Психологиня Олена Миколаївна Рижа Запоріжжя

Нажаль, зараз ви описуєте явище парентифікації, де батьки, за власної інфантильності, переносять свої функції на дітей.
Коли дитина виконує задачі, невідповідні вікові, травмується, оскільки дитяча психіка не до кінця розвинена й не готова до дорослої відповідальності. Наприклад, батьки роблять дитину не тільки співучасником і посередником своїх конфліктів, а й змушують ухвалювати якість рішення.

Оскільки дитина ще не може все це опрацювати, вона направляє всі свої психологічні ресурси на те, щоби «збільшитися в розмірі», тобто взяти на себе більше відповідальності, ніж потрібно. Через це виникає екстранавантаження психіки, деякі інші функції дитини врізаються. Її дитяча частина життя ніби заморожується на цьому етапі. Звідси й можуть йти суїцидальні думку.

Так, і ви фактично не жили дитячим життям, а займаєтеся доглядом і вихованням дитини, як дорослий. Тут ватро працювати з психологом.
Що ж стосовно Вашої сестри, то спробуйте бути їй опорою та ресурсом, поцікавтеся причиною зміни смаків.

Добрий вечір.
У віці до 12 років дівчатка емоційно пов’язані з татом. Вони очікують від нього уваги, любові, заступництва більше, ніж від матері. Папа стає непорушною стіною між добром та злом, джерелом спокою, турботи та захисту. У дівчаток у цьому віковому періоді формується здорова самооцінка, вона почувається гідної уваги, поваги і дозволяє бути різною.
Цей момент вашого життя потрапив в капсулу й тільки зараз почав брати своє.
«В моєму дитинстві тато мало проявляв до мене уваги так як був на заробітках»; спираючись на це головною моделлю поведінки була мама, тому тут варто пропрацювати дитячо-батьківські відносини і потрохи відновлювати втрачений шматок дитинства. Цим самим самооцінку та власні кордони.

Добрий вечір. Прослідковується нав'язливе бажання бути потрібною.
Як давно Ви взяли батьківську роль на себе? Яке відношення у вихованні було до Вас?

Добрий день, Марія. Я впевнена, що ви знаєте відповідь на своє питання та помічаєте прогалини у вихованні.
Зараз, варто приділити більше часу собі та пропрацювати власні кордони, які скоріш за все були стерті співзалежністю та гіперопікою до сина.

Добрий день.
Спробуйте поглянути на фінансову тривогу як частину свого життя. Від того, наскільки велика ця частина і наскільки сильно вона впливає на інші аспекти життя — ваше самопочуття, ставлення з близькими та роботу — багато в чому залежать подальші дії.
Таке осмислення можна зробити у різній формі. Це може бути розмова з самою собою або людиною, якій ви довіряєте.
Постарайтеся пошукати відповіді на такі питання:
Коли відчуття нестачі грошей з'являється у вашій пам'яті вперше?
Чи змінювалася тривога з часом, і якщо так, то як? Що на неї впливало?
Як до грошей ставилися у вашій родині та оточенні? Які були погляди в середовищі, в якому ви росли?
З чим пов'язане напружене фінансове становище у вашому дитинстві? Чи актуальні ці обставини зараз? Як змінилися ваші фінансові можливості, коли ви самі себе забезпечуватимете?
Кожен із цих питань може допомогти краще зрозуміти свою тривогу, а значить, знайти інструменти, які зможуть її контролювати.
Наприклад, якщо тривога повертає вас до дитячого досвіду, інструментом може стати нагадування про ваш новий статус, дорослий досвід, можливості, яких не було раніше.

Добрий день. Підтримую дописи моїх колег.
Спробуйте відкрито про це заявляти й пояснювати вашим рідним. «Мені важливіше щоб мене чули і слухали, зважали на мої почуття і думку. Цікавилися, що мене турбує. Мене не турбує страх самотності.»;
На жаль, найчастіше ваше щире бажання ставитися до оточення з турботою і повагою грає проти вас. Ви можете не розуміти, де проходить тонка грань між готовністю допомогти і невмінням правильно розставляти пріоритети. Ставити себе і свої потреби на перше місце — це зовсім не прояв егоїзму. Це базова навичка, необхідний кожній людині, щоб розумно підходити до розподілу своїх ресурсів. Без нього ви ризикуєте стати жертвою чужих маніпуляцій.

Добрий вечір. Звичайно, найкраще вам звернутися до психолога, який працює з дитячими страхами, тривожністю. Вам же варто зменшити напругу навколо ситуації, чим більше ви намагаєтеся показати, що їсти потрібно і важливо і акцентуєтеся на ситуації, тим більше дитина чинить опір. Зрозуміло, що ви турбуєтеся, але своїм занепокоєнням ви ситуацію лише посилюєте. Ви намагаєтеся апелювати до неї як до дорослого, пояснюючи, мотивуючи, але вона не доросла, вона маленька, перелякана дитина. Ви ж не намагалися щось пояснювати на рік-два, ви просто брали ініціативу до своїх рук і годували. Можливо вам варто зробити і зараз так. Діти під впливом травматичної ситуації схильні спускатися на нижчий рівень розвитку.

Добрий вечір. Адже ви вже жили відпустивши цю ситуацію. «на декілька років я просто забула про цю ситуацію »; або просто витіснили. Звичайно, що цей стан вимагає пропрацювання.
В якості самодопомоги, то спробуйте не кидати себе ще глибше у спогади, адже без підтримки ви можете потонути.
Намагайтеся зайняти себе саморозвитком (книги, фільми, різні лекції), згадайте про свою значущість для суспільства. Адже зараз ви впевнено руйнуєте саме свою самооцінку.

Добрий вечір. Прослідковується емоційна, соціальна й іноді фізична залежність від цього чоловіка. Формує відчуття, що одна сторона фактично не може без іншої.
Відбувається підміна понять, де співзалежність може сприйматися як дуже сильна близькість чи ота «справжня» любов, де ми не можемо одне без одного і завжди повинні бути разом. Натомість близькість передбачає свободу: людина вільна як наблизитись, так і відійти. У співзалежних стосунках будь-який навіть натяк на те, що одна сторона віддаляється, викликає сильну тривогу та паніку.
Тому звідси багато питань про минулі відносини з чоловіками.