Валентина Михайловна 11 хвилин тому: 
Як знайти баланс між потребою в товаристві і захистом від впливу самотності?
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Почуття й емоції »
Як знайти баланс між потребою в товаристві і захистом від впливу самотності?
Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 02-03-2025 09:06:54 |
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 02-03-2025 09:50:10 |
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| 02-03-2025 10:11:30Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378520 для Ірина Василівна Я думаю тому що, наодинці менше чинників, котрі нагадують про неї. |
Виберіть психолога для консультування з приводу перепадів настрою, збудливості чи роздратованості, гніву, провини тощо
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 02-03-2025 10:48:22 |
1
Доброго ранку, Alex! цитата:
Зараз не знаю що з цим робити, та й яких небуть можливостей для соціалізації немає, розумію звісно, що надто багато я пропустив. цитата:
і образи на самого себе через втрачені можливості. А перша частина обзацу про нарікання на обставини, які, на вашу думку, блокують прагнення "вийти з зв'язниці" самотності на волю(!) Тому реальна допомога вам з боку психолога і з вашого власного боку полягає у дослідженні, КОЛИ, ХТО і З ЯКОЮ МЕТОЮ збудував цитата:
ці природні стіни цитата:
ЯК ЗНАЙТИ БАЛАНС МІЖ ПОТРЕБОЮ В ТОВАРИСТВІ І ЗАХИСТОМ ВІД ВПЛИВУ САМОТНОСТІ? 
|
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 02-03-2025 10:52:09 |
|
| 02-03-2025 11:21:09Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378524 для Валентина Михайловна А моєму розумінні, це коли немає відчуття приналежності.Відносини з іншими просто не виникали, завжди було непорозуміння і відчуття "не в своїй тарілці". Чим більше дізнавався про людей, тим більше хотілось триматись від них подалі і все більшою ставала відстань від них. Я розумію, що мабуть краще було б будувати стосунки з іншими замість ізоляції, але це все рівно що заново вчитись ходити. Для цього мабуть потрібно перевстановити віндовс і навіть біос, я маю на увазі, що це непросто про досвід чи навички, а про те що робить мене мною. |
| 02-03-2025 12:30:34Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378529 для Ірина Василівна Це взаємодії між людьми, розмови, емоції, невербальна поведінка, все що нагадує про невідповідність. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 02-03-2025 12:41:43 |
Что бы вам дало ощущение принадлежности к кому-либо?
Какие недоразумения возникали в общении с другими? Что такого вы узнавали о людях, что вам хотелось держаться подальше от них? Были ли люди, с кем хотелось общаться и строить отношения? Какой опыт отношений в школе, в дальнейшем в учебе, работе? Какие отношения с родителями?
|
| 02-03-2025 12:44:24Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378528 для Володимир Анатолійович Дякую вам за розгорнуту і ціленаправлену відповідь, це дуже цінно. |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 02-03-2025 12:48:50 |
|
| 02-03-2025 14:19:47Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378532 для Валентина Михайловна Відчуття приналежності дало б надію, мабуть...Найбільше мене відвернуло від людей лицемірство і осудливість, мені здалось, що це частина людської природи і щоб бути прийнятим, потрібно бути таким же. Так, були люди, з котрими хотілось взаємодіяти. Але нічого не вийшло, не те щоб це було негативним досвідом, просто нічого не відбувалось. У мене не було уявлення як це працює. Досвід стосунків в школі був швидше негативний, я тримався осторонь і не намагався вписатись, в подальшому було легше, але також і нічого позитивного. Відносини з батьками мабуть найтемніша частина, це було постійне маніпулювання , критика, нехтування, порівняння з іншими, перекладання провини і найголовніше навіювання відчуття провини як спосіб отримання бажаного. |
| 02-03-2025 14:28:44Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378534 для Ірина Василівна Що я не такий як і вони , не в самокритичному сенсі. Я відчуваю що люди емоційні, живі, наче ними керують емоції. І це втомлює, наче вони позбавляють мене енергії, навіть коли вони просто спілкуються одне з одним десь позаду. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 02-03-2025 14:38:08 |
цитата:
Відчуття приналежності дало б надію, мабуть... Хотя я имела в виду, что должно произойти или как бы вы почувствовали, что есть принадлежность к кому-либо? цитата:
Найбільше мене відвернуло від людей лицемірство і осудливість, мені здалось, що це частина людської природи і щоб бути прийнятим, потрібно бути таким же. Да и люди разные. Если постоянно попадаются одни и те же люди, например, лицемерные и склонные осуждать, то это повод задуматься, как вы выбираете людей, замечаете ли что-то положительное в них, почему замечаете только одно? Психика так устроена, что у человека есть картинка мира какая-то и важно найти подтверждение, что так и есть. Потому и получается, что видим одно и то же. Чтобы изменить это, нужно тщательно пересомтреть эту картинку - как она сформировалась, почему, какие другие варианты возможны. цитата:
Так, були люди, з котрими хотілось взаємодіяти. Але нічого не вийшло, не те щоб це було негативним досвідом, просто нічого не відбувалось. У мене не було уявлення як це працює. Кто эти люди были - сокурсники, одноклассники, коллеги? Как происходило общение? Как сейчас вы работаете - онлайн или оффлайн? Как складывается общение с коллегами?
