Психологиня Олена Миколаївна Рижа Запоріжжя

Звідки такі дивацтва в поведінці? Напевно, ви здогадуєтеся, що все йде з дитинства. Доросла людина мимоволі, не замислюючись, повторює ту модель відносин, до якої він звик, виховуючись у батьківській сім'ї. Якщо батьки вважали, що любов - це суворість чи просто взути-вдягти дитину, задовольнити лише її матеріальні, фізичні потреби, і цікавилися іншими, не дозволяли їй бути собою, їм подобалися особливості його темпераменту, поведінки, вони постійно намагалися “виправити” дитини - то маленька людина починає думати, що не здатна подобатися, не гідна любові просто такою, якою вона є. І доросла людина переносить таку модель відносин у своє особисте життя: їй подобаються ті, кому вона не подобається. І йому не подобаються особистості, чиє відношення відмінно від того, до якого він звик у дитинстві і від того, як він ставиться до себе сам тепер. Людина може прийняти від іншого тільки таку "порцію" кохання, скільки відчуває себе сама.
Що із цим робити? Розвивати до себе безумовне кохання, яке недодали в дитинстві. Сподобатися собі цілком, не намагаючись щось у собі виправити чи недооцінити, бути уважним до своїх духовних потреб. Виявляти турботу про себе. Просто усвідомити, що кожна людина заслуговує на любов такою, якою вона є, не намагаючись щось у собі виправити, доробити, переробити.

Добрий вечір. Мені дуже шкода, що ви стали заручником ситуації. Але найбільше мені шкода вашу дитину.
Є безліч причин, які є вагомим аргументом для жінки підняти руку на дитину, але всі ці причини працюватимуть, поки їх не розібрати на терапії. Проте я опишу кілька вправ, які можна почати виконувати вже сьогодні.

1. Заведіть щоденник жорстокості. Щодня, коли ви б'єте свою дитину, відкривайте цей щоденник, беріть ручку та записуйте все у найдрібніших подробицях. Особливу увагу приділяйте своїм почуттям та спостереженням. Приблизно так: "... цим він вивів мене з себе, я схопила його за волосся і почала балакати. , не бий мене", а мені було начхати на нього, тому що я хотіла довести йому в цей момент, що я головна і не готова виконувати його вимоги. Далі я стала возити його обличчям вниз по килиму, мені здалося, що він подряпав свою щоку, але знатиме наступного разу...." Місяць ведення подібного щоденника та подальше прочитання його терапевту змусить витягнути назовні деякі внутрішні проблеми та схильності. Або ви зможете повертатися й перечитувати, що дозволить вам проаналізувати вашу поведінку.

2. Перед тим, як накинутися на дитину, проговоріть собі вголос: "Мене звуть Аліна (наприклад), я жінка 28 років, збираюся побити дитину, якій 4 роки за те, що вона вимазала собі джинси" . Це зіб'є первісну агресію і змусить на мить подивитися на себе збоку.

3. Заохочуйте себе за кожен день, коли не було насильства.

Є безліч вправ, які допоможуть позбутися цієї потреби зганяти злість на дитині. Проте, без терапії ці вправи не спрацюють. Коли падає літак, батько спершу надягає маску на себе, а потім на дитину. Тут так само. Це означає, що спершу потрібно врятувати себе, а вже потім допомагати пізнавати світ своїй дитині. Розумію, що це крапля в морі, але спробуйте зануритися з головою в саморозвиток, щоб хоч якось абстрагуватися в даній ситуації. Успіхів вам.

Низька самооцінка може вплинути на думки, емоції та моделі поведінки людини. Деякі люди з низькою самооцінкою негативно відгукуються про себе, водночас інші – намагаються з усіх сил, щоб ними були задоволені. У будь-якому випадку це про відсутність особистої цінності та самоповаги. При цьому самоповага – це більше, ніж просто симпатія до себе. Йдеться про віру в те, що ви заслуговуєте любові, і цінуєте власні думки, почуття, думки, інтереси та цілі. Тому, Ви вже зробили великий крок, признавши це в собі. Бажаю успіхів у пошуках.

