Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Здравствуйте, Катя.
Ваши прошлые отношения-это история только Ваша и вашего бывшего молодого человека. Обсуждать её с нынешним молодым человеком не стоило. Но, случилось то, что случилось. И хорошо, что Вы можете сейчас увидеть очень сильную эмоциональную зависимость Вашего партнёра от Вас. Вам может показаться, что такое его поведение-это проявление сильной любви к Вам, но это не так. Это проявление его психологических проблем и помочь ему их "проработать" Вы не сможете, потому что Вы-лицо, напрямую вовлеченное в процесс, поэтому не обьективны. Во-вторых, не обладаете нужными знаниями( на психолога, вообще-то, учаться ) .
Лучшее, что Вы можете сделать, это посоветовать ему обратиться к психологу и стараться не обсуждать и не поддерживать переживания молодого человека. Своей жалостью и поддержкой, Вы только "подливаете масла в огонь".

Шкода, що в моїх словах Вы відчули агресію. Її там не було, але Ви її очікували від "жінки". Якщо Вашими психологами до цього були жінки, можливо, Ви теж від них чогось "очікували", не були відвертим, не "чули" їх? Тому вони й не могли Вам допомогти.
Спробуйте обрати психолога- чоловіка, з яким Вам буде комфортно працювати. Коли Ви будете відчувати безпеку та довіру до психолога, можно буде подолати той супротив , який виникає при роботі, та вирішити Ваше питання.

Вітаю!
Не зациклюватись!
А Ви заслуговуєте такої дівчини? Самі маєте таку ж фізичну та душевну чистоту, якої вимагаєте від дівчини? Не боїтесь замарати її?
На мою думку, Вам потрібен ідеал, щоб уникнути близьких стосунків ( сексу). 10-й психолог Вам у поміч.

Здравствуйте, Top.
Т.е.Ваш мужчина, 29 лет, физически здоровый, на протяжении 3-х лет не работает. А что он ест, кто оплачивает жилье где он живет, за чей счёт он одевается? Кто оплачивает весь этот "банкет" ? Вы и его мама? А зачем тогда ему работать? Ему работать не надо, его все устравает . Это вам надо, чтобы он работал, потому что для Вас "важно, чтобы мужчина зарабатывал".

Вас надо мотивировать на работу? Думаю, что нет. Тогда с чего Вы решили, что должны это делать для него? Почему для Вас так важно спасать и приченять добро? Он Вас об этом просил?

Я думаю, что "проблема" не в Вас, а у Вас. Вы тяните эти отношения одна и это не здорОво. 3 года без работы для мужчины-это очень показательно. Вы готовы создавать семью с человеком, который при первой же трудности "сольется"? Вы хотите такого мужа и отца для своих детей?

Добрый вечер.
9 лет Вас такой порядок вещей устраивал. И дело тут не в Вашей низкой самооценке, а в том, что для Вас такое поведение было нормальным. И для вашего мужа такое Ваше поведение стало нормальным, он к нему привык. Вы бы и дальше продолжали себя так вести, если бы не беременность. Сейчас Вам сложно вставать и бежать, но муж-то привык. Он не понимает ( или делает вид), что Вам тяжело, что ситуация изменилась. Возможно, он не хочет перемен, боится того, что происходит с Вами, боится рождения ребенка, своего будущего отцовства, ответственности. В этом случае будет достаточно, без претензий и упреков, объяснить ему ваше состояние, попросить быть к вам внимательнее и не беспокоить по пустякам.
А возможен и не очень хороший сценарий, в котором ваш муж все прекрасно понимает, но менять в своем поведении ничего не хочет и не будет, потому что его так "воспитали". Тогда, выход один-не идти, когда не хочется и выдерживать его недовольство.
И здесь уже вопрос о ваших семейных отношениях в целом.

Останні речення мною не коректно написані. Я б виправила на "Чому я дозволяю чоловіку так зі мною поводитись? ." Відповісти на це питання ви повинні самі.
"Робити не так"- малось на увозі-для себе "не так".
А зміни потрібно починати з себе, працюючи з терапевтом. Якщо Ви дійсно цього хочете.