|
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 02-03-2025 14:38:45 |
|
| 02-03-2025 14:52:07Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378539 для Ірина Василівна У мене не було думок щодо цього.Вони не повинні поводитись відповідно моїх очікувань. Навіть ніколи не задумувався про це, тому не маю ствердної відповіді. Якщо загалом, то нічого хорошо не очікував від них. |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 02-03-2025 14:58:02 |
цитата:
Вони не повинні поводитись відповідно моїх очікувань Але розуміючи свої потреби, Ви могли б знайти для відносин таких людей, які Вам підходять за своєю природою. Що думаєте про це? цитата:
нічого хорошо не очікував від них
|
| 02-03-2025 15:21:17Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378542 для Ірина Василівна Я не зустрічав людей, до котрих відчував би, що вони б могли бути схожими за своєю природою, тому не знаю якими б вони могли бути. Це ніби як написати картину з нуля, потрібен образ, спогад, досвід, будь що для відтворення. Просто відчуття прибульцем на своїй планеті)Все що я бачив, це як вони намагаються підлаштуватися під очікування інших і очікують цього від мене, але я дуже принциповий щодо цього. Мабуть такі люди ховаються, мабуть навіть коли бачать споріднених людей, не контактують з ними, боячись осуду інших, щоб не здатись дивним. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 02-03-2025 15:36:12 |
Противопоставление себя другим "я не такой как они", "они все одинаковые, а я совсем другой" это обычно защитная реакция, чтобы справиться с неприятными переживаниями, которые неизбежно возникают, когда ребенок не может ни с кем подружиться, когда его не принимают. Тогда легче возвыситься над ними и сказать себе, что они просто подстраиваться, они лицемерные, а я не такой, поэтому со мной не дружат.
Но ведь все разные.
|
| 02-03-2025 15:37:58Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378538 для Валентина Михайловна Так, коли попадається в житті один тип людей, це більше говорить про вибір самої людини, чим про інших, через що може скластись хибне уявлення і відповідно статистика . Але справа у тому, що я не вибирав людей, це швидше вони звертали на мене увагу, я для цього нічого не робив, просто був собою, вони робили крок вперед, а я крок назад.На раханок того ким були ці люди, то це здебільшого були люди поза початковим колом спілкування, принципово нові люди, не друзі чи знайомі, або друзі друзів і т.д . Це колеги, це просто випадкові люди, котрі зустрічались на роботі чи просто онлайн. |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 02-03-2025 15:50:49 |
|
| 02-03-2025 16:00:43Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378544 для Валентина Михайловна Це лише констатація відмінності, а не переваги, я не почував себе вище інших через це відчуття. Це навпаки лише пригнічувало. |
| 02-03-2025 16:04:50Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378546 для Ірина Василівна Це швидше був інстинкт, самозбереження мабуть . Наче зачепити пальцем голку, а він інстинктивно відсмикнеться назад. |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 02-03-2025 16:21:16 |
1
Коли людина не має позитивного досвіду міжлюдських відносин з дитинства, і далі почувається прибульцем серед інших, не може проявити ініціативу, а від ініціативи інших захищається уникненням контакту, при цьому в глибині душі хочеться товариства, але здається, що немає можливості для цього, це може бути дуже сумно і прикро. Питання мабуть в тому, чи справді хочеться. Чи сильніше бажання не ризикувати.
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 02-03-2025 20:35:49 |
Доброго вечора Alex.