Ваші стосунки з хлопцем можна назвати незрілими, більше з його сторони. Плюс до всього ваші інтереси багато в чому розходяться. Можливо, був комфорт у чомусь, але чи готові ви збудувати міцну родину? Зрілість ґрунтується на любові та відповідальності.
Часто люди очікують від свого партнера задоволення своїх потреб, забуваючи при цьому про потреби «каханої» людини, що є головною причиною конфліктів та розлучень. Бути разом непросто, треба вчитися прощати, поступатися, ділитися, дбати один про одного. Любов у такому разі є головним мотиватором, вона надихає людей служити один одному і бути щасливими від цього.
Щоб зрозуміти, чи варто вам продовжувати стосунки з хлопцем, дайте відповідь собі на низку питань:
- що я чекаю від стосунків із моїм хлопцем?
- Яке майбутнє я зможу побудувати разом із ним?
- Чи зможе він стати для мене вірним чоловіком?
- чи почуваюся я захищеною поруч із цією людиною?
- яке фінансове забезпечення здатний дати ваш хлопець вашій майбутній сім'ї?
- Чи хочу я зробити його щасливим?
Леро, дайте відповідь чесно собі на ці запитання або обговоріть їх разом зі своїм хлопцем, і тільки в цьому випадку приймайте рішення щодо свого майбутнього.

Добрий вечір. Спираючись на вашу розповідь, то можна припустити, що це розлад психічного здоров'я - депресія. Якщо це спостерігається тривалий час. Тобто тривалий пригнічений настрій та інші симптоми, що зачіпають думки, почуття, поведінку та весь організм. Звідси й думки до самогубства.

Але я тут бачу дівчинку, якій не вистачає уваги та турботи. Яка подорослішала значно раніше своїх однолітків. Яка не відчуває підтримки й певної життєвої опори...
Найперше, що варто зробити, це знати з себе певні ярлики, які ви самі ж на себе наділи. Можна звернутися за допомогою на безкоштовні психологічні консультації, яких зараз дуже багато.

Добрий вечір. Як ви реагуєте на ці плітки в колективі? Чи дозволяєте собі ж таку саму поведінку?
Якщо ви не можете змінити ситуацію - змініть ставлення до неї.
Подумайте, чому вона Вас так торкає? Чому її думки для Вас важливі?
.

Доброї ночі. У Вас прослідковуються співзалежні відносини які варто пропрацювати з психологом.
Але наразі Вам слід подумати про здоров'я й розпочати лікування.
«Він через місяць приїде, що мені робити?»;
У вас є цілий місяць роботи над собою. З'ясуйте для себе - навіщо вам ці токсичні відносини?
Які відносини були у Ваших батьків? Як відносилися до Вас у дитинстві... можливо, ці питання допоможуть зрозуміти, чому саме він.

Добрий вечір.
Далеко не все люди способны влюбиться виртуально. К счастью, для большинства эта новая реальность никогда не заменит настоящее. Если же влюбленности реальной вы предпочли любовь виртуальную, налицо наличие некоторой дисгармонии в вашей жизни. Вот основные предпосылки для этого:

Разочарование в чем-то
Чаще всего зрелые люди заводят виртуальный роман, разочаровавшись в семейной жизни.

Недостаток признания
Когда незнакомый человек поставил отличную оценку вашей фотографии или же высоко оценил вашу работу (снимок, комментарий и т.п.) – это приятно. А если он продолжает делать это регулярно — такое может вскружить голову. Внимание незнакомого человека манит своей новизной. Похвала малознакомого человека – это бальзам для души.
Страх, особенности склада личности.
Людям-интровертам, одиноким, домоседам и другим, для кого реальное общение дается нелегко, завести виртуальные отношения – это способ уменьшить страх от вступления в реальное взаимодействие.
Рекомендую все-таки поработать с психологом.

Добрий день.
Скоріш за все це не кохання, а ніщо інше як не задоволена потреба у визнанні.
Плюс до всього Ваша пам'ять ідеалізувала Вашого колишнього і створила образ, який, як правило, не відповідає дійсності.
Коли Вам вдасться налагодити стосунки - Ви зустрінетеся з реальністю. Де знову побачите ті сторони які Вас тригерили та змусили розірвати відносини.
Варто повернутися до дитячо-батьківських відносин та зрозуміти, чому для Вас нестерпно бути самотньою.

