Проблема самооцінки
Тетяна Миколаївна Фаворова психолог Харків 31-03-2024 20:56:31 |
1
Вечір добрий) Так зазвичай буває, якщо дитина не відчувала себе потрібною змалечку. Причому зовні все може бути пристойно, але от саме відчуття, що "ти не такий як треба", "ти небажаний", з'являється, коли мама не може приділити дитині достатньо уваги. Теплої живої уваги. Любові. Вона може піклуватися про дитину, постійно з нею контактувати, але її увага в цей час скерована або на когось близького, хто пішо з життя, або на чоловіка, що зрадив, або на тяжку хворобу, або ще на щось. Тоді дитина привчається вважати себе "неправильною", "не вартою уваги", "не вартою любові". І виростає з цим. Такий патерн треба змінювати в будь-який спосіб. Бо він не дає людині бути щасливою. Вона весь час саме що "намагається переконати усіх і кожного, в тому, що вона таки варта..." Але тут мало просто афірмацій. Тут потрібно дати собі ту любов, що дитина чекала, але не отримала у дитинстві. А з любов'ю прийде і самоповага, і гідність, і вміння відстоювати кордони |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 31-03-2024 21:11:48 |
1
Доброго вечора! Насправді, як на мене, Ви вже дуже багато змогли зрозуміти та переосмислити, оскільки Вам вдалося так точно сформулювати питання, на які б хотіли отримати відповіді. А це свідчить про здатність до рефлексії, самоаналізу та вміння критично мислити, що є ознакою людини, що швидко розвивається. Тому, щоб мати можливість від чогось відштовхнутися, варто розуміти, що всі проблеми з самооцінкою напряму пов'язані з дитинством. Адже, саме в дитинстві формується перше уявлення про себе під впливом ставлення близьких людей до дитини, один до одного та оточуючого світу. Коли Ви відчуваєте потребу у схваленні сторонніх людей, на кшталт того що Ви написали "ось тут ти молодець", насправді, чийого схвалення підсвідомо очікуєте? Адже, дитина тільки пізнає цей світ і вчиться з ним контактувати опосередковано, через підтвердження своїх дій значимими для неї людьми. Адже, дитині конче необхідна любов батьків, без якої вона жити не може. Тому всі зміни в настрої та поведінці дорослих сприймає завжди на свій рахунок і з усіх сил намагається заслужити похвалу. Бо, як їй здається, в такому випадку її стануть більше любити і більше на неї звертати увагу. Щодо невміння вибудовувати особисті кордони... А як склалося з особистими кордонами у батьків? Вони вміють окреслювати зону відповідальності свою і своїх близьких? |
31-03-2024 21:18:24Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 363641 для Тетяна Миколаївна Дякую за таку розлогу відповідь❤️. Чи могли б ви порадити, які конкретні дії я можу впровадити у свою буденність, щоб поліпшити ситуацію і якось здвинутись з місця? |
Виберіть психолога для консультування з приводу самооцінки та впевненості в собі, відчуття власної гідності та цінності, любові до себе
31-03-2024 21:37:53Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 363642 для Алла Григорівна Доброго вечора. Вдячна, що приділили час❤️.Щодо питання про те, чиє схвалення я намагаюсь заслужити. Найімовірніше, це тато. Бо це людина, яка для мене є авторитетом і досить фундаментальним прикладом, на який я рівняюсь у більшості випадках. Назвати його токсичним, або таким, що якось пригнічував, я не можу, бо це не так. Єдине, що можна таки йому приписати, це певна консервативність поглядів, нетолерування слабкості і невіру в психологів😅. Моя мама померла, коли мені було 8, тож в цій частині мене виховувала бабуся. У неї самої було дуже важке життя і це дуже відбилось на її поведінці, цінностях і принципах виховання. Вона дуже боїться залишитися сама. У неї досить тоталітарне виховання, яке має на меті виховати людину слухняну, щоби робила як вона скаже, не ставила зайвих питань, таку про яку би люди нічого не говорили (дуже боїться думки сусідів і завжди іде орієнтир на те що люди скажуть). Навіть сьогодні розмовляючи з татом і бабусею по телефону, я зрозуміла, що є дуже чутливою до тону, яким вона говорить, бо лиш почула, як вона пояснювала тату, робити так, а не інакше(вона любить керувати, і якщо хтось робить одні й ті самі дії, просто трохи інакше ніж вона, то це автоматично не правильно), то я відразу відчула тривогу. Щодо відповідальності батьків. До тата тут претензій немає. Щодо бабусі, то я не аналізувала її в цьому плані. Лиш маю її як антипоиклад людині, якою я хочу стати. Моєму татові і молодшій сестрі гадаю пощастило в плані стійкої нервової системою, тому у них немає таких проблем як у мене, хоча вони також перебувають з нею в постійному контакті. |
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 31-03-2024 21:58:57 |
Я ще раз впевнилася, що у Вас є здатність до самоаналізу та свідомого ставлення до себе і оточуючого світу, а це, на мою думку, величезна цінність! Бо саме в таких випадках, людина може дуже глибоко зазирнути вглиб себе і з усім розібратися. Дуже шкода, що Ваша мама померла...але, на превеликий жаль, так буває інколи в цьому житті...