Якщо я правильно зрозуміла, Ви хочете знайти "...баланс між потребою в товаристві і захистом від впливу самотності" після того, як дозволили собі бути з собою чесним? Тому, перечитавши Ваш діалог з колегами, і отримавши деяку інформацію про Вас та Ваше життя, спробую коротко визначити те, що на мою думку, може допомогти в цьому питанні. Погодьтеся, щоб вирішити проблему, насамперед, потрібно знайти "коріння" самої проблеми. Тобто, для того, щоб знайти баланс, необхідно, як на мене, зрозуміти, як сформувалася от та сама відгородженість від оточуючих і от те саме небажання соціалізуватися. Щоб знайшовши причину, спробувати весь деструктивний досвід трансформувати у досвід конструктивний. А отже, дати можливість собі обирати той спосіб життя та стосунків, який принесе Вам найбільше відчуття гармонії, насамперед, з собою. На моє тверде переконання, найголовніша причина всієї проблеми криється в Вашому дитинстві, а саме, в стосунках з Вашими батьками: "Відносини з батьками мабуть найтемніша частина, це було постійне маніпулювання , критика, нехтування, порівняння з іншими, перекладання провини і найголовніше навіювання відчуття провини як спосіб отримання бажаного". Чому я дійшла саме такого висновку? Справа в тому, що одразу після народження дитина ще не має напрацьованих механізмів взаємодії з оточуючим світом. Тому вона відштовхується від досвіду батьків: їх способів спілкування, ставлення до себе та оточуючих і їх реакцій на події... І тоді всі свідомі та несвідомі спостереження автоматично фіксуються на рівні підсвідомості аж до моменту підліткового віку. Саме в цьому віці з'являється здатність критично мислити. І якщо стосунки між дорослими і підлітком не набули до цього моменту довірливості, тепла, порозуміння, щирості, з боку підлітка може початися повне відторгнення всього, чим жили його батьки. У такий спосіб, несвідомо, підліток намагається сепаруватися від дорослих і стати окремою одиницею зі своїм світоглядом, змоделювавши свій стиль взаємодії з оточуючим світом. І от тут криється пастка. Чим сильніше неприйняття поведінки батьків, їх стосунків, способів взаємодії, чим сильніше презирство, осуд, критика, відторгнення по відношенню до них та їх поведінки, тим менше шансів дійти гармонії з собою та оточуючим світом. Бо батьки і діти мають спільне "коріння", завдяки якому живиться і саме життя. І як на мене, у Вашому випадку, сталося от те саме відторгнення не лише неправильної поведінки батьків (що насправді, цілком логічно та справедливо у разі деструктивності їх способів життя), а категоричне відторгнення самих батьків, як частини того самого дерева, коріння якого і живлять всіх членів родини. Що призвело до блокування вміння контактувати з оточуючими, певної самоізоляції в сукупності за страхами самотності. Відгороджуючись від усього, що не подобалося в батьках, Ви, не розуміючи цього, автоматично відгороджувалися і від всього оточуючого світу. При цьому, поглиблювалося почуття самотності, від якого Ви намагалися втекти. Висновок такий. Щоб знайти "золоту середину" і навчитися жити в гармонії з собою та оточуючим світом, насамперед, потрібно "розгрести" от ті всі психо-емоційні "завали", які накопичилися з роками. Бо, як на мене, навіть та ж сама емоційна нечутливість та несприйнятність - це ніщо інше, як захисний несвідомий бар'єр від душевного болю. Все Ваше життя - це "кругова оборона", укреппозиція, броня, самозахист від усього того, що раніше приносило нестерпний біль і тому в теперішньому житті може "зчитуватися" навіть там, де болю ніколи не було і немає... Плюс, у Вас, як на мене, є ознаки повного психо-емоційного виснаження. Бо саме в такому випадку відбувається те, що Ви описуєте. "Я відчуваю що люди емоційні, живі, наче ними керують емоції. І це втомлює, наче вони позбавляють мене енергії, навіть коли вони просто спілкуються одне з одним десь позаду". Коли любе "живе" спілкування дуже втомлює, адже, для спілкування потрібні сили. А де їх брати і як, Ви не навчені. Як часто Ви буваєте на природі? Чи займаєтеся Ви якимось спортом?
