Психологиня Анна Олександрівна Петрушевська Одеса лише онлайн

Доброго дня
Перш за все "перевихованням" мають займатись батьки, це не ваша роль і не ваш обов'язок. Тож я б рекомендувала знайти правильні слова для батьків - описувати все, як ви бачите, пояснювати вашу точку зору, можливо говорити про роботу брата з психологом тощо.

Доброго дня
Для стосунків потрібні двоє, а дівчина явно не хоче бути з вами. Чи вам комфортно, що вами так нехтують? Чи ви готові до того, що усе життя будете "добиватися" її уваги, постійно старатись для неї і не отримувати взаємності? Чи вважаєте ви, що варті кращого для себе? Стосунків, у яких ви з дівчиною з однаковим бажанням працюєте над тим, щоб бути разом?
Пропоную вам подумати над цими питаннями. Можливо, за бажанням втримати стосунки стоїть страх самостності чи того, що вас ніколи не полюблять чи що вас неможливо любити. В такому разі рекомендується психотерапія або методи для саморефлексії, щоб почати поважати і любити себе настільки, що такі стосунки не захочеться зберігати.

Доброго дня, судячи з того, що ви описали, ви можете мати нездорову прив'язаність (можливо, тривожну, але більш точно можна сказати лише після повноцінної консультації та тестування). І тому на питання "що робити" можу порекомендувати почати любити, в першу чергу, себе, дослідити і дізнатись себе, щоб розуміти, як з вами можна, а як не можна, знати, що ви гідні любові і людина, яка вас любить, буде поруч незалежно від того, думаєте ви про неї постійно чи ні.

Складається враження, ніби батьки маніпулювали вами усе життя і зараз роблять те саме. Пропоную вам обдумати можливі варіанти за та проти залишатись у цьому середовищі - виписати це на папір, так як це більш наочно. І головне при цьому думати саме про себе, а не про батьків. Щонайменше - їх двоє, вони є один у одного. А у вас ще попереду може бути своє особисте щастя - чоловік, самореалізація тощо.

Доброго дня, підкажіть, чи відчуваєте ви певне суперництво з братом? Чи таке суперництво розвивалось у ваших стосунках з дитинства? Можливо, ваше переживання через те, щоб бути кращим у питанні здачі на права - це лише верхівка айзбергу? Чи є і інші ситуації, через які ви так нервуєте?
Щодо того, як почати спокійніше відноситись до всього у житті, то тут можу запропонувати первний щоденник тривоги. В ньому ви прописуєте ситуацію і думки через неї, емоції щодо неї, визначаєте рівень того, наскільки вона вас таурбує, а потім пишете спростування своїх думок, але логічних та практичних, після чого записуєте свої емоції після спростування та рівень того, наскільки тепер турбує ця ситуація.
Це можу бути довгий шлях, адже "спокійне" відношення не з'являється нізвідки.

Доброго дня, відповісти на питання "через що ви зриваєтесь" з того, що ви описали, хочеться лише "единий спосіб подолати напругу в тому середовищі, в якому ви знаходитесь". Підкажіть, будь ласка, що заважає вам переїхати від батьків? Для чого ви залишаєтесь з ними в одному тісному просторі?

Окрім інтроверсії та екстраверсії ще є амбівертність. І загалом я б не прив'язувалась до конкретного слова, аби себе охарактеризувати, адже людина - не стала система.
З того, що ви говорите, можна сказати, що є потреби, які не задоволені через відсутність певних стосунків у вашому житті, проте ви навчились мистецтву усамітнення, воно, звісно, не замінює значущих людей у вашому житті, проте допомагає розуміти себе та легше відмовлятись від тих, хто вас не цінує і не намагається зрозуміти.
Тож можу вам порекомендувати не зупинятись в пошуках тих людей, які будуть поруч з вами. А також прописати просту вправу "інструкція до мене", де вказати, як з вами можна, а як ні. Це допоможе чіткіше розуміти ваші межі та при побудові стосунків вчасно зупинятись та проговорювати те, що з вами певним чином робити не можна.

