Психологиня Анна Олександрівна Петрушевська Одеса лише онлайн

Вітаю
Спробуйте виписувати те, за що себе звинувачуєте, на папір та дописувати "я пробачаю себе за це"
Проте звісно, проблема глибока і потребує опрацювання зі спеціалістом, тому найголовніше, що ви можете зробити - звернутись до спеціаліста для опрацювання вашого випадку індивідуально.
Проте те, що я написала вище, може бути вашим "костилем", який може допомогти відчути полегшення.

Вітаю.
Є враження, наче ви не вийшли з дитячого віку і не навчились реагувати на відмови та проблеми по-дорослому - без істерик та образ, а спокійно приймаючи відмову або проблему. Щоб подолати це варто, для початку, почати це в собі помічати. Розділити свою поведінку на 3 ролі: дитяча, доросла, бактьківська. Можливо в цьому допоможе ведення щоденника поведінки.
Як тільки ви знайдете і усвідомете власну роль у стосунках, то у ваших силах буде почати обирати іншу роль: зупинятись і казати собі "зараз я веду себе як дитина, а я цього не хочу. Як би в цьому випадку повела себе доросла людина?".

Добрий день
Перше, що варто зробити - чітко окреслити для себе, що означає "кохати".
По-друге, зробити те саме з чоловіком. Що в загальному для нього це означає, а не особисто до вас.
Чому це важливо? У кожної людини своє поняття кохання, своє бачення цього, так само як і з поняттям ревнощів або стосунків. Тому це варто обговорювати разом, разом розуміти, чи однаково ви дивитесь на це. І чи прийнятна для вас думка партнера про це. Без такої бази просто неможливо побудувати здорові стосунки.
Щодо накручування себе - чи немає тут якоїсь тривожності? Чи не хочете ви обговрити тему власних думок та накрутів на консультації? Можливо і в цьому є певні питання, а не у відповіді чоловіка.

Добрий день
Ситуація не проста. Скоріш за все ви стали частиною аб'юзивних відносин. І єдине питання, яке в мене виникає, це - а для чого вам такі відносини? Невже з вами так можна? Чи хочете ви, щоб з вами так було можна?
Люди не змінюються, на самому початку ваших відносин все пішло трохи не ок, і закінчується так само. Чи правда увесь час було так добре, що вам хочеться повернутись до такої людини?
Запрошую до себе на консультація для того, щоб проговорити те, як з вами можна, визначити свої особисті кордони і вийти з аб'юзивних стосунків з кращим розумінням себе.
І у вашому запитанні була фраза про те "чи варто давати людині 25 шанс". Так от - а чи варте воно того? Що ви хочете отримати? Подивіться на себе трохи з боку, що б ви порадили своїй подрузі в такій ситуації? Чи сказали б їй - так, давай, він же не змінювався усі 24 рази, на 25 точно все стане по-іншому?

Відредаговано автором 27-03-2024 13:51:24

Варто проговорювати свої страхи в безпечному колі, тому запрошую на консультацію зі мною. Розберемось, від чого іде цей страх і як повернути довіру до хлопця.

Добрий день
Вас турбує те, що він планує 1 добу побути з побратимами під час своєї відпустки? Чи він загалом приїзджає лише на добу?
Чи проговорювали ви зі своїм партнером ваші побоювання щодо цього? Яка між вами комунікація? Чи говорили ви йому про свої почуття та емоції?

Добрий вечір
З вашого повідомлення видно, що ви так заспокоюєтесь. А як так сталось, що саме такий виж самозаспокоєння ви обрали? Які ще пробували? Які ще можна додати? Якщо така поведінка з дитинства - то що довело дитину до такого самопошкодження?
Усі ці питання варто дослідити на консультації, тому запрошую на зустрі до себе.
Точно важливо подумати над тим, які можуть бути ще способи зайняти руки так, щоб не шкодити собі. Можливо, антистреси, якісь гаджети, тканини, іграшки тощо.

Добрий вечір
Абсолютно згодна з колегами - схиляння до близькості є порушенням кордонів.
Перше, що варто було б зробити - повідомити про це. Наприлад, "я відчуваю, що ти маніпулюєш мною і схиляєш до близькості". Потім проговорити свою позицію "я ще не готова до цього, мені потрібно більше часу, ніж я очікувала". І в кінці дати йому зрозуміти, що це буде ваше рішення "коли я буду готова, то повідомлю тобі про це, а зараз не роби, будь ласка, отак"

Надважливо зараз навчитись чітко повідомляти про свої почуття та емоції, окреслювати кордони, знати, як з вами можна, а як - ні. І якщо людина поруч буде ображатись, маніпулювати, не прислухатись, то для чого у вашому житті така людина?

Добрий вечір
Розлучення - дуже важкий етап для людини, і правда важко, коли найрідніші люди замість підтримки транслюють ще більше негативу і доводиться їх заспокоювати.
Зі свого боку можу запропонувати відтримку на консультаціях, де ми зможемо розібрати і ваші стосунки з батьками, і ваші власні емоції щодо розлучення.
Тут можу сказати про те, що ви доросла людина і не маєте відповідати за емоціїї своїх батьків, їх реакція та намагання зробити вас головною метою життя - це не ваша відповідальність, а їх власна. Все ж вам жити ваше життя, а не їм.

Добрий вечір
Дійсно неприємно, але чому ви продовжуєте працювати там? Дійсно, над чутливістю і впевненістю можна працювати, але "боротись" з 4-ма більш старшими токсичними жінками було б складно навіть найстресосійкішій людині.
Варто подумати над такими питаннями: як давно ви такі чутливі, що можна зробити, щоб відчувати себе впевненою, для чого я залишаюсь на цій роботі, чм є в мене інші варіанти того, як вийти з цієї ситуації так, щоб обрати себе.
Щоб розібратись з причинами невпевненості, хвилюванням та можливою тривожністю - запрошую до себе на консультацію

А нашо ви берете слухавку?

Добрий вечір, це цікаво розібрати з точки зору вимог до себе. Які вони? Як сформувались? Як ви загалом відноситесь до власних успіхів? Чи знецінюєте себе, чи знецінює вас хтось інший?
Якщо вам цікаво було б про це поговорити - запрошую до себе на консультацію. Там ми пошукаємо відповіді та ви зможете для себе більш детально відповісти на питання - чому ж так важко приймати подяку і дякувати собі.

Ви говорили про ваше відчуття того, що цінності немає? Що її недостатньо для вас? Про те, що його віднощення різко змінюється?
Насправді, тут можна переписуватись вічно, але найкраще - обрати психолога та прийти до нього на консультацію, щоб чітко все проговорити та зрозуміти, чого хочете ви і як вести комунікацію з чоловіком так, щоб усі були задоволені.

Добрий день
Ви хочете взяти з собою маму для чого? Щоб вона продовжувала вами опікуватись, бо ви не вірете, що впораєтесь самі на новому місці?
Боятись таких змін - це нормально, бажати, аби близькі були поруч - теж. Проте ваша мама - доросла людина, яка сама керує своїм життям. Тому і вам я пропоную зробити так само. Якщо ви хочете їхати за кордон - їдьте, аел якщо ваша мама не хоче їхати - то дозвольте їй робити так, як хоче вона.
Щодо стресу та невизначеності - це варто обговорити на консультації, усі страхи та побоювання, усвідомлення того, чого ви хочете, не прийде до вас від відповідей психологів на форумі. Воно прийде в заємодії та саморефлексії.
Тому запрошую до себе на онлайн консультацію.

Добрий день, чи проговорювали ви з чоловіком його зміни і вашу потребу в тому, щоб він помічав ваші старання?