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 03-03-2025 04:15:27 |
цитата:
Я все життя переконував себе, що мені добре на одинці і це у мене майже виходило, через це самотність здавалось стерпною і завжди знаходив аргументи на користь того, що я нічого не втрачаю, оскільки неможливо втратити те, чого не було цитата:
Однак не так давно зробив помилку і зізнався самому собі, що десь глибоко в душі завжди хотілось товариства цитата:
Найбільше мене відвернуло від людей лицемірство і осудливість, мені здалось, що це частина людської природи і щоб бути прийнятим, потрібно бути таким же. цитата:
Так, були люди, з котрими хотілось взаємодіяти. Але нічого не вийшло, не те щоб це було негативним досвідом, просто нічого не відбувалось. У мене не було уявлення як це працює. цитата:
Відносини з батьками мабуть найтемніша частина, це було постійне маніпулювання , критика, нехтування, порівняння з іншими, перекладання провини і найголовніше навіювання відчуття провини як спосіб отримання бажаного В данной статье: ЯК ВИЗНАЧИТИ У СЕБЕ ЧИ ІНШИХ НАЯВНІСТЬ НАРЦИСИЧНОЇ ЧАСТИНИ? https://upsihologa.com.ua/yak-viznachiti-u-sebe-nayavnist-narcisichno-05-02pavelbasan.html Вы можете почитать о характерных проявлениях подобных людей. В результате вырастания с такими родителями Вы имеете так называемую "нарциссическую травму", прочитать про проявления которой можете в моих следующих статьях: ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЧИ ПЕРЕЖИЛИ ВИ В ДИТИНСТВІ НАРЦИСИЧНУ ТРАВМУ? https://upsihologa.com.ua/yak-zrozumiti--chi-perezhili-vi-v-ditinstvi-21-02pavelbasan.html (эта статья не до конца отредактирована администрацией сайта и редактирование НЕ по моей вине задерживается, прошу прощения) ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЧИ ПЕРЕЖИЛИ ВИ В ДИТИНСТВІ НАРЦИСИЧНУ ТРАВМУ? ЧАСТИНА ДРУГА https://upsihologa.com.ua/yak-zrozumiti--chi-perezhili-vi-v-ditinstvi-22-02pavelbasan.html Отсюда и подобная защитная реакция: цитата:
Це швидше був інстинкт, самозбереження мабуть . Наче зачепити пальцем голку, а він інстинктивно відсмикнеться назад
|
| 03-03-2025 11:18:07Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378564 для Алла Григорівна "як сформувалася от та сама відгородженість від оточуючих і от те саме небажання соціалізуватися"Ще до шкільного віку, батьки не ладнали з іншими людьми, казали що люди злі і мені не слід наближатись до них, звісно в такому ранньому віці я в це вірив і сприймав інших як ворогів. У більш дорослому віці я став сумніватись у цьому, мені здалось якщо інші ладнають між собою, то і я мабуть зможу, адже вони ніби добрі і привітні... але через соціальну незграбність не міг знайти спільної мови і зустрів відкидання в кращому випадку, тож як мені здавалось я отримав докази цих переконань і не намагався активно контактувати в подальшому. Мені здається, що саме ці випадки змусили мене асоціювати цих людей з чимось поганим, а також все що має відношення до них, їхня поведінка, показова щирість, емоційність, надто гучні розмови, багатослівність, навіть популярні серед людей одяг, їжа чи фільми - все це асоціювалося з чимось поганим, те чого потрібно уникати. Щодо психо-емоційного виснаження, то я думав що це лише ознака моєї інтровертної особистості. Я не надто люблю прогулянки на природі, вони навіюють мені меланхолійні настрої і посилюють поточний стан. Знову ж таки погані асоціації, в дитинстві я часто бував у лісі з батьками і це були не надто позитивні спогади. Щодо спорту, то я займаюсь лише фізичними вправами. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 03-03-2025 11:27:02 |
1
Чтобы изменить те убеждения, которые вам внушили родители, а также получить другой опыт общения с людьми, заметить, как вы строите коммуникацию, нужна психотерапия. Это будет то безопасное пространство, где вы сможете и с собой хорошо познакомиться, и увидеть, как вас с другим рядом, получить обратную связь и новый опыт взаимоотношений.
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 03-03-2025 11:54:32 |
Дякую. вам за щирі відповіді.
