чоловік помер, дуже боляче

Добрий вечір, Наталія. Співчуваю вам. Втратити коханого чоловіка – це важке випробування. Горювання після смерті близької людини займе у вас певний час і буде потребувати душевної роботи, зусиль і витримки. За звичай горе – це один-два роки. Трохи легше стає після того, як мене 6 місяців. Потрібно пережити повний календарний рік (40 днів, пів року, річниця), зустріти весну і літо, осінь і знов зиму уже без коханого, пережити без нього свята, дні народження, щоб прийняти життя, яке змінилося назавжди. Вам доведеться пройти важкий шлях. Це складно, але ви витрамаєте.

Те, що з вами зараз відбувається, - думки, відчуття, емоції – все є нормою переживання горя. Зразу після звістки про смерть психіка блокує біль і це переживається так, як ви описали: «мене виключили». Болю дуже багато, тому психіка захищає людину, всі почуття наче заморожуються, щоб зберегти психічне здоров’я, не втратити розум від жаху.

Потрібен час, щоб людина звикла до втрати. Так і у вас – пройшов місяць і наступає усвідомленість реальності. Буде боляче, все буде нагадувати про чоловіка, будуть приходити спогади про минуле. Будуть переповнювати різні почуття: ненависть, гнів, образа, провина, сором, розгубленість, безсилля, відчай, втрата сенсу, депресія. Перед вами довга дорога горювання, прощання. Це забере багато сил і енергії. Вам може здаватися, що горе ніколи не закінчиться, що біль не зменшується. Але це не так. Приблизно через рік ви станете сильнішою, у вас буде достатньо внутрішніх ресурсів, щоб витримувати біль втрати. Ви навчитеся жити зі своїм болем.

Ви питаєте, чи потрібна вам психологічна допомога. Якщо через пів року ви не відчуєте полегшення, якщо симптоми горя і відчаю будуть збільшуватись, тоді зверніться до лікаря і психолога. А зараз по вашому опису – ваші переживання нормативні. Якщо ви почнете відчувати надмірну тривогу, з’явиться біль у тілі, безсоння – не слід терпіти, звертайтеся до лікаря.

Діти зараз також горюють і потребують багато уваги. Важливо з ними говорити про смерть простими словами, згадувати різні події, які ви переживали родиною, згадувати татка, яким він був, що любив, або що ні. Згадувати його різним: і в доброму настрої і тоді, коли він вам не дуже подобався. Якщо можете, плачте разом, відвідуйте кладовище, пишіть йому листи.
Рекомендації, як допомогти собі пережити втрату від Т. Дж. Врай и Ани Прайзс:
Перші місяці
1) Подбайте про своє тіло: сон, здорова їжа, прогулянки на свіжому повітрі. Пийте багато рідини. Налагодьте сон. Це нормально - нехтувати цим на самому початку горя, але потім стане гірше, буде зростати напруження.
2) Якщо є проблеми із зосередженням, виробіть звичку записувати. Нормально почуватися заплутаною, заблуканою і людиною, на яку впала гора проблем. Заведіть блокнот та записуйте все, що потрібно
3) Ясно і чітко говоріть іншим, чого ви потребуєте. Не пояснюйте причини, просто чітко говоріть, коли вам потрібно щось, або коли ви не готові зробити щось, що від вас чекають
4) Подумайте про те, щоб залучити на допомогу «партнера по горю». Це зазвичай співчутливі, дбайливі люди. Це може бути друг, колега, родич. Хтось, хто здатний слухати та співпереживати. Після того, як ви визначите для себе цю людину, просто запитайте її, чи зможе вона допомогти вам пережити цей складний період. Пошук помічника в перший період – найкраще, що ви можете зробити для себе

Після 3 місяців
1) Якщо ви ще не знайшли, знайдіть помічника. Вам потрібен хтось, хто допоможе вам, будучи «розсіювачем» та «контейнером» для вашої скорботи, гніву, страху, занепокоєння, депресії
2) Заведіть журнал скорботи. Це місце, куди можна записати ваші почуття. Це місце, яке вкаже на ознаки депресії, що з'являються, і яке також може стати «розсіювачем» ваших почуттів.
3) Спробуйте знайти групу підтримки – в Україні працює Інститут Психології і здоров’я, який надає безкоштовні послуги – проводить групові зустрічі для людей, які пережили втрату близької людини. Ви можете знайти їхній сайт в Інтернеті і записатися до групи
4) Почніть програму помірних фізичних вправ
5) Навчіться говорити про свої почуття іншим. Це корисно для вас, щоб оточуючі могли розуміти, що з вами відбувається і надати вам потрібну підтримку. Поясніть своїм дітям та близьким джерела вашої тривоги, розкажіть, що вам допомагає, а що навпаки посилює страждання.
6) З'ясуйте свої "тригери" горя – це люди, місця, речі, які посилюють ваші почуття гніву, страху, занепокоєння, депресії. Деякі можна уникнути, до деяких можна підготуватися
7) Прочитайте доступні книги та ресурси про переживання горя та само підтримки (в Інтернеті знайдете багато літератури у вільному доступі)
8) Спілкуйтеся з іншими. Визначте собі, хто з близьких вас підтримує