Вітаю.
Вам потрібна допомога, але не на форумі. Напишить мені або подзвоніть, я дам ссилку на платформу де надають безкоштовну індивідуальну психологічну допомогу .

Катю, Ваш чоловік Вами маніпулює, бо йому потрібна зручна дружина. Коли Ви нічого не просите, не виказуєте своєї думки, не сперичаєтесь, тоді в вашій родині лад. Але коли Ви виказуєте своє незадоволення- це дуже не подобається вашому чоловіку та він починає психологічно тиснути на Вас, щоб Ви знову стали лагідною.
Проблема в тому, що Ви не бачите нічого страшного в поведінці Вашого чоловіка, бо Ви звикли до цього ще в сім'ї батьків. Ваша мама дозволяла Вам висловлювати свою думку, бути чимось незадоволеною? Я думаю -ні, а ще вона Вам не раз казала, що Ви невдячна донька, та розповідала, як багато вона для Вас робить. Тому у відносинах з чоловіком, на психологічному рівни, Ви також маленька дівчинка, яке готова все робити та все терпіти аби її любили. Ваш запит був : що мені зробити, щоб чоловік подобрішав, бо я не витримую його холоду. А на мою думку, він повинен бути: чому мій чоловік дозволяє собі так зі мною поводитись? Що я роблю не так і як це змінити?

Вітаю!
Відчувається, що Ви дуже засмучені ситуацією, що склалася в вашій сім'ї, Вам "дуже боляче і сумно" від того, як поводиться Ваш чоловік, боляче, коли він Вас ігнорує.
Мені здалося, що Ваш чоловік не вперше так себе поводить, бо Ви "завжди стараетесь ретельно підбирати слова, щоб таких ситуацій не було". Тобто, якщо Ви, не дай Боже, щось не то сказали або зробили, Ваш чоловік починає звинувачувати Вас та ігнорувати?Вам не здається, що така його поведінка-це маніпулювання? Він знає, що Вас можливо підчипити на гачок провини, невдячності та користується цим. Бо дуже приємно відчувати свою всевладність та Вашу покірність. Інше питання, чому Ви так реагуєте на його поведінку? Чому не витримуєте або не даєте відсіч його маніпулюванням? Ви звикли бути завжди винною?
Ви не можете вплинути на те, як чоловік реагує-це його вибір. Ображатися чи ні, зберігати мир та спокій у родині чи сваритись з жінкою, пробачити чи ні, вирішує Ваш чоловік сам. Те ж саме робите Ви: відчуваєте провину, сум, біль- це Ваш вибір та відповідальність.
Такий патерн поведінки формується в дитинстві, коли хтось із значущих дорослих так себе поводив, як зараз поводить Ваш чоловік. Щоб позбутися цього сценарію, необхідна індивідуальна терапія. Також не буде зайвим розібратись взагалі у Ваших стосунках з чоловіком, бо, можливо, йому дійсно не вистачає визнання та подяки у стосунках.

Здравствуйте, Анжела.
Хочется обратить Ваше внимание на то, что для ребёнка важно наличие двух родителей:папы и мамы. Здоровое, гармоничное развитие ребёнка возможно только в семье. Если для Вас "парни это что -то неопознанное, чужое", то может стоит начать с вопросов отношений с мужчинами, создания семьи?

Вы "мечтаете воспитывать свою маленькую куколку". Наши мечты не всегда сбываются. Что вы будете делать если родится мальчик? (А мужчины для Вас-космос?)

Когда Вы будете готовы стать Матерью, сегодняшние аргументы покажутся Вам смешными. Всему свое время.

Ваша "дурацкая привычка делать все хорошо "-это избегание сложных, негативных чувств, избегание боли. У Вас в родительской семье лёгкие отношения? Вы никогда не конфликтовали с родителями? Родители не ссорились? Почему Вы решили, что встретившись с ДРУГИМ человеком , у Вас не должны возникать трудности? В отношениях это нормально, потому что все люди люди разные. Как будут складываться ваши отношения зависит от обоих партнёров и доверие, уважение к выбору партнёра имеет немаловажное значение.
"Я не должен ни разу не засомневаться в ней, не подумать о ней плохо". А Вы сами соответствуете таким высоким стандартам? Вы всегда делаете все идеально? Может, позволить другим ( конечно и себе) иметь право на ошибку?