Моє припущення, що всі Ваші проблеми з соціалізацією пов'язані з Вашим дитинством, лише підтвердилися розповіддю про Ваших батьків. Цей ефект називається "навіювання". Маленька дитина не має ніяких навиків комунікування з оточуючим світом. Тому все, що говорять батьки, сприймається як абсолютна істина і миттєво фіксується як поведінкові моделі на рівні підсвідомості. Бо дитина абсолютно довіряє дорослим. "Ще до шкільного віку, батьки не ладнали з іншими людьми, казали що люди злі і мені не слід наближатись до них..." Людина дорослішає, але установки та поведінкові моделі залишаються. А ми навіть не розуміємо,чому саме так реагуємо та сприймаємо себе і все навколо себе. Тому для того, щоб почати жити своє життя, а не те, яке запрограмували батьки, необхідно провести повний "перезапис" батьківських нав'язаних установок. І стати самодостатнім, тобто, щасливим і реалізованим в усіх сенсах життя. Окрім того, як на мене, Вам була передана "у спадок" тенденція до деякого ідеалізованого сприйняття як людей, так і оточуючого світу вцілому. Тобто, людина сприймається або як повністю ідеальна, або як неідеальна, і цим одразу відштоавхує. Що призводить до категоричності сприйняття. Що також може відзеркалюватися на сприйняття себе. Тобто, надмірна вимогливість до себе, намагання підсвідомо завжди бути "зе бест", і як результат, неприйняття себе недосконалого та неідеального з помилками та невдачами. Що у свою чергу, може також призводити до дуже швидкого психо-емоційного виснаження. Бо це називається "самоїдство", коли людина сама себе потихеньку знищує. Тоді як насправді, у цьому світі ідеальних людей просто немає. Ми всі прийшли сюди, щоб вчитися та розвиватися. Тому психо-емоційне виснаження не стосується лише якогось окремого типу нервової системи. Вигорання може статися будь з ким. А, щоб мати в собі сили не лише існувати, а і щасливо жити, в тому числі, спілкуватися, необхідно вміти ці ресурси поповнювати Насправді, те що Ви займаєтеся спортом - чудово. Тобто, у Вас вже є внутрішнє певне налаштування. Розумію, що є певні неприємні згадки щодо лісу, все ж я б Вам порадила займатися спортом на свіжому повітрі, ( це може бути просто вулиця, двір, сквер чи парк), або ж після занять спортом в залі обов'язково виходити на прогулянку, пробіжку хоча б хвилин на двадцять. Бо існує певний механізм "накачування" нас життєвою енергією. А ще краще, просто почати зранку бігати хоча б по пів години. Або ж можна по годині, півтори раз на п'ять днів, чи по дві години раз на тиждень., знову ж таки, на свіжому повітрі. Ви себе зовсім по іншому почнете почувати, повірте. Резюме. На мою думку, є всі можливості, щоб не лише знайти щось середнє з того, що в Вас вже є, і заспокоїтися, але і навчитися жити повним життям, тобто, стати щасливим. І щоб це сталося, потрібно зробити повне "перезавантаження" як "навіяних" батьками поведінкових програм, так і ідеалізованого сприйняття себе та оточуючого світу. А це робота ж формування гармонічного світогляду. Якщо нам щось дається, нам даються і внутрішні сили для того, щоб з цим впоратися. Я б Вам радила іти в індивідуальну роботу. Відредаговано автором 03-03-2025 12:01:23
|
| 03-03-2025 13:25:45Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378580 для Павел Леонидович Дякую за ваші статті) Я раніше чув досить багато про нарцисів, але вочевидь недостатньо аби подумати що мої батьки одні з них, я думав що це щось інше, але опис у статті просто ідеально передає поведінку матері, сестри та бабусі, та й зокрема інших членів родини по жіночій лінії, навіть більш дальніх родичів.Звернув увагу на сприйняття нарцисизму, що це визначає лише фахівець, хоча й не існує мабуть такого розладу особистості, якщо можна так сказати. Завжди здавалось, що не вистачає якого небуть із переліку існуючих. |
| 03-03-2025 13:35:58Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378606 для Алла Григорівна У мене справді були перфекціоніські схильності, проте останнім часом вони гаснуть.Дякую вам за ваші поради. |
| Ірина Миколенко психолог 03-03-2025 14:23:28 |
Доброго дня!
