Хімічні залежності

я постійно собі все ускладнюю, власні страждання приносять задоволення. я ніколи не хотіла щоб мені шкодували і жаліли, в дитинстві завжди злилась коли мене шкодують або хвалять, просила цього не робити. зараз люблю страждати як фізично так і морально, люблю сумувати та засмічуватися. що зі мною сталось ?

Доброго дня !
Мені 35 років і я виросла в сім'ї з мамою- алкоголиком та без тата. Мені в руки потрапила книга Дорослі Діти алкоголіків і я зрозуміли , що все про мене , я маю такі ж самі проблеми зараз, мені важко жити спокійно зі своїм сином та чоловіком , постійно агресую та купа всього іншого, я хочу щось міняти і не знаю з чого почати, до кого звернутися , яку терапію треба пройти. Бачу багато психологів та психотерапевтів , але не знаю як на сайті обрати того, хто мені дійсно допоможе !
Дуже дякую за відповідь!

Мій мужчина став багато пити. Коли ми познайомились він теж пив, весь час проводив на тусовках і курив марихуану майже кожен день. Тоді відносини були не дуже, бо він не відносився до мене серйозно. Зрештою за місяць до війни ми розійшлися. Головним аргументом було те, що він не хоче брати на себе якісь зобов'язання і просто бути в стосунках. Але сталось так, що через декілька місяців після повномасштабного вторгнення ми знову помирились. Ми почали будувати якісь плани, хотіли з'їхатись і найголовніше, я почувала себе коханою, стільки ніжності він мені дарував. Він змінився, став більш відповідальний. Кинув траву, став менше пити і більше не ходить по барах. Найбільшим моїм страхом було повернення його колишнього і, на жаль, це страх останні декілька місяців перетворюється в реальність. В нього на роботі дуже часто бувають такі собі п'янки ( працює в театрі ). Він спонтанно йде на застілля бо його запросили і він не може відмовити, сидить там до ночі а то і до ранку. Про мене навіть не згадає за весь час, навіть якщо ми планували зустрітись. Було навіть таке, що я чекала його, але він на хвилинку зайшов кудись і пропав. Виявилось що його запросили на 100 гр, а відмовити незручно бо народні артистки. Все це звісно закінчується сварками, образами і його вибаченнями. Я почуваюсь чимось другорядним, адже колег образити соромно, а мене ні. З собою бере мене рідко, а якщо бере то потім згадує як якийсь дорогий подарунок. В мене теж бувають такі застілля, але я завжди йду раніше щоб побачитись з ним. Останній тиждень був трешовим, ми весь час сваримось. Спочатку він заявив що знову буде курити траву і прямо переді мною це зробив. Потім було ще 2 чи 3 таких застілля. Він почав казати що я його обмежую і ставлю в рамки, також спихає все на війну, мовляв просто опускаються руки тому п'є. Мене просто розриває і я не можу мовчати, постійно незадоволена, постійно з'ясовую відносини. Можливо я перегинаю палицю, перекриваю йому кисень, я не бачу себе зі сторони. Сьогодні знову він пішов на чергове застілля, хоча ввечері планував поїхати до батьків. Я знову зателефонувала і почала з'ясовувати відносини, знову почула що ставлю його в рамки. В результаті не витримала і після розмови написала що не бачу сенсу залишатися разом якщо він буде так само багато пити...Я не хочу розходитись, надіюсь на те що він одумається і припинить, але, чесно кажучи, не сильно в це вірю. Я хочу знати де моя помилка, що я роблю не так і чи є шанс змінити ситуацію, взагалі як себе поводити?