Доброго дня! Шановні психологи,я пишу до вас бо моя самодіяльність з налагодження стосунків зі своєю зайшла в глухий кут.Проблема в тому шо моя дівчина яку я дуже люблю більше не хоче нічого зімною мати,єдине шо їй потрібно від мене це щоб я забрався з її життя.Наші стосунки тривали 2 роки і за цей преіод у нас було багато як хорошого так і поганого…Але було дешо не змінне це постійні мої підозри,дорікання,недовіра до неї.Останнім часом я наговорив їй багато чого лишного,піднімав непотрібні теми які тільки шкодили нашим стосункам.Вона це все терпіла,хоча багато разів ми сварились через це,вона обіцяла шо більше нічого між нами не буде,але «ламалась» і знову повертались до старого.Останні чотири місяці ми постійно сварились і в переважній більшості був виноватий я. Можливо з іншою дівчиною у мене булоб все по іншому,але не знею,вона дуже чутлива дівчинка і кожне моє слово неначе пропускає через себе і сприймає дуже близько до серця.Тому саме словами я доводив її до ісетик,такі стосунки дуже виснажили її психологічно і фізично.Зарас вона взагалі ніяких емоцій не відчуває і наші стосунки просто зруйнувались.Ми любим один одного і не заперечеєм це ,алебільше зімно вона бути не може.Все шо хоч якось стосується мене викликає у неї супротив,вона не хоче бути зімною,бо з ї слів її «болить»одна думка про мене,забагато я проблем наробив у її житті.У тому стані якому вона зарас є вона небула ніколи.Близкі не розуміють шо з нею твориться і сприймають її майже за божевільну,вона дуже змінилась і у всьому винуваті мої притензії.
Зарас дуже шкодую про все шо зробив…Але вона вже вичепала свої сили і не може мене пробачить як робила це раніше,просто не може… її слова «благаю,зникни з мого життя» говорять все за себе.
Шо саме дивне то шо іменно після цих всіх подій,я схаменувся і впевнений шо більше б ніколи не допустив тоакого її стану і наших сварок.Тим більше я прекрасно з наю причину за яку булі ті сварки так сказать»наріжний камінь» наших скандалів.І тільки зарас розумію ту абсурдність ситуації,але вже пізно…Я дуже хочубути з нею,але вона не дивлячись на то шо любить вже нічого спільного зі мною мати не хоче.Хоча надія в мене ше залишилась.Я надіюсь шо вона колись відійде від того стану,тої обіди,хоча обіда то мягко сказано бо вона на мене і не дуже обіжається просто сприймає мене як джерело страждань ,коли проїде її не довіра до мене,бо дуже багато разів я обіцяв шо то не повториться,хоча обіцяв їй а не собі.
|