"Після цього зізнання захисні стіни впали і це призвело до пригніченого стану і образи на самого себе через втрачені можливості." - иногда то что падает - очень хорошо! Это означает - что вы можете теперь выйти из тюрьмы одиночества - тюрьмы своих же иллюзий. И по другому посмотреть и на себя - и на людей - и на Одиночество! Нужна переоценка ситуации в целом - переосмысление - то в чем оказались... и почему, и как с этого выходить. Главное не бойтесь нового - идите даже на ощупь ... зато выходите в новое восприятие себя, и мира. Это здорово - хоть и не привычно - по началу - трансформация всегда непривычна.
|
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 03-03-2025 16:52:14 |
|
| 03-03-2025 18:24:17Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378648 для Ірина Василівна Спочатку я хотів відповісти, що я не знаю що відповісти на це, я не бачу доступних для себе варіантів, я хотів спочатку дізнатись чи можливо жити в комфорті лише з собою, примиритись із цим. Адже багато хто про це каже, що інші їм не потрібні, але мабуть не всі вони надто щирі перед собою.Але відчув внутрішній конфлікт цьому, мабуть це говорю не я а оті налаштування. Я б хотів мати інші відносини з людьми, хоча й не бачу шляхів для цього, мабуть це когнітивний десонанс чи щось таке. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 03-03-2025 19:46:11 |
1
быть в полной изоляции никто не может, поскольку люди существа социальные. И потребность принадлежности к какому-либо обществу, иметь пару/друзей/знакомых это естественные потребности. Те, кто говорит, что им никто не нужен, говорят так после болезненного и плохо опыта, и скорее всего, неоднократного. И страх испытать снова эту боль заставляет человека выбирать одиночество. Но счастья в таком состоянии и изоляции нет особо. А почему вы не видите для себя путей изменить ситуацию и построить отношения с кем-то?
|
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 03-03-2025 21:02:50 |
цитата:
Спочатку я хотів відповісти, що я не знаю що відповісти на це, я не бачу доступних для себе варіантів, я хотів спочатку дізнатись чи можливо жити в комфорті лише з собою, примиритись із цим. Адже багато хто про це каже, що інші їм не потрібні, але мабуть не всі вони надто щирі перед собою. Ви говорите, що наче хотіли б мати відносини, але не знаєте чи це для Вас можливо — я чую що Ви ніби не зовсім впевнені в своєму бажанні, бо посилаєтеся на обставини. І це закономірно. Схоже, що Ви від своїх близьких з дитинства інтроектували зовнішнього критика. Спробую пояснити що це таке більш менш нормальною зрозумілою мовою — у взаємодії зі значимими дорослими психіка дитини отримує певні моделі поведінки, які стають її часткою, відповідають за певну сукупність психічних функцій, і значна частка яку Ви отримали від своїх батьків — це та, що критикує інших людей та світ. Ми це обговорюємо не для того щоб лаяти батьків чи Вас за недосконалість, а щоб краще розібратися як це влаштовано і працює. Те що Вам здебільшого транслювали батьки - це критикування інших та недовіра до світу, а Вас як особистість мало помічали, і Ви це засвоїли, бо це природні механізми в кожної людини. Як закономірний результат Ви зараз знаходитеся у вакуумі, бо не набули навички помічати себе, Ви мало в контакті з собою, зі своїми відчуттями і потребами, і також здебільшого ваш фокус уваги спрямований на зовні, тож Ви найбільше занепокоєні тим, який цей світ негарний і люди якісь нещирі та недосконалі (і Вам здається що може насправді в цьому проблема... але може насправді в тому, що Ви від себе відвертаєтесь?). І з такими обставинами, щоб направду захотіти щось змінити, мати на це вдосталь мотивації щоб взяти відповідальність за це і бути включеним в процес, має бути якась вагома причина. Наприклад, та, що цей негарний світ робить Вам дуже боляче, аж так боляче, що вже нестерпно. Бо якщо все ще працює, то нічого й не треба фіксити. Але виглядає, що вже не зовсім працює, правда? І щоб ми могли Вам чимось допомогти, це має бути Ваше свідоме і щире прагнення, щоб вже бути готовим здатись і включитись у взаємодію та отримати допомогу. Бо досі, як на мене, ми тільки ходимо довкола. І це теж норм, якщо наша мета розважити себе балачками на навколопсихологічні теми. Але якщо ми намагаємося Вам допомогти, то Ви маєте бути достатньо зацікавленим в цьому і включеним в процес. Ризикнути довіритися. Звісно, якщо Вам то дійсно треба.
