Як впоратися з самокритикою?

Як варіант, у Вас може бути дражлива слабкість. Спробуйте звернутись до сімейного лікаря, зараз є багато фармакопрепаратів, які добре коригують такий стан

З кожним роком все гірше, тому що типова для Вас поведінка, сформована ще в дитинстві, закріплюється і прогресує, як сніговий ком. Щоб впоратись з самокритикою і залежністю від чужих думок, треба розвивати впевненість у собі, об'єктивну самооцінку і внутрішні опори

Добрий день. Ваша історія - це запит на індивідуальну роботу з психотерапевтом.

Подібна залежність гарно лікується на психотерапії у психолога.
Причини її: програмуючий вплив батьківських настанов по типу "Як ти себе ведеш? Як тобі не соромно? Що про тебе подумають сусіди?" тощо.

Відредаговано автором 22-05-2023 02:51:41

У Вас накопичилося дуже багато всього і з підліткового віку і додалися ще тривоги у дорослому віці.Усе це як клубочок зі сплутаними нитками,який можливо розплутати регулярною роботою над собою,в тому числі з психологом.Тривожність-це явище,яке необхідно вчитися тримати під контролем інакше воно може заволодіти Вами повністю.
Моє відео про тривожність коротко і доступноhttps://www.instagram.com/reel/CrH3HF5o9q8/?igshid=MzRlODBiNWFlZA==

Добрий ранок!

ЯК ВПОРАТИСЯ З САМОКРИТИКОЮ?

По-перше, потрібно навчитись відрізняти гнітючу критику, тобто неприйняття себе будь-якою, від усвідомлення себе, тобто об'єктивного і водночас дбайливого ставлення до себе.

По-друге, ретельно розібратись з установками, поглядами на себе і про те, як вам необхідно жити. Це про спадок дитинства. Вбачаю в ньому багато хибного і викривленого, що досі носите в собі.

І, по-третє, відродити почуття самоцінності, яке позбавляє від зележності завжди звертати увагу на думки інших людей про вас.

Схематично, все виглядає вельми просто. Насправді ж, це певний процес, який займе доволі тривалий час. Важливо збагнути, трансфоррмація особистості не схожа на одномоментне диво. Вона потребує зусиль, терпіння, наполегливості... Проте результат того вартий.

Відредаговано автором 22-05-2023 09:30:22

Доброго дня nikcad!
Співчуваю Вам, адже жити у постійному стані "що про мене подумають чи скажуть інші" невимовно важко. Це дуже психо-емоційно виснажує. Саме тому і "зриваєтеся" на близьких, що постійно сердитеся на себе.
Окрім того, все може ускладнюватися тим, що така реакція на власні помилки, рефлекторна. Тобто, чим сильніше будете хотіти поводити себе по іншому, тим сильніше станете дратуватися та бути собою незадоволеною. Рефлекси не з'являються одразу, а формуються під впливом того, що повторюється дуже часто і системно і що ми чуємо або постійно бачимо.
Ви пишете, що така реакція з'явилася у підлітковому віці. А Ви можете пригадати саме коли? Можливо, була якась неприємна ситуація (ситуації), що її "запустили"?
До речі, а як реагує Ваша мама коли у чомусь помиляється? Бо це може бути ще певне навіювання, така собі сімейна програма...
Як батьки реагували на Ваші невдачі та помилки? Адже, болісна залежність від думки інших - це ще й несвідоме бажання отримати схвалення оточуючих, а отже, відчуття, що Вас люблять...

Відредаговано автором 22-05-2023 13:17:27

Опишите детальнее ваши мысли, здесь необходимо понять их характер в вашей голове и как именно они появляются? с пустого места или есть конкретный раздражитель?

Добрый день,

Обращались ли вы ранее к психотерапевту? Состояние преследует уже не один год, это наверно торт вам титанических усилий держаться на плаву, заводить семью, работу. А если не обращались, тогда почему именно сейчас? Что в вашем состоянии стало настолько невыносимым, что вы решили обратиться к психологам на форуме за рекомендацией?