Після пів року
1) Створіть меморіал для вашої коханої людини. Це може бути щось просте – посаджене дерево, сад, квіти або що вам подобається
2) Зберіть письмовий архів – фото, листи, нагороди, вірші, оповідання. Поділіться цим із близькими

Nataliy, хочеться Вас обійняти...
Мені дуже шкода, що Вам доводиться проходити через цей біль, відчай, безпорадність, можливо гнів...
І хочеться висловити слова поваги - Ви так довго стояли в вірі, боролися, підтримували чоловіка в його боротьбі. Були сильною, мужньою, люблячою, терплячою... Ви прекрасна дружина!!! Впевнена, чоловік Вас дуже кохав и пишався Вами.
Підтримую колегу - втрата має свій цикл, але кожен проходить його особисто, в своєму темпі та по своєму маршруту. Не обовязково всі етапи і не обовязково рік-два.. все індивідуально. Але треа бути готовим, що на це треа час.

Мені хіба хотілось когось міцно триматись за руку, бо то відчуття руки то було єдине реальне в тому всьому,

Виправте мене якщо я помиляюся, але я припускаю, що Ви доволі тактильна людина і Вам дуже важливі дотики. І це можна використовувати як ресурс, щоб справлятися с журбою, сумом.. Я б радила зараз походити на розлаблюючий, оздоровчий масаж - це може дати Вам відчуття життя, що воно продовжується, що Ви жива і відчуваєте... Так само, якщо є домашня тваринка - проводити час з нею теж буде Вас підтримувати.

Діти вже не маленькі і їм тепер теж боляче.

Який вік дітей? Чим вони займаються?
Чи є хтось поряд з Вами, хто Вас підтримує?

Мені треба психологічна допомога?

Це булоб дуже доречним.

Мені буде коли небудь легше?

Так.

Прийміть мої співчуття Вашому горю, Nataliy.
Почну з кінця.

Мені буде коли небудь легше?

Так, безумовно. Все проходить, пройде й це. Так ще Соломон казав. І життевий досвід ці слова підтверджує. Зазвичай горювання триває біля року. Хоча інколи буває і довше. Все індивідуально. Залежить і від правильної позиції, яку людині бажано зайняти до смерті близької людини. Інколи хтось сам затягує переживання болю - і тим робить гірше всім: і собі, і оточуючим, і навіть померлому.
При цьому, все рівно треба пройти ВСІ етапи горювання, і штучно НЕ прискорювати процес. Тобто все повинно бути природньо.

Увесь цей час я була поруч і мені здавалось що ми все подолаємо. Але ні. Його нема.

Без надії та сподівань на краще витримувати подібні іспити неможливо, тому Ви і вірили в те, що все буде добре.
Але ж в житті буває по різному.

А я задаюсь питанням як я помру я зустрінусь з ним?

Якщо любите його - обов'язково зустрінетесь.

Коли він помер в мене було відчуття, що мене виключили. Якісь люди, щось ходять, питають мене про щось, родичі прибирали, привезли труну, а я могла хіба просто спостерігати за тим, я майже не плакала на похороні, в мене майже не було ніяких відчуттів. Мені хіба хотілось когось міцно триматись за руку, бо то відчуття руки то було єдине реальне в тому всьому, а все інше наче я фільм дивлюсь.

Це була захистна реакція психіки, щоб Ви змогли витримати цей страшний іспит. Небажання приймати страшну реальність, це ще називається "фаза заперечення". Подібні реакції бувають у багатьох людей.

А тепер пройшов місяць і приходить усвідомлення реальності. Його реально нема. І вже ніколи не буде... А мені все нагадує про нього: всі кімнати, всі меблі він скручував, він клав плитку і ламінат. Наші діти мені нагадуть про нього. І це так якби мені щось відрізали.

Це другий етап переживання втрати, коли людина починає горювати - відчувати біль втрати. Період складний, але вкрай необхідний для нашої психіки.

Мені треба психологічна допомога?

Це очевидно, інакше Ви б сюди не написали, чи не так?
Але по-хорошому, потрібна індивідуальна психотерапія з вибраним психологом.

Мені не хочеться доглядати за дітьми, але це наспарвді єдине що має сенс, і єдине цінне що він залишив мені. Діти вже не маленькі і їм тепер теж боляче. Вони плачуть і скандалять неконтрольовано, хочуть постійно моєї уваги.

Так і є, це правда, для Вас як для матері це справді має сенс, і як для дружини теж - продовження чоловіка в ваших спільних дітях. І їм потрібна не тільки Ваша увага, а і моральна підтримка. Тому Вам дуже бажано почати виходити з цього "піке", щоб Ви нарешті знайшли в собі потрібний батьківський ресурс і змогли по-справжньому підтримати своїх дітей.

Ответ отредактирован автором 13-01-2023 02:54:10