Проблеми в стосунках

Question

Доброго вечора. Зустрічаюсь з хлопцем військовим пару місяців, на початку стосунки були ідеальними - неймовірні емоції в обох від зустрічей. Останні тижні 2 помічаю пасивність з його сторони - немає ласкавих слів, менша зацікавленість в мені, іноді ігнор, хоча сидить в мережі і все таке. Почала цікавитись, чому все так, відповідав, що зовсім немає настрою останнім часом, багато роботи, щоб не приймала це на свій рахунок. Кілька днів тому він раптом вибачився, каже що йому теж сумно, що все так відбувається, але в нього період сильного вигорання від служби, через це він намагається закритись від усіх, не має сил, часу і настрою з кимось переписуватись. Я відповіла, що готова пройти з ним цей період, якщо він любить мене. Про любов останні тижні також не говорив, та і в цій розмові теж. Спитала чи відчуває щось - каже не можу сказати, що не відчуваю нічого, але намагається сховатись від усіх в зв‘язку з цим виснаженням. На запитання, чи хоче зі мною далі щось будувати - відповів «звісно». Зійшлись на тому, що найближчим часом я буду більше вкладатись в стосунки - приймати те, що я не буду отримувати підтримки і любові і можливо коли цей його період пройде, знов відчую себе коханою. Якщо він відчує, що стосунки зі мною більше йому не тоеба - він про це скаже. Я готова до цього зараз, але як справитись зі страхом, що в один момент стану йому непотрібна? Що буду стільки душі вкладати, а нічого у відповідь так і не отримаю навіть через деякий час. Відчуваю себе в позиції жертви зараз, наче це буде гра в одні ворота, хоч і плекаю надію, що він повернеться в нормальний емоційний стан, щоб знову виражати свої почуття, бо вже бачила, яким він може бути люблячим.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Доброго дня!
Щоб допомогти Вам зрозуміти, що відбувається, насправді, потрібно розуміти, а які стосунки між вами були до цього? 
Ви пишете про про декілька місяців. 
Якщо ви просто зустрічалися, дружили - це одне, а якщо вже мали інтимні стосунки - це зовсім інші справи та абсолютно інші поради.
В любому випадку, як на мене, з Вашого боку відчувається дуже сильна схильність до прив'язування. А отже, нав'язливості. Окрім того, чоловіки так влаштовані, що свої проблеми повинні долати самі - це їх розвиває, робить сильнішими і вони не втрачають повагу до себе в очах коханої дівчини. Тоді, як дівчина, що прагне "забігати всі дороги" чоловікам, стає дуже швидко не цікавою для них. Адже, перестає бути тою, яку б чоловік міг захищати і перетворюється на "швидку допомогу". А хіба може бути кохання зі "швидкою допомогою"?
І ще... Як на мене, Ваше питання набагато глибше і стосується, загалом, питання Вашої впевненості в собі та самодостатності. А ще - страху самотності...
А це вже питання, яке пов'язане з рівнем гармонічності стосунків між Вашими батьками та стосунків батьків по відношенню до Вас в дитинстві і рівня сформованості внутрішньосвітоглядних поглядів на життя та стосунки вцілому.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
[quote]Зійшлись на тому, що найближчим часом я буду більше вкладатись в стосунки - приймати те, що я не буду отримувати підтримки і любові і можливо коли цей його період пройде, знов відчую себе коханою.[/quote]
Можливо, пройде цей період, можливо, не пройде - якась лотерея. І в будь-якому випадку ви самі обрали стан залежності. Тому важливо і актуально розібратись з вашими мотивами і "вбудованими" в свідомість моделями поведінки в стосунках.
Чого більше - бажання бути з МЧ чи страху втратити стосунки. І не стільки стосунки, скільки спогади про той чудовий романтичний період. що тривав 2 місяці?

[quote]Якщо він відчує, що стосунки зі мною більше йому не тоеба - він про це скаже.[/quote]
Скажіть собі відверто, що заважає вам самій брати на себе відповідальність за власні рішення, коли щось вас не влаштовує? Звідки ця потреба чекати, щоб інша людина вирішувала вашу долю? Від мами? Від сестри? Від бабусі? Цікаво, що успадкували від свого роду по жіночій лінії?