Її місце зайняла бабуся,яка, я впевнена, Вас дуже любить, але... Ми можемо дати іншій людині, у тому числі, дитині, лише те, що вміємо робити самі... Є поняття "навіювання", під яке потрапляють, зазвичай, маленькі діти та молоді жінки, у яких дуже тонка та вразлива нервова система. Тобто, від значимої людини до дитини автоматично, на рівні підсвідомості, передаються ті життєві установки та поведінкові моделі, які притаманні цій значимій людині, у Вашому випадку, здебільшого, це, як на мене, Ваша бабуся... І навіть коли ми дорослішаємо і вже прекрасно усвідомлюємо, що щось не так з нашими реакціями, одним лише розумінням нічого зробити не можемо... Адже, те як ми реагуємо, "виходить" з нас несвідомо, рефлекторно, як поведінкові моделі... І щоб змінити наші реакції, потрібні певні поведінкові трансформації на рівні тої ж підсвідомості, де вони і були "навіяні". До тих пір, поки не будуть пропрацьовані больові стресові моменти дитинства, змінити реакції в дорослому віці неможливо, мені шкода. Але ми так влаштовані,що нами, насправді, на 95% керує підсвідомість. І вона ж, у тому числі,і створює для нас події та ситуації... А щоб прибрати проблему, необхідно починати з "коріння" |
31-03-2024 22:08:10Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 363646 для Алла Григорівна Тобто, якщо я вас правильно зрозуміла, я можу вдатись до таких кроків 1) помічати ситуацію, де мною керують підсвідому установки з дитинства; 2) аналізувати чому і як вони з'явились; 3) ще один аналіз ситуації, роздумуючи про те, як було б правильно або інакше вчинити в тій ситуації; 4) подумки зупиняти себе, коли помічаю ситуацію і бажання повторити підсвідому дію? Просто може не в такій структурованій формі, але я намагалась вдаватись до цих кроків і 3 крок у мене міг перейти у само звинувачення, а на 4 кроці, коли потрапляю у ситуацію, мені максимально важко підмінити свої звчині дії на інші. |
Віталія Юріївна Мельник психолог Харків 01-04-2024 01:06:36 |
|
Алла Григорівна Веленко психолог Київ 01-04-2024 19:19:30 |
Я вже написала Вам і лише можу ільки повторитися. Все, що стосується нашої підсвідомості по иебує тої ж самої підсвідомої трансформації. А те, про що Ви пишете - це намагання підсвідомі проблеми вирішити за допомогою свідомого контролю та аналізу. Тому і не дивно, до загрузаєте ще глибше, додаючи почуття провини і т.інше.
Щоб працювати з підсвідомістю, потрібні професійні навики, і глибинне вміння відсторонюватися від власних проблем. Що потребує присутності психолога. Самотужки такі проблеми, на превеликий даль, вирішити надзвичайно складно, а інколи, і неможливо з певних причин. Я б Вам радила однозначно індивідуальну роботу з психологом. |
Тетяна Миколаївна Фаворова психолог Харків 01-04-2024 22:12:42 |
Ви в принципі розмірковуєте у вірному напрямку. Самоспостереження - кращій з методів самовдосконалення) Але, у вашому випадку працювати потрібно не тільки з думками, а й з емоціями. Навіть більшою мірою з емоціями. Які вкорінилися у підсвідомості у ранньому дитинстві. А з такими емоціями, як слушно зауважували колеги, працювати - потрібні знання та досвід. Бо ваш досвід не є буденним, що просто потребує корекції. Це травматичний досвід, що викривляє світосприйняття.