Чи ця проблема була реально - важко сказати з короткого опису, адже тут варто зробити різнобоке дослідження. Прослідкувати стосунки, їх динаміку.
Проте не виключено, що деякі люди не розуміють дружбу так, як ви, або вчасно не захистили свої межі, не проговорили тип стосунків, які очікуєте.
Найголовніше, що варто робити в наступних своїх відносинах (як дружніх, так і романтичних) - не зупинятись в пошуках. Зрозуміло, що якась частина людей "відсіюється", проте стосунки, над якими працюють двоє, точно протримаються довго і будуть надійними та щирими.

Вітаю, інтроверсія та екстроверсія - це не про коло спілкування, а про те, чи ви під час спілкування та взаємодії з іншими заряджаєтесь енергією, чи навпаки - втрачаєте її.
Для чого вам назватись тим чи іншим? Що стоїть за цим словом для вас?
Як я бачу, можливо ви хочете визнання себе "нормальним" у тих умовах, у яких ви є. І з вами все окей, кількість людей навколо нас - це про наш особистий комфорт і потреби. Якщо є потреби, які у вас не задоволені через відсутність людей поруч - тоді варто починати діяти та шукати цих людей.

Вам справді потрібні ці стосунки?
Схоже на певні сценарії, на ігри гаряче-холодно, на маніпуляції та можливу тривожну прив'язаність.
Це можна пропрацювати та проговорити на консультації з психологом, тож пропоную вам свої послуги на шляху до більш надійної прив'язаності в стосунках та самоцінності.

Доброго дня
Звісно вашу ситуацію цілком можна виправити шляхом психотерапії та маленьких кроків. Пошукати шляхи, в яких ви можете відмовляти, просити та отримувати практичний досвід того, як це робиться, щоб з часмо почати практикувати це в роботі.
Пропоную свої послуги на шляху до вибудовування чітких меж.

Вітаю
В даному випадку і справді не варто комусь щось забороняти чи обмежувати. Проте може допомогти щира розмова з чоловіком: продумайте, як сказати йому про свої почуття так, щоб не образити ні його, ні маму, без претензій та за допомогою я-повідомлень. Варто чітко окреслити те, що ви можете злитись, що вам неприємно, коли він відволікається в такі "інтимні" сімейні моменти.

Добрий вечір
Якщо ви підозрюєте у себе депресію, то це точно не про лінь. Я б рекомендувала вам звернутись за підтримкою у @Tin_Ostriv_bot, а також пропоную вам попрацювати і задуматись над самоспівчуттям - навіть щось маленьке, що ви зробили сьогодні, вже вартує вашого схвалення і похвали. Додайте у свій день прогулянки - 10 хвилин на вулиці - вже непогано.
Також можете звернутись з підтримкою до своїх друзів, можливо, хтось із них зможе допомогти вам із додаванням активності у ваше життя, якоїсь діяльності.
Важливо не залишатись із своєю проблемою насамоті і звертатись до людей навколо.

Доброго вечора
Співчуваю вам, це дійсно важка тема і це важко переживати
Вам варто зрозуміти, що ваша мама така, яка є і ви не можете її змінити, ви можете працювати лише над вашою реакцією на неї. А також над власною самоцінністю - чи ви вірите в те, що вона про вас говорить, чи сприймаєте на свій рахунок. Адже скоріш за все її критика не про вас, не має нічого спільного з реальністю. Можливо, вона проектує якісь власні негаразди на вас.
Усе це варто прорефлексувати, обдумати. Можу запропонувати індивідуальну консультацію зі мною. Ми проговоримо ваші почуття та емоції, проаналізуємо рівень вашої самоцінності та проговоримо можливу реакцію на взаємодію з мамою.

Доброго дня
Бажання мати стосунки - це нормально. І нормально довго шукати ту людину, з якою ви зможете ці стосукни побудувати.
Можу вам з упевненістю сказати, що башато людей вашого віку мають подібні труднощі і подібні думки, в цьому немає нічого незвичного.
Найголовніше для початку почати орієнтуватись на себе, шукати свої зацікавлення, і вже в цих інтересах шукати групу людей, серед яких з більшою імовірністю буде саме та людина, з якою у вас буде більше спільного і більша імовірність початку стосунків.
Впевнена, що кохання у вас ще буде і що з вами все нормально, головне не опускати руки і продовжувати контактувати з людьми, відкривати для себе нові знайомства. Тільки у взаємодії можуть зародитись глибокі почуття.