[quote]Відчуваю себе в позиції жертви зараз, наче це буде гра в одні ворота, хоч і плекаю надію, що він повернеться в нормальний емоційний стан, щоб знову виражати свої почуття, бо вже бачила, яким він може бути люблячим.[/quote]
Позицію жертви, погодьтесь, можна ж змінити. А як вважаєте, що для цього знадобиться?

Павел Леонидович Басанский · Answer

Доброго!
[quote]відповідав, що зовсім немає настрою останнім часом, багато роботи, щоб не приймала це на свій рахунок. Кілька днів тому він раптом вибачився, каже що йому теж сумно, що все так відбувається, але в нього період сильного вигорання від служби, через це він намагається закритись від усіх, не має сил, часу і настрою з кимось переписуватись. Про любов останні тижні також не говорив, та і в цій розмові теж. Спитала чи відчуває щось - каже не можу сказати, що не відчуваю нічого, але намагається сховатись від усіх в зв‘язку з цим виснаженням.[/quote]
Дивіться як чесно відповів Вам хлопець! Зараз в нього саме такий період життя, який йому важко поєднувати з відносинами - й через певні переживання, й через саму сутність військової служби в цей час. 
Але Вам важко це сприйняти та прийняти, бо:
[quote]як справитись зі страхом, що в один момент стану йому непотрібна? Що буду стільки душі вкладати, а нічого у відповідь так і не отримаю навіть через деякий час. Відчуваю себе в позиції жертви зараз, наче це буде гра в одні ворота[/quote]
заважає СТРАХ НЕПОТРІБНОСТІ. А також небажання просто ВІДДАВАТИ СЕБЕ - свої почуття, думки, енергію тощо, БЕЗ якихось гарантій ВІДДАЧІ з його боку.
Але ж ЛЮБОВ - це саме тоді, коли Є, ЩО ВІДДАВАТИ іншому, й НЕ ВАЖЛИВО, будуть тобі віддавати щось у відповідь, або ні, бо головне - ЛЮБИТИ САМОМУ. Це і є сутність любові. І вона в цьому сенсі тотожна поняттю ЖЕРТОВНОСТІ: "віддаю, не чекаючи НІЧОГО взамін, а просто тому, що ХОЧУ віддати". І все. Така проста математика.
А чи дозріли Ви вже до любові? За пару місяців. Навряд чи. До любові зріють роками. Ваші ж почуття, що закономірно, ще знаходяться на рівні закоханості. Коли кожен уважно СТЕЖИТЬ за іншим\іншою - а чи робить він\вона певні кроки на зустріч? Бо ніхто ж не хоче обпіктися. Страх болю та покинутості не дає розслабитись. 
Тому й подібні умови з Вашого боку:
[quote]Я відповіла, що готова пройти з ним цей період, якщо він любить мене.[/quote]
[quote]Я готова до цього зараз[/quote]
"Я готова, якщо ти..."
Але ж гарантій НЕМА. І так, це прикро, але їх і НЕ МОЖЕ БУТИ.
І що в цьому випадку робити саме Вам?
Ви це можете вирішити тільки особисто. Взявши на себе відповідальність за прийняте рішення. Відповідальність перед собою ж. Не перед батьками або перед хлопцем, а перед СОБОЮ.

Юлія Антонівна Трясун · Answer

Доброго дня. Стосунки з військовими зараз під час війни часто несуть в собі багато складнощів. Військові переживають великий спектр емоцій, які часто самі не розуміють. Те, що описує ваш хлопець зустрічається у багатьох чоловіків зараз. Наскільки ви готові до таких стосунків зараз?

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

Добрый день!
А откуда у вас появился этот страх -
[quote]як справитись зі страхом, що в один момент стану йому непотрібна?[/quote]
если ваш парень
[quote]На запитання, чи хоче зі мною далі щось будувати - відповів «звісно»[/quote]
?
Вы не доверяете ему?

[quote]як справитись зі страхом[/quote]
Если это вас волнует, могу предложить индивидуальную работу, потому что самостоятельно справиться со страхом у вас не получится, к сожалению.
Я работаю с такими запросами и могу помочь вам решить эту проблему.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Проблеми в стосунках

Відповіді психологів