Нажаль, зараз ви описуєте явище парентифікації, де батьки, за власної інфантильності, переносять свої функції на дітей.
Коли дитина виконує задачі, невідповідні вікові, травмується, оскільки дитяча психіка не до кінця розвинена й не готова до дорослої відповідальності. Наприклад, батьки роблять дитину не тільки співучасником і посередником своїх конфліктів, а й змушують ухвалювати якість рішення.

Оскільки дитина ще не може все це опрацювати, вона направляє всі свої психологічні ресурси на те, щоби «збільшитися в розмірі», тобто взяти на себе більше відповідальності, ніж потрібно. Через це виникає екстранавантаження психіки, деякі інші функції дитини врізаються. Її дитяча частина життя ніби заморожується на цьому етапі. Звідси й можуть йти суїцидальні думку.

Так, і ви фактично не жили дитячим життям, а займаєтеся доглядом і вихованням дитини, як дорослий. Тут ватро працювати з психологом.
Що ж стосовно Вашої сестри, то спробуйте бути їй опорою та ресурсом, поцікавтеся причиною зміни смаків.

Добрий вечір.
У віці до 12 років дівчатка емоційно пов’язані з татом. Вони очікують від нього уваги, любові, заступництва більше, ніж від матері. Папа стає непорушною стіною між добром та злом, джерелом спокою, турботи та захисту. У дівчаток у цьому віковому періоді формується здорова самооцінка, вона почувається гідної уваги, поваги і дозволяє бути різною.
Цей момент вашого життя потрапив в капсулу й тільки зараз почав брати своє.
«В моєму дитинстві тато мало проявляв до мене уваги так як був на заробітках»; спираючись на це головною моделлю поведінки була мама, тому тут варто пропрацювати дитячо-батьківські відносини і потрохи відновлювати втрачений шматок дитинства. Цим самим самооцінку та власні кордони.

Добрий вечір. Прослідковується нав'язливе бажання бути потрібною.
Як давно Ви взяли батьківську роль на себе? Яке відношення у вихованні було до Вас?

Добрий день, Марія. Я впевнена, що ви знаєте відповідь на своє питання та помічаєте прогалини у вихованні.
Зараз, варто приділити більше часу собі та пропрацювати власні кордони, які скоріш за все були стерті співзалежністю та гіперопікою до сина.

Добрий день.
Спробуйте поглянути на фінансову тривогу як частину свого життя. Від того, наскільки велика ця частина і наскільки сильно вона впливає на інші аспекти життя — ваше самопочуття, ставлення з близькими та роботу — багато в чому залежать подальші дії.
Таке осмислення можна зробити у різній формі. Це може бути розмова з самою собою або людиною, якій ви довіряєте.
Постарайтеся пошукати відповіді на такі питання:
Коли відчуття нестачі грошей з'являється у вашій пам'яті вперше?
Чи змінювалася тривога з часом, і якщо так, то як? Що на неї впливало?
Як до грошей ставилися у вашій родині та оточенні? Які були погляди в середовищі, в якому ви росли?
З чим пов'язане напружене фінансове становище у вашому дитинстві? Чи актуальні ці обставини зараз? Як змінилися ваші фінансові можливості, коли ви самі себе забезпечуватимете?
Кожен із цих питань може допомогти краще зрозуміти свою тривогу, а значить, знайти інструменти, які зможуть її контролювати.
Наприклад, якщо тривога повертає вас до дитячого досвіду, інструментом може стати нагадування про ваш новий статус, дорослий досвід, можливості, яких не було раніше.

Добрий день. Підтримую дописи моїх колег.
Спробуйте відкрито про це заявляти й пояснювати вашим рідним. «Мені важливіше щоб мене чули і слухали, зважали на мої почуття і думку. Цікавилися, що мене турбує. Мене не турбує страх самотності.»;
На жаль, найчастіше ваше щире бажання ставитися до оточення з турботою і повагою грає проти вас. Ви можете не розуміти, де проходить тонка грань між готовністю допомогти і невмінням правильно розставляти пріоритети. Ставити себе і свої потреби на перше місце — це зовсім не прояв егоїзму. Це базова навичка, необхідний кожній людині, щоб розумно підходити до розподілу своїх ресурсів. Без нього ви ризикуєте стати жертвою чужих маніпуляцій.