Здравствуйте, Саша.
Конечно, если Вас беспокоит неопределённость в отношениях, стоит обсудить это с девушкой . Но, я бы обратила Ваше внимание на некоторые нюансы. Вы пишете, что "достаточно стеснительный человек" и "познакомились по её инициативе". Т е. всё это время девушка проявляла интерес к Вам, чем Вам и понравилась? А как вели себя Вы? Вы также интересовались ею, оказывали ей знаки внимания, были рядом? Или ждали, что она одна будет "вывозить " эти отношения?
В отношениях участвуют два человека. Может, стоит побороть свою "стеснительность" и быть более активным?

Здравствуйте, Юля.
Вы сейчас очень обижены на своего мужа и небезосновательно. Но, давайте будем честны:в том , что с Вами произошло, виноват не только муж. Он ведёт себя и говорит Вам только то,что Вы позволяете говорить и делать. Я думаю, Вы давно уже позволяли ему( и детям, кстати тоже) нарушать Ваши границы. Из "благих"намерений Вы растворились в своей семье, стали для них "пустым местом" . И вместо ожидаемой Вами благодарности, того ,что близкие оценят Вашу жертву, получили отношение как к месту, где "можно справить нужду". Это случилось в тот момент, когда Вы решили не быть собой, Юлей, а быть матерью и женой. Сейчас, по-моему, Вам стоит вернуться в самое начало Ваших отношений с мужем и вспомнить, какой Вы были: интересы, увлечения, друзья, работа и т.д , вспомнить, что Вы -главный человек в Вашей жизни и сейчас Вам необходима помощь, внимание и забота. Всё это не исключает ролей матери и жены, просто сокращает количество вкладываемой туда энергии.
Семья-это система. Если один елемент системы меняется, меняется вся система. Начните с себя и тогда, возможно, Вам не прийдется думать о том, как прожить одной с двумя детьми. Психолог Вам в помощь.

Вітаю, Сашо!
Ви дійсно граєте в гру "стосунки", бо справжніх стосунків Ви боїтесь. При цьому, Ви заздалегідь знаєте , що переможете, бо в Вас є величезний досвід в цьому. Тільки в мене є запитання:" З ким Ви грали в цю гру в дитинстві?
Сашо,про почуття Ви говорите лише тоді, коли не очікуєте відмови, тобто Ви впевнені в позитивній відповіді. Тоді Ви відчуваєте свою перемогу, владу над людиною та вважаєте її слабкою, не вартою Вашого кохання. Але ж Ви самі її вибрали, іншу вибирати не можете, бо є страх, що Вам відмовлять і буде боляче . А Ви добре знаєте, як це, коли тебе відштовхують, нехтуючи твоєю любов'ю, тому й наносите " превентивний удар".
Нажаль, це непоодинокий випадок, а Ваш деструктивний спосіб побудови стосунків. Тому я вважаю, коли Ви дійсно захочете серйозних відносин, буде дуже складно це зробити.
Психолог допоміг би Вам зрозуміти звідки зявилась ця модель поведінки та як будувати здорові відносини з партнером в майбутньому.

Вітаю, Iri.
З одного боку, в нашій країні війна, тому Ваше відчуття тривоги-це нормальна реакція на ненормальну ситуацію. З іншого- в нас завжди є вибір, як реагувати на обставини. Ви не можете контролювати дії ворога, але можете контролювати власні думки та настрій. Тільки Ви обираєте турбуватися Вам чи ні, Ви обираєте свою реальніть: жити в страху або вирішувати проблеми по мірі їх надходження ( заздалегідь потурбувавшись про себе).
На мою думку, турбуватись та все контролювати було властиве Вам ще до війни. Але зараз це набуло більшого масштабу. Раджу звернутись на індивідуальну консультацію до психолога де Ви зможете пропрацювати ці питання.