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 04-03-2025 01:16:38 |
Я и не сомневался, что описание подойдет.
И увы, но подобное расстройство не только существует, но и весьма распространено - больше, чем многие думают. Но, Вы почему то прошли мимо "нарциссической травмы", описанной в двух других статьях. Что из перечисленного в них нашли у себя? И КАК намереваетесь с этим работать? Или желаете оставить у себя все "прекрасные" моменты, потому как они, возможно, не сильно Вам мешают?
|
| 04-03-2025 08:16:45Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378673 для Ірина Василівна Вибачте будь ласка, я розумію як це виглядає, ходіння навколо куща, у мене не було такого наміру . Мені дуже шкода, що так здалось і це справедливо так думати.Я не турбуватиму у вас і ваших колег більше. |
| 04-03-2025 08:27:36Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378663 для Валентина Михайловна Тому що я надто обмежений у своїх можливостях і ресурсах. Як матеріальних, так і особистих. Надто багато довелось би пояснювати комусь не відчуваючи осуду, хоча й там немає нічого аморального, протизаконного чи типу того. |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 04-03-2025 08:36:53 |
цитата:
Вибачте будь ласка, я розумію як це виглядає, ходіння навколо куща, у мене не було такого наміру . Мені дуже шкода, що так здалось і це справедливо так думати. Можете нас турбувати, якщо маєте таку потребу. Ми тут якраз і для того, щоб допомагати. Поки що Ви послуговуєтесь звичною стратегією — крок назад. І ми цього не змінимо без Вашої участі. Принаймні, намагаємося донести, що зміни можливі.
|
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 04-03-2025 08:49:04 |
|
| 04-03-2025 10:06:16Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 378697 для Ірина Василівна Дякую вам, це дуже цінно знати, що зміни можливі, це вже дозволяє якось легше дихати. Не те що я шукаю гарантій чи надмірних очікуваннь.І так, я знаю, що моя участь ключова, вже доводилось переконатись. Хотілось би сподіватись, що можливо в кращий час, коли обставини були б більш сприятливими. Вдячний всім вам за ваш час. |
| Ірина Василівна Гуральчук психолог 04-03-2025 10:30:51 |
цитата:
Дякую вам, це дуже цінно знати, що зміни можливі, це вже дозволяє якось легше дихати. Не те що я шукаю гарантій чи надмірних очікуваннь. Відверто кажучи, я думаю, що Вам і не потрібно квапитись. Ви вже зробили великий крок, сприймаючи те, що ми намагаємося Вам донести. Зернятку потрібен час, щоб прорости. Все буде поступово, і поки що Ваша психіка дає Вам час побути з цим як є, скільки буде потрібно. Коли буде потрібно, ми тут в разі чого.
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися
Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачіЩоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.
Поради відвідувачів
Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.
 |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
20-02-2025
Почему я так бешусь
19-02-2025
Іспанський сором за себе в минулому
02-02-2025
Незнаю как решить проблему
02-02-2025
Потеряла значок
29-12-2024
Відчуваю почуття провини
26-12-2024
Остался совсем один
25-12-2024
Странное чувство. Это норма?
23-12-2024
Як забути людину
Рекомендуємо!
От любви до ненависти - один шаг
Почему самые близкие и любимые нам люди в один миг стают злейшими врагами? И почему ненависть ВСЕГДА идет после любви, а не наоборот?
Душевная боль: три урока для тех, кому сейчас тяжело
Душевная боль рано или поздно приходит к каждому из нас, нужно научиться сосуществовать с ней в этот непростой период. Как унять душевную боль? В период, когда нам отчаянно тяжело жить, нужно усиленно заботиться о себе.
Чувство вины. Семь основных форм вины.
В детстве вас приучали к чувству вины взрослые, в особенности члены вашей семьи. Лелея чувство вины, вы ускользаете от ответственности. Отбывание приговора за воображаемую вину - невротическая привычка, от которой вам следует избавиться... Вина в
Что такое стыд
Чем отличается стыд от вины? Откуда берется стыд? За стыдом, как правило, стоит сильная потребность...
О сочувствии. Как правильно сопереживать расстроенному человеку
Я, как и каждый из нас, бывает, очень расстраиваюсь по различным поводам. Иногда причина понятна. А порой просто, как говорится, накопилось. И мне в первую очередь хочется очень простой вещи...