Що ж до вашого тата, тут теж все не просто. Папа - авторитет, папа - надважливий. І папа дуже вибагливий. Часто такий тато сприймається як взірець, до якого, скільки б не намагався, не наблизитись. Він надто ідеальний. Недосяжний. Як ви вже зрозуміли, мабуть, це не надто корисно для самооцінки) І тут корисно було б тата трохи "посунути з п'єдесталу", зрозуміти, що він, попри все - така ж людина, що й усі решта. Що й він не ідеальний) Зробити своє сприйняття тата більш олюдненим. |
01-04-2024 22:16:36Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 363690 для Алла Григорівна Зрозуміла. Дуже дякую за поради і за приділений час. |
01-04-2024 22:18:10Доповнення від автора |
↩ Реакція на відповідь № 363700 для Тетяна Миколаївна Дякую за відповідь. Тепер приблизно знаю куди рухатись , а це вже щось. Дякую |
Павел Леонидович Басанский психолог Київ 02-04-2024 04:27:18 |
Всі ті три проблемні прояви, що Ви описали в своєму запитанні, завжди присутні при "нарцисичній травмі". І я просто впевнений, що Ви її отримали. І коли я прочитав опис поведінки Вашої бабусі:
цитата:
Вона дуже боїться залишитися сама. У неї досить тоталітарне виховання, яке має на меті виховати людину слухняну, щоби робила як вона скаже, не ставила зайвих питань, таку про яку би люди нічого не говорили (дуже боїться думки сусідів і завжди іде орієнтир на те що люди скажуть). Навіть сьогодні розмовляючи з татом і бабусею по телефону, я зрозуміла, що є дуже чутливою до тону, яким вона говорить, бо лиш почула, як вона пояснювала тату, робити так, а не інакше(вона любить керувати, і якщо хтось робить одні й ті самі дії, просто трохи інакше ніж вона, то це автоматично не правильно), то я відразу відчула тривогу Ваша бабуся дійсно справжній нарцис: - вкрай егоїстична, - самовдоволена і завжди впевнена в своїй правоті, - знецінююча інших, - владна та маніпулятивна (звинувачення, погрози, лестощі), - використовуюча близьких як свій ресурс, - постійно бажаюча справляти поверхневе враження на оточення - сусідів, подруг, колег тощо. До речі, Ваш тато також психологічно травмований своєю мамою. Тому, він може також НЕсвідомо травмувати Вас - наприклад своєю вибагливістю і перфекціонізмом, до яких його привчила бабуся. Тому він не може бути для Вас 100% взірцем, бо й сам трохи психологічно "хворий" - хоча б частково нарцисичний. Щодо методів допомоги собі в разі нарцисичної травми...то їх не існує. Бо така травма є на зразок глибокої рани, яку треба обов'язково зашивати хірургічно, а потім довго лікувати під наглядом лікарів, щоб не сталося зараження крові, відмови роботи органів тощо. Тобто все дуже СЕРЙОЗНО. І звичайним самоаналізом та самоспостереженнями не обійтись. Потрібна глибока психотерапія зі спеціалістом, який НА ПРАКТИЦІ (а не тільки в теорії) добре ЗНАЄ, хто такі нарциси, що таке нарцисична травма і як її лікувати. |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
Рекомендуємо!
Психологический тест, предложенный Мэрилин Соренсен, психологом, поможет определить, страдаете ли вы от низкой самооценки.
Неуверенность в себе. Что такое подлинная уверенность? Независимость от мнения окружающих? Самостоятельность? Уверенность – это вера в подлинное Я, вера в себя. Про эффект самозванца.
Ложные убеждения о самооценке, вроде «высокая самооценка — это нарциссизм». Самооценку принято делить на высокую и низкую, адекватную и неадекватную. Миф первый — бывает завышенная и заниженная самооценка.
О самооценке и принятии сейчас не говорит только ленивый. Всем хочется видеть рядом с собой сдержанных, спокойных, щедрых, благородных, а вернее, удобных людей. С ними ведь спокойно: они не позарятся на чужое, не проагрессируют и предпочтут ваши инт