Доброго дня! Проблеми які тривають вже багато років непокидають мене. Мені 21 рік, я сором'язливий, зі скупченням комплексів які неможу подолати хлопець. Працюю в офісі, на життя поки вистачає, є плани йду поступово до цілі. В чому мої комплекси? В дискомфорті з людьми, тільки я вихожду з дому внутрішній спокій на автоматі переключається в тривогу, і як не старайся подавити його невиходить, залишається тільки приховувати його, але самі розумієте, що це напевно видно оточуючим(прийшов не так давно до такого висновку), важко знайомлюсь з людьми, важко говорю. Тому я розумію, що приятилів у мене через це мало,а ті що приятелюють просто довго мене знають і знають який я насправді без маски, для решти я закритий та скований. Чи пробував я відкриватись? Так, бувало але практично завжди я через це потім "получав болючі удари" і знову надягав маску холодності та всерівності. Я розумію, що я слабохарактерний, і знаю що на мене досить легко "давити", я все прекрасно усвідомлюю, але "як риба мовчу", неможу довго дивитись людям в очі, переживаю і це всіх відштовхує, а позбутись цього я неможу. Дехто з рідних мені говорить як ти так живеш йди відривайся ти тільки працюєю і ходиш додому ну інколи можеш піти погуляти з приятелями але рідко. Ходив я декілька разів "відриватись" крім алкоголіків і розпусних дівчат які елементарно невміють спілкуватись і гасять алкоголь нічого хорошого небачив. Що з такими людьми можна говорити і про яку дружбу може йти мова? Я люблю читати хороші книги по фінансах, психології. А що можна говорити якщо кожна 2 дівчина хоче то напитись, то грошей море чи хлопця з "тачкою". Молодь просто як зомбована якоюсь дурньою! Можливо я неправий, але така моя думка! Мені досить самотньо, я мало спілкуюсь з людьми, знайомився по інтернету, бувало пару зустрічей, але все не те, невже немає розумних і хороших дівчат які мають якусь нормальну точку зору? Я знаю, що я досить симпатичний, але страх і комплекси мене паралізують, напевне це і є головна проблема з дівчатами!Мене мучить це те що мене просто накриває одноманіття, нехочеться нічого, ні прибрати ні доглядати за собою( в думках, а навіщо який в цьому сенс?) Вибачайте, що текст так переплітається писав без роздумів те, що наболіло.
|