти самостійно. Адже ваша матеріальна самостійність додавала б батькам впевненості в тому, що Ви впораєтесь з життям навіть тоді, коли вони не зможуть Вам допомогти.
Є багато предметів, які ніколи не знадобляться, є ті, які використовуються дуже вузькими спеціалістами.
До того ж, і викладачі не всі "від бога ".
Нажаль, так завжди було.
Можливо ваші очікування від навчання були дещо завищеними, тому відбулось певне розчарування.
Набагато важливіше, що Вам подобається сама робота.
А з навчанням-спробуйте знайти для себе, чому особисто Вас може навчити таке навчання, як ваше.
Можливо доведеться вчитись щось "робити лівою п'яткою ", про щось забути одразу після заліку, а щось розривати самостійно до тієї глибини, яка буде потрібна особисто Вам.
Ви питаєте про наміри на майбутнє, але ж його теперішні "наміри " Вас явно не влаштовують.
В стосунках важливі двоє.
Наразі Вас в цих стосунках менше, ніж Вам би хотілося.
І що Ви з цим робите?
Питаєте , чи не треба зробити так, щоб Вас було ще менше?
Щоби що?
Щоби цьому чоловікові ще більше "не заважати "?
Ви вже не отримуєте в цих стосунках те, що хочете.
Можна припустити, що Ви готові "терпіти незручності", заради "його намірів " в майбутньому.
Але як же Ви і ваші бажання, наміри?
Чи подобається Вам цей чоловік?
Чи подобаються стосунки з ним?
Чи відчуваєте себе щасливою?
Якого майбутнього хотіли б для себе?
Хочу доповнити ще про такий момент.
Можливо, окрім вашої невпевненості та страхів, існує і об'єктивна складова, яка впливає на ваші почуття.
Наприклад, якщо хлопець однаково мило спілкується і з Вами, і з іншими.
Тобто навіть не намагається дати Вам відчуття важливості для нього серед всіх інших дівчат.
Ви, не відчуваючи від нього того, що Ви важливі для нього, в свою чергу хочете отримати таке відчуття.
Тут навіть якщо супер будеш впевненим в собі, то закрадеться сумнів, а чи він дійсно зі мною?
Чи дає хлопець Вам якимось чином відчуття вашої важливості для нього?
Щодо страху втратити- а дійсно, хлопець, закоханий в іншу, чи потрібен буде аж так сильно Вам?
Публикації психолога 1
Інтерв'